Ухвала суду № 140213568, 29.09.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/412/26

№ 1-кс/183/1460/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги у справі № 183/412/26,

в с т а н о в и в :

23.06.2026 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги на постанову прокурора про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги у справі № 183/412/26.

Зава мотивована наступним.

У провадженні слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 перебувають матеріали скарги у справі № 183/412/26 на постанову прокурора ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження.

Відповідно до імперативних приписів пункту 4 частини 1 статті 75 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Згідно з частиною 3 статті 80 КПК України, відвід може бути заявлений після початку судового розгляду, якщо обставини, які є підставою для такого відводу, виникли або стали відомі особі після його початку.

Керуючись вказаними нормами, заявляю про наявність об`єктивних обставин, ще викликають обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 . Дані обставини виникли та стали відомі скаржнику безпосередньо під час судового засідання 22 вересня 2026 року.

У розумінні п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, зазначені «інші обставини» полягають у вчиненні головуючим низки послідовних процесуальних дій, які об`єктивно свідчать про надання незаконної процесуальної переваги стороні обвинувачення. Упередженість слідчого судді ОСОБА_4 виражається у створенні процесуального дисбалансу на користь прокурора та позбавленні скаржника інструментів доказування.

Об`єктивний критерій упередженості слідчого судді у даному провадженні підтверджується такими юридичними фактами:

Умисним порушенням порядку вирішення клопотань та ігноруванням імперативу ст. 350 КПК України.

Порушенням засад рівності та змагальності сторін (ст. 22 КПК України) шляхом легалізації приховування доказів прокурором.

Свідомою підміною доказової бази та використанням апарату суду для легалізації цензурування матеріалів провадження стороною обвинувачення.

Недотриманням послідовності стадій судового розгляду з метою штучного ухилення від дослідження матеріалів кримінального провадження.

Детальний правовий виклад зазначених обставин, що обґрунтовують застосування п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, наведено у наступних розділах.

РОЗДІЛ І. Порушення порядку вирішення процесуальних клопотань як об`єктивний прояв упередженості (недотримання імперативу ст. 350 КПК України)

1.1. 22 вересня 2026 року, на початку судового засідання, до стадії безпосереднього розгляду скарги по суті, скаржником було реалізовано процесуальні права, визначені статтями 42, 303 та 321 КПК України. Скаржником було усно заявлено заперечення на неправомірні дії головуючого судді, допущені у попередньому засіданні, та ініційовано розгляд клопотання щодо витребування доказів.

Суть заявленого клопотання полягала у вимозі зобов`язати прокурора ОСОБА_6 виконати імперативний припис абзацу 1 пункту 20-6 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України - завантажити до підсистеми «Електронний суд» повні та читабельні електронні копії матеріалів закритого кримінального провадження.

Розгляд даного клопотання був безальтернативною процесуальною передумовою для подальшого судового розгляду, оскільки матеріали провадження становлять єдиний предмет судового контролю в порядку ст. 306 КПК України. Не вирішення цього питання об`єктивно унеможливлювало реалізацію права скаржника на доказування та повноцінну участь у процесі.

1.2. Відповідно до вимог частини 1 статті 350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється відповідна ухвала. Законодавець імперативно зобов`язує суддю прийняти процесуальне рішення щодо заявленого клопотання безпосередньо після його ініціювання.

Всупереч вказаній нормі, слідчий суддя ОСОБА_4 безпідставно відмовилася ставити заявлене клопотання на обговорення, з`ясовувати думку сторін та постановляти щодо нього будь-яке процесуальне рішення. Факт умисного ухилення головуючого від вирішення клопотання в порядку ст. 350 КПК України об`єктивно зафіксований на технічному аудіозаписі судового засідання. Відсутність процесуального рішення (ухвали) щодо заявленого клопотання свідчить про те, що суддя вийшла за межі своїх дискреційних повноважень, свідомо проігнорувавши встановлений законом порядок судового розгляду.

1.3. Вказане порушення імперативних вимог статті 350 КПК України не може розцінюватися як процедурна помилка, оскільки воно має чітко виражений цілеспрямований характер і призвело до настання конкретних юридичних наслідків. У контексті застосування пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України, ця бездіяльність становить об`єктивний доказ упередженості суду.

Відмовляючись ухвалювати процесуальне рішення щодо клопотання про надання доступу до матеріалів провадження, слідчий суддя штучно заблокувала єдиний передбачений законом механізм отримання скаржником доказової бази. Наслідком таких дій стало забезпечення беззаперечної процесуальної переваги для сторони обвинувачення, яка володіє всім обсягом матеріалів, в той час як скаржник залишився позбавленим можливості їх досліджувати та формувати правову позицію. Таким чином, порушення визначеного законом порядку розгляду клопотань було використано головуючим як інструмент для обмеження прав сторони та безпідставного сприяння прокурору, що безальтернативно свідчить про втрату судом статусу безстороннього арбітра.

РОЗДІЛ II. Порушення доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та умисне спотворення закону як об`єктивний доказ упередженості

2.1. Під час судового засідання 29 червня 2026 року, яке проводилось за участю скаржника та за відсутності сторони обвинувачення, вирішувалося питання забезпечення доступу скаржника до матеріалів кримінального провадження. Задовольняючи відповідну вимогу, слідчий суддя ОСОБА_4 офіційно заявила в судовому засіданні, що надасть вказівку працівнику апарату суду відсканувати матеріали справи та завантажити їх у повному обсязі до підсистеми «Електронний суд». Вказана процесуальна дія була гарантована судом як спосіб забезпечення права скаржника на доказування.

2.2. Однак, подальші дії слідчого судді об`єктивно доводять факт умисної підміни об`єкта доказування. Як підтверджується матеріалами справи, сторона обвинувачення подала до суду письмове «Заперечення» від 18.06.2026. У додатках до цього документа прокурор прямо вказала, що надає не повні матеріали закритого провадження, а лише відфільтровані нею «копії основних матеріалів... на 161 арк.».

На виконання своєї обіцянки від 29.06.2026, слідчий суддя ОСОБА_4 надала вказівку апарату суду відцифрувати не оригінальні, повні матеріали кримінального провадження, а саме вказані ксерокопії неналежної якості, попередньо відцензуровані та надані прокурором.

Таким чином, суд свідомо здійснив підміну доказів: замість забезпечення доступу до матеріалів справи, суд легалізував приховування доказів стороною обвинувачення, використавши ресурси апарату суду для завантаження до ЄСІТС штучно обмеженого масиву нечитабельних ксерокопій.

2.3. Легалізація цієї схеми була завершена під час наступного судового засідання ЗО червня 2026 року (за участю прокурора). У цьому засіданні скаржник ініціював з`ясування правової позиції сторони обвинувачення щодо допущених порушень Однак головуючий штучно заблокувала вчинення вказаної процесуальної дії використавши факт завантаження апаратом суду вищевказаних неповних ксерокопії, як привід для зупинення розгляду. Суддя перенесла розгляд справи під приводом необхідності надання скаржнику часу на ознайомлення з цим штучно створений масивом документів.

Зазначені дії доводять, що слідчий суддя цілеспрямовано сприяла прокурору і ухиленні від допиту та приховуванні повної картини досудового розслідування.

2.4. Після повернення матеріалів скарги до провадження слідчого судді ОСОБА_4 , під час судового засідання 22 вересня 2026 року, головуючим було реалізоване комплекс процесуальних дій, які остаточно розкрили її зацікавленість у результатах розгляду справи.

По-перше, всупереч імперативним вимогам статей 94 та 306 КПК України, суд ухилився від безпосереднього дослідження доказів. Слідчий суддя заявила, що суді «не потрібні матеріали» кримінального провадження, оскільки розгляд здійснюється виключно «в рамках скарги». Вказана теза є юридично неспроможною, оскільки здійснення судового контролю та перевірка законності постанови прокурора про закриття справи об`єктивно неможливі без безпосереднього аналізу первинним матеріалів досудового розслідування. Одночасно ця заява становить черговий факт суперечливої поведінки головуючого, суддя констатує «непотрібність» матеріалів, як вона сама ж попередньо витребувала у прокурора і якими фактично володіла під час судового засідання. Умисна відмова суду від дослідження наявних матеріалів об`єктивно свідчить про створення процесуальних умов для приховування неповноті досудового розслідування, здійсненого стороною обвинувачення.

По-друге, слідчий суддя умисно залишила без вирішення процесуальні клопотанні скаржника (зокрема, щодо зобов`язання прокурора надати електронні копії матеріалів у порядку п. 20-6 Розділу XI КПК України) та, порушуючи доктрини заборони суперечливої поведінки, кардинально змінила власну правову позицію Замість виконання власної публічної гарантії щодо повного сканування оригіналів матеріалів провадження силами апарату суду, головуючий мовчки легалізувала завантаження відцензурованих прокурором ксерокопій.

По-третє, повністю ухилившись від обов`язку дослідження доказів та з`ясуванні правової позиції прокурора, головуючий вдалася до застосування тактики систематичного процесуального примусу. Ігноруючи вимоги скаржника розглянуті заявлені клопотання, слідчий суддя не менше 5 разів поспіль нав`язливо ставила скаржнику запитання: «Чи підтримуєте Ви скаргу?» (зокрема тайм коди запис; судового засідання від 22.09.2026: 00.20-00.26, 04.16-04.20, 04.58-05.01, 05.28-05.30 05.33-05.34), а після правомірної відмови скаржника відповідати на питання по суті до вирішення клопотання, суддя вдалася до прямої маніпуляції, запитуючи: «Ви відмовляєтеся від скарги?» (зокрема тайм коди запису судового засідання від 22.09.2026: 05.42-05.43, 05.47-05.48, 05.57-05.58).

По-четверте, головуючий вдалася до відкритої фальсифікації перебігу судового процесу. Слідчий суддя розпочала засідання із завідомо недостовірного твердження дослівно приписавши скаржнику заяву: «Зупинилися ми на тому що Ви сказали що підтримуєте свою скаргу...». Вказана маніпуляція була застосована з єдиною метою штучно обійти стадію судового слідства, приховати факт умисної відмови суду від дослідження доказів та створити фіктивну підставу для негайного згортання розгляду (детальна правова деконструкція цього епізоду наведена у Розділі IV даної заяви).

В контексті оцінки дій суду на предмет упередженості, така циклічність та безапеляційна наполегливість головуючого має чітку правову та психологічну кваліфікацію. Багаторазове повторення даного питання не мало на меті з`ясування процесуальної позиції скаржника, оскільки ця позиція вже була очевидною. Натомість, вказана фраза застосовувалася судом виключно як маніпулятивний інструмент процесуального тиску. Єдиною метою цієї маніпуляції було примусити скаржника дати формальну ствердну відповідь, яку суддя мала намір штучно трактувати як згоду на завершення стадії з`ясування обставин. Шляхом такої нав`язливої поведінки суддя намагалася створити формальний привід для негайного згортання судового розгляду, переходу до судових дебатів (ст. 364 КПК України) та видалення до нарадчої кімнати для ухвалення рішення без фактичного дослідження доказів.

2.5. Зазначена суперечлива поведінка та штучне конструювання судового процесу судом не можуть розцінюватися як легітимний прояв суддівського розсуду (дискреції) чи випадкова судова помилка. У контексті правозастосування пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України, наведена у пунктах 2.1-2.4 хронологія дій становить безальтернативний об`єктивний доказ упередженості слідчого судді з огляду на таке:

1. вихід за межі повноважень та порушення доктрини venire contra factum proprium: кримінальний процесуальний закон не наділяє слідчого суддю повноваженнями здійснювати умисну підміну об`єкта доказування. Надавши у засіданні 29.06.2026 процедурну гарантію щодо повного сканування оригіналів справи силами апарату суду, головуючий згодом кардинально змінила свою поведінку. Відмова суду від виконання власної обіцянки, легалізація цензурованих ксерокопій прокурора, а також умисне залишення без розгляду клопотань скаржника щодо імплементації судом імперативних вимог п. 20-6 Розділу XI КПК України, є свідомим спотворенням об`єктивної дійсності.

2. створення процесуальної переваги для сторони обвинувачення: єдиним вигодонабувачем від описаних дій слідчого судді є прокурор. Відмова суду від безпосереднього дослідження матеріалів провадження (ст. 94, ст. 306 КПК України), безпідставне звільнення прокурора від обов`язку надати електронні копії належної якості та штучне блокування стадії з`ясування правової позиції сторони обвинувачення призвели до формування абсолютного процесуального дисбалансу. Прокурора було повністю звільнено судом від процесуального обов`язку доказування законності своєї постанови та від необхідності надавати відповіді на обґрунтовані запитання скаржника.

3. наявність наперед сформованої позиції (Pre-judging) та втрата статусу безстороннього арбітра: усвідомлюючи неповноту та нечитабельність наданих прокурором доказів, слідчий суддя, замість реалізації функції судового контролю, здійснила зміну правил судового розгляду виключно Е інтересах сторони обвинувачення. Багаторазове застосування питання «Чи підтримуєте Ви скаргу?» як засобу процесуального примусу задля швидкого ухвалення рішення без дослідження доказів об`єктивно доводить наявність у суду заздалегідь сформованого наміру формально відхилити скаргу. Така діяльність головуючого має ознаки не здійснення правосуддя, та поза процесуального сприяння органам прокуратури, що формує абсолютний, об`єктивно обґрунтований сумнів у безсторонності слідчого судді

ОСОБА_4 . Порушення засад змагальності сторін та стандарту видимості правосуддя (недотримання ст. 22 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)

3.1. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно з частиною 2 статті 8 КПК України є джерелом права в Україні, фундаментальним стандартом справедливого судового розгляду є принцип: «правосуддя повинно не лише здійснюватися, але й має бути чітко видно, що воно здійснюється» (наприклад, рішення у справах «Делькур проти Бельгії», «Де Куббер проти Бельгії»), Застосування цього критерію вимагає, щоб організація судового процесу не викликала жодних обґрунтованих сумнівів у його справедливості та безсторонності з погляду об`єктивного стороннього спостерігача.

Порядок ведення судового процесу слідчим суддею ОСОБА_4 у даній справі, розгляд якої триває понад три місяці та налічує близько десяти судових засідань, прямо суперечить вказаному стандарту. Судом взагалі не здійснено безпосереднього дослідження матеріалів закритого кримінального провадження, так само як і не досліджено доводів самої скарги. Одночасно з цим скаржник залишається позбавленим доступу до матеріалів кримінального провадження у належному обсязі та якості. Крім того, низка процесуальних клопотань скаржника, які за імперативними вимогами кримінального процесуального закону підлягали обов`язковому вирішенню до моменту початку розгляду скарги по суті, залишаються нерозглянутими.

За таких умов судове провадження втрачає ознаки дійсного здійснення правосуддя. У будь-якого розсудливого стороннього спостерігача неминуче виникнуть прямі та обґрунтовані зауваження щодо такого ведення процесу, оскільки відсутність дослідження доказів та ігнорування судом процесуальних клопотань свідчать про те, що судовий контроль фактично не здійснюється. Зазначені обставини вказують на проведення формальної процедури, що позбавляє процес видимості правосуддя і є об`єктивним свідченням наперед визначеної позиції суду.

3.2. Згідно з імперативними приписами частини 6 статті 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Всупереч вказаній нормі, слідчий суддя ОСОБА_4 власними процесуальними діями штучно утворила стан абсолютного процесуального дисбалансу. Сторона обвинувачення, яка ухвалила оскаржувану постанову, володіє повним доступом до первинних матеріалів кримінального провадження. Натомість скаржник, внаслідок цілеспрямованої відмови суду забезпечити надання читабельних електронних копій та залишення без розгляду відповідних клопотань, примусово поставлений у стан процесуальної неспроможності здійснювати доказування.

У контексті застосування пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України, архітектурна побудова судом такого процесуального дисбалансу вимагає детальної правової деконструкції. Зазначені дії не можуть кваліфікуватися як звичайна процесуальна помилка або бути відхилені за стандартним мотивом «незгоди учасника процесу з процесуальними рішеннями судді». Процесуальне порушення набуває статусу об`єктивного доказу упередженості тоді, коли воно має цілеспрямований, системний та однобічний характер, спрямований на створення преференцій для одного учасника за рахунок іншого.

Слідчий суддя умисно звільнила прокурора від процесуального обов`язку надати матеріали справи та заблокувала можливість з`ясування правової позиції сторони обвинувачення щодо виявлених порушень закону. Тим самим головуючий де-факто надала прокурору незаконний процесуальний привілей абсолютний імунітет від обов`язку доказування законності та обґрунтованості власної постанови в умовах відкритого змагального процесу. Надання судом пріоритету та очевидної переваги стороні обвинувачення, цілеспрямоване звуження процесуальних прав скаржника з метою приховування неповноти досудового розслідування - це і є еталонний матеріальний вияв зацікавленості суду. Об`єктивно, суддя, яка формує нерівні умови для сторін з метою сприяння одній із них, безальтернативно втрачає статус незалежного та безстороннього арбітра.

РОЗДІЛ IV. Свідоме спотворення перебігу судового процесу та конструювання неіснуючої процесуальної реальності як доказ упередженості

4.1. Під час судового засідання 22 вересня 2026 року слідчий суддя ОСОБА_4 вдалася до відкритого конструювання неіснуючої процесуальної реальності. Головуючий розпочала засідання із завідомо недостовірного твердження, дослівно заявивши: «Зупинилися ми на тому що Ви сказали що підтримуєте свою скаргу і вважаєте що необхідно щось додати або недодати. Маєте щось додати до того чим обґрунтовуєте свою скаргу».

Вказана синтаксична та логічна конструкція не є обмовкою чи суддівською помилкою. Це умисно сформульована маніпулятивна пастка, яка підлягає деконструкції на складові елементи:

По-перше, пряма фальсифікація факту («...Ви сказали що підтримуєте свою скаргу...»). Технічна фіксація попередніх засідань беззаперечно доводить, що скаржник жодного разу не робив таких заяв. Суд взагалі не переходив до стадії з`ясування цієї позиції (що процесуально відбувається виключно після дослідження доказів). Суддя умисно приписала скаржнику неіснуючі слова.

По-друге, створення безальтернативного примусу («...Маєте щось додати до того чим обґрунтовуєте свою скаргу»). Суддя побудувала речення таким чином, щоб заблокувати можливість заявлення процедурних клопотань. Будь-яка відповідь скаржника у цій мовній конструкції (і «так», і «ні») юридично трактувалася б судом як згода на закінчення з`ясування обставин і перехід до дебатів.

Оскільки на момент озвучення цієї фрази суд не дослідив жодного документу (порушення ст. 94, 306 КПК України), єдиною метою такої маніпуляції було штучне блокування стадії судового слідства. Суддя свідомо сконструювала фіктивну реальність, щоб легалізувати стрімкий розгляд без перевірки законності дій прокурора. Цей епізод є самостійним, еталонним проявом прямої упередженості.

4.2. Систематизація викладених обставин дозволяє виокремити наступний перелік об`єктивних доказів упередженості та зацікавленості слідчого судді ОСОБА_4 які у своїй сукупності утворюють підстави для відводу згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України:

- умисна підміна доказової бази: надання судом вказівки щодо оцифрування не повних оригіналів матеріалів провадження, а штучно відфільтрованих прокурором нечитабельних ксерокопій (161 аркуш із приблизно 246 аркушів), що призвело до легалізації приховування доказів;

- умисне ігнорування наявного у справі письмового доказу - постанови прокурора від 03.02.2026, яка документально підтверджує відсутність інтеграції інформаційний систем і безальтернативність застосування п. 20-6 Розділу XI КПК України,-

- штучне створення абсолютного процесуального дисбалансу (порушення ч. 6 ст. 22 КПК України) шляхом незаконного звільнення прокурора від обов`язку наданні читабельних матеріалів провадження та примусового позбавлення скаржник доступу до доказової бази;

- систематичне залишення без вирішення процесуальних клопотань скаржника та умисне блокування процесуальної стадії з`ясування правової позиції стороні обвинувачення;

- повна відмова від безпосереднього дослідження первинних матеріалів закритого кримінального провадження та тексту скарги в судовому засіданні (порушення ст. 94 ст. 306 КПК України);

- свідоме конструювання неіснуючої процесуальної реальності використана маніпулятивної мовної конструкції («Зупинилися ми на тому що Ви сказали щ підтримуєте свою скаргу і вважаєте що необхідно щось додати або недодати. Маєте щось додати до того чим обґрунтовуєте свою скаргу») з метою штучного блокування стадії дослідження доказів, приписування скаржнику неіснуючих заяв та примусового переведення процесу до судових дебатів;

- багаторазове та нав`язливе застосування маніпулятивних запитань «Чи підтримуєте ви скаргу?» та «Ви відмовляєтеся від скарги?» виключно як інструмент психологічного примусу та процесуального щита у відповідь на законні вимог скаржника вирішити клопотання. Такі дії вчинялися з метою придушення процесуальної ініціативи скаржника, в умовах відкритого саботажу вимог ст. 350 КПК України та за повної відмови суду від дослідження доказів (порушення ст. 94, 306 КПК України).

4.3. Єдиним, належним та безальтернативным джерелом доказування, що об`єктиви підтверджує вищезазначені факти упередженості, є технічні носії інформації (аудіо та відеозаписи) судових засідань у даній справі (зокрема, фіксація засідань від 29.06.2026, 30.06.2026, 27.08.2026 та 22.09.2026). Підтвердження або спростування наведених у заяві про відвід доводів є процесуально неможливим без безпосереднього дослідження цих електронних доказів у судовому засіданні тим складом суду, яки розглядатиме відвід.

З огляду на імперативні вимоги кримінального процесуального закону щодо безпосередності дослідження доказів, суд, який здійснюватиме розгляд даної заяв про відвід, зобов`язаний заздалегідь підготувати та забезпечити наявність у залі судового засідання необхідного технічного обладнання для якісного відтворення вказаних аудіо та відеозаписів. Крім того, сам процес відтворення і безпосереднього дослідження цих матеріалів під час розгляду заяви про відвід повинен в обов`язковому порядку фіксуватися технічними засобами суду (звуко- та відеозаписувальним обладнанням) для забезпечення належного збереження ході доказування.

РОЗДІЛ V. Обґрунтування необхідності обов`язкової участі судді якому заявили відвід під час розгляду заяви

Відповідно до частини 3 статті 81 КПК України, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення. Хоча процесуальний закон формально визначає надання пояснень як право судді якому заявили відвід, він не містить жодних імперативних заборон щодо визнання судом такої участі обов`язковою. Більше того, реалізуючи обов`язок щодо повного, всебічного та неупередженого з`ясування обставин, суд наділений процесуальним повноваженням визнати явку особи обов`язковою, якщо її пояснення є критично необхідними.

У даному випадку визнання участі слідчого судді ОСОБА_4 обов`язковою є безальтернативним кроком для збереження судом, який розглядає відвід, статусу незалежного та безстороннього арбітра. У разі відсутності судді якому заявили відвід, суд буде змушений перебрати на себе невластиві функції захисника та самостійно конструювати гіпотетичні виправдання діям колеги. Суд, що розглядає відвід, об`єктивно не може і не повинен замість самої ОСОБА_4 вигадувати мотиви того, чому вона скасувала власне рішення щодо доступу до матеріалів, чому умисно не розглянула клопотання, чому нав`язливо примушувала скаржника до переходу на іншу стадію, або чому надала завідомо недостовірну інформацію про перебіг попереднього судового засідання.

Належна реакція доброчесного судді у разі висунення об`єктивно задокументованих звинувачень в упередженості полягає не в ухиленні від розгляду, а у відкритому захисті власної професійної репутації в судовому засіданні. Суддя ОСОБА_4 зобов`язана особисто надати юридично вмотивовані пояснення щодо скасування нею ж ухваленого рішення про надання доступу до матеріалів та мотивів застосування нав`язливого маніпулятивного запитання замість дослідження доказів. Враховуючи відсутність жодних територіальних чи організаційних перешкод (здійснення правосуддя в одній будівлі суду), явка судді для надання особистих пояснень має бути забезпечена обов`язково.

РОЗДІЛ VI. Системна дискредитація авторитету правосуддя та порушення стандартів суддівської етики (Замість висновку)

6.1. Процес розгляду даної скарги становить собою хрестоматійний приклад фундаментального знехтування засадами кримінального провадження та стандартами суддівської етики. Стиль ведення судового засідання, продемонстрований слідчим суддею ОСОБА_4 , є абсолютно неприпустимим для здійснення правосуддя загалом, і є особливо деструктивним з огляду на перебування судді на адміністративній посаді заступника голови суду. Замість демонстрації еталонної правомірної поведінки, суддя вдалася до системної профанації судового процесу.

6.2. Зафіксована на технічних носіях процесуальна поведінка головуючого містить низку публічних висловлювань та дій, які об`єктивно говорять самі за себе та є несумісними зі статусом судді. Зокрема, технічними записами судових засідань задокументовано наступні факти відкритого процесуального нігілізму:

Демонстративне нерозуміння процесуального закону: зафіксований на технічному записі прямий діалог, під час якого головуючий публічно вимагала від скаржника розтлумачити їй зміст базового юридичного терміну. На уточнююче запитання скаржника: «Мені вам роз`яснити, що означає слово дослідити?», слідчий суддя надала категоричну відповідь: «Так, роз`ясніть, бо я не розумію». Вказаний факт є об`єктивним підтвердженням умисної профанації судового процесу та свідомого ухилення суду від виконання прямого процесуального обов`язку, визначеного статтею 94 КПК України, щодо обов`язкового безпосереднього дослідження доказів (судове засідання від 22.09.2026, тайм-код 05.16-05.27).

Публічне визнання необізнаності з матеріалами справи: заява суду про те, що «нам необхідно розуміти, в чому скарга, щоб розглянути клопотання», яка є прямим зізнанням у тому, що слідчий суддя умисно не здійснювала підготовку до судового розгляду та не знайомилася з текстом поданої скарги до початку засідання в супереч нормам ст. 304, ст. 306 КПК України (судове засідання від 29.06.2026, тайм-код 05.00- 05,33, 07.42-07.46, судове засідання від 30.06.2026, тайм-код 02.22-02.37).

Відмова від здійснення судового контролю: зафіксована на технічному носії заява слідчого судді про те, що суду «не потрібні матеріали» кримінального провадження, оскільки розгляд відбувається виключно «в рамках скарги». Зазначена позиція є фактичною відмовою суду від виконання процесуальної функції щодо перевірки законності дій прокурора, яка об`єктивно неможлива без дослідження матеріалів закритого провадження. Крім того, вказана теза фіксує суперечливу поведінку головуючого, яка у судовому засіданні відмовилася від дослідження доказів, попередньо нею ж витребуваних у сторони обвинувачення (судове засідання від 22.09.2026, тайм-код 04.09-04.15).

Легалізація цензурування доказів: зафіксований об`єктивний факт того, що слідчий суддя, гарантувавши 29.06.2026 сканування матеріалів справи силами апарату суду, фактично здійснила підміну об`єкта. Суд надав для завантаження в ЄСІТС не матеріали кримінального провадження, а відцензуровані прокурором «копії основних матеріалів», додані до заперечень. Вказані дії є прямим доказом створення судом умов для приховування доказів стороною обвинувачення та абсолютним виявом упередженості.

Маніпулятивне конструювання процесуальної реальності: початок судового засідання 22.09.2026 із завідомо недостовірної та штучно сконструйованої фрази «Зупинилися ми на тому що Ви сказали що підтримуєте свою скаргу і вважаєте що необхідно щось додати або недодати? Маєте щось додати до того чим обґрунтовуєте свою скаргу». Вказана репліка є проявом прямої упередженості та процесуального нігілізму, оскільки суддя умисно приписала скаржнику неіснуючі заяви та використала лінгвістичну пастку для незаконного згортання стадії дослідження доказів і негайного переходу до дебатів (судове засідання від 22.09.2026, тайм-код 00.16-00.30).

Штучне блокування прав учасника: пряма заборона реалізовувати право на змагальність («Ви до прокурора потім здасте запитання») із подальшим умисним позбавленням скаржника цього права на наступних засіданнях (судове засідання від 30.06.2026, тайм-код 32.22-32.48).

Порушення процедури ведення засідання та неформальна поведінка: безпідставне підвищення голосу на учасника процесу, постійне перебивання скаржника, а після отримання правомірного зауваження - перехід до демонстративної, непроцесуальної поведінки (штучний «режим мовчання», що змусило скаржника уточнювати, чи дозволено йому продовжити виступ) (судове засідання від 19.06.2026, тайм-код 02.33-03.08).

6.3. Зафіксовані на аудіо- та відеозаписах матеріали даного судового провадження містять вичерпну, беззаперечну доказову базу відкритої упередженості, порушення суддівської етики та процесуального закону. Зазначені технічні записи не лише утворюють абсолютну підставу для відводу згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, але й становлять суспільний інтерес як наочний, задокументований матеріал неправомірної поведінки посадової особи. Цей «хрестоматійний приклад» підлягає обов`язковому дослідженню в судовому засіданні, а також подальшому публічному висвітленню для здійснення фахового аналізу юридичною спільнотою та органам! суддівського врядування.

З врахуванням вищевикладеного, просив суд належним чином повідомити слідчого суддю Самарівською міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 про час, дату та місце розгляду даної заяви про відвід. Виходячи з вимог щодо підтримання авторитету правосуддя, високий стандартів суддівської доброчесності та необхідності демонстрації еталону процесуальної поведінки, визнати обов`язковою особисту участь слідчого судді ОСОБА_4 у судовому засіданні з розгляду даної заяви про відвід для безпосереднього надання нею особистих пояснень. Забезпечити участь скаржника у судовому засіданні з розгляду даної заяві про відвід у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних засобів зв`язку. Заздалегідь, до початку судового засідання з розгляду відводу, витребувати з матеріалів судової справи (отримати доступ через автоматизовану систему документообігу суду І підсистему ЄСІТС) та здійснити попереднє завантаження на локальний носій суду технічних аудіо- та відеозаписів судових засідань від 19.06.2026 29.06.2026, 30.06.2026, 27.08.2026 та 22.09.2026 - з метою гарантованою унеможливлення зриву їх дослідження через ймовірні технічні збої чи відсутності доступу до мережі Інтернет. Забезпечити наявність та належне функціонування у залі судовою засідання технічного обладнання, необхідного для якісного відтворення вказаний електронних доказів. Здійснити безпосереднє дослідження витребуваних технічних записів у судовому засіданні із забезпеченням обов`язкової безперервної фіксації процесу є відтворення та дослідження технічними засобами суду. Задовольнити дану заяву про відвід та відвести слідчого суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 від розгляду скарги у справі № 183/412/26.

Заявник в судовому засіданні свою заяву підтримав, мотивуючи обставинами, викладеними у заяві. Зазначив, що вбачає в поведінці судді ознаки упередженості щодо розгляду його скарги. У зв`язку з чим просив відвести суддю ОСОБА_4 .

Прокурор в судове засідання не з`явилась, надала заяву, якою просила розглянути заву ОСОБА_3 у свою відсутність, та залишити її без розгляду.

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явилась для надання пояснень, що не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши заяву про відвід головуючого судді, приходить до наступного.

У відповідності до ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Судом встановлено, що в провадженні судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 перебуває скарга ОСОБА_3 на постанову прокурора про закриття кримінального провадження № 62026050020000003 від 13 січня 2026 року.

Положення ст.ст. 75, 76 КПК України визначають підстави відводу слідчого судді, судді або присяжного, а саме слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Відповідно до ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Вивчивши заяву про відвід судді та наявні матеріали, приходжу до висновку про відсутність підстав для відводу судді ОСОБА_4 , оскільки доводи обвинуваченого не свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Отже, в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 76, 80, 81, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги у справі № 183/412/26 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1