Ухвала суду № 140203137, 30.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

30 вересня 2026 року Справа № 580/10038/26 м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд у складі судді Тихонова І.В., розглянувши заяву Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся представник Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» (далі позивач) із позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), у якому, зокрема, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2025 року № 2125/Ж10/31-00-04-01-03-27 (далі ППР №2125).

Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду щодо зазначеної позовної вимоги та відсутністю заяви про поновлення такого строку.

На виконання вимог зазначеної ухвали представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У заяві позивач посилається на похідний характер податкового повідомлення-рішення № 2125, оскільки останнє, за його твердженням, прийняте на підставі акта камеральної перевірки від 13 жовтня 2025 року № 2246/5/31-00-04-01-03-22/14216689 та стосується штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 21 листопада 2023 року № 11034/23-00-07-02-01 та № 11035/23-00-07-02-01.

Також позивач зазначає, що зазначені базові податкові повідомлення-рішення оскаржувалися ним у судовому порядку у справі № 580/2998/24, за результатами розгляду якої постановою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а податкові повідомлення-рішення № 11034 та № 11035 від 21 листопада 2023 року скасовано.

На думку позивача, саме з моменту ухвалення зазначеної постанови Верховного Суду виник юридичний факт, з яким пов`язується право на звернення до суду з вимогою про скасування ППР № 2125, оскільки до цього часу основні грошові зобов`язання залишалися чинними.

Крім того, позивач посилається на пункт 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання, скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.

Позивач вважає, що до 03 серпня 2026 року він об`єктивно не міг належним чином обґрунтувати позовну вимогу щодо скасування ППР № 2125, а звернення до суду 17 вересня 2026 року, тобто через 45 днів після ухвалення постанови Верховного Суду, було здійснено у розумний строк.

Вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вже зазначено в ухвалі від 22.09.2026 року, питання строків звернення до суду було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на даний час практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

У постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у разі невикористання платником податків процедури адміністративного оскарження визначається частиною другою статті 122 КАС України, становить шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 також вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв`язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, оскільки позивачем не використовувалася процедура адміністративного оскарження ППР № 2125, до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 06 листопада 2025 року № 2125/Ж10/31-00-04-01-03-27 було отримане уповноваженою особою позивача 13 листопада 2025 року та 24 листопада 2025 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями.

З огляду на те, що найбільш пізньою з установлених дат фактичного отримання зазначеного рішення є 24 листопада 2025 року, саме з цієї дати позивач достовірно знав про прийняття контролюючим органом ППР № 2125, його зміст та визначене ним грошове зобов`язання.

Відтак перебіг шестимісячного строку звернення до суду розпочався 25 листопада 2025 року. Останнім днем такого строку є 24 травня 2026 року. Оскільки цей день припадав на неділю, відповідно до частини шостої статті 120 КАС України останнім днем строку є перший після нього робочий день 25 травня 2026 року. З позовом позивач звернувся 17 вересня 2026 року.

Таким чином, строк звернення до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування ППР № 2125 позивачем пропущено.

Вирішуючи питання про поновлення цього строку, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок зазначити обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та надати належні докази на їх підтвердження.

Наведені позивачем обставини таких об`єктивних перешкод не підтверджують.

Суд погоджується з тим, що ППР № 2125 пов`язане за своїм матеріально-правовим змістом із грошовими зобов`язаннями, визначеними базовими ППР № 11034 та № 11035, а тому правова доля останніх може мати істотне значення для оцінки правомірності штрафних санкцій, визначених ППР № 2125.

Разом з тим похідний характер одного рішення від іншого не означає, що право на оскарження похідного рішення виникає лише після остаточного вирішення спору щодо основного рішення.

ППР № 2125 є індивідуальним актом контролюючого органу, яким визначено позивачу штрафні санкції. Про його прийняття, зміст, правову підставу та розмір визначеного ним грошового зобов`язання позивач був обізнаний не пізніше 24 листопада 2025 року, а тому саме з цієї дати позивач мав можливість реалізувати право на судове оскарження вищезазначеного рішення та викласти у позовній заяві доводи щодо його похідного характеру, взаємозв`язку з іншими податковими повідомленнями-рішеннями, а також щодо судового оскарження у справі № 580/2998/24.

Обставина, що на момент спливу строку звернення до суду судовий розгляд справи № 580/2998/24 не був завершений касаційною інстанцією, що не позбавляла позивача можливості звернутися до суду з вимогою щодо ППР № 2125.

При цьому суд не приймає доводи позивача про те, що до ухвалення Верховним Судом постанови від 03 серпня 2026 року він був об`єктивно позбавлений можливості належним чином обґрунтувати таку позовну вимогу.

Суд зауважує, що можливість обґрунтування позову та наявність права на звернення до суду є різними за змістом правовими категоріями. Відсутність на певний момент остаточного судового рішення щодо пов`язаного правовідношення сама по собі не означає відсутності у особи права на звернення до суду та не зупиняє перебігу процесуального строку, якщо закон прямо не передбачає іншого.

Позивач знав про існування судового спору щодо оскарження ППР та був його учасником. Відтак він мав можливість своєчасно звернутися до суду з вимогою щодо ППР № 2125, зазначивши про залежність правової оцінки останнього від результатів розгляду справи № 580/2998/24.

Крім того, позивач за необхідності мав можливість порушити перед судом питання про врахування результатів розгляду іншої справи або, за наявності передбачених статтею 236 КАС України умов, питання про зупинення провадження до вирішення пов`язаної справи.

Натомість очікування позивачем на майбутній та на той час невідомий результат касаційного перегляду справи № 580/2998/24 не є об`єктивною обставиною, яка унеможливлювала своєчасне звернення його до адміністративного суду. Суд також враховує, що на момент закінчення шестимісячного строку 25 травня 2026 року результат касаційного перегляду справи № 580/2998/24 не був відомий.

Відтак твердження позивача про те, що до 03 серпня 2026 року існувала об`єктивна відсутність юридичного факту, без якого позовна вимога щодо ППР № 2125 не могла бути заявлена, фактично ґрунтується на припущенні про майбутнє задоволення касаційної скарги.

Проте процесуальний закон не ставить початок перебігу строку звернення до адміністративного суду в залежність від того, яким у майбутньому буде рішення суду в іншій справі, якщо на момент виникнення права на звернення особа вже знала про оскаржуване рішення та вважала, що ним порушено її права.

Отже, інший підхід фактично дозволив би визначати початок процесуального строку не моментом, коли особа дізналася про порушення свого права, а моментом, коли в майбутньому настала сприятлива для неї обставина, яка посилила обґрунтування вже існуючої позовної вимоги. Такий підхід не відповідає змісту частини другої статті 122 КАС України.

Щодо посилання позивача на пункт 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, суд зазначає, що відповідна норма дійсно передбачає, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.

Разом з тим наведене положення Податкового кодексу України визначає матеріально-правовий наслідок скасування основного грошового зобов`язання та не встановлює спеціального процесуального строку звернення до адміністративного суду з вимогою про скасування похідного податкового повідомлення-рішення.

Пункт 57.4 статті 57 ПК України також не містить положення про те, що у разі подальшого скасування основного грошового зобов`язання перебіг строку звернення до суду щодо раніше отриманого платником похідного податкового повідомлення-рішення починається заново.

Тому саме по собі застосування цієї норми може мати значення для вирішення спору щодо правомірності ППР № 2125 по суті, однак не є підставою для зміни визначеного статтею 122 КАС України моменту початку перебігу строку звернення до суду.

Також, слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року у справі № 580/2998/24, скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 листопада 2023 року № 11034/23-00-07-02-01 та № 11035/23-00-07-02-01. Водночас зазначена постанова Верховного Суду не встановлює та не може встановлювати нового процесуального строку для оскарження іншого індивідуального акта контролюючого органу ППР № 2125 від 06 листопада 2025 року.

Її правове значення для цієї справи може полягати у визначенні матеріально-правових наслідків скасування базових грошових зобов`язань для пов`язаних із ними штрафних санкцій, що підлягало б оцінці судом у разі своєчасного звернення з позовом або поновлення строку за наявності поважних причин його пропуску.

Отже, сама по собі наявність постанови Верховного Суду не свідчить про те, що до цієї дати позивач не мав права на судове оскарження ППР № 2125.

Не може бути визнано поважною причиною пропуску строку і посилання позивача на необхідність отримання повного тексту постанови Верховного Суду, ознайомлення з її мотивувальною частиною, очікування добровільного скасування відповідачем похідних нарахувань, проведення розрахунків та підготовки позовної заяви. Зазначені обставини виникли вже після закінчення встановленого законом строку звернення до суду та не пояснюють причин, з яких позивач не звернувся до суду до 25 травня 2026 року.

Сам по собі факт того, що після 03 серпня 2026 року позивач звернувся до суду протягом 45 днів, не має визначального значення для вирішення питання про поважність причин пропуску шестимісячного строку, оскільки перебіг такого строку закінчився до настання зазначеної обставини.

Таким чином, позивачем не наведено обставин, які об`єктивно та незалежно від його волевиявлення перешкоджали йому звернутися до адміністративного суду з вимогою про оскарження ППР № 2125 у встановлений законом строк. Наведені у заяві про поновлення строку обставини характеризують причини, з яких позивач вважав за доцільне відкласти звернення до суду до остаточного вирішення справи щодо базових податкових повідомлень-рішень, однак не свідчать про об`єктивну неможливість такого звернення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними, а підстави для його поновлення відсутні.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позовної заяви заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позовна заява залишається без руху.

Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.

У цій справі позивачу вже було надано можливість усунути недолік позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку та наведення поважних причин його пропуску.

Позивач таку заяву подав, однак наведені у ній причини суд визнає неповажними.

За таких обставин наявні передбачені частиною другою статті 123 КАС України підстави для повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 120 123, 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06 листопада 2025 року № 2125/Ж10/31-00-04-01-03-27 відмовити.

Позовну заяву Державного підприємства «Уманський лікеро-горілчаний завод» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути позивачу.

Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.293, ст.295 КАС України.

СуддяІлля ТИХОНОВ