Ухвала суду № 140201886, 24.09.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 Справа №607/20757/23 Провадження №1-кп/607/217/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі с/з ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Тернополі, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12022210000000286 від 25 листопада 2022 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України (стаття 307 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3826-VI від 06.10.2011, № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 209 КК України (стаття 209 в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014, № 770-VIII від 10.11.2015; в редакції Закону № 361-IX від 06.12.2019), ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (стаття 307 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3826-VI від 06.10.2011, № 2617-VIII від 22.11.2018), ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (стаття 307 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3826-VI від 06.10.2011, № 2617-VIII від 22.11.2018),

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження№12022210000000286 від 25 листопада 2022 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України (стаття 307 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3826-VI від 06.10.2011, № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 1 ст. 209 КК України (стаття 209 в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014, № 770-VIII від 10.11.2015; в редакції Закону № 361-IX від 06.12.2019), ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (стаття 307 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3826-VI від 06.10.2011, № 2617-VIII від 22.11.2018), ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (стаття 307 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3826-VI від 06.10.2011, № 2617-VIII від 22.11.2018).

У судовому засіданні прокурор звернувся із клопотанням про продовження дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , у виді особистого зобов`язання, оскільки продовжують існувати ризики переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, що визначені при застосуванні їй запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а продовжений строк такого заходу забезпечення кримінального провадження закінчується 27 вересня 2026 року.

Захисник адвокат ОСОБА_10 , думку якого підтримала обвинувачена ОСОБА_7 , у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання.

Інші учасники не заперечили щодо задоволення клопотання прокурора.

Колегія суддів, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення та обвинуваченій ОСОБА_7 слід продовжити строк дії покладених на неї обов`язків.

Так, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.05.2023 відносно ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який надалі ухвалами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області неодноразово продовжувався.

У подальшому ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області щодо ОСОБА_12 змінено запобіжний на домашній арешт у нічну пору доби на строк до 23 год. 59 хв. 06 січня 2026 року. У вказаній ухвалі судом була встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв`язку із чим до ОСОБА_12 застосовано зазначений запобіжний захід.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.06.2026 відносно ОСОБА_12 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 01.08.2026 року.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.07.2026 відносно ОСОБА_7 продовжено дію покладених на неї процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 27 вересня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Крім цього, особисте зобов`язання є запобіжним заходом, який застосовується без визначення строку дії.

Частиною 7 статті 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 179 КПК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не має визначеного строку дії, а тому необхідність у його продовженні відсутня. Разом із тим, суд бере до уваги, що відповідно до частини 7 статті 194 КПК України, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, не може перевищувати двох місяців та може бути продовжений у разі наявності відповідних підстав.

З огляду на доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, колегія суддів, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , характеру та обставин справи, дійшла висновку про необхідність продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_7 обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що клопотання сторони обвинувачення підлягає до часткового задоволення.

Також обвинувачений ОСОБА_6 подав клопотання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання (в порядку п. 11 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України та ч. 5 ст. 72 КК України). Дане клопотання обгрунтовує тим, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2023 року у кримінальному провадженні №12019210010000413 ОСОБА_6 визнано винним та призначено покарання у виді 4 років і 1 місяця позбавлення волі. Разом з тим, обвинувачений зазначає, що у період з 26.05.2023 по 12.12.2024 року щодо нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження №12022210000000286, розгляд якого ще триває. У зв`язку із цим, ОСОБА_6 просить зарахувати у строк відбування покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2023 року у кримінальному провадженні №12019210010000413, строк його перебування під вартою у кримінальному провадженні №12022210000000286 у період з 26.05.2023 по 20.02.2024 року з розрахунком один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Захисник ОСОБА_9 клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання, зазначив, що зарахування строку попереднього ув`язнення підлягає вирішенню судом при постановленні вироку у відповідному кримінальному провадженні, в якому цей запобіжний захід застосовувався.

Дослідивши матеріали клопотання та заслухавши думку учасників, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Зазначена норма кореспондується із ч. 4 ст. 374 КПК України, згідно якої у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначається рішення про залік досудового тримання під вартою.

Із вказаних норм закону вбачається, що попереднє ув`язнення підлягає зарахуванню у строк призначеного покарання лише у межах того кримінального провадження, в якому застосовувався відповідний запобіжний захід та відображається у вироку суду під час визнання особи винуватою у вчиненні інкримінований їй кримінальних правопорушень.

Такі висновки колегії суддів узгоджуються із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 04 червня 2024 року по справі №523/11745/22. Так, Суд зазначив, що не будь-який час перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув`язнення може бути зараховано відповідно до частини 5 статті 72 КК. Такий строк тримання може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення

Як встановлено колегією суддів, строк перебування ОСОБА_6 під вартою, який він просить зарахувати, пов`язаний із кримінальним провадженням №12022210000000286, розгляд якого на даний час не завершено та вирок суду у цьому провадженні ще не ухвалено.

Таким чином, відсутні правові підстави для зарахування попереднього ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_6 у період з 26.05.2023 по 12.12.2024 року у строк покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2023 року у кримінальному провадженні №12019210010000413, оскільки тримання під вартою у згаданий період до обвинуваченого було застосовано в межах кримінального провадження №12022210000000286, у якому кінцеве рішення ще постановлено не було.

Що ж стосується посилання обвинуваченого на положення п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, то зазначена норма надає суду можливість вирішити питання застосування покарання за наявності кількох вироків.

При цьому, як вже зазначалося вище, вирок у кримінальному провадженні №12022210000000286 ще не ухвалювався, а тому відсутні підстави для застосування вказаної норми.

На підставі викладеного, керуючись ст. 72 ККУ, ст.177, 182, 194, 202, 331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_7 задовольнити частково.

Продовжити строк дії покладених ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.06.2026 на обвинувачену ОСОБА_7 обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за кожним викликом;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин інкримінованих кримінальних правопорушень;

- продовжити зберігання паспорту громадянина України для виїзду за кордон в органах ДМС України.

Встановити строк дії ухвали, в частині покладених на обвинувачену ОСОБА_7 обов`язків, до 23 год. 59 хв. 24 листопада 2026 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_5 .

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3