Рішення № 140213396, 24.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5217/25

Провадження № 2/204/305/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

24 вересня 2026 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Чапали Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Азарян Б.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Єпрем`ян Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального нотаріального округу Красота Т.О., Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту батьківства, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Дрожак Ю.М. звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що приблизно в 1990-х роках мати позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 познайомилась з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого між ними виникли відносини та вони почали проживати разом як чоловік та жінка, вести спільне господарство, спільний побут, були сім`єю. Шлюб офіційно не реєстрували так як не вбачали у цьому необхідності. Жили за адресою: АДРЕСА_1 . Від спільного проживання та відносин у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька, ОСОБА_1 позивач у даній справі.

Оскільки мати позивача на момент народження доньки не перебувала в зареєстрованому шлюбі з біологічним батьком дитини, запис про батька позивача в Книзі записів актів громадянського стану про народження дитини було вчинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові за вказівкою матері, тобто у відповідності до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України ( ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім`ю України що діяв на час народження дитини). В результаті мати позивача в інформації про ім`я та по батькові батька дитини зазначила ім`я батька « ОСОБА_6 », а по батькові батька « ОСОБА_7 », що відповідає даним ОСОБА_5 .

Відносини між батьками позивача тривали приблизно по 1993 рік, після чого були завершені та ОСОБА_5 пішов проживати за іншою адресою. Однак, не дивлячись на те, що батьки позивача припинили відносини, ОСОБА_5 продовжував виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до своєї доньки ОСОБА_1 . Вони спілкувались, бачились, він приймав участь у її житті, допомагав їй, вони часто гуляли разом, проводили час та відпочивали, він завжди визнавав себе батьком. Таке спілкування продовжувалось до 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла і мати позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час життя батька позивача та після його смерті, ОСОБА_1 підтримувала добрі родинні відносини з матір`ю ОСОБА_5 , тобто своєю бабусею по батьковій лінії ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вони часто спілкувались, позивач часто бувала у неї в гостях, допомагала їй по господарству, підтримувала її, піклувалась про неї. Бабуся проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена квартира, як відомо, належала їй особисто на праві приватної власності. В цій же квартирі був зареєстрований і батько позивача за життя ОСОБА_5 . До 2010 року позивач підтримувала регулярне спілкування зі своєю бабусею, однак після смерті батька вона стала все рідше з нею бачитись.

Пізніше позивач дізналась, що її бабуся ОСОБА_8 досить давно померла, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_7 . У бабусі за життя у власності була квартира в якій вона проживала та була зареєстрована на момент смерті, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , в яку заявниця неодноразово приходила в гості до бабусі та до свого батька, який деякий час також там проживав. Інших близьких родичів у ОСОБА_8 не було, так як її син та батько позивача ОСОБА_5 помер ще в 2010 році, а інших родичів вона не мала, відповідно заповіт не складала.

Отже померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 є бабусею позивача по лінії батька. Позивач має право на спадкування за законом після смерті своєї бабусі за правом представлення як спадкоємець першої черги спадкування. Однак наразі позивач не має законних прав на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі, так як її родинні відносини з бабусею не підтверджені документально.

Тобто встановлення факту батьківства позивачу потрібно для можливості реалізувати своє право на спадкування за законом після смерті її бабусі по лінії батька.

Позивач вже зверталась до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту батьківства, та ухвалою суду від 18.10.2024 року про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, було відкрито провадження у справі № 204/9858/24. Однак в процесі розгляду справи, а саме після витребування спадкової справи заведеної після смерті бабусі позивача по лінії батька ОСОБА_8 виявилось, що у померлої є рідна сестра, яка є відповідачем у даній справі, та що вона вже прийняла спадщину за законом після смерті своєї сестри - ОСОБА_8 про що отримала відповідне свідоцтво та зареєструвала за собою право власності на спадкове майно. У зв`язку з виникненням по вищезазначеній справі спору про право, ухвалою суду від 22.04.2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.

На підставі вищевикладеного позивач вимушена звернутись до суду знову, однак уже з позовною заявою про встановлення факту батьківства, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

В частині позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, позивач вказує, що з матеріалів спадкової справи №28/2017, яка була заведена після смерті бабусі позивача по лінії батька ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , вбачається, що після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі - спірна квартира).

Зазначена квартира в цілому на день смерті належала спадкодавцю ОСОБА_8 .

Позивач не була знайома з відповідачем особисто та не знала що у бабусі ОСОБА_8 є рідна сестра. Однак позивач впевнена, що відповідач добре знала про існування у спадкодавці рідної внучки позивача, так як бабуся обов`язково б поділилась за життя з рідною сестрою такою інформацією. Вважає що відповідач, як спадкоємець другої черги спадкування, навмисно не повідомила нотаріусу про існування інших спадкоємців першої черги спадкування за законом після смерті спадкодавця, а саме про існування позивача, діючи напевне недобросовісно в своїх корисливих цілях.

З матеріалів спадкової справи спадкодавця вбачається, що 17.07.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Красота Тетяною Олександрівною відповідачу ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, тобто на зазначену спірну квартиру, яке зареєстровано в реєстрі за №1348. Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач того ж дня 17.07.2018 року на підставі виданого свідоцтва зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру та станом на день складання позовної заяви вона є її власником.

Проте позивач, встановивши факт батьківства та довівши родинні відносини з померлою, автоматично стає спадкоємцем першої черги спадкування за правом представлення, та має право на всю спадщину за законом після смерті бабусі - ОСОБА_8 , у свою чергу свідоцтво про право на спадщину за законом яке видане 17.07.2018 року відповідачу є недійсним за наведених підстав.

Таким чином, у відповідності до ч. 1 ст. 1266 ЦК України позивач ОСОБА_1 має право на спадкування за законом як спадкоємець першої черги спадкування після смерті бабусі ОСОБА_8 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки її батько ОСОБА_5 та син спадкодавця, який би був спадкоємцем першої черги спадкування, помер раніше, ще ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Крім того, як вбачається з матеріалів спадкової справи заведеної після смерті бабусі ОСОБА_8 , після смерті батька позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , також була відкрита спадкова справа в Третій дніпропетровській державній нотаріальній конторі. Та як виявилось, на час смерті йому на праві власності належала 1/3 частина спірної квартири, про що позивачу також було не відомо, в іншому б випадку вона раніше звернулась до суду з вимогами про встановлення факту батьківства та прийняла б спадщину після смерті батька.

Попри зазначене, 07.02.2011 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори бабусі позивача та матері батька позивача ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її сина ОСОБА_5 , а саме на 1/3 частину спірної квартири, яка належала батьку позивача на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого бюро приватизації ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод» 10.04.1997 року.

З вищевикладеного вбачається, що позивач має право на прийняття спадщини після смерті своєї бабусі за правом представлення як спадкоємець першої черги спадкування, так як її батько та син померлої бабусі, який був би спадкоємцем першої черги спадкування, помер раніше. Сестра спадкодавця ОСОБА_8 , відповідач по справі ОСОБА_3 , являється спадкоємцем другої черги спадкування, яка має право на спадкування лише у випадку відсутності спадкоємців першої черги спадкування. Однак, так як спадкоємці першої черги спадкування існують, і це позивач по справі, відповідно видане відповідачу свідоцтво про право на спадкування за законом після смерті її рідної сестри є недійсним, так як воно порушує права іншого спадкоємця, тобто позивача, на спадкування. В зв`язку з чим, право власності відповідача на спірну квартиру підлягає припиненню, а реєстрація права власності скасуванню.

Позивач вказує, що не відразу дізналась про смерть бабусі. За життя її батька вона часто приходила до бабусі та до батька за адресою їх проживання, вони часто спілкувались, мали добрі та теплі сімейні відносини, бабуся знала що позивач є її рідною внучкою, та що є донькою її сина ОСОБА_5 . Бабуся ОСОБА_8 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , позивач же проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті свого батька, який помер в 2010 році, та після народження доньки у позивач у 2008 році, спілкування з бабусею стало рідшим. Оскільки, позивач рано втратила батька, потім маму, через що довгий час знаходилась в пригніченому стані, мала самостійно працювати, забезпечувати себе матеріально, заробляти на життя, тяжко працювала, мала влаштовувати своє життя, часу вільного майже не мала. В 2008 році у позивача також народилась донька, яку позивач мала виховувати та забезпечувати самостійно як мати одиначка. Бабуся позивача також була знайома зі своєю правнучкою. Тому про смерть бабусі дізналась не відразу, позивача ніхто про це не повідомив, так як всі близькі родичі позивача померли. Позивач дізналась про смерть бабусі випадково від знайомих. Позивачу було досить ніяково що вона не відразу дізналась про смерть близької її людини, з якою в неї довгий час були досить теплі відносини та спілкування. Через зазначене вище позивач і пропустила строк на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд:

1) встановити факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка народилась в м. Дніпропетровськ (нова назва - м. Дніпро), Україна;

2) внести зміни до актового запису №1543 про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , складеного 06 липня 1992 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ленінського району м. Дніпропетровська, зазначивши відомості про її батька: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України;

3) визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк для подання приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Красота Тетяні Олександрівні заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкова справа №28/2017 три місяці з часу набрання рішенням законної сили;

4) визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 липня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за №1348, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Красота Т.О. у спадковій справі № 28/2017 щодо спадкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_2 , квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

5) припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_2 , на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_2 , на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42093160 від 17.07.2018 року, приватний нотаріус Красота Тетяна Олександрівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.;

6) визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Ухвалою суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Представником відповідача адвокатом Єпрем`ян Л.В. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

У свідоцтві про народження дитини померлий ОСОБА_5 як батько ОСОБА_1 не записаний, натомість записана фактично інша людина ОСОБА_9 . У разі якби ОСОБА_5 , як біологічний батько, дійсно визнавав себе батьком, приймав активну участь у вихованні та розвитку своєї доньки, та від виконання своїх обов`язків не ухилявся, як про це пише позивач, то відповідно були б усі підстави для звернення до відповідного органу РАЦС для підтвердження походження дитини, однак з 1992 року до 2010 року включно жодна з вказаних осіб цього не зробила, у тому числі ані мати позивача, ані ОСОБА_5 .

Не вчинення відповідних юридично значимих дій вказує на ту обставину, що ані мати позивача, ані ОСОБА_5 за весь час свого життя не визнавали, що останній є батьком позивача.

На час його смерті позивачу виповнилось майже 18 років. Однак, попре такі теплі стосунки, про які вона зазначає із ОСОБА_5 , якого називає біологічним батьком, ані позивач ані її мати не були на його похоронах. При цьому, навіть свідоцтво про смерть ОСОБА_5 до позову прикладене з матеріалів спадкової справи. Особа яка вважає ОСОБА_5 своїм біологічним батьком навіть його свідоцтво про смерть не отримала, як не отримала відповідне свідоцтво і матір позивача. Зворотного матеріали справи не містять.

Більше того, позивачу 18 років виповнилось 07.06.2010 року тобто за спливом одного місяця після смерті ОСОБА_5 , але до нотаріальної контори позивач заяву про прийняття спадщини після смерті батька не подавала, як не зверталася і до суду з відповідною заявою про встановлення факту батьківства та/або із позовом про визнання батьківства, що померлий є її батьком.

Вказане, на думку відповідача, додатково вказує на обставину, що ОСОБА_5 досить тривалий час протягом свого життя не визнавав себе батьком позивача, як не визнавала його таким і матір позивача за час свого життя, а відповідно і позивач.

Більш того, абсурдним вважає посилання позивача на те, що ОСОБА_5 приймав активну участь у вихованні та розвитку своєї доньки, так як він знав що є рідним батьком та від виконання своїх обов`язків не ухилявся. Вказане підтверджує ту обставину, що позивач не знала ОСОБА_5 , оскільки той з 19 років дуже серйозно та патологічно на постійній основі почав вживати наркотичні препарати, тобто був хворим на наркоманію. Через це не працював, вів ненормальний спосіб життя лише для отримання дози наркотичного препарату, жодне лікування не допомогало як не старалися його мати ОСОБА_10 та тітка ОСОБА_3 .

Тому, постає питання, про яку участь ОСОБА_5 у вихованні та розвитку своєї доньки позивач зазначає у позові, коли вона навіть не знає ким був та чим займався, та які серйозні хвороби мав ОСОБА_5 протягом останніх 20 років свого життя.

Також сторона відповідача заперечила жодні близькі стосунки позивача із рідними ОСОБА_5 , адже вона не знала навіть про існування тітки ОСОБА_5 ОСОБА_3 , а відповідно своєї двоюрідної бабки та не знала про своїх братів та сестер (дітей ОСОБА_11 ). Відповідач мешкала зі своєю сестрою ОСОБА_8 , а відповідно останні роки життя останньої (з 2015 року) піклувалася про неї та доглядала її, оскільки після інсульту ОСОБА_10 майже перестала пересуватись та потребувала сторонньої допомоги. При цьому, ані ОСОБА_10 , ані ОСОБА_3 про таку особу як ОСОБА_1 навіть не чули, а тим паче про те, що вона є донькою померлого. ОСОБА_10 ніколи в житті не говорила про ОСОБА_1 , а вказану особу, ОСОБА_3 ані до 2010 року, ані після 2010 року ніколи не бачила, щоб та навідувалася до її сестри ОСОБА_12 , у тому числі з померлим ОСОБА_5 за час його життя.

При цьому, у ОСОБА_12 з 2008 року був мобільний зв`язок, а позивач ОСОБА_1 , яка стверджує про спілкування та теплі відносини із бабусею, навіть не знала її номеру мобільного зв?язку, що у свою чергу підтверджується відсутністю в матеріалах справи навіть доказів відповідного спілкування.

Окремо відповідач заперечив щодо наданих позивачем фотографій у якості доказів на підтвердження факту батьківства, зазначивши що вказані фотографії додані до позовної заяви не можуть вважатися належними та допустимими доказами, що підтверджують, що на фото зображений ОСОБА_5 . Крім того, до позову додана вітальна листівка, на яку позивач посилається як на листівку від своєї бабусі. Разом з тим, до суду не подано, а матеріали справи не містять жодного доказу, що ця листівка надіслана позивачу ОСОБА_13 , що вона написана власноруч ОСОБА_13 , а більш того з самого тексту не вбачається, що це пише рідна позивачу особа, оскільки листівка не містить посилань такі теплі словосполучення: « ОСОБА_14 » чи то «Моя кохана Онучка», «з любов`ю твоя бабуся» тощо». Тобто лист містить нейтральне якесь вітання від невідомої ОСОБА_15 . Отже, даний лист не може підтвердити того факту, що ОСОБА_10 визнавала позивача своєю онукою, а себе її бабусею, а відповідно, що цей лист написаний власноруч ОСОБА_13 .

Щодо вимоги позивача про надання їй додаткового строку на прийняття спадщини, вважає що наведені позивачем причини, які обґрунтовують поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, не є поважними в розумінні закону.

Померла ОСОБА_10 мешкала та позивач ОСОБА_1 мешкає в межах одного населеного пункту, в місті Дніпрі, зокрема, позивач мешкає по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_10 мешкала по АДРЕСА_2 , де відстань між вказаними адресами невелика. До того ж у місті працює як міський транспорт так і служби таксі, що фактично дає можливість протягом нетривалого часу подолати вказану відстань.

Незрозумілим, на думку відповідача, є аргумент позивача про те, що «вона стала все рідше з нею бачитись (з сестрою відповідача ОСОБА_13 )» адже про її смерть позивач дізналася лише у 2024 році, тоді як ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто після спливу більше ніж 6 років. При цьому, позивач підтвердила, що весь цей час навіть не намагалась дізнатись про те як себе почуває особа, яку вона вважає бабусею, оскільки переймалася лише своїми клопотами.

Якщо, позивач дійсно була онукою померлої ОСОБА_12 , то хоча б підтримувала спілкування з нею через мобільний зв`язок, смс повідомлення, проте відповідні докази відсутні в матеріалах справи. При цьому, позивач з 2010 року по 2024 рік не вчинила жодних юридично значущих дій для встановлення факту батьківства та/або визнання батьківства.

Тому вказані позивачем доводи щодо поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини не є такими, які б свідчили про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця щодо подання в передбачений законом термін заяви про прийняття спадщини.

Для подання заяви про прийняття спадщини не обов`язково їхати до нотаріальної контори, оскільки законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно, оскільки у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, на думку сторони відповідача, відсутні.

Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, відповідач також вважає її безпідставною, адже вона будучи рідною сестрою померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_12 , відповідно до вимог діючого законодавства, вчасно звернулася до нотаріальної контори та подала заяву про прийняття спадщини після смерті своєї сестри.

При цьому, останні роки перед смертю сестри, ОСОБА_3 піклувалася про неї, та разом зі своїми дітьми утримувала її, бо після перенесеного у 2015 році інсульту ОСОБА_10 не змогла оправитись, та доглядати саму себе. Ніколи відповідач, зокрема, до 2024 року, не чула про те, що у ОСОБА_12 є онучка, а відповідно, що у її племінника є дитина.

Фактично з огляду на поведінку позивача після 2010 року, та й враховуючи поведінку матері позивача, власне як і самого ОСОБА_5 , що виразилось у не вчиненні юридично значимих ними дій для встановлення батьківства, можна стверджувати, що позивач намагається бажане видати за дійсне, та штучними підставами, що суперечать діючому законодавству та способу доказування, переконати суд, що вона є донькою ОСОБА_5 для привласнення житлового нерухомого майна.

З урахуванням наведених аргументів, окремо посилаючись на обрання позивачем неналежного способу захисту, сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача, адвокатом Дрожак Ю.М. у встановлений строк подано відповідь на відзив, у якій, зокрема, повторно наведено детальне обґрунтування належності обраного способу захисту.

Також зазначила, що з відповіді РАЦС на запит суду, та з актового запису про народження позивача вбачається, що спільна заява матері позивача ОСОБА_4 та її батька ОСОБА_5 чи рішення суду про батьківство відсутні, тому запис про батька дитини був зроблений за прізвищем матері, а ім`я, по батькові та національність батька дитини було зроблено за вказівкою матері, як це було передбачено ст. 55 КЗ про шлюб та сім`ю.

Позивачу не відомо з яких причин була відсутня спільна заява її матері та її батька для подання до органів РАЦС для визначення походження дитини та запису інформації про батьків дитини. Мати позивача не повідомляла їй таку інформацію. Сама позивач знати її не може, так як була немовлям. Дізнатись дійсну причину відсутності спільної заяви батьків позивача неможливо, так як і мати і біологічний батько позивача померли, та лише вони знали таку причину.

Однак, в будь-якому випадку, сам по собі той факт, що відсутня спільна заява матері позивача та батька позивача ОСОБА_5 до органу РАЦС, не може свідчити про те, що мати позивача не визнавала ОСОБА_16 батьком дитини позивача, як про це зазначає відповідач у відзиві.

У свою чергу відсутність заяви ОСОБА_5 для запису інформації про народження дитини не може свідчити і про те, що він не визнавав себе батьком. Адже відсутність такої заяви могла бути з різних причин, наприклад перебування ОСОБА_5 в іншому місті, його зайнятість по роботі за межами міста, його хвороба, погане самопочуття, не бажання їхати до органів РАЦС тощо. Однак в будь якому випадку це не може свідчити про те, що ОСОБА_5 не є біологічним батьком позивача. Оскільки з самого початку народження позивача, ОСОБА_5 виконував свої батьківські обов`язки щодо своєї доньки позивача ОСОБА_1 .

Натомість, той факт, що при записі батька дитини позивача ОСОБА_1 мати позивача вказала своє прізвище, а ім`я, по батькові та національність зі своїх слів зазначила саме ОСОБА_17 , а не ОСОБА_18 , якраз і свідчить про зв`язок ОСОБА_5 з позивачем та її матір`ю, та свідчить про батьківство ОСОБА_5 щодо позивача. Позивачу достеменно відомо, що її мати вказала інформацію про батька позивача « ОСОБА_17 » тому що мала відносини саме з ОСОБА_5 , саме з ним а не іншими ОСОБА_19 що знаходяться на території України. Саме після відносин з ОСОБА_5 у матері позивача народилась донька позивач по справі, та саме ОСОБА_5 , а не будь-які інші ОСОБА_20 , визнав себе батьком та піклувався про свою доньку позивача після її народження, що буде підтверджено фотографіями та показами свідків.

Аналогічним чином, той факт, що ані мати позивача ані біологічний батько позивача з 1992 року по 2010 рік, та в подальшому сама позивач раніше не встановили батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_1 не може свідчити про те, що ОСОБА_5 не є біологічним батьком позивача. Причини такої поведінки батьків позивача могли бути різними, наприклад те, що в цьому не було необхідності, так як батько ОСОБА_5 і так виконував свої обов`язки щодо своєї доньки позивача по справі, піклувався про неї, спілкувався з нею, проводив багато часу з нею, допомагав в тому числі матеріально. А тому твердження відповідача знову є лише припущеннями, які в свою чергу з боку відповідача не підтверджені жодними належними доказами.

Відносно тверджень відповідача про те, що начебто, після смерті ОСОБА_5 ані позивач ані її мати не були на його похоронах, вони також є хибними, адже, по-перше, вони там були, що може підтвердити сама позивач вказавши певні факти, та що можуть також підтвердити свідки зі сторони позивача. По-друге, якщо навіть прийняти той факт, що позивач та її мати були відсутні на похоронах ОСОБА_5 , то не зрозуміло, як їх відсутність може відміняти факт батьківства ОСОБА_5 щодо позивача, чи як їх відсутність може свідчити про відсутність добрих відносин з померлим. По-третє, відповідач у відзиві зазначає, що ніколи раніше не чула про існування позивача та її матері. А отже з її слів вона не знає їх в обличчя. Як в такому разі вона може так впевнено стверджувати, що вони не були на похованні ОСОБА_5 .

Також сторона позивача не погоджується з твердженнями відповідача про те, що відсутність у позивача та її матері оригіналу чи дублікату свідоцтва про смерть біологічного батька ОСОБА_5 слід розцінювати як щось негативне, що може свідчити про відсутність відносин між матір`ю позивача та ОСОБА_5 та між позивачем та ОСОБА_5 , та може свідчити про те, що ОСОБА_5 не є біологічним батьком позивача. Адже згідно норм чинного законодавства України, отримати свідоцтво про смерть особи чи дублікат такого свідоцтва можуть лише дружина, діти, батьки померлого чи інші близькі родичі померлого (брати, сестри, онуки, дід, баба), що передбачено п.5 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні та ст. ст. 17-19 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». При отриманні свідоцтва про смерть особи органи РАЦС вимагають надання документів, які б підтверджували їх родинні відносини з померлим. У позивача та її матері на момент смерті ОСОБА_5 були відсутні будь-які документи, які б підтверджували їх родинні відносини з померлим. В свою чергу у позивача на момент подання до суду позову також були відсутні такі документи, отримати їх наразі не можливо, в зв`язку з чим не можливо і отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_5 . Саме тому позивач до позову надала ксерокопію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 .. Відсутність у позивача оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_5 не підтверджує жодних фактів та обставин, які б можна було використати проти позовних вимог позивача. Тому відповідні твердження відповідача, зазначені у відзиві, є необґрунтованими.

Стосовно того, що батько позивача мав наркотичну залежність, та інших особливостей його життя також заперечила необізнаність сторони позивача відносно цих обставин. Позивачу відомо, що її батько ОСОБА_5 приблизно в 19 років восени повернувся з армії. Десь в січні-лютому він вже познайомився з її матір`ю ОСОБА_4 , це було приблизно в 1990-х роках. Вони разом відмічали день народження ОСОБА_5 і тітки з другом в ресторані. Між ними виникли почуття та відносини, та пізніше вони почали проживати разом за адресою нинішньої реєстрації позивача, тобто за адресою: АДРЕСА_1 . Від таких відносин у них народилась донька позивач ОСОБА_1 . ОСОБА_5 визнав себе батьком, так як інших відносин ані у нього, ані у матері позивача не було, він знав що це його донька.

Також позивачу відомо, що її батько за життя, це приблизно після повернення з армії, тобто після виповнення йому 20-21 року вживав алкоголь. Про те що батько вживав наркотики позивачу не відомо, так як вона свідком цього ніколи не була. Деякий час батько позивача жив у жінки на ім`я ОСОБА_21 яка була з м. Кам`янське. Позивач була знайома з нею, та багато разів її бачила, так як коли спілкувалась та проводила час з батьком. ОСОБА_21 також була присутньою, оскільки проживала з батьком позивача. У ОСОБА_21 був брат на ім`я ОСОБА_22 . Коли позивачу було приблизно 12-13 років позивач зі своїм батьком ОСОБА_5 та з братом ОСОБА_23 , у трьох разом їздили до м. Кирилівка на відпочинок до моря.

Батько позивача також неодноразово приходив до школи де навчалась його донька ОСОБА_1 з метою допомогти з ремонтом в класі, школі тощо. Тобто приймав участь в житті своєї доньки.

Далі у ОСОБА_5 був період коли він став спілкуватись з позивачем рідше, приходив, потім пропадав на деякий час, потім знову з`являвся. На той час позивачу було років 13, вона була ще дитиною, однак наразі розуміє, що це напевне було пов`язано з проблемами батька з вживанням алкоголю.

Позивачу також відомо, що її батько ще проживав з жінкою на ім`я ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_3 . У неї ще була донька від іншого чоловіка яка також проживала з ними. Тамара також вживала алкоголь. Позивач неодноразово була у них в гостях так як батько бажав підтримувати з нею відносини.

Тобто позивач регулярно підтримувала відносини з батьком а він з нею, не дивлячись на те, що ОСОБА_5 вів дещо ненормальний образ життя, вживав алкоголь.

Про те, що батько позивача помер її повідомив вітчим. Після чого позивач особисто приймала участь у організаційних питаннях з доставляння тіла батька до лікарні для розтину, виклику швидкої та вчиняла інші дії.

На похованні батька позивач також була присутня. Вона знає де він похований, та неодноразово була на його могилі. Хоча чомусь відповідач у відзиві впевнено стверджує, що позивач не була присутньою на похованні батька. Однак, якщо відповідач, як вона зазначає у відзиві, не знала про існування ОСОБА_1 , не була з нею знайома, то напевне що вона і не знала її в обличчя, тому вона ніяк не може стверджувати, чи була позичав на похованні батька чи ні. Виходить, що у відзиві відповідач навмисне надає неправдиві та не відомі їй відомості на свою користь, з метою відмови позивачу в позові.

Тим не менш, який би спосіб життя не вів ОСОБА_5 це не відміняє його батьківства, у нього був час на свої доньку позивача, який він їй приділяв, на її виховання, розвиток, та у нього також були кошти і на матеріальну допомогу позивачу. Тому твердження відповідача про те, що позивач навіть не знала ким був та чим займався її батько є необґрунтованими.

Стосовно обізнаності позивача про наявність у ОСОБА_8 сестри ОСОБА_3 , зазначила, що всі рідні та близькі зі сторони позивача знали що ОСОБА_5 є її батьком. Він жодного разу не заперечував цього. Бабуся позивача та мати ОСОБА_5 - ОСОБА_8 також з самого народження позивача знала, що позивач є донькою її сина, так як вона постійно підтримувала з позивачем відносини та спілкування.

Дійсно позивачу не було відомо про існування ОСОБА_3 , позивач не знала та не могла дізнатись самостійно, що у її бабусі є рідна сестра. Так як бабуся позивача ОСОБА_8 була дещо скритною людиною, вона не любила багато розповідати про себе. Тому немає жодної вини позивача в тому, що вона не знала про існування ОСОБА_3 та про її дітей. В будь-якому випадку не знання позивача про те, що у бабусі є рідна сестра не може свідчити про те, що ОСОБА_5 , не є батьком позивача. Тому твердження відповідача є необґрунтованими.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що начебто вона мешкала зі своєю сестрою ОСОБА_8 , а відповідно останні роки життя останньої (з 2015 року) начебто піклувалася про неї та доглядала її, оскільки після інсульту ОСОБА_10 майже перестала пересуватись та потребувала сторонньої допомоги. Зазначає, що ані ОСОБА_10 , ані ОСОБА_3 про таку особу як ОСОБА_1 навіть не чули, а тим паче про те, що вона є донькою померлого ОСОБА_5 .

З такими твердженнями відповідача позивач також не погоджується.

По-перше, відповідач на підтвердження свого мешкання з ОСОБА_8 та піклування про неї не надає жодних доказів. Також не зазначає у відзиві періоду, коли саме відповідач мешкала зі своєю сестрою та в чому саме полягало піклування про неї. Не надає відповідач і доказів того, що у її сестри був інсульт.

Далі, відповідач говорить про те, що начебто ані вона, ані її сестра ОСОБА_8 ніколи не чули про існування позивача ОСОБА_1 . Однак, навіть якщо відповідач не знала про існування позивача, це не вина позивача, можливо з якихось причин бабуся позивача ОСОБА_8 не повідомила свою сестру про те, що має внучку, в чому позивач сумнівається, однак в будь-якому випадку незнання відповідача про існування позивача не відміняє батьківства ОСОБА_5 щодо позивача, та навпаки може свідчити про те, що відповідач мала не такі вже близькі відносини зі своєю рідною сестрою ОСОБА_8 .

Що стосується мобільного зв`язку бабусі. Так позивачу відомо, що у бабусі був мобільний телефон та у позивача був її номер. З яких підстав відповідач стверджує про незнання позивача про це не зрозуміло. Однак, бабуся позивача частіше спілкувалась з позивачем за допомогою домашнього стаціонарного телефону, номер якого позивачу добре відомий тел. 792-58-20. А тому твердження відповідача знову ж таки є необґрунтованими.

Стосовно заперечення відповідачем дійсності фото батька та привітальної листівки бабусі, дійсно, через великий сплив часу у позивача нажаль збереглось не так багато доказів в обґрунтування позовних вимог та обставин зазначених у позові як би того хотілось. Однак такі докази все таки є. Крім того, ситуацію ускладнює те, що всі самі близькі особи, які б могли достеменно підтвердили факт батьківства ОСОБА_5 щодо позивача нажаль давно померли це і мати, і батько позивача, і бабуся позивача. Позивач надає суду ті докази та обставини що у неї збереглися. Один з таких доказів і є зазначена привітальна листівка від бабусі адресована позивачу, яка збереглась у позивача, саме тому позивач долучає її до позову в підтвердження її спілкування з бабусею та підтримання з нею близьких відносин. Відповідач не може достеменно стверджувати, що в листівці начебто за збігом зазначена якась інша ОСОБА_25 , такі твердження відповідача позивач вважає необґрунтованими.

Стосовно поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, додатково акцентувала, що строки були пропущені з поважних причин, які обумовлені тим, що позивач не проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою. Через різне місце проживання, відстань, постійну зайнятість позивача на роботі, так як після смерті обох батьків позивач вимушена була тяжко працювати, зайнятість по самостійному вихованню своєї дитини як матір одиначка, у неї було досить мало вільного часу, та відсутність близьких спільних зі спадкодавцем родичів, позбавили її можливості вчасно дізнатись про смерть бабусі та бути присутньою на її похованні. Тим більше, дізнавшись про смерть бабусі, позивач навіть не могла звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті бабусі, так як не мала жодних документів які б підтверджували її родинні відносини з померлою та про право на спадкування після її смерті. Саме тому позивач вимушена була відразу звернутись до суду для вирішення питання щодо встановлення факту батьківства, а потім із іншими позовними вимогами щодо можливості прийняття спадщини.

Про те, що спадкове майно після ОСОБА_8 , яке б прийняв за життя ОСОБА_5 якби не помер, прийняла рідна сестра ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_3 , позивач дізналась лише в квітні 2025 році, тобто після того як суд у справі №204/9858/24 витребував у нотаріуса спадкову справу заведену після смерті ОСОБА_8 . Звертаючись до суду вперше позивач не була обізнана чи хтось взагалі прийняв спадщину після смерті її бабусі чи ні. У неї з самого початку була мета діяти в рамках закону та отримати те, на що вона має право, а не заволодіти чиїмось майном.

Відповідно сторона позивача вважає, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підглядають задоволенню. В своє чергу всі заперечення та твердження відповідача зазначені нею у відзиві є надуманими, необґрунтованими, неправдивими, зазначені лише з метою відмови позивачу в позові та взагалі ні чим не підтверджені, так як жодних доказів в підтвердження своєї позиції, хоча б якихось, відповідач до відзиву не надає.

Також у встановлений строк представником відповідача адвокатом Єпрем`ян Л.В. подано заперечення на відповідь на відзив, у яких він повторно акцентував на неналежності обраного позивачем способу захисту, та намірі позивача заволодіти нерухомим майном попри сумнівні, на його думку, підстави, відсутність належних доказів батьківства, та відсутність поважних причин пропуску строків подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 19 травня 2025 року було задоволено клопотання позивача та витребувано: 1) від Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірену копію актового запису №1543 який зроблено 06 липня 1992 року про народження гр. ОСОБА_1 ; 2) від Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області належним чином завірену копію спадкової справи, яка була заведена після смерті гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 3) від приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Красота Тетяни Олександрівни належним чином завірену копію спадкової справи №28/2017, яка була заведена після смерті гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Також ухвалою суду від 19 травня 2025 року було частково задоволено заяву представника позивача адвоката Дрожак Ю.М. про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі та до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №204/5217/25: заборонено ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 69,7 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600230312101); а також заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії щодо здійснення державної реєстрації прав, пов`язаних з відчуженням та переходом права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 69,7 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600230312101).

18 червня 2025 року судом було задоволено клопотання представника відповідача адвоката Єпрем`ян Л.В. та витребувано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформацію про те, чи перебувала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зареєстрованих шлюбних відносинах у період з 1989 року по 1993 рік включно.

Також ухвалою суду від 17 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Дрожак Ю.М. та витребувано: 1) від Головного управління ДМС у Дніпропетровській області та від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - належним чином завірену копію паспорту ОСОБА_5 , з можливістю якісної ксерокопії, сторінки з його фотографіями, або будь-яких інших наявних документів з його фотографією (водійського посвідчення, військового квитка тощо); 2) від ІНФОРМАЦІЯ_13 - належним чином завірену копію військового квитка ОСОБА_5 , та належним чином завірені копії будь-яких інших документів що містять його фото (медичних довідок, дипломів, копію паспорта, водійського посвідчення, тощо), якщо такі збереглись.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року за клопотанням сторони позивача було витребувано: 1) від Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області належним чином завірену копію висновку експерта № 488/НЕ від 10.10.2017 року за результатом судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що проводилась в КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР», в рамках кримінального провадження №12017040680002142, яке було розпочато СВ Чечелівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за фактом виявлення трупа ОСОБА_8 , 1947 р.н. без ознак насильницької смерті, яке було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення; а також належним чином завірену копію матеріалів вказаного кримінального провадження; 2) від Консультативної поліклініки ДЗ «СБЛ №1 МОЗ України»: інформацію про те, чи були у гр. ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , інсульти за її життя, а також належним чином завірені копії медичних документів гр. ОСОБА_8 , а саме: медичної картки хворого, заключення, висновки лікарів, виписки, призначення тощо.

10 лютого 2026 року ухвалою суду було також задоволено клопотання сторони позивача та витребувано від Відділу поліції №3 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області: належним чином завірену копію висновку експерта № 488/НЕ від 10.10.2017 року за результатом судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_8 , та належним чином завірену копію матеріалів вказаного кримінального провадження.

11 березня 2026 року протокольною ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Присутня в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити. Надала суду пояснення, щодо обставин справи.

Представником позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні було підтримано позовні вимоги з підстав викладених у ній та відповіді на відзив, які вона просила задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача Єпрем`ян Л.В. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники третіх осіб Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області надали суду заяви про розгляд справи за відсутності їх представників. Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального нотаріального округу Красота Т.О. заяв з приводу розгляду справи на адресу суду не направила, була повідомлена про розгляд справи у встановлений спосіб.

Заслухавши позивача, представників позивача і відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, пояснення позивача і свідків, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , яке видано повторно відділом РАЦС Ленінського району м. Дніпропетровська, відповідно до актового запису №1543 від 06 липня 1992 року, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зазначено: батька ОСОБА_9 та мати ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 22 на звороті).

Згідно копії наданого на виконання ухвали суду актового запису №1543 від 06 липня 1992 року про народження позивача ОСОБА_1 , вбачається, що актовий запис здійснено на підставі заяви матері, яка була особисто присутньою, та засвідчила власним підписом, у графі відомості про батька зазначено: ОСОБА_9 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_14 , національність українець, жодні інші відомості про батька відсутні (т. 1 а. с. 110 на звороті).

З відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що відносно матері позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актові записи про шлюб за період з 1989 року по 1993 рік включно відсутні (т. 1, а.с. 139).

Позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 07.06.1992 року (т. 1 а. с. 22).

З наявної у матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , довідки КЖЕП «Південне» ЖЕК №11 від 23.09.2010 року вбачається, що ОСОБА_5 був постійно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 23.08.1990 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 (т. 1 а. с. 102 на звороті).

Також з матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , копії відповіді департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 08.12.2017 вбачається, що згідно даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 26.03.1970 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відомості щодо інших зареєстрованих осіб за вказаною адресою станом на 07.12.2017 року в розпорядженні департаменту відсутні (т. 1 а. с. 48).

Мати позивача ОСОБА_4 , відповідно до поданої позивачем копії свідоцтва про смерть, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а. с. 29), відомості про зареєстроване місце проживання у матеріалах справи відсутні.

З отриманої на виконання ухвали суду копії заяви ОСОБА_5 про видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 від 23.04.1997 року вбачається зазначеною адреса місця проживання: АДРЕСА_2 (т. 2 а. с. 14).

Згідно наявної у матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори, ОСОБА_26 , спадкоємцем майна у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого бюро приватизації ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод» 10.04.1997 року, є його мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (т. 1 а. с. 107).

Згідно наявної у матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.07.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, Красотою Т.О., спадкоємцем майна у вигляді квартири АДРЕСА_4 , що належала померлій ОСОБА_8 є її рідна сестра ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 168).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_4 , є відповідач ОСОБА_3 , дата реєстрації речового права 17.07.2018 (т. 1 а. с. 73).

З отриманих на виконання ухвали суду від Консультативної поліклініки ДЗ «СБЛ №1 МОЗ України» завірених копій медичних документів гр. ОСОБА_8 , а саме виписок з історії хвороби, результатів обстежень вбачається, що ОСОБА_8 22.05.2016 перенесла ішемічний інсульт, лікувалась стаціонарно та амбулаторно (т. 2 а. с. 41). В ході лікування загальний статус охарактеризовано як середнього ступеня важкості: скарги на головний біль, порушення мови, запаморочення, хитання під час ходьби (т. 2 а. с. 49).

Згідно довідки за вих. № 02-29/2001, виданої 25.10.2017 року виконкомом Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, ОСОБА_3 провела поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_8 на цвинтарі в селі Нехвороща вул. Підгорянська Новосанжарського району Полтавської області (т. 1, а.с. 153).

Присутній в судовому засіданні позивач на запитання суду підтвердила, що єдиною метою встановлення юридичного факту про те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 був її батьком, є виключно можливість реалізації спадкових прав після його смерті.

На підтвердження вказаних обставин суду надано фотографії з сімейного архіву (т. 1, а.с. 31-35) на яких зображена позивач разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 та вірогідним батьком. Дослідження вказаних фото судом, а також наявної у матеріалах справи копії заяви ОСОБА_5 про видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 від 23.04.1997 року з фотокарткою заявника, (т. 2 а. с. 14) шляхом порівняння, вказує на те, що на вказаних фотозображеннях із високим ступенем вірогідності відбито одну і ту саму особу.

Також судом було здійснено допит свідків, заявлених стороною позивача, а саме: ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .

Зокрема, свідок ОСОБА_27 пояснила, що вона є тіткою та хресною позивача, ОСОБА_29 . Матері позивача (сестрі свідка) ОСОБА_4 було десь 23 роки, коли вона познайомилась із батьком позивача ОСОБА_5 , познайомились у ресторані ОСОБА_30 , вона була з подругою, він з другом, святкували спільно декілька днів народження. ОСОБА_6 було тоді років 20, він нещодавно повернувся з армії, було певне коло спілкування, зокрема друг ОСОБА_31 однокласник. Почали зустрічатись, потім жити разом десь місяці через три. Спочатку лишався ночувати. Це було літо 1990 року приблизно. Згодом як почали проживати, то з`явилась ОСОБА_32 . Потім продовжили разом жити в квартирі АДРЕСА_5 , разом із моєю мамою та братом, близько трьох років. Квартира належала моїй матері. Мені було близько 16 років. Відносини були нормальні. Вечорами грали в карти, відпочивали, разом їздили на пляж. Він працював у столярці. Сестра у цей час працювала на заводі. Спочатку було нормально, потім він почав зловживати алкоголем. Шлюб офіційно вони не реєстрували, мені невідомо чому. Здається щось із паспортом у нього було, точно не пам`ятаю. Детально ми про це з сестрою не спілкувались, не знаю, вона не казала. Інших відносин у ОСОБА_33 в цей час не було. ОСОБА_6 був на виписці з пологового будинку, подарував пластикову ванночку. Після того як ОСОБА_6 пішов від ОСОБА_33 , продовжував спілкуватись з ОСОБА_34 . ОСОБА_35 її на море. У нього були золоті руки. ОСОБА_36 наборні ручки для ножів, розочки залиті епоксидною смолою, виточував. Коли пішов від ОСОБА_33 , то пішов жити знову до своєї матері на АДРЕСА_6 . Сестра на похоронах ОСОБА_6 не була присутньою, займались бабуся та ОСОБА_37 . Бабуся визнавала ОСОБА_38 , відносини були добрі. Свідок оглянув фотокартки з сімейного архіву та впізнав ОСОБА_5 , сестру ОСОБА_39 та ОСОБА_40 . Зазначила, що ОСОБА_6 захоплювався фотографуванням, відповідно налаштовував фотоапарат, а свідок власноруч фотографувала. Фото зроблено в кімнаті квартири по АДРЕСА_7 . Проте у ОСОБА_6 був пункт, власних фото він намагався не лишати. Відповідно спільних фото з бабусею немає. Варіант проживання разом із ОСОБА_41 та ОСОБА_34 у бабусі (матері ОСОБА_6 ) не розглядався, бо характер у бабусі був специфічний, бабуся не хотіла приймати ОСОБА_39 до себе додому проживати. Можливо вважала ОСОБА_39 не найкращою партією для сина. У ОСОБА_33 та ОСОБА_6 інших відносин у цей час, коли вони зустрічались, не було, потім коли розійшлись були. До ОСОБА_6 у ОСОБА_33 були відносини з хлопцем, але нетривалі і нічого серйозного. Після смерті батька ОСОБА_32 спочатку спілкувалась з бабусею, проте оскільки ОСОБА_37 багато працювала, коли відкрила (намагалась відкрити) магазин, то часу спілкуватись вже не було. Ким і де працювала бабуся точно не скажу, але десь у жіночому колективі.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що вона є сусідкою позивача за адресою: АДРЕСА_7 . У дружніх відносинах з сім`єю ОСОБА_42 давно, адже заселились до вказаного будинку разом у 1979 році. ОСОБА_43 одногодка з моїм братом, мама була дитячим лікарем, тому до нас приходили усі сусіди. Коли з`явилась ОСОБА_44 також знаю, вони до нас приходили, мама призначала їй препарати, коли вона хворіла. Всі разом у одній компанії спілкувались у дворі. ОСОБА_6 був високий молодий чоловік, потім з`явилась ОСОБА_44 . Гуляли разом. У мене згодом теж з`явилась дитина, чоловіка не було, тому я спілкувалась з ОСОБА_41 та ОСОБА_6 . Інших чоловіків у ОСОБА_33 я не бачила. ОСОБА_6 проживав на ОСОБА_45 десь роки чотири. Згодом він почав пити, ревнувати ОСОБА_39 та піднімати руку. Про вживання наркотичних препаратів ніколи не чула, скільки я їх знаю. ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_46 , він завжди тільки її носив на руках. Вони зустрічались, до ОСОБА_6 у ОСОБА_33 не було взагалі жодних чоловіків. Де він працював не знаю, спілкувались лише про дітей. Бачила бабусю (маму ОСОБА_47 ) в ліфті з ним та ОСОБА_48 . Зрозуміла що це мама ОСОБА_6 , оскільки він називав її мамою. Питання про те, що прізвище ОСОБА_49 та ОСОБА_6 не співпадає, ніколи не обговорювали, це було б некоректно питати сусідку про це. Тим більше у мене свого чоловіка не було. ОСОБА_50 через те, що ОСОБА_6 почав бити ОСОБА_39 , наскільки я розумію. ОСОБА_37 багато і важко працювала з 16 років, де саме не знаю, де брали. Батько не допомагав фінансово, інакше б ОСОБА_37 не пішла працювати так рано. ОСОБА_6 був дуже приємний, завжди можна було поспілкуватись. З ОСОБА_3 не знайома. На пред`явлених фото свідок упізнав ОСОБА_51 , ОСОБА_52 та ОСОБА_53 . ОСОБА_6 завжди її обіймав. Спільних фото у свідка з цією сім`єю немає. ОСОБА_6 з фотоапаратом не бачила ніколи.

Також позивач ОСОБА_1 надала усні пояснення. Окрім зазначеного у позові пояснила, що відносини між батьками припинились, коли їй було приблизно 3-4 роки. До цього проживали разом на Новокримській. Разом, зі слів тітки, проживали десь три роки, один рік до її народження та два роки після. Батько навчався у 31 школі, згодом працював писарем у армії, робив пам`ятники. У 2010 році на день народження батька телефон ніхто не брав, та коли вона прийшла, батько лежав на полу. Похованням займались разом із бабусею. З відповідачем не знайома. У кінці 2023 на початку 2024 року дізналась про смерть бабусі. Після смерті батька до нотаріальної контори не зверталась, оскільки у квартирі проживала бабуся.

Протягом розгляду справи представник відповідача адвокат Єпрем`ян Л.В. наполягав зокрема на тому, що наскільки відомо відповідачці, у матері позивача ОСОБА_4 на момент народження ОСОБА_54 були відносини з іншим чоловіком, і відповідно саме це є справжньою причиною того, чому ані ОСОБА_43 , ані ОСОБА_6 не доклали жодних зусиль задля того, аби ОСОБА_55 був записаний батьком дитини.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зважає на наступне.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1. ч. 1 та ч. 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, а також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім`ю України. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.

При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують такі обставини у їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства батьками дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання батьками батьківства.

Тобто, ч. 3 ст. 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

Положеннями ст. 55 КпШС України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Таким чином, встановлення судом фактів батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі №641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», згідно зі статтею 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Отже, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року, до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи: докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок, щодо застосування ст. 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України». Висновок судово - генетичної або судово - імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом із тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності.

Частиною 1 статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Таким чином закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до ч. 1 ст. 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі №373/2257/18.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи позов в частині вимог щодо встановлення факту батьківства, суд приймає до уваги те, що стороною позивача на підтвердження вказаних обставин подано докази, як у вигляді копій спільних фото, так і показань свідків. Відповідні докази загалом виглядають послідовними та узгодженими в частині підтвердження близьких відносин між матір`ю позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Водночас суд не може залишити поза увагою, що фактично свідками виступили особи, які перебувають у родинних та/або дружніх відносинах із позивачем, а предметом доказування у даному випадку відповідно до ст. 53 КпШС України є фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

В той же час, обставини спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період 1991-1995 року за адресою по АДРЕСА_1 , або за іншою адресою, жодними іншими доказами, окрім показань вищезазначених двох свідків, не підтверджені. ОСОБА_5 був у цей час зареєстрований за іншою адресою, що підтверджено наявними у матеріалах справи письмовими доказами. Жодних документів з яких би слідувало, що ОСОБА_5 принаймні хоча б декларував адресу проживання по АДРЕСА_3 , суду не надано.

Суд не вбачає жодних підстав вбачати будь-який зловмисний намір позивача, яка цілком закономірно може тривалий час вважати ОСОБА_5 своїм батьком, проте оцінюючи докази, не може також не погодитись із доводами сторони відповідача про те, що свідки, одноголосно зазначаючи про теплі сімейні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , фактично не надали жодного розумного пояснення, чому ОСОБА_5 зустрічав особисто кохану жінку з пологового будинку, проте у цей же проміжок часу не з`явився із нею при складенні актового запису про народження спільної дитини.

Також свідками не надано переконливих свідчень стосовно наявності спільного бюджету, та конкретних джерел доходу сім`ї, придбання майна для спільного користування тощо.

Так, свідок ОСОБА_28 зазначила, що не знає, хто ким працював. Інший свідок ОСОБА_27 пояснила, що ОСОБА_6 працював у столярці, а сестра на заводі.

У той же час в актовому записі про народження ОСОБА_1 у графі «відомості про матір» «де, ким працює, якщо не працює, вказати джерело засобів існування» - зазначається, що ОСОБА_4 перебуває «на иждивении матери мойщицы» (т. 1, а.с. 110 на звороті).

Жодними іншими письмовими доказами вказані обставини (власне як і обставини спільного проживання) не підтверджені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. За загальним правилом, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру правові висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 701/171/25.

При цьому суд також зважає на мотиви позивача, яка підтвердила в засіданні, що єдиною метою встановлення юридичного факту, що померлий ОСОБА_5 був її батьком є виключно можливість реалізації спадкових прав після його смерті.

Остання обставина у свою чергу, на переконання суду, вимагає потреби у дотриманні більш високого стандарту доказування, аніж у випадку, коли заявлені вимоги стосувалися б виключно обставин встановлення батьківства як елемента права на «приватне життя», та мети зберегти пам`ять про свого батька у сімейних відносинах. У даній справі позовні вимоги фактично спрямовані на спростування законності набуття відповідачем об`єкта нерухомого майна квартири, яка була успадкована відповідачем ще у 2018 році. При цьому сталість та стабільність цивільно-правових відносин (стабільність цивільного обороту) є одним із фундаментальних провідних орієнтирів приватного права, власне як і загалом принцип правової визначеності.

Відповідно оцінюючи надані суду «соціальні докази», з урахуванням наведеного, суд зазначає, що показання свідків щодо обставин справи та долучені фотокартки із зображенням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 не є достатніми та достовірними доказами, які свідчать про походження позивача ОСОБА_1 саме від ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Без підтвердження їх достовірності іншими засобами доказування (письмовими доказами), покази свідків не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки з показань свідків неможливо достовірно встановити народження дитини, а саме позивача, у матері позивача та ОСОБА_5 , наявність чи відсутність їх спільного проживання, чи наявність у них спільного побуту, спільного господарства, а також характеру і розміру участі ОСОБА_5 у вихованні та утриманні позивача ОСОБА_1 тощо.

Додатково суд зазначає, що за відсутності беззаперечних доказів, у спорах про встановлення батьківства вирішальну роль відіграють спеціальні знання. Молекулярно-генетична (судово-біологічна, судово-генетична) експертизи є найважливішим доказом у цій категорії справ.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2021 року у справі №683/1732/17, доказова цінність тесту ДНК переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії.

Представником позивача у відповіді на відзив зазначено про готовність до проведення судово-генетичної експертизи по справі, однак оскільки батько позивача помер ще в 2010 році, це напевне що буде не можливим, крім того на проведення такої експертизи необхідний дозвіл рідних померлого. Оскільки з рідних ОСОБА_5 залишилась лише відповідач, та напевне що такий дозвіл вона навмисно не надасть, однак позивач заявляє суду що готова і на це без жодних вагань, оскільки позивачу не має що приховувати (т. 1, а.с. 179).

Поряд із цим, клопотань про призначення у справі судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи з іншими членами родини ОСОБА_5 , протягом розгляду на адресу суду не надходило.

Окрім того, об`єктивна складність в отриманні даної категорії доказів за спливом 16 років після смерті батька частково також обумовлена процесуальною поведінкою позивача, що звернулась із позовом про встановлення факту батьківства лише у жовтні 2024 року.

З урахуванням наведеного, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку, що позовна вимога про встановлення факту батьківства необґрунтована і задоволенню не підлягає у зв`язку з тим, що стороною позивача не було надано суду достатніх доказів, які б із достовірністю підтверджували, що мати позивача та померлий ОСОБА_5 спільно проживали й вели спільне господарство, спільно виховували та утримували її, а також того, що померлий за життя визнавав її своєю дочкою, відповідно твердження, викладені у поданій заяві про встановлення факту батьківства, за відсутності належних доказів, залишаються припущеннями, які суд не може покласти в основу рішення.

Щодо вимоги позивача про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд дійшов таких висновків.

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Зміст юридичної процедури встановлення факту прийняття спадщини однією особою від фізичної особи, яка померла, полягає у наданні права особі-спадкоємцю у передбаченому законом порядку реалізувати набуті нею спадкові права.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Установлення строку здійснення права на спадкування зумовлено необхідністю забезпечення стабільності та упорядкованості цивільних правовідносин.

З витребуваної судом копії спадкової справи №90/2011, заведеної 07 лютого 2011 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори до майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом 07 лютого 2011 року звернулась мати ОСОБА_5 ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 100 на звороті). Того ж дня державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Корчагіній Н.І. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її сина ОСОБА_5 , а саме на 1/3 частину спірної квартири, яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.04.1997 року бюро приватизації ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод» (т.1 а.с. 107).

Також судом встановлено, що згідно витребуваної судом копії спадкової справи №28/2017, заведеної 27 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Красотою Т.О. до майна ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлено, що до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом 27 жовтня 2017 року звернулась рідна сестра ОСОБА_8 ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 150). 17 липня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Красотою Т.О. відповідачу у даній справі ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її рідної сестри ОСОБА_8 , а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 168).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до нотаріуса позивач посилається на те, що їй було не відомо про належність батькові на праві власності 1/3 частини спірної квартири, у противному випадку вона б раніше звернулась до суду з вимогами про встановлення факту батьківства та прийняла б спадщину після смерті батька.

Окрім того, позивач вказує на те, що не відразу дізналась про смерть бабусі. Оскільки, позивач рано втратила батька, потім маму, через що довгий час знаходилась в пригніченому стані, мала самостійно працювати, забезпечувати себе матеріально, заробляти на життя, тяжко працювала, мала влаштовувати своє життя, часу вільного майже не мала. В 2008 році у позивача також народилась донька, яку позивач мала виховувати та забезпечувати самостійно як мати одиначка. Про смерть бабусі позивача ніхто не повідомив, так як всі близькі родичі померли. Позивач дізналась про смерть бабусі випадково від знайомих, через що фактично і пропустила строк на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищевказаної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій,

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

Отже з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у неї були об`єктивні перешкоди для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також щодо вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 липня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Красота Т.О. відповідачу ОСОБА_3 щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на цю квартиру за відповідачем, визнання права власності на вказану квартиру за позивачем, суд вважає їх похідними від вимоги про встановлення факту батьківства, яка в свою чергу є недоведеною, і суд в частині цієї вимоги дійшов висновку про відмову позивачу у встановленні факту батьківства, отже позивач не належить до спадкоємців першої черги за законом, а тому відсутні підстави для задоволення позову і в частині зазначених вимог, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 1272 ЦК України додатковий строк може бути визначений лише за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, діючи в межах заявлених позовних вимог, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81-82, 89, 141, 109, 259, 263-265, 268, 273, 282, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального нотаріального округу Красота Т.О., Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту батьківства, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 29.09.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_9 .

Треті особи:

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 33339831, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Лесі Українки, буд. 67.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального нотаріального округу Красота Тетяна Олександрівна, місцезнаходження: АДРЕСА_10 .

Третя дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 02890950, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22А.

Суддя