Ухвала суду № 140213406, 29.09.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1040/25

Провадження № 1-кп/177/81/26

У Х В А Л А

Іменем України

29.09.2026 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та сторони захисту про зміну запобіжного заходу в об`єднаному кримінальному провадженні № 12022040000000448 від 03.09.2022 за ч. 2 ст. 286 КК України та № 12025040000000346 від 07.04.2025 за ч. 3 ст. 135 КК України щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілої,

адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

Криворізьким районним судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд вказаного кримінального провадження щодо ОСОБА_2 .

Прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , яке обґрунтовано тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та додатково, на обґрунтування поданого клопотання зазначив, що про наявність вказаних ризиків свідчать ті обставини, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі. Після вчинення ДТП, обвинувачений залишив місце пригоди та перебував у розшуку. Останній раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності. Отже, вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений може ухилитися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Окрім того, усі свідки в справі не допитані, а свідок ОСОБА_7 , яка під час досудового розслідування надавала показання, у судовому засіданні, посилаючись на ст. 63 КК України, відмовилася їх надавати. Також у судовому засіданні не допитано експерта, не досліджувалися письмові матеріали кримінального провадження, тому, є ризики впливу на свідків, із метою зміни ними показань у суді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокат ОСОБА_6 , просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Так, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та обґрунтовуючи необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, захисник посилалася на те, що заявлені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час відсутні або істотно зменшилися, а їх наявність не підтверджено належними та достатніми доказами.

Захисник стверджувала, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду та зацікавлений у завершенні судового розгляду. На цій стадії кримінального провадження він позбавлений можливості знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування завершено, речові та інші докази зібрані, а значна їх частина вже досліджена судом.

На думку сторони захисту, зменшився також ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків. Потерпіла та частина свідків безпосередньо допитані судом, а забезпечити явку інших свідків протягом тривалого часу не вдається, незважаючи на їх неодноразові виклики та застосування приводів. Дружина обвинуваченого, ОСОБА_7 , яка викликалася для допиту як свідок, скористалася передбаченим ст. 63 Конституції України правом та відмовилася від давання показань.

На підтвердження наявності в обвинуваченого сталих соціальних зв`язків захист послався на те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, де мешкає разом із дружиною та її донькою, позитивно характеризується за місцем проживання. Дружина обвинуваченого офіційно працевлаштована та має постійний дохід, матір отримує пенсію.

Крім того, стороною захисту надано довідку ТОВ ПРОМ-ТРЕЙДИНГ» про можливість офіційного працевлаштування обвинуваченого, що, на думку захисту, додатково підтверджує його намір вести законослухняний спосіб життя, працювати та матеріально забезпечувати свою сім`ю.

Окрім того, захисник звертав увагу й на тривалість перебування обвинуваченого під вартою з 03.04.2025 та стадію судового розгляду, під час якого основний обсяг доказів уже досліджено, а завершення розгляду справи протягом тривалого часу ускладнюється неможливістю забезпечити явку окремих свідків, що не залежить від поведінки обвинуваченого.

За таких обставин сторона захисту вважає, що подальше застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є необхідним та пропорційним, а належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього передбачених КПК України процесуальних обов`язків.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника, а також подав окреме клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, яке є аналогічним за змістом клопотанню захисника,

Прокурор та представник потерпілої у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, який, на їх переконання, зважаючи на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також обставини справи, характеризуючи даних на особу обвинуваченого, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, що не сприятиме розгляду кримінального провадження в розумні строки.

Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора та заперечення сторони захисту, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як слідує з матеріалів справи, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 04.10.2026.

Водночас, з об`єктивних причин, завершити судовий розгляд вказаного кримінального провадження до визначеної дати не представляється можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо цього обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховується, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, із санкцією від 3 до 8 років позбавлення волі.

При цьому, оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд ураховує не лише тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, а й насамперед конкретну попередню поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 у межах цього кримінального провадження.

Так, після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.09.2022 та внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_8 , обвинувачений залишив місце події, після чого автомобіль, яким він керував, було знищено шляхом підпалу, а сам обвинувачений протягом тривалого часу переховувався та перебував у розшуку до його затримання 03.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді.

При цьому свідомий характер такого переховування підтверджується не лише матеріалами кримінального провадження, а й безпосередньо дослідженими судом доказами. Зокрема, сам обвинувачений у судовому засіданні факту свого переховування не заперечував, пояснивши таку поведінку тим, що «боявся відповідальності», «бажав нормально жити». Обставини його дій безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди підтвердила також допитана судом як свідок його мати ОСОБА_9 , яка добровільно надала показання після роз`яснення їй передбаченого ст. 63 Конституції України права відмовитися від давання показань щодо себе та близьких родичів.

Отже, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду в цьому кримінальному провадженні не є абстрактним припущенням, заснованим виключно на тяжкості можливого покарання, а підтверджується конкретною попередньою поведінкою самого обвинуваченого, який після події, що є предметом судового розгляду, свідомо переховувався від правоохоронних органів протягом значного проміжку часу та був затриманий не внаслідок добровільної явки.

За таких обставин твердження сторони захисту про відсутність у обвинуваченого на теперішній час наміру переховуватися саме по собі не спростовує встановленого ризику, оскільки при його оцінці суд виходить не лише із заявлених обвинуваченим намірів, а й з об`єктивних даних про його попередню процесуальну поведінку.

Таким чином, суд вважає ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, реальним та таким, що на час розгляду клопотання продовжує існувати.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд ураховує стадію судового розгляду та обсяг уже досліджених доказів.

На цей час потерпіла ОСОБА_10 та свідків допитані безпосередньо судом, у зв`язку з чим можливість незаконного впливу на цих осіб із метою зміни ними показань істотно зменшилася.

Дружина обвинуваченого, ОСОБА_7 викликана до суду як свідок, скористалася передбаченим ст. 63 Конституції України правом відмовитися від давання показань. Будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що така її процесуальна поведінка стала наслідком незаконного впливу обвинуваченого, суду не надано, а тому сама по собі відмова близького родича від давання показань не може розцінюватися як підтвердження реалізації такого ризику.

Разом із тим судовий розгляд не завершений, залишаються недопитаними троє свідків, показання яких мають бути отримані та оцінені судом із дотриманням принципу безпосередності дослідження доказів.

Водночас суд враховує, що майже упродовж шести місяців забезпечити явку зазначених свідків не вдається, постановлені судом приводи не виконані, а фактичне місцезнаходження свідків на цей час не встановлено.

Наведені обставини свідчать про істотне зменшення ризику незаконного впливу порівняно з попередніми стадіями кримінального провадження. Однак з огляду на те, що зазначені особи судом ще не допитані, а судовий розгляд триває, цей ризик остаточно не припинив існування.

Посилаючись на ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор, зокрема, указує на поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди та знищення автомобіля шляхом підпалу. Суд ураховує зазначену поведінку при оцінці особи обвинуваченого та ризику його можливого переховування.

Разом із тим на теперішній стадії кримінального провадження досудове розслідування завершене, обвинувальний акт тривалий час перебуває на розгляді суду, речові та письмові докази зібрані, а значний їх обсяг безпосередньо досліджений судом.

Прокурором не наведено конкретного способу, в який обвинувачений на теперішній час, на даній стадії судового провадження може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та не надано фактичних даних про вчинення або підготовку ним відповідних дій.

За таких обставин сама по собі поведінка обвинуваченого безпосередньо після події 2022 року, незважаючи на її значення для оцінки інших ризиків, не є достатньою для висновку про продовження існування на теперішній час самостійного ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтовуючи ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення посилається на те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за умисні корисливі кримінальні правопорушення.

Суд ураховує зазначені відомості в сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого. Водночас на теперішній час обвинувачений відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості. Самого факту попередніх засуджень, за відсутності конкретних даних про підготовку, намір або реальну схильність обвинуваченого на теперішній час до вчинення нового кримінального правопорушення, недостатньо для висновку про існування відповідного ризику.

Інших конкретних обставин, які б підтверджували реальність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не наведено, а тому на цьому етапі судового провадження суд не знаходить достатніх підстав вважати зазначений ризик доведеним.

Також, відповідно до ст. 178 КПК України, суд ураховує в сукупності всі обставини, що характеризують обвинуваченого.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання, проживає разом із дружиною та її донькою, за місцем проживання характеризується позитивно, його бажання та можливість його офіційно працевлаштуватися, а також відомості про офіційне працевлаштування та постійний дохід дружини обвинуваченого, що, безумовно, свідчить про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків.

Водночас, судом також враховується і ті обставини, що наявність цих зв`язків сама по собі раніше не стала достатнім стримуючим фактором для належної процесуальної поведінки обвинуваченого, який після події протягом тривалого часу свідомо переховувався від правоохоронних органів.

Тому позитивна характеристика, наявність постійного житла, сім`ї та перспективи працевлаштування, незважаючи на їх позитивне значення при оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, не нівелюють встановленого судом конкретного ризику переховування.

Домашній арешт, у тому числі поєднаний із застосуванням електронного засобу контролю, забороною спілкування зі свідками, обов`язком прибувати за кожним викликом суду та здачею документів, що дають право на виїзд за межі України, безумовно здатний суттєво обмежити можливість неналежної процесуальної поведінки особи.

Разом із тим, зазначений запобіжний захід не передбачає фізичної ізоляції особи та ґрунтується, зокрема, на виконанні обвинуваченим установлених судом заборон та обов`язків. Тому, за даних обставин, судом враховується не наявність припущення про можливість їх порушення, а встановлену попередню поведінку самого обвинуваченого.

За таких обставин суд доходить висновку, що застосування домашнього арешту, у тому числі з покладенням передбачених ст. 194 КПК України обов`язків, на цьому етапі судового розгляду не забезпечить належною мірою запобігання встановленому ризику переховування обвинуваченого від суду.

Із огляду на викладене, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд дійшов висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

У зв`язку з тим, що формулювання обвинувачення стосується злочину, який спричинив загибель людини, відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3, п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, судом не визначається ОСОБА_2 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 177-178, 183, 187, 194, 199, 331, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора пропродовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у об`єднаному кримінальному провадженні № 12022040000000448 від 03.09.2022 за ч. 2 ст. 286 КК України та № 12025040000000346 від 07.04.2025 за ч. 3 ст. 135 КК України , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27.11.2026 включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, адвоката ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1