Ухвала суду № 140199601, 30.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4648/26

Провадження № 2/461/3071/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі судового засідання Яцишин В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія«Венера Фінанс»(адреса місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, ЄДРПОУ 43561872) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.06.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №284901 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 90 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,72 % на добу.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до договору факторингу №19122025/1 ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становив 7620,80 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 2620,80 грн; послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №284901 від 22.06.2025 року у розмірі 7620,80 грн та судові витрати.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.07.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

12.08.2026 року представником позивача Пархомчуком Сергієм Валерійовичем через підсистему «Електронний суд» подано заяву про закриття провадження у справі, в якій зазначено, що відповідачем повністю сплачено заборгованість за кредитним договором, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. Розгляд заяви просив проводити за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». У поданій заяві про закриття провадження у справі просив проводити її розгляд за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Судова кореспонденція, направлена за зареєстрованим місцем його проживання: АДРЕСА_1 , повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника позивача про закриття провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.09.2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) зазначила, що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Як встановлено судом, після звернення позивача до суду відповідачем повністю сплачено заборгованість за кредитним договором, стягнення якої було предметом заявлених позовних вимог.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість, яка була предметом спору, погашена відповідачем у повному обсязі, у зв`язку з чим між сторонами не залишилося неврегульованих питань щодо заявленого предмета позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що предмет спору у даній справі відсутній, а тому заява представника позивача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно з ч.3 ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Судом встановлено, що після пред`явлення позову відповідачем повністю погашено заборгованість за кредитним договором, яка була предметом заявлених позовних вимог, внаслідок чого позивач не підтримує заявлені вимоги та звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (§80), у рішенні у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року (§§34-36), у рішенні у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 року зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (§95) зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними й необхідними, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір №09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» та Адвокатським бюро «Пархомчук та Партнери».

Відповідно до п.3.1 вказаного договору вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката та встановлюється сторонами у розмірі 3000,00 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги.

Також на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано рахунок №27.07.2026-64 від 27.07.2026 року, відповідно до якого вартість правничої допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 09.04.2026 року становить 15 500,00 грн.

При цьому у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 500,00 грн, до якого включено зустріч та консультацію щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, складення та подання до суду позовної заяви, підготовку доказів та додатків до позовної заяви, моніторинг та аналіз судової практики, складення інших процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи, а також канцелярські витрати та витрати на відправлення поштової кореспонденції.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує характер та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, час, необхідний для її виконання, ціну позову, яка становить 7620,80 грн, а також те, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження та її розгляд завершено без вирішення спору по суті у зв`язку з повним погашенням відповідачем заборгованості після пред`явлення позову.

Враховуючи наведене, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір таких витрат у сумі 15 500,00 грн є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг та ціною позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обґрунтованим, розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у даній справі є 3000,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, ч.3 ст.142, п.2 ч.1, ч.2 ст.255, ст.ст.260, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ: 43561872; адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ: 43561872; адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) суму сплаченого судового збору за подання до Галицького районного суду м. Львова позовної заяви, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 693 від 20.04.2026 року, в розмірі 2662, 40 грн.

Роз`яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, належним чином засвідченою копією рішення суду про повернення судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ: 43561872; адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Роз`яснити учасникам , що відповідно до частини 2 статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 30.09.2026 р.

Суддя В.Є. Радченко