Рішення № 140216018, 30.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/8415/26

Провадження №2-а/463/76/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення Серія ЕНА № 7398321 від 18.06.2026 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.06.2026 року о 16 год. 04 хв. поліцейським 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Сікан Н.В. відносно нього виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7398321, якою його було незаконно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400,0 гривень. Постанову мотивовано тим, що він 12.05.2026 року о 03 год. 25 хв. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп 548 км, керував транспортним засобом марки «PORSCHE CAYENNE S E-HYBRID» р.н. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, згідно постанови Франківського районного суду м.Львова від 12.03.2026 року, порушивши п.2.1(а) ПДР України. Вважає, що вказана постанова є незаконною, не відповідає обставинам події, ухвалена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів з огляду на наступне. Стверджує, що про винесенні оскаржуваної постанови йому не було відомо, примірник такої він не отримував як і виклик до патрульної поліції. Тобто, оскаржувана постанова була оформлена за його відсутності, внаслідок чого він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП. Крім того, станом на початок червня 2026 року в провадженні Львівського апеляційного суду перебувала справа за його апеляційною скаргою на постанову Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року у справі № 465/6631/25, отже фактично постанова суду першої інстанції не набрала законної сили. Постановою Львівського апеляційного суду від 29.07.2026 року, скасовано постанову Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року у справі № 465/6631/25, провадження у вказаній адміністративній справі закрито. Таким чином вважає, що постанова Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року фактично втратила свою чинність від самого часу її ухвалення, оскільки її скасування рішенням суду апеляційної інстанції призвело до припинення чинності рішення суду першої інстанції, як юридичного документу і така втрата чинності, у свою чергу, призвела до неможливості посилатися на цю постанову, як на преюдиційну обставину, при встановленні наявності складу адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП. З огляду на вищевикладене факт керування ним автомобілем 12.05.2026 року не становило складу адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП. На підставі викладеного, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Не погодившись із позовом представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подала відзив на позовну, згідно якого просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Вказує, що 12.05.2026 року близько 03 год. 25 хв., під час дії комендантської години, у м.Львові по вул.Стрийська,350 позивач керував транспортним засобом марки «PORSCHE CAYENNE S E-HYBRID», р.н. НОМЕР_1 . Працівники поліції, виконуючи покладені на них Законом України «Про Національну поліцію» повноваження, під час дії комендантської години надали вимогу про зупинку ТЗ, однак автомобіль під керуванням позивача продовжив рух та був зупинений шляхом блокування на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 548 км. Здійснивши перевірку даного транспортного засобу по єдиній телекомунікаційній системі бази даних Національної поліції, встановили, що позивача постановою Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року у справі № 465/6631/25 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави, а також позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року у справі № 465/6631/25 набрала законної сили 12.03.2026 року, тобто після закінчення встановленого законом строку на її апеляційне оскарження. При цьому, звертає увагу на те, що зміст постанови Львівського апеляційного суду від 29.07.2026 року, не містить однозначної дати, коли саме та ким було подано апеляційну скаргу - 03.06.2026 року самим позивачем чи 09.07.2026 року його представником. Водночас, зазначена обставина не має визначального значення для оцінки правового статусу позивача на момент керування транспортним засобом 12.05.2026 року, оскільки обидві наведені дати є пізнішими за дату набрання постановою законної сили - 12.03.2026 року, а також пізнішими за дату вчинення правопорушення - 12.05.2026 року. Окремо слід звернути увагу на те, що сам позивач у позовній заяві зазначає, що він 27.08.2026 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 81813393 та дізнався про постанову серії ЕНА № 7398321 від 18.06.2026 року, винесену за частиною четвертою статті 126 КУпАП, в якій безпосередньо зазначено, що правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування, згідно з постановою Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року у справі № 465/6631/25. При цьому, необхідно розмежовувати момент, коли позивач дізнався про постанову серії ЕНА № 7398321 від 18.06.2026 року, та момент виникнення у нього статусу особи, позбавленої права керування транспортними засобами. Так, обставина, що, за твердженням позивача, про постанову за ч.4 ст.126 КУпАП він дізнався лише 27.08.2026 року, жодним чином не свідчить про те, що станом на 12.05.2026 року він не був позбавлений права керування. Такий статус виник на підставі постанови Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року, яка, відповідно до відомостей ЄДРСР набрала законної сили 12.03.2026 року. Більше того, посилання позивача на свою необізнаність із фактом позбавлення права керування спростовується змістом постанови Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року, в якій прямо зазначено, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив». Таким чином, позивач мав можливість реалізувати свої процесуальні права, у тому числі брати участь у розгляді справи, отримати інформацію про результати її розгляду та своєчасно оскаржити судове рішення. Щодо твердження позивача про те, що примірник постанови серії ЕНА № 7398321 від 18.06.2026 року йому не направлявся, зазначає, що після винесення постанови її було направлено позивачу за вказаною ним адресою місця проживання. На підставі викладеного вважає, що поліцейський діяв згідно вимог чинного законодавства, в силу чого виніс правомірну постанову, адміністративний позов позивача визнала необґрунтованим, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позовна поступила до суду 04.09.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 08.09.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сірий А.В. в судове засідання не з`явилася, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, не повідомила суд про причини неявки, при цьому у відзиві просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності сторін, за наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 30.09.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно з пунктом 2.1(а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Частиною 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

За ч.4 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Суб`єктом адміністративних правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, що позивач керував транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 1 статті 122.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, за приписами пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з пунктом 2 Розділу IV «Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Законодавством передбачено зміст постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, зазначення в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що постановою поліцейського 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Сікан Н.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7398321 від 18.06.2026 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 20400,0 гривень за порушення п.2.1(а) Правил дорожнього руху, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 12.05.2026 року о 03 год. 25 хв. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп 548 км, керував транспортним засобом марки «PORSCHE CAYENNE S E-HYBRID» р.н. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, згідно постанови Франківського районного суду м.Львова від 12.03.2026 року, порушивши п.2.1(а) ПДР України, відтак вбачались ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Для підтвердження порушення позивачем п.2.1(а) ПДР України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП, зобов`язаний надати докази, зокрема, відеозапис чи матеріали фіксації події, а також належним чином завірену копію постанови суду про позбавлення особи права керування транспортними засобами з відміткою про набрання нею законної сили.

Відповідачем на підтвердження правомірності дій поліцейського до матеріалів справи надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Оцінюючи, як доказ, відеоматеріали надані відповідачем, суд звертає увагу на те, що на них не зафіксовано повністю подію. На відео не зафіксовано процедуру розгляду справи за ч.4 ст.126 КУпАП, спостерігається лише розмова останнього з працівниками поліції. Вказане також підтверджується і самою оскаржуваною постановою, яка винесена 18.06.2026 року, тобто місяць пізніше від самої події, а тому такий доказ є недостатнім та не переконливим. При цьому, представником відповідача у відзиві не зазначено про причини, які унеможливлювали винесення оскаржуваної постанови на місці події.

Крім того, судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного суду від 29.07.2026 року, скасовано постанову Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року у справі № 465/6631/25, яка стала підставою для винесення уповноваженою посадовою особою оскаржуваної постанови Серія ЕНА № 7398321 від 18.06.2026 року. Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Із змісту постанови Львівського апеляційного суду вбачається, що апеляційна скарга було подана ОСОБА_1 03.06.2026 року.

З цього випливає, що на момент винесення інспектором поліції оскаржуваної постанови Серія ЕНА № 7398321 від 18.06.2026 року, постанова Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року про позбавлення позивача права керування транспортними засобами не набрала законної сили, оскільки перебувала в процесі апеляційного оскарження відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, а тому не могла братись в основу адміністративного правопорушення.

Отже, доказів порушення позивачем ОСОБА_1 як водієм транспортного засобу пункту 2.1(а) Правил дорожнього руху, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП, надані матеріали не містять. В тому числі будь яких інших доказів вчинення позивачем даного адміністративного правопорушення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого, відповідно до процесуального законодавства, покладено обов`язок доведення правомірності своїх рішень та дій, не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач, незважаючи про складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, не був обізнаний про розгляд цієї справи, повісток не отримував, у судові засідання не з`являвся, про дату ухвалення рішення обізнаний не був, та як наслідок не отримував постанову Франківського районного суду м.Львова від 02.03.2026 року, що і стало підставою для поновлення Львівським апеляційним судом строку для звернення до суду з відповідною апеляційною скаргою.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. У зв`язку з чим суд погоджується з доводами позивача з даного приводу.

При цьому, суд враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статтею 126 КУпАП.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З наведених положень та обставин справи слідує, що відповідачем передчасно та неправомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 7398321 від 18.06.2026 року, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 20400,0 гривень, а тому, постанову необхідно скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судом встановлено, що під час звернення з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині стягнення судового збору, необхідно зазначити наступне.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», яким регулюються питання розміру судового збору, порядку його сплати та звільнення від сплати, а не Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З огляду на те, що відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається за правилами адміністративного судочинства, застосуванню підлягають приписи КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 (оприлюднено 28.04.2020 року) відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16), та зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на відсутність додаткового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2026 року встановлений у розмірі 3328,0 гривень.

Отже, за подання адміністративного позову позивачем необхідно було сплатити судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп. (3328*0,2). Однак згідно платіжної інструкції від 04.09.2026 року позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 гривень, тобто у більшому розмірі ніж встановлено Законом (а.с.5).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Водночас суд вважає, за необхідне роз`яснити позивачу, що сплачена сума судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду згідно п.1.ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір». Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст.5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Серії ЕНА № 7398321 від 18.06.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Сікан Назаром Володимировичем - скасувати, а справу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.272 КАС України.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста,3, код ЄДРПОУ - 40108646.

Повний текст судового рішення складено - 30 вересня 2026 року.

Суддя Грицко Р.Р.