Рішення № 140210258, 29.09.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № Справа № 553/1516/26

Номер провадження 2/530/1046/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Солвентіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

20.07.2026 р. від Подільського районного суду м. Полтави до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшли матеріали справи товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Солвентіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 30.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 4352407. За цим договором позикодавець надав позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язувався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору. За цим договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків емітентів платіжних карт, які використовує позичальник .

Відповідно до умов кредитного договору, у якості підтвердження підписання договору, надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на правила, якими регламентований порядок надання паперових копій електронний документів та інші аспекти виконання вимог ч.11 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору про надання кредиту № 4352407 від 30.12.2020 року ТОВ « Алекс Кредит» було передано грошові кошти, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, у розмірі 5 000 грн.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно договору факторингу -1 від 29.10.2025 року та договору факторингу -2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4352407 від 30.12.2020.

Таким чином, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 34 245 грн, із яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 000 грн; заборгованість за відсотками 29 245 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, ОСОБА_1 , згідно відповіді з ЄДДР зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.64), за даною адресою було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі та супровідний лист, зазначений лист отримав 26.08.2026 року , відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом встановлено, що 30.12.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 4352407, який було підписано електронним підписом відповідача, на умовах визначених у вказаному договорі ОСОБА_1 надано кредит, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення, що також узгоджується з умовами паспорту споживчого кредиту (а.с. 48-49).

Згідно п. 1.3. договору, сума кредиту складає 5 000,00 гривень.

В п. 1.4. вказано, що Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на Картковий рахунок (п. 2.19. Правил) Позичальника;

Згідно п. 1.5. За цим Договором Позичальник сплачує суму кредиту, Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник.

Відповідно до п. 1.7. Договору, нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1.7.1. У випадку користування Кредитом менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 5,75% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту. 1.7.2. Ставки нарахування Процентів за користування кредитом за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил) при укладенні Договору: в Базовий період протягом 20 календарних днів з 30.12.2020 року до 19.01.2021 року (включно) у розмірі 1,15% за один день користування Кредитом (Акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил)); в Спеціальний період (п. 2.41. Правил) протягом 180 календарних днів з 20.01.2021 року до 18.07.2021 року (включно) у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка (п. 2.35. Правил)). Орієнтовна загальна вартість Кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 6 155,40 грн. 1.7.3. У випадку подовження Позичальником Базового періоду, Строку дії Договору та зміни Кінцевої дати виконання Договору (п. 2.22. Правил), Проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого Базового періоду у розмірі 1,53% за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка (п. 2.3. Правил)). В Спеціальний період, з дати закінчення подовженого Базового періоду та до спливу Кінцевої дати виконання Договору (включно), Проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка).

Відповідно до п. 3.1. Договору, сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.42. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору 30.12.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 18.07.2021 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, у тому числі сплати Заборгованості. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію з Дати повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил).

Відповідно до довідки виданої ТОВ «ФК «Елаєнс», ТОВ «АЛЕКС КРЕДИТ» 30.12.2020 перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 5 000 грн. (а.с. 43).

З розрахунку ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (а.с. 16-18), вбачається, що заборгованість за Кредитним договором № 4352407 від 30.12.2020 , станом на 29.10.2025 становить 34 245 грн., з яких: 5 000 заборгованість за тілом кредиту, 29 245 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-31102025.

Згідно договору факторингу -1 від 29.10.2025 року та договору факторингу -2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4352407 від 30.12.2020.

Згідно Реєстру Боржників до Договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4352407 від 30.12.2020 в розмірі 34 245 грн., що складається з: 5 000 заборгованість за тілом кредиту, 29 245 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Однак, суд не погоджується з заявленим позивачем розміром заборгованості в частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 29 245 грн., виходячи із наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд додатково зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічну правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, які складають 29 245 грн., що перевищує тіло наданого кредиту у п`ять разів, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає доцільним зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 5 000 грн. Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Солвентіс» заборгованості у розмірі 10 000 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5 000 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат на оплату судового збору, суд зазначає, що позивач надав суду докази сплати ним судового збору в сумі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 4352407 від 10.04.2026 року). Оскільки позов задоволено частково, а саме на 34,19% ( 10 000 грн х 100% / 29 245 грн = 34,19% ), зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме в сумі 910,27 грн з розрахунку: 2662,40 грн х 34,19 % / 100 % = 910,27 грн.

Відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження залучення правничої допомоги представником позивача надано суду копії: договір про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026 р., детальний опис робіт вартість яких складає 6000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвакатською діяльністю.

Враховуючи пропорційність задоволених вимог та принцип співмірності складності справи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 051,40 грн ( 6000 грн х 34,19 % / 100 % = 2 051,40 грн).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія Солвентіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія Солвентіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Солвентіс, ЄДРПОУ 43657029, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», МФО: 300346 суму заборгованості за договором позики № 4352407 від 07.03.2025 р. в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Солвентіс, ЄДРПОУ 43657029, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», МФО: 300346 - судовий збір в сумі 910 (дев`ятсот десять) грн 27 коп та витратити на професійну правничу допомогу у розмірі 2051 ( дві тисячі п`ятдесят одна) грн 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. В. Ситник