Ухвала суду № 140198828, 28.09.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1149/26

Номер провадження 1-кс/298/249/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання заступника начальника відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області начальника слідчого відділення ОСОБА_7 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про відсторонення від посади у кримінальному провадженні №12024071070000213 від 29 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Рожнів Івано-Франківської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженої, з вищою освітою, працюючої лікарем-хірургом в КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області», виконуючої обов`язків медичного директора КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області», виконуючої функції голови лікарсько-консультативної комісії КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області», раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області начальник слідчого відділення ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про відсторонення ОСОБА_4 від посади голови лікарсько-консультативної комісії директора КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради» в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000213, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Як ідеться у клопотанні, слідчим відділенням відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 29.10.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000213, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду лікаря-хірурга КНП «Великоберезнянська лікарня» Великоберезнянської селищної ради, будучи виконувачем обов?язків медичного директора, виконуючи функції голови лікарсько-консультативної комісії, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і бажаючи одержати неправомірну вигоду, висловила прохання ОСОБА_10 надати їй неправомірну вигоду в загальному розмірі 600 доларів США та одержала від нього 100 доларів США як частину обумовленої суми за вчинення нею в його інтересах дій із використанням наданого їй службового становища, за таких обставин:

Так, ОСОБА_4 на підставі наказу від 20.06.2014 № 176-к (а) переведена на посаду лікаря-хірурга КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради», код ЄДРПОУ 01992481, на підставі наказу від 16.07.2025 №83-о призначена на посаду виконувача обов?язків медичного директора вказаного закладу, а відповідно до наказу керівника зазначеного закладу охорони здоров`я від 02.10.2025 № 130-о (а) - головою лікарсько-консультативної комісії.

Виконуючи функції голови лікарсько-консультативної комісії, ОСОБА_4 організовувала та координувала роботу комісії, забезпечувала скликання і проведення її засідань, залучення до обстеження пацієнтів лікарів відповідних спеціальностей, підготовку та розгляд медичної документації, брала участь у прийнятті колегіальних рішень, підписувала висновки, протоколи й інші документи ЛКК, а також забезпечувала їх оформлення, реєстрацію та видачу.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у комунальному підприємстві, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України була службовою особою - спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» лікарсько-консультативними комісіями оформлюється форма первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду».

Так, 03.08.2026 до ОСОБА_4 як голови лікарсько-консультативної комісії звернувся ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу оформлення висновку про потребу його матері - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у постійному сторонньому догляді.

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_10 надав ОСОБА_4 медичну документацію матері та повідомив, що відповідний висновок має намір використати для вирішення у встановленому законом порядку питання про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами.

Оглянувши надані документи, ОСОБА_4 сфотографувала їх за допомогою власного мобільного телефону та повідомила ОСОБА_10 про можливість організувати проведення необхідних обстежень, залучення лікарів відповідних спеціальностей, підготовку медичної документації та її подальший розгляд лікарсько-консультативною комісією.

Надалі, а саме 26.08.2026 об 11 годині 47 хвилин ОСОБА_10 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_11 прибув до КНП «Великоберезнянська лікарня», розташованого за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с-ще. Великий Березний, вул. Штефаника, 71, де за попередньою домовленістю зустрівся зі ОСОБА_4 та близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 зайшли до службового кабінету останньої, розташованого на другому поверсі адміністративної будівлі лікарні.

Оглянувши медичну документацію ОСОБА_11 , ОСОБА_4 з`ясувала відомості про наявні в неї захворювання, попереднє лікування та проходження медичних обстежень, після чого повідомила про необхідність її госпіталізації, проведення додаткових обстежень, залучення лікарів відповідних спеціальностей і встановлення діагнозу, необхідного для подальшого розгляду питання лікарсько-консультативною комісією.

Надалі, близько 12 години 05 хвилин, ОСОБА_4 запросила ОСОБА_10 до іншого приміщення, розташованого навпроти її службового кабінету, де, з`ясувавши місцезнаходження його мобільного телефону, запропонувала залишити телефон у визначеному нею місці та продовжила розмову пошепки.

Під час розмови ОСОБА_4 з`ясувала місце проходження ОСОБА_10 військової служби та підстави, з яких він має намір звільнитися з неї, після чого повідомила, що оформлення необхідного висновку потребуватиме вчинення комплексу послідовних дій, зазначивши: «Ви маєте розуміти, що це буде не раз, два».

Продовжуючи розмову, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_10 , що у його матері на той час відсутній установлений діагноз, необхідний для оформлення висновку про потребу в постійному сторонньому догляді, у зв`язку із чим необхідно провести додаткові обстеження, залучити лікарів відповідних спеціальностей та підготувати відповідну медичну документацію.

Надалі ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою одержання неправомірної вигоди для себе, набрала на власному мобільному телефоні позначення «600 $» та продемонструвала його ОСОБА_10 , у такий спосіб висловивши прохання надати їй 600 доларів США за використання службового становища голови ЛКК під час організації розгляду медичної документації ОСОБА_11 комісією, участі у прийнятті рішення, оформленні та підписанні висновку про потребу останньої у постійному сторонньому догляді.

Безпосередньо після цього ОСОБА_10 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, передав ОСОБА_4 попередньо оглянуту та ідентифіковану банкноту номіналом 100 доларів США серії та номера КВ30363731G, повідомивши, що передає її «для початку».

ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого прямого умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи незаконний характер одержання грошових коштів, взяла передану їй банкноту номіналом 100 доларів США серії та номера КВ30363731G та залишила її у себе, у такий спосіб одержавши неправомірну вигоду в сумі 100 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, установленим Національним банком України станом на 26.08.2026, становило 4 467 гривень 16 копійок, як частину неправомірної вигоди в загальному розмірі 600 доларів США, надати яку вона просила.

Після одержання грошових коштів ОСОБА_4 повернулася разом із ОСОБА_10 до службового кабінету, повідомила про необхідність госпіталізації ОСОБА_11 , проведення її обстеження та оформлення сімейним лікарем направлення на паліативну допомогу, після чого у приймальному відділенні лікарні було розпочато оформлення документів щодо її госпіталізації.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, висловила ОСОБА_10 прохання надати їй неправомірну вигоду для себе в розмірі 600 доларів США та одержала від нього 100 доларів США як частину зазначеної суми за вчинення в його інтересах дій із використанням службового становища голови ЛКК, пов`язаних з організацією розгляду медичної документації його матері ОСОБА_11 комісією, участю у прийнятті рішення, оформленні та підписанні висновку про потребу останньої у постійному сторонньому догляді.

Посилаючись на докази, додані до клопотання, сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надав таку неправомірну вигоду, дій із використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність задоволення вказаного клопотання, начальник слідчого відділення стверджує, що підозрювана ОСОБА_4 в силу виконання своїх службових обов?язків має широке коло знайомих, у тому числі і серед працівників КНП «Великоберезнянська лікарня». У кримінальному провадженні на даний час ще не встановлені всі причетні особи та не допитані як свідки працівники КНП «Великоберезнянська лікарня» та інші особи щодо обставин, що мають доказове значення у даному провадженні, а також вирішується питання щодо призначення та проведення судових експертиз, стороною обвинувачення витребовуються документи, що можуть мати доказове значення, а тому сторона обвинувачення, враховуючи службове становище відповідно до займаної посади підозрювана ОСОБА_12 не виключає можливості вчинення нею безпосередньо чи за посередництва інших осіб з метою уникнення кримінальної відповідальності спроб незаконного впливу на вказаних осіб та інших учасників кримінального провадження, а також спроб знищення, спотворення чи підроблення документів, що можуть мати доказове значення.

Так, посилаючись на ч. 5 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, ч. ч. 1, 2 ст. 154 КПК України, за змістом яких відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину; відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців, враховуючи потреби досудового розслідування щодо повного, всебічного і неупередженого досудового розслідування та прийняття законних та справедливих процесуальних рішень, орган досудового розслідування констатує, що виправдовують такий ступінь втручання у права та законні інтереси підозрюваного як застосування заходу забезпечення кримінального провадження відсторонення ОСОБА_12 від посади, який є обґрунтовано необхідним та в повній мірі відповідає меті його застосування та завданням кримінального провадження. При цьому сторона обвинувачення стверджує, що незастосування такого заходу забезпечення досудового розслідування як відсторонення ОСОБА_12 від посади, враховуючи наявні ризики її неналежної процесуальної поведінки та виконання процесуальних обов?язків, може негативно вплинути на виконання завдання досудового розслідування щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав, наведених у такому клопотанні, при цьому наголосив на обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_4 підозри. Крім того, вказав, що обов`язки голови ЛКК безпосередньо пов`язані з фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яка організовує наразі всі процеси в ЛКК. Сторона обвинувачення вважає, що продовжувати виконувати вказані обов`язки підозрювана наразі не може, оскільки продовжується досудове розслідування. На думку сторони обвинувачення, за таких обставин подальше виконання ОСОБА_4 повноважень голови ЛКК під час досудового розслідування створює ризик використання нею наданих службових повноважень для впливу на членів комісії та інших працівників закладу охорони здоров`я, а також для іншого перешкоджання повному та неупередженому розслідуванню кримінального провадження. З огляду на це сторона обвинувачення вважає, що на період досудового розслідування ОСОБА_4 не повинна продовжувати виконувати зазначені функції. Прокурор також зазначив, що під час визначення правового статусу голови ЛКК необхідно виходити не лише з назви відповідної посади чи її формального відображення у Класифікаторі професій, а насамперед із фактичного змісту повноважень, які виконує особа. При цьому відсутність окремої назви «голова лікарсько-консультативної комісії» у Класифікаторі професій на момент його затвердження або подальше внесення відповідних змін до нього саме по собі не спростовує наявності у особи організаційно-розпорядчих функцій. Таким чином, на думку сторони обвинувачення, правове значення має не формальна назва посади, а фактичний обсяг повноважень ОСОБА_4 як голови ЛКК та її роль у прийнятті й оформленні рішень комісії.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 проти клопотання заперечив, зауваживши, зокрема, що стороною обвинувачення не наведено жодного конкретного факту, який би свідчив, що після початку кримінального провадження або повідомлення особі про підозру ОСОБА_4 намагалася контактувати зі свідками з метою зміни ними показань; погрожувала будь-кому з працівників лікарні; давала вказівки щодо приховування чи зміни документації; намагалася вилучити, знищити або підробити документи; перешкоджала проведенню слідчих чи інших процесуальних дій; намагалася використати своє службове становище для протидії досудовому розслідуванню.

Фактично сторона обвинувачення підміняє доказ існування реального ризику припущенням про те, що такий ризик теоретично може існувати з огляду на займану ОСОБА_4 посаду та її професійні контакти.

Проте сама лише можливість доступу до працівників чи документації не є тотожною встановленому ризику їх незаконного використання.

По-друге, основні документи та відомості, які мають доказове значення, вже перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування. Із самого клопотання вбачається, що стороною обвинувачення вже проведено значний обсяг процесуальних дій та отримано документи, які вона вважає доказами. Так, слідчий прямо зазначає про наявність у матеріалах кримінального провадження медичної документації ОСОБА_11 , записів приймального відділення, документів про госпіталізацію, направлень, консультацій та інших документів, які, за версією слідства, підтверджують відповідні обставини. Також сторона обвинувачення посилається на протоколи оглядів, негласних слідчих (розшукових) дій, спеціального слідчого експерименту та обшуку. За таких умов твердження про можливість знищення або спотворення доказів повинно містити відповідь, зокрема, на такі питання: які саме документи ще не отримані органом досудового розслідування; де саме вони зберігаються; яким конкретним чином ОСОБА_4 має можливість одноособово їх знищити або змінити; чому орган досудового розслідування не може забезпечити їх збереження менш обмежувальними процесуальними засобами. Жодної конкретної відповіді на ці питання клопотання не містить. Загальне посилання на те, що «у кримінальному провадженні ще не встановлені всі причетні особи та не допитані всі працівники», саме по собі не може бути достатньою підставою для відсторонення особи від виконання трудових чи професійних функцій.

По-третє, відсутні докази реального незаконного впливу на свідків. Іншим мотивом для відсторонення слідчий називає можливість незаконного впливу на працівників КНП «Великоберезнянська лікарня». Однак сторона обвинувачення не зазначає: хто саме з конкретних працівників ще має бути допитаний; які саме відомості їм відомі; чи перебувають вони у службовій залежності від ОСОБА_4 ; чи намагалася вона вже вступати з ними в контакт щодо обставин кримінального провадження; чи зафіксовано хоча б одну спробу схилити будь-кого до надання неправдивих показань.

Формулювання про «широке коло знайомих» та професійні контакти є надто загальними для виправдання такого істотного втручання у трудові права підозрюваної.

ОСОБА_4 є медичним працівником, а тому наявність у неї професійних зв`язків із працівниками того самого медичного закладу є природним наслідком її трудової діяльності, а не доказом наміру протиправно впливати на цих осіб.

По-четверте, не доведено, що саме перебування ОСОБА_4 на посаді голови ЛКК створює будь-які додаткові ризики для досудового розслідування.

Зі змісту клопотання вбачається, що слідчий пов`язує можливість впливу на хід розслідування саме з виконанням ОСОБА_4 функцій голови ЛКК.

Разом із тим не наведено жодного аналізу конкретних повноважень голови ЛКК, які давали б їй можливість: одноособово вилучати чи змінювати медичну документацію; одноособово приймати або скасовувати рішення ЛКК; давати обов`язкові вказівки членам комісії щодо їхніх показань; розпоряджатися архівами чи іншими документами лікарні; впливати на результати експертиз, які планує призначити орган досудового розслідування.

Навпаки, з фабули самого кримінального провадження випливає, що діяльність ЛКК має колегіальний характер: документи готуються із залученням лікарів відповідних спеціальностей, а відповідні висновки оформлюються за результатами розгляду комісією. За таких обставин твердження про те, що саме збереження за ОСОБА_4 функцій голови ЛКК створює реальну загрозу доказам чи свідкам, не підтверджене конкретними фактичними даними.

По-п`яте, стороною обвинувачення не доведено необхідності саме такого ступеня втручання у права ОСОБА_4 . Відсторонення від посади відповідно до ст. 154 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується за рішенням слідчого судді та не може використовуватися як фактичне покарання особи до вирішення питання про її винуватість. Метою цього заходу є не сама наявність кримінального провадження, а усунення конкретної небезпеки для належного та ефективного проведення досудового розслідування. Разом із тим сторона обвинувачення не обґрунтувала, чому можливі ризики не можуть бути усунуті менш обмежувальними засобами, зокрема: утриманням підозрюваної від позапроцесуального спілкування з конкретно визначеними свідками; вилученням чи копіюванням необхідної медичної документації; тимчасовим обмеженням доступу саме до конкретних документів, якщо така потреба реально існує; отриманням необхідних документів безпосередньо від адміністрації медичного закладу.

Отже, за твердженням сторони обвинувачення, у клопотанні фактично відсутнє належне обґрунтування того, чому досягнення процесуальної мети є неможливим іншим способом, окрім повного відсторонення ОСОБА_4 від виконання відповідних функцій.

По-шосте, захисник стверджує, що головування у ЛКК, виходячи з матеріалів самого клопотання, є покладеною на ОСОБА_4 функцією, а не самостійною штатною посадою. На цю обставину сторона захисту звертає окрему увагу. Зі змісту клопотання вбачається, що ОСОБА_4 працює на посаді лікаря-хірурга, наказом від 16.07.2025 призначена виконувачем обов`язків медичного директора, а іншим наказом від 02.10.2025 головою лікарсько-консультативної комісії. Таким чином, із самого клопотання не вбачається, що «голова ЛКК» є окремою штатною посадою, на яку ОСОБА_4 була прийнята чи переведена в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 155 КПК України у клопотанні про відсторонення від посади мають бути наведені обставини, що дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на посаді, знищить або підробить речі чи документи, які мають суттєве значення для кримінального провадження, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. У клопотанні сторони обвинувачення такого конкретного викладу обставин не наведено. Натомість містяться лише абстрактні посилання на можливість «продовження вчинення кримінальних правопорушень або вчинення нових кримінальних правопорушень», а також те, що ОСОБА_4 «може знищити або спотворити речі чи документи». Натомість ідеться про виконання додаткових організаційних функцій у складі колегіального консультативного органу. Стаття 154 КПК України передбачає відсторонення особи від посади, однак слідчий не наводить доказів того, що головування у ЛКК с самостійною посадою у штатному розписі підприємства. Це має істотне значення, оскільки у прохальній частині клопотання сторона обвинувачення просить саме «відсторонити від посади голови лікарсько-консультативної комісії. При цьому захисник зауважує, що саме по собі посилання слідчого на ч. 5 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» не усуває необхідності дотримуватися процедури та критеріїв, установлених КПК України.

По-сьоме, на думку сторони захисту, необхідно врахувати наслідки відсторонення для інших осіб (пацієнтів). При вирішенні питання про відсторонення слідчий судля має оцінити не лише доводи сторони обвинувачення, а й наслідки такого заходу. ОСОБА_12 є практикуючим лікарем-хірургом, виконує професійні та організаційні функції у медичному закладі. Робота ЛКК безпосередньо пов?язана із забезпеченням прав пацієнтів, оформленням медичних висновків, вирішенням питань щодо стану здоров?я та потреби осіб у сторонньому догляді. Відсторонення особи, яка координує роботу ЛКК, без наведення конкретних фактів її протиправного впливу на розслідування може негативно позначитися не лише на її правах, але й на належній організації роботи комісії та своєчасному розгляді медичних питань пацієнтів. При цьому сторона обвинувачення взагалі не навела аналізу таких наслідків та не

обґрунтувала їх пропорційність поставленій процесуальній меті.

По-восьме, посилання на обґрунтованість підозри саме по собі не доводить необхідності відсторонення. У клопотанні значний обсяг викладу присвячено фактичним обставинам кримінального провадження та доказам, якими, на переконання сторони обвинувачення, підтверджується підозра у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України. Проте навіть наявність повідомлення про підозру та певної сукупності доказів на її підтвердження не означає автоматичної необхідності відсторонення від посади.

Для застосування цього заходу сторона обвинувачення повинна додатково довести саме ті обставини, про які йдеться у ст. 157 КПК України, тобто реальну можливість знищення чи підроблення доказів, незаконного впливу на учасників провадження або іншого протиправного перешкоджання. Таких конкретних обставин клопотання не містить. Більше того, сторона захисту заперечує і проти твердження про достатню обґрунтованість самої підозри, зокрема, враховуючи обставини щодо предмета нібито одержаної неправомірної вигоди, фактичної передачі лише частини заявленої суми та інших обставин, які застосування запобіжного заходу. Таким чином, сторона обвинувачення фактично просить застосувати додатковий захід процесуального примусу, виходячи переважно з самого факту повідомлення про підозру та характеру трудової діяльності ОСОБА_12 , а не з доведених фактів її протиправної поведінки після початку кримінального провадження.

За наведених обставин захисник стверджує, що належних, допустимих та достатніх доказів існування таких ризиків сторона обвинувачення не надала, а тому клопотання не відповідає вимогам ч. 5 ст. 132 та ст. 155 КПК України. Подане клопотання є необґрунтованим, а наведені в ньому ризики не підтверджені належними та достатніми доказами. У зв`язку з ненаведенням конкретних обставин, які б свідчили про існування реальних ризиків, недоведеністю необхідного рівня втручання у права та свободи ОСОБА_4 , відсутністю належного взаємозв`язку між виконанням нею функцій голови ЛКК та можливістю незаконного впливу на учасників кримінального провадження, знищення чи спотворення речей або документів, а також відсутністю обґрунтованої необхідності у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, сторона захисту просить відмовити у задоволенні клопотання про відсторонення ОСОБА_4 від посади.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання. При цьому, підтримуючи доводи, наведені захисником ОСОБА_6 , зауважив, що відповідно до голова ЛКК це не є посадою, а статусом. Наявність обов`язків голови ЛКК не створює штатної посади. При цьому захисник посилається на Довідник кваліфікаційних професій працівників, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2002 р. № 117, та зазначає, що в ньому такої посади як голова ЛКК не міститься.

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_4 підтримала позиції своїх захисників, просила відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є відсторонення від посади, який застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Згідно ч. 2 ст. 154 КПК України відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді, суду під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Згідно з ч. 2 ст. 157 КПК України при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024071070000213 від 29 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

24 вересня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, в рамках вказаного кримінального провадження.

На переконання слідчого судді, долучені до клопотання матеріали свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, зокрема, такими доказами є наказ від 20.06.2014 № 176-К(а) про переведення ОСОБА_4 з 20 червня 2014 року на постійне місце роботи на 1,0 посади лікаря-хірурга поліклініки Великоберезнянської районної лікарні Великоберезнянської районної держадміністрації; наказ від 16.07.2025 № 83-О про призначення ОСОБА_4 виконуючою обов?язків медичного директора з 16.07.2025 без звільнення від виконання посадових обов`язків за основною посадою «лікар-хірург» поліклініки; наказ 02.10.2025 № 130-о(а) про персональний склад ЛКК КНП «Великоберезнянська лікарня» від 02.10.2025 № 130-о (а); посадовою інструкцією лікаря-хірурга, затвердженої директором КНП «Великоберезнянська лікарня» від 04.05.2023; протоколом обшуку від 24.09.2026; протоколом обшуку від 24.09.2026; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 08.06.2026; протоколом обшуку від 24.09.2026; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 08.06.2026; протоколом обшуку від 24.09.2026; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 26.08.2026; протоколом вручення технічних засобів від 25.08.2026, протоколом вручення технічних засобів від 26.08.2026, протоколом огляду заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів від 26.08.2026 та іншими процесуальними документами, доданими до клопотання, в їх сукупності.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні в ході судового розгляду кримінального провадження.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані прокурором до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваною ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, погодженого прокурором, та доданих до нього матеріалах.

Наведені дані можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 могла вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, та виправдовують подальше розслідування.

Прокурором надано достатньо фактичних даних, які зв`язують ОСОБА_4 із кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого вона підозрюється, та виправдовують подальше розслідування.

Щодо твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, слідчий суддя зазначає, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваного, умислу, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Усі заперечення сторони захисту з приводу обґрунтованості підозри, вказують на необхідність перевірки та/або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Оцінивши надані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваною кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Як убачається з наказу від 16.07.2025 № 83-О, ОСОБА_4 призначено виконувачем обов`язків медичного директора з 16.07.2025 без звільнення від виконання обов`язків за основною посадою «лікар-хірург» поліклініки. Наказом від 02.10.2025 № 130-о(а) «Про персональний склад ЛКК КНП «Великоберезнянська лікарня»» затверджено персональний склад лікарсько-консультативної комісії, головою якої призначено ОСОБА_4 .

Водночас після повідомлення 24.09.2026 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке, за версією сторони обвинувачення, безпосередньо пов`язане з використанням повноважень голови ЛКК, ОСОБА_4 продовжує виконувати зазначені функції.

Відповідно до примітки до статті 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 368 КК України, належить до корупційних кримінальних правопорушень. Згідно з частиною п`ятою статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що «голова ЛКК» не є самостійною посадою, а тому до ОСОБА_4 не може бути застосовано відсторонення від виконання відповідних функцій, слідчий суддя виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 154 КПК України відсторонення від посади може бути застосовано щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення. Зміст цього заходу забезпечення кримінального провадження полягає у тимчасовому позбавленні особи можливості здійснювати визначені службові повноваження, пов`язані із займаною посадою або покладеними на неї службовими обов`язками.

У цьому випадку судом встановлено, що виконання ОСОБА_4 функцій голови ЛКК прямо покладене на неї наказом керівника КНП «Великоберезнянська лікарня» від 02.10.2025 № 130-о(а).

При цьому для вирішення питання про застосування відсторонення визначальним є фактичний зміст службових повноважень, які особа здійснює на підставі відповідного рішення роботодавця, а не лише формальне найменування посади у штатному розписі чи Класифікаторі професій ДК 003:2010.

Як убачається з наданих матеріалів, виконання ОСОБА_4 функцій голови ЛКК передбачає організацію роботи комісії, проведення її засідань, координацію розгляду медичної документації, участь у прийнятті колегіальних рішень та підписання документів за результатами роботи комісії. Отже, зазначені функції мають службовий та організаційно-розпорядчий характер і фактично здійснюються ОСОБА_4 на підставі наказу керівника закладу.

Відсутність найменування «голова ЛКК» у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників не спростовує факту покладення на ОСОБА_4 відповідних службових обов`язків та не позбавляє слідчого суддю можливості застосувати передбачений законом захід щодо припинення їх виконання на час досудового розслідування.

Інше тлумачення фактично дозволяло б уникати застосування відсторонення шляхом покладення на працівника відповідних службових повноважень не як окремої штатної посади, а як додаткової функції, що не відповідає змісту та меті статей 154 157 КПК України.

Водночас у даному кримінальному провадженні інкриміноване ОСОБА_4 діяння, за версією сторони обвинувачення, безпосередньо пов`язане саме з виконанням нею функцій голови ЛКК. Як зазначено у повідомленні про підозру, прохання про надання неправомірної вигоди та її одержання були пов`язані з організацією розгляду медичної документації, залученням відповідних лікарів, участю у прийнятті рішення ЛКК та оформленням і підписанням висновку про потребу особи у постійному сторонньому догляді.

Таким чином, між інкримінованим кримінальним правопорушенням та виконанням ОСОБА_4 функцій голови ЛКК наявний безпосередній функціональний зв`язок.

При вирішенні питання про застосування відсторонення слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 , а оцінює наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для тимчасового усунення її від виконання службових повноважень, які можуть бути використані для перешкоджання кримінальному провадженню.

Судом враховано, що досудове розслідування триває, а стороною обвинувачення обґрунтовано необхідність проведення подальших процесуальних дій, зокрема допиту працівників КНП «Великоберезнянська лікарня», отримання та дослідження документів, а також проведення експертних досліджень.

За таких обставин збереження за ОСОБА_4 можливості виконувати функції голови ЛКК означає збереження за нею повноважень щодо організації діяльності комісії, взаємодії з її членами, координації розгляду медичної документації та оформлення відповідних документів, тобто повноважень, безпосередньо пов`язаних із предметом кримінального провадження.

Сам по собі факт наявності таких повноважень не свідчить про вже вчинений незаконний вплив на свідків, знищення чи спотворення доказів або інше перешкоджання кримінальному провадженню. Водночас застосування відсторонення має превентивний характер і не передбачає необхідності встановлення факту вже вчиненої спроби використання службових повноважень для перешкоджання розслідуванню.

У цьому випадку відповідний ризик є конкретним та пов`язаний не лише з формальним статусом ОСОБА_4 , а з конкретним обсягом покладених на неї функцій голови ЛКК, які, за версією сторони обвинувачення, були безпосередньо використані під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Посилання сторони захисту на колегіальний характер діяльності ЛКК також не спростовує необхідності застосування заходу, оскільки колегіальний порядок прийняття рішень не виключає наявності у голови комісії організаційних повноважень щодо скликання та проведення засідань, координації роботи її членів, організації розгляду відповідних матеріалів та оформлення результатів діяльності комісії.

Відповідно до частини другої статті 157 КПК України при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя враховує правову підставу для відсторонення, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, та наслідки відсторонення для інших осіб.

Слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення матеріалів. При цьому інкриміноване діяння безпосередньо пов`язане з виконанням нею функцій голови ЛКК.

Те, що частина документів уже перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування, саме по собі не усуває необхідності у застосуванні відсторонення, оскільки досудове розслідування триває, а встановлення обставин кримінального провадження може потребувати проведення допитів, отримання додаткових документів, експертних досліджень та інших процесуальних дій.

Слідчий суддя також враховує вимоги частини п`ятої статті 132 КПК України щодо необхідності доведення можливості виконання завдання, для виконання якого подано клопотання. У цьому випадку усунення ОСОБА_4 саме від виконання функцій голови ЛКК безпосередньо спрямоване на припинення можливості здійснювати відповідні службові повноваження та, відповідно, на запобігання їх можливому використанню для перешкоджання кримінальному провадженню.

Запропоновані стороною захисту менш обмежувальні заходи, зокрема обмеження спілкування з окремими особами чи вилучення конкретних документів, не усувають повністю можливості здійснення ОСОБА_4 організаційних та інших службових функцій голови ЛКК у межах поточної діяльності комісії.

Оцінюючи наслідки застосування заходу для ОСОБА_4 та інших осіб, слідчий суддя враховує, що відсторонення застосовується не від основної посади «лікар-хірург» чи від виконання обов`язків виконувача обов`язків медичного директора, а виключно від виконання покладених на неї функцій голови лікарсько-консультативної комісії. Відтак втручання у її професійну діяльність є обмеженим обсягом конкретних службових повноважень, безпосередньо пов`язаних із предметом кримінального провадження.

З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, безпосередній зв`язок підозри з виконанням функцій голови ЛКК, триваючий характер досудового розслідування, необхідність проведення подальших процесуальних дій та наявність можливості використання зазначених службових повноважень для перешкоджання кримінальному провадженню, слідчий суддя доходить висновку про наявність достатніх правових та фактичних підстав для тимчасового відсторонення ОСОБА_4 від виконання функцій голови лікарсько-консультативної комісії КНП «Великоберезнянська лікарня».

За таких обставин клопотання слідчого, погоджене прокурором, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Оскільки ОСОБА_4 повідомлено про підозру 24.09.2026, з урахуванням положень статті 219 КПК України строк дії ухвали про відсторонення від виконання функцій голови ЛКК належить визначити по 21.11.2026, тобто в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 132, 154, 156, 157, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області начальника слідчого відділення ОСОБА_7 , погоджене начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про відсторонення підозрюваної ОСОБА_4 від посади голови лікарсько-консультативної комісії КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» задовольнити частково.

Відсторонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні №12024071070000213 від 29.10.2024 від виконання обов`язків голови ЛКК КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області», покладених на неї відповідно до наказу директора КНП від 02.10.2025 № 130-о(а), по 21.11.2026 включно.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити начальнику Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 , підозрюваній ОСОБА_4 та направити до КНП «Великоберезнянська лікарня Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» (юридична адреса: с-ще Великий Березний, вул. Штефаника, буд. 71, Ужгородського району Закарпатської області).

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень.

Контроль за виконанням ухвали покласти на начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_8 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 29.09.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1