Рішення № 140209956, 30.09.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/886/26

Провадження № 2-а/378/15/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.,

за участю секретаря: Горбаченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Одеській області ДПП Чулак Костянтин Георгійович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 24.06.2026 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Одеській області ДПП Чулаком К. Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7434872, зі змісту якої вбачається, що 24.06.2026р., о 17:02 год., ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки "MANTGS 18.400" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки "KOGELSN № 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому встановлено гідравлічний підіймач причепа не передбаченого заводом-виготовником та не внесено відомості до свідоцтва реєстрації транспортного засобу, чим порушив п. 5.1, 5.2 ДСТУ 3649 2010 та п. 31.1 ПДР, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови до ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.. Свою вину позивач категорично заперечує та з вказаною постановою не погоджується в повній мірі, про що неодноразово наголошувалось позивачем на місці подій, однак вказані доводи залишені без уваги працівником патрульної поліції з огляду на упереджене ставлення. Зі змісту оскаржуваної постанови, слід дійти висновку, що поліцейським констатовано факт переобладнання транспортного засобу, однак з оскаржуваної постанови не зрозуміло, якими доказами це підтверджується, посилання на них у постанові відсутнє, хоча п. 31.3 ПДР забороняє експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху. Не зрозуміло, яким чином поліцейський виявив цей факт - шляхом візуального (органолептичного) огляду елементів систем та механізмів такого транспортного засобу та/або перевірки їх працездатності і справності за допомогою спеціальних пристроїв (приладів), які сертифіковані та пройшли повірку відповідно до вимог, передбачених правилами, нормами та стандартами у сфері безпеки дорожнього руху.

Позивач просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити.

В судове засідання позивач та його представник не прибули, останній до суду подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Департаменту патрульної поліціїне прибув, до суду подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, зазначає, що оскаржувана постанови винесена правомірно, факт вчинення правопорушення підтверджується відеозаписом, а тому в задоволені позову необхідно відмовити ( а. с. 55- 63).

В судове засідання третя особа інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Одеській області ДПП Чулак К. Г. не прибув, про час, дату і місце розгляду справи належним чином повідомлений у відповідності з вимогами ч. 1 ч. 2 ст. 268 КАС України шляхом направлення тексту повістки та копії ухвали про відкриття провадження на офіційну електронну адресу.

Суд, розглянувши справу та дослідивши письмові докази, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.06.2026 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Одеській області ДПП Чулаком К. Г., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№7434872, зі змісту якої вбачається, що 24.06.2026 о 17:02 год. ОСОБА_2 керував транспортним засобом MAN TGS 18.400 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL SN № 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому встановлено гідравлічний підіймач причепа не передбаченого заводом-виготовником та не внесено відомості до свідоцтва реєстрації транспортного засобу, чим порушив п. 5.1, 5.2 ДСТУ 3649 2010 та п. 31.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП (а. с. 15-16).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП).

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР).

Ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п.п. 1.1, 1.3, 1.4 ПДР).

Відповідно до п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом «а» пункту 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Згідно із пунктом 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно п 31.3 «а» Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до абз. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Згідно із ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії. У разі переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року суб`єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність з переобладнання транспортних засобів, повинні мати нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Допуск до експлуатації переобладнаних транспортних засобів здійснюється лише шляхом проведення спеціальних випробувань та оформлення сертифіката на відповідність вимогам чинних в Україні правил, нормативів. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Конструкція і технічний стан транспортних засобів, які експлуатуються, повинні відповідати вимогам додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року № 1166 «Про єдині вимоги до конструкцій та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються».

Державним стандартом України ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» установлено вимоги щодо безпечності та методи контролювання технічного стану КТЗ, що перебувають в експлуатуванні.

Вимогами ДСТУ 3649:2010 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби, вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», встановлено, що не дозволено вносити зміни у конструкцію КТЗ, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

З аналізу викладеного вбачається, що переобладнанням транспортних засобів, серед іншого, є установка спеціального обладнання не передбаченого нормативно-технічною документацією, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.

За обставинами справи ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки "MAN TGS 18.400" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки "KOGELSN № 24,який зареєстрований як спеціалізований напівпричіп контейнеровоз-Е, що підтверджується відповідним свідоцтвом реєстрацію ТЗ (а.с.17).

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до оскаржуваної постанови доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є запис з нагрудної камери поліцейського, зазначеного в п. 7 оскаржуваної постанови.

Однак з дослідженого відеозапису суд не вбачає встановлення у напівпричепі гідравлічного підіймача причепа, як про те зазначається в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч.9 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейським дозволяється застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Разом з тим, суд вважає, що візуальна фіксація правопорушення має бути чіткою та детальною, яка в даному випадку відсутня.

Крім того, згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01391-04769-25 від 29.07.2025, напівпричеп KOGEL SN № 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 після технічного контролю визнано технічно справним (а.с. 18).

Відповідно до пунктів 4-10 розділу 8 Інструкції № 1395 у разі застосування спеціальних пристроїв (приладів) за результатами контролю за відповідністю технічного стану транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, поліцейський складає Акт відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання (далі - Акт відповідності) (додаток 7) у двох примірниках, один з яких вручається водієві транспортного засобу.

Суд зауважує, що відомостей про складення Акту перевірки технічного стану колісного транспортного засобу оскаржувана постанова та матеріали справи не містять.

Що посилання відповідача на те, що по ОСОБА_2 не заперечував факт переобладнання автомобіля, то суд зазначає, що визнавальні пояснення (показання) особи в повному чи частковому об`ємі пред`явленого обвинувачення не можуть бути покладені в основу постанови про визнання винною особи та притягнення її до відповідальності без підтвердження іншими доказами в сукупності, і така постанова не може ґрунтуватися виключно на визнавальних поясненнях та припущеннях, що відповідає висновкам Європейського суду з прав людини, викладеними в рішеннях у справах «Бандалетов проти України» від 31.10.2013, «Сальдуз проти Туреччини» від 27.11.2008.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 19.02.2020 по справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем зазначеного адміністративного правопорушення, будь-які докази, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, зокрема висновок експерта чи акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб`єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України із Департаменту патрульної поліції Українислід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань вказаного суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 121, ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 19, 77, 132, 134, 139, 242-246, 250, 268, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА№ 7434872 від 24.06.2026 року, винесену інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Одеській області ДПП Чулаком Костянтином Георгійовичем про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та провадження у справі - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р. В. Гуртовенко