Ухвала суду № 140213207, 29.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/11454/26

Провадження № 2-з/202/59/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Цимбал Альони Анатоліївни про забезпечення доказів до подання позовної заяви до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про витребування належним чином засвідченої копії кредитного договору та документів, що є його невід`ємною частиною,

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Цимбал Альони Анатоліївни про забезпечення доказів до подання позовної заяви до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про витребування належним чином засвідченої копії кредитного договору та документів, що є його невід`ємною частиною.

В обґрунтування заяви представник заявника зазначив, що у 2021 році ОСОБА_1 відкрив поточний банківський рахунок в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», а згодом через складні життєві обставини звернувся до банку для отримання кредитних коштів. Згодом заявник дізнався про наявність заборгованості перед банком, на підставі чого банк здійснює нарахування заборгованості та вважає його боржником.

Разом із тим у розпорядженні заявника відсутній кредитний договір, на підставі якого виникли зазначені правовідносини. На даний час представником заявника готується позовна заява до банку про захист прав заявника як споживача фінансових послуг, однак без отримання належним чином засвідченої копії кредитного договору він позбавлений можливості належним чином визначити предмет та підстави позову, оцінити дотримання банком вимог законодавства при укладенні договору, а також належним чином сформулювати свої позовні вимоги.

Оригінал кредитного договору перебуває виключно у володінні банку. Самостійно отримати зазначений документ заявник не має можливості. Збереження зазначеного доказу має істотне значення для правильного вирішення майбутнього спору, оскільки саме кредитний договір є первинним документом, який підтверджує виникнення цивільних прав та обов`язків сторін. Неподання банком копії кредитного договору фактично позбавляє заявника можливості реалізувати гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист.

У судове засідання, призначене на 22 вересня 2026 року, сторони не з`явилися, клопотань та заяв від сторін не надходило.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини третьої статті 118 ЦПК України заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви, повно, всебічно та об`єктивно оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, причому питання про достатність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, причому такі обставини зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи та їхніх представників.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною другою статті 116 ЦПК України визначено способи забезпечення судом доказів, зокрема допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

За частиною третьою статті 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Частиною четвертою статті 116 ЦПК України встановлено, що забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.

Статтею 117 ЦПК України визначено вимоги до заяви про забезпечення доказів. Зокрема, у заяві зазначаються докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності особа, у якої знаходяться докази; перелік документів, що додаються до заяви.

Статтею 118 ЦПК України встановлено порядок розгляду заяви про забезпечення доказів. Заява розглядається не пізніше п`яти днів з дня її надходження до суду. За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення.

Статтею 119 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані із забезпеченням доказів, відшкодовуються в порядку, встановленому ЦПК України для відшкодування судових витрат.

Отже, забезпечення доказів є винятковим процесуальним механізмом, який застосовується лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що доказ може бути втрачений або його збирання чи подання стане неможливим чи істотно утрудненим.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною третьою статті 1054 ЦК України передбачено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частинами першою та другою статтi 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статтi 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Частинами першою-третьою статтi 9 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено обов`язок кредитодавця надавати споживачу інформацію до укладення договору про споживчий кредит. Зокрема, частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що на вимогу споживача кредитодавець зобов`язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача).

Частиною першою статтi 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено обов`язок кредитодавця надавати інформацію протягом строку дії договору про споживчий кредит. Зокрема, встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Частиною першою статтi 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит. Зокрема, у договорі про споживчий кредит зазначаються найменування та місцезнаходження кредитодавця, прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача, тип кредиту, загальний розмір наданого кредиту, порядок та умови надання кредиту, строк, на який надається кредит, процентна ставка за кредитом, її тип, порядок обчислення, денна процентна ставка, загальні витрати за споживчим кредитом, порядок повернення кредиту та сплати процентів, інші істотні умови. Відповідно до частини п`ятої цієї статті, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Частиною першою статтi 13 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» покладає на банк обов`язок надати споживачу примірник кредитного договору, а на вимогу споживача також відповідну інформацію про кредит, заборгованість, платежі, виписки тощо.

Частиною першою статтi 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

Частинами першою та третьою статтi 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України, а продавець (виконавець, постачальник) повинен надати покупцеві документ, що підтверджує факт отримання коштів.

Частинами першою та другою статтi 15 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено зберігання електронних документів. Строки архівного зберігання електронних документів повинні відповідати строкам зберігання інших видів архівних документів, визначених відповідно до законодавства, але не менше ніж строк позовної давності.

Відповідно до пункту 4 частини першої статтi 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця).

Частиною першою статтi 15 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Пунктом 5 частини першої статтi 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Частинами першою та третьою статтi 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Отже, заявник як споживач фінансових послуг наділений законом правом самостійно звернутися до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» із письмовою вимогою про надання йому належним чином засвідченої копії кредитного договору, додатків, додаткових угод, заяв про приєднання, анкети-заяви, паспорта споживчого кредиту, графіка платежів та інших документів, що є невід`ємною частиною кредитного договору, а також інформації про спосіб укладення договору, видачу кредитних коштів та стан заборгованості.

Банк, у свою чергу, зобов`язаний надати таку інформацію та документи на вимогу споживача, а в разі відмови така відмова може бути предметом самостійного оскарження, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом або шляхом подання скарги до Національного банку України в межах його компетенції.

Суд зазначає, що сама лише вказівка заявника на те, що оригінал кредитного договору перебуває виключно у володінні банку, не є достатньою підставою для забезпечення доказів, оскільки закон покладає на банк обов`язок надати споживачу примірник договору та відповідну інформацію на його вимогу.

Матеріали заяви не містять доказів того, що заявник або його представник зверталися до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» із письмовою вимогою про надання копії кредитного договору та пов`язаних документів.

Матеріали заяви не містять доказів надіслання такої вимоги банку, її отримання банком, а також доказів відмови банку в наданні запитуваних документів.

Матеріали заяви не містять доказів того, що банк ухиляється від надання інформації, знищує документи, не зберігає їх, створює перешкоди в отриманні копій договору або що існує реальна загроза втрати відповідного доказу.

За таких обставин суд не вбачає об`єктивно підтвердженого ризику втрати доказу або істотного утруднення його збирання чи подання в майбутньому.

Суд додатково зазначає, що наведені заявником доводи про можливу втрату кредитного договору не узгоджуються з вимогами законодавства України щодо обов`язкового зберігання банками документів, що утворюються в їх діяльності.

Відповідно до статей 7, 15, 56 Закону України «Про Національний банк України», Законів України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Правління Національного банку України постановою від 27 листопада 2018 року № 130 затвердило Правила застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України.

Пунктом 2 цих Правил передбачено, що вони визначають, зокрема, види документів, що створюються під час діяльності Національного банку України та банків України, та строки зберігання документів незалежно від виду носія, на якому вони складені (паперовий, електронний).

Пунктом 6 Правил встановлено, що строки зберігання документів, визначені в Переліку, є мінімальними і не підлягають скороченню. Строки тимчасового зберігання окремих видів документів у разі необхідності можуть бути продовжені за рішенням експертних комісій або експертно-перевірних комісій державних архівних установ.

Згідно з пунктом 8 Правил документи слід відбирати на архівне зберігання у вигляді оригіналів. Якщо немає оригіналів, то приймаються засвідчені в установленому порядку копії відповідних документів.

Пунктом 9 Правил встановлено, що експертиза цінності документів у Національному банку та банках здійснюється згідно із законодавством України. Забороняється здійснювати знищення документів без попереднього проведення експертизи їх цінності.

Пунктом 10 Правил передбачено, що документи банку підлягають повторній експертизі цінності в разі ліквідації банку і залежно від її результатів ті з них, які стосуються прав громадян, передаються на архівне зберігання відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку.

Відповідно до статті 111 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року № 130, справи щодо юридичного оформлення рахунку клієнтів за активними та пасивними операціями, до яких належать, зокрема, кредитні договори, договори застави, переказу боргу, майнові доручення, поручительства третьої особи, гарантії, акредитиви, довідки та інші документи справи, зберігаються 5 років після виконання умов договору.

Статтею 117 Переліку встановлено, що первинні документи за кредитними та депозитними операціями в банках, які видали кредит або розмістили депозит, зберігаються п`ять років після погашення кредиту, повернення депозиту.

Отже, банк зобов`язаний зберігати кредитний договір та пов`язані з ним документи протягом п`яти років після виконання умов договору, що виключає можливість їх довільного знищення до спливу цього строку. При цьому знищення документів без попереднього проведення експертизи їх цінності прямо заборонено.

Таким чином, твердження заявника про те, що кредитний договір може бути втрачений, не підтверджується об`єктивними обставинами, оскільки законодавство встановлює обов`язкові строки зберігання таких документів та заборону їх знищення без відповідної експертизи.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19 (провадження № 11-1278заі19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 (провадження № 11-343заі19) зазначено, що забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому.

Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах, і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Отже, забезпечення доказів це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

У цій справі заявником не наведено об`єктивних фактів, які б свідчили про реальний ризик втрати кредитного договору чи інших документів, а також не доведено неможливості самостійно отримати ці документи у банку в порядку, передбаченому Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про захист прав споживачів».

Заявник не надав суду доказів неможливості отримання запитуваних доказів самостійно, зокрема доказів звернення до банку із відповідною вимогою та відмови банку в її задоволенні.

Разом із тим суд роз`яснює, що заявник не позбавлений можливості під час подання позовної заяви надати клопотання про витребування доказів відповідно до статті 84 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини другої статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

За частиною третьою статті 84 ЦПК України у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Частиною четвертою статті 84 ЦПК України встановлено, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116118 цього Кодексу.

Отже, заявник після подання позовної заяви до АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про витребування у банку належним чином засвідченої копії кредитного договору та пов`язаних документів у порядку статті 84 ЦПК України, надавши суду обґрунтування неможливості самостійного отримання таких доказів. Такий процесуальний механізм є належним та ефективним способом отримання доказів, необхідних для розгляду справи по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку, що передбачені статтею 116 ЦПК України підстави для забезпечення доказів до подання позовної заяви відсутні.

Керуючись статтями 116119, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Цимбал Альони Анатоліївни про забезпечення доказів до подання позовної заяви до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про витребування належним чином засвідченої копії кредитного договору та документів, що є його невід`ємною частиною відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Н. В. Недобитюк