Рішення № 140196851, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року справа №320/41422/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави до Міністерства культури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся в.о. керівника Козелецької окружної Чернігівської області (далі - позивач, прокурор) в інтересах держави з позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач, Міністерство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України щодо невиконання вимог пункту 6 частини другої статті 5, частини першої статті 13, пункту «б» частини першої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2020, Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, з приводу прийняття рішення про занесення пам`ятки архітектури до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, що розташована по вул. Гагаріна, 20 в с. Вовчок Чернігівського району Чернігівської області та взята на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а саме «Церкви Різдва Богородиці», охоронний № 16-Чг;

- зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України вжити вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення вищевказаного об`єкта культурної спадщини шляхом прийняття рішення про занесення пам`ятки до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази у позивача.

Також, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 02498626; місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, просп. Миру, 21-А; umba_post@cg.gov.ua).

Мотивуючи позовні вимоги, прокурор вказує, що пам`яткоохоронним законодавством встановлено чіткий та імперативно визначений механізм внесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», до Реєстру, та визначено роль Міністерства культури та інформаційної політики України щодо реалізації цього механізму.

Прокурор зазначає, що незважаючи на безспірну культурну цінність об`єкта «Церква Різдва Богородиці», охоронний номер 16-Чг, Міністерство культури та інформаційної політики України вже більше трьох років фактично бездіє та не виконує вимоги пам`яткоохоронного законодавства та свого ж наказу щодо вжиття заходів з метою його включення як пам`ятки місцевого значення до Реєстру.

У свою чергу, не включення вказаного об`єкту культурної спадщини місцевого значення до Реєстру фактично унеможливлює її повноцінний захист з боку держави, знецінює її архітектурну цінність, породжує юридичну невизначеність та може призвести до порушення правового режиму її використання, а, як наслідок, пошкодження, руйнування та знищення, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.

На виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024, прокурором 30.09.2026 подано через підсистему «Електронний суд» докази направлення третій особі копії позовної заяви з додатками. Окрім цього, 01.09.2024 прокурором подано до суду пояснення щодо витребуваних судом доказів.

Також, 01.10.2024 прокурором подано через підсистему «Електронний суд» клопотання, в якому останній просив змінити найменування відповідача - з Міністерства культури та інформаційної політики України на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

07.10.2024 представником відповідача подано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, і передбачає перевірку та уточнення облікової документації.

Листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.01.2023 №15-7/1 Міністерству було надано перелік об`єктів культурної спадщини Чернігівської області, які пропонувались до занесення до Реєстру. Відповідач зазначає, що наданий перелік є частково опрацьованим, а щодо пам`ятки «Церква Різдва Богородиці», охоронний №16-Чг, потребується уточнення облікової документації, оскільки об`єкт був взятий на облік як «Кол. церква Різдва, XVIII - поч. XIX ст.», а до внесення запропонований як «Церква Різдва Богородиці, поч. XIX ст.», тобто зі зміненою назвою та датуванням.

Відповідач вказує, що Міністерством вживаються всі необхідні заходи для внесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру, а тому відсутні підстави вважати наявною протиправну бездіяльність. Також відповідач зазначає, що вимога про зобов`язання Міністерства прийняти рішення щодо внесення об`єкта до Реєстру є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

10.10.2024 представником позивача подано через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив, у якій повторно наголошено на тому, що Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації було подано до Міністерства необхідний та достатній пакет документів для того, щоб пам`ятка була включена до Реєстру.

Третя особа правом на подання пояснень не скорилась.

22.12.2025 позивачем подано через підсистему «Електронний суд» клопотання про заміну найменування відповідача у справі № 320/4122/24.

Відтак судом встановлено, що Міністерство культури та інформаційної політики України Постановою КМУ №1028 було перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, а в подальшому Постановою КМУ №1396 Міністерство культури та стратегічних комунікацій України було перейменовано на Міністерство культури України, при цьому ідентифікаційний код юридичної особи - 43220275 залишився незмінним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2026 змінено найменування відповідача з Міністерство культури та інформаційної політики України (ідентифікаційний код 43220275, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул. Франка Івана, буд. 19) на Міністерство культури України (ідентифікаційний код 43220275, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Франка Івана, будинок 19).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

На території Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області наявна пам`ятка архітектури місцевого значення, а саме: «Церква Різдва Богородиці» (охоронний № 16-Чг), яка взята на облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 №75.

Так, рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 №75 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`ятників історії та культури, археології, архітектури» взято під державну охорону пам`ятники історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, виявлені на території області у 1982-1985 роках, згідно з додатком 3.

У вказаному додатку значиться Перелік споруд, що включаються до списку пам`ятників архітектури місцевого значення в Чернігівській області, до якого включено церкву Різдва ХVIII- поч. XIX ст., яка розташована в с. Вовчок Козелецького (нині Чернігівського) району.

Відповідно до паспорта пам`ятки архітектури місцевого значення «Церква Різдва Богородиці» (охоронний №16-Чг), виготовленого Науково-дослідним інститутом історії архітектури та містобудування Українського товариства охорони пам`яток історії та культури у 2015 році, об`єкт знаходиться за адресою: с. Вовчок, Козелецький район (нині Чернігівський), Чернігівська обл.

Відповідно до акту огляду технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Церква Різдва Богородиці» (охоронний №16-Чг) від 18.12.2015 №1, проведеного Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації та Науково-дослідним інститутом історії архітектури та містобудування Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, загальний стан об`єкта є задовільним.

Згідно листа Кіптівської сільської ради від 03.07.2023 №20.2.105/17, пам`ятка архітектури місцевого значення «Церква Різдва Богородиці» розташована по вул. Гагаріна, 20 с. Вовчок Чернігівського району Чернігівської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відсутні відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Гагаріна, 20 с. Вовчок Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

На виконання наказу Міністерства культури України №501 від 27.06.2019 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини», Чернігівською обласною державною адміністрацією листом від 03.09.2020 №01-01-16/5535 скеровано до Міністерство культури та інформаційної політики України перелік пам`яток архітектури, які взято на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Серед вказаних об`єктів зазначено і пам`ятку архітектури місцевого значення - «Церква Різдва Богородиці» (охоронний №16-Чг, назва за розпорядчим документом - «Колишня церква Різдва»), с. Вовчок.

Також, листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.01.2023 №15-7/1 Міністерству культури та інформаційної політики України надано перелік пам`яток архітектури, серед яких зазначено і «Церкву Різдва Богородиці» с.Вовчок, взятих на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», які не включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

08.08.2023 Міністерство культури та інформаційної політики України листом №06/35/6913-23 повідомило Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, що Міністерством отримано переліки об`єктів культурної спадщини, що взяті на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини», та пропонуються до занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Після вибіркової перевірки переліків пам`яток археології було виявлено ряд неточностей. Крім того, для занесення до Реєстру пропонуються археологічні об`єкти, що на сьогоднішній день не виявлені або не локалізовані. Зважаючи на це, Міністерство повертає переліки по археології на доопрацювання з проханням врахувати виклад зауваження та додатково перевірити точність подання відомостей про всі об`єкти, що пропонуються до занесення до Реєстру.

З метою визначення стану занесення пам`яток архітектури Чернігівської області до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації направлено лист від 18.09.2023 №02.1-09/1318 до Міністерства культури та інформаційної політики України.

Листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 12.10.2023 №06/35/8842-23 повідомлено, що занесення пам`яток місцевого значення до Реєстру відбувається на основі оновлених переліків, надісланих листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.01.2023 №15-7/1, а перевірка списків пам`яток архітектури буде здійснюватися після завершення опрацювання переліків пам`яток археології Чернігівської області.

Відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.04.2024 №06/15/3379-24, отриманого на лист Козелецької окружної прокуратури, пам`ятка «Колишня церква Різдва» у с. Вовчок не внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, однак перебуває на обліку як пам`ятка архітектури місцевого значення відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 №75. Також Міністерством повідомлено, що надані Чернігівською обласною державною адміністрацією переліки пам`яток культурної спадщини опрацьовуються відповідним структурним підрозділом Міністерства.

За результатами здійснення окружною прокуратурою моніторингу Державного реєстру нерухомих пам`яток України, який розміщений на офіційному сайті Міністерства культури та інформаційної політики України, встановлено, що до вказаного Реєстру не внесено пам`ятку архітектури місцевого значення - «Церква Різдва Богородиці», с. Вовчок.

Відсутність пам`ятки архітектури місцевого значення «Церква Різдва Богородиці» у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, зумовило звернення прокурора до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

В ухвалі від 20.06.2024 у справі №260/4199/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду вказав, що представництво прокурором інтересів держави в суді за своєю правовою природою є складним та специфічним інститутом, реалізація якого залежить від фактичних обставин кожної конкретної справи та правового регулювання спірних правовідносин в кожній справі, що в свою чергу зумовлює різні висновки щодо застосування норм статті 53 КАС України та статті 23 Закону «Про прокуратуру» (пункт 30 цієї постанови).

Право на пред`явлення прокурором даного позову, може бути реалізоване виключно після встановлення підстав - у даному випадку вивчення отриманих документів, встановлення факту порушення інтересів держави та відсутності органу до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у цій сфері.

В обґрунтування підстав для звернення до суду, прокурор зазначив про відсутність органу, уповноваженого державою для здійснення відповідної функції у спірних правовідносинах, а саме щодо оскарження бездіяльності Міністерства культури та інформаційної політики України по забезпеченню включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктів культурної спадщини та необхідністю захисту інтересів держави у сфері управління об`єктами культурної спадщини.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III) об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, звернення прокурора до суду в даному випадку зумовлюється необхідністю захистити інтереси держави у сфері забезпечення належного правового захисту та охорони пам`ятки архітектури місцевого значення «Церква Різдва Богородиці», охоронний номер 16-Чг, що полягає у збереженні об`єкту культурної спадщини з метою її передачі наступним поколінням, адже невнесення цієї пам`ятки до Реєстру може призвести до порушення правового режиму її використання, та, як наслідок, пошкодження, руйнування та знищення.

Водночас, відсутній орган уповноважений державою щодо оскарження такої бездіяльності Міністерства культури України.

Згідно із статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Відповідно до пунктів 1-6 частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; координація робіт з виявлення, дослідження та документування об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього.

Таким чином, Законом №1805-III та Положенням про Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 27.10.2022 №396 не визначено органу, який наділений повноваженнями звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Міністерства культури України щодо забезпечення включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`яток культурної спадщини згідно з наданим переліком.

Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, а тому підставою, що підтверджує право прокурора на звернення до суду, є відсутність уповноваженого державою органу щодо оскарження бездіяльності Міністерства культури України по внесенню пам`яток культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Правовий висновок про те, що прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини, висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.12.2020 у справі №734/519/15-ц, від 17.03.2021 у справі №925/3/20, від 09.11.2022 у справі №260/437/21 та від 17.11.2022 у справі №640/16767/21.

Щодо суті позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Закон №1805-III регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III:

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

- облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.

Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, спрямоване на її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до пунктів 1-6 частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 1) контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; 4) координація робіт з виявлення, дослідження та документування об`єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; 6) занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення;

Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону №1805-III визначено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього.

Пунктом 2 частини другої статті 6 Закону №1805-III визначено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до Положення про Міністерство культури та інформаційної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №885), Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Підпункт 2 пункту 3 Положення №885 визначено, що основними завданнями Міністерства культури та інформаційної політики є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, у сфері мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Наказом Міністерства культури України від 27.06.2019 №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» затверджено оновлений Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, раніше затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 за №158 (далі - Порядок №158).

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №158, для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає ініціатором; облікова документація.

Отже, взяття на облік об`єкта культурної спадщини та оформлення облікової документація передує розгляду питання внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до положень пунктів 1, 4 розділу ІІ Порядку №158 взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини. Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Пунктами 10, 11 розділу ІІ Порядку №158 визначено, що уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку. Мінкультури координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.

У свою чергу, уповноважений орган, згідно із положеннями пункту 2 розділу І Порядку №158, це орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку №158 облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).

Розробником облікової документації є наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва; архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №158).

Пунктом 3 Розділу III Порядку №158 передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Таким чином, Порядком №158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов`язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Такими уповноваженими органами є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Судом встановлено, що 27.06.2019 Міністерством культури України прийнято наказ №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.08.2019 за №941/33912, відповідно до пункту 4 якого встановлено органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

до 01 жовтня 2019 року подати Міністерству культури України:

переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу;

копії рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності);

до 31 грудня 2021 року забезпечити формування облікових справ в паперовій формі у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини;

до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

На виконання наказу Міністерства культури України №501 від 27.06.2019 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» Чернігівською обласною державною адміністрацією листом від 03.09.2020 №01-01-16/5535 скеровано до Міністерство культури та інформаційної політики України перелік пам`яток архітектури, які взято на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Серед вказаних об`єктів зазначено і пам`ятку архітектури місцевого значення - «Церква Різдва Богородиці» (охоронний №16-Чг, назва за розпорядчим документом - «Колишня церква Різдва»), с. Вовчок.

Також, листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.01.2023 №15-7/1 Міністерству культури та інформаційної політики України надано перелік пам`яток архітектури, серед яких зазначено і «Церкву Різдва Богородиці» с. Вовчок, взятих на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», які не включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

08.08.2023 Міністерства культури та інформаційної політики України листом №06/35/6913-23 повідомило Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, що Міністерством отримано переліки об`єктів культурної спадщини, що взяті на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини», та пропонуються до занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Після вибіркової перевірки переліків пам`яток археології було виявлено ряд неточностей. Крім того, для занесення до Реєстру пропонуються археологічні об`єкти, що на сьогоднішній день не виявлені або не локалізовані. Зважаючи на це, Міністерство повертає переліки по археології на доопрацювання з проханням врахувати виклад зауваження та додатково перевірити точність подання відомостей про всі об`єкти, що пропонуються до занесення до Реєстру.

З метою визначення стану занесення пам`яток архітектури Чернігівської області до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації направлено лист від 18.09.2023 №02.1-09/1318 до Міністерства культури та інформаційної політики України.

Листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 12.10.2023 №06/35/8842-23 повідомлено, що занесення пам`яток місцевого значення до Реєстру відбувається на основі оновлених переліків, надісланих листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.01.2023 №15-7/1, а перевірка списків пам`яток архітектури буде здійснюватися після завершення опрацювання переліків пам`яток археології Чернігівської області.

Відповідно до листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 16.04.2024 №06/15/3379-24, отриманого на лист Козелецької окружної прокуратури, пам`ятка «Колишня церква Різдва» у с. Вовчок не внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, однак перебуває на обліку як пам`ятка архітектури місцевого значення відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 №75. Також Міністерством повідомлено, що надані Чернігівською обласною державною адміністрацією переліки пам`яток культурної спадщини опрацьовуються відповідним структурним підрозділом Міністерства.

Розділом IX Порядку №158 визначено особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону.

Відповідно до пункту 1 розділу ІХ Порядку №158 Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом: пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення; інших пам`яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІХ Порядку №158 Мінкультури приймає рішення про невключення об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об`єкт не підлягає занесенню до Реєстру.

Не підлягають занесенню до Реєстру пам`ятки (пам`ятники, пам`ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

На підставі пункту 3 розділу ІХ Порядку №158 у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Відповідно до пункту 4 розділу ІХ Порядку №158 рішення про занесення об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.

Передбачені відомості про пам`ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом. Відомості щодо місцезнаходження пам`ятки коригуються, за необхідності, у разі зміни найменування (перейменування) населених пунктів, вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд на підставі інформації відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з питань адміністративно-територіального устрою відповідного населеного пункту.

Згідно з пунктом 5 розділу ІХ Порядку №158 про занесення до Реєстру пам`ятки Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів, повідомляє уповноважений орган, який в свою чергу у п`ятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення інформує власника цієї пам`ятки або уповноваженого(ої) ним органу (особи) про прийняті рішення та особливості здійснення права власності на пам`ятку рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

В пункті 2 розділу IV Порядку №158 зазначено, що Мінкультури здійснює перевірку поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам визначених цим Порядком. Подання документів, визначених пунктом 1 цього розділу, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації вимогам, установленим розділом III цього Порядку, є підставою для повернення їх Ініціатору з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня їх надходження.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку №158 якщо за результатами перевірки встановлено, що документи подані в повному обсязі та у відповідності до вимог розділу III цього Порядку, вони підлягають обов`язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 14 робочих днів..

Пунктом 4 розділу IV Порядку №158 передбачено, що за результатами розгляду поданих документів Експертною комісією оформлюється протокол, який містить: висновок щодо відповідності (невідповідності) об`єкта культурної спадщини критеріям; висновок щодо відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам`яток; обґрунтування прийнятого рішення, інші думки членів Експертної комісії (за наявності). Протокол підписують усі члени Експертної комісії, що брали участь у її засіданні.

Згідно пункту 5 розділу IV Порядку №158 якщо відомостей в поданих документах недостатньо для надання висновків, Експертна комісія рекомендує доопрацювати документи з врахуванням зауважень її членів, висловлених під час засідання.

Відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку №158 Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора: приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення; готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення; відмовляє у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям; надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.

Таким чином, відповідно до аналізу положень Закону №1805-III та Порядку №158, встановлено, що об`єкти культурної спадщини, які були взяті на державний облік відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності Законом №1805-III, до вирішення питання про їх включення (невключення) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вважаються пам`ятками культурної спадщини відповідної категорії.

Судом встановлено, що пам`ятка архітектури місцевого значення «Церква Різдва Богородиці» (охоронний №16-Чг, назва за розпорядчим документом - «Колишня церква Різдва») взята на державний облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 19.02.1985 №75, а відтак, відповідно до Закону №1805-III, має статус пам`ятки архітектури місцевого значення.

Таким чином, оскільки об`єкт культурної спадщини - «Церква Різдва Богородиці» (охоронний №16-Чг, назва за розпорядчим документом - «Колишня церква Різдва») взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Порядком №158, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації, на підставі пункту 3 розділу ІХ Порядку № 158.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501 Чернігівською обласною державною адміністрацією листом від 03.09.2020 №01-01-16/5535, а також Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації листом від 02.01.2023 №15-7/1 до Міністерства культури та інформаційної політики України скеровано перелік об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, серед яких зазначено і пам`ятку архітектури місцевого значення «Церква Різдва Богородиці» у с. Вовчок.

Водночас суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів прийняття за результатами розгляду поданих документів будь-якого з рішень, передбачених пунктом 6 розділу IV Порядку №158, зокрема рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення, відмову у занесенні об`єкта до Реєстру, направлення документів на доопрацювання з відповідним протоколом Експертної комісії чи іншого рішення, прийняття якого передбачено зазначеним Порядком № 158.

Посилання відповідача на необхідність доопрацювання переліків пам`яток археології Чернігівської області та завершення їх опрацювання не може вважатися належним обґрунтуванням неприйняття рішення щодо занесення до Реєстру пам`ятки архітектури місцевого значення «Церква Різдва Богородиці», оскільки положеннями Порядку №158 не передбачено можливості відкладення розгляду питання щодо окремого об`єкта культурної спадщини у зв`язку із здійсненням перевірки чи доопрацюванням інших переліків, в тому числі переліків пам`яток археології.

Крім того, судом проаналізовано положення розділів IV, ІХ Порядку №158 та не встановлено такої підстави для неприйняття рішення щодо занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як необхідність завершення опрацювання інших категорій пам`яток або загального перегляду поданих переліків.

При цьому відповідачем не надано доказів здійснення перевірки поданих щодо спірного об`єкта документів на комплектність та відповідність вимогам Порядку №158, розгляду таких документів Експертною комісією, оформлення відповідного протоколу чи вчинення інших дій, передбачених пунктами 1-6 розділу IV Порядку №158.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 по справі №9901/276/19 зазначила, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не матимуть правового значення, якщо в зобов`язаної особи існували певні об`єктивні обставини, які перешкодили належному виконанню функцій державним органом. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких установлюється цей строк.

У постанові по справі №9901/309/21 від 20.02.2025 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Велика Палата Верховного Суду враховує, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення». Разом з цим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, допоки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні. Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суд констатує, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Міністерством культури України допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду питання про занесення пам`ятки історії місцевого значення «Церква Різдва Богородиці», охоронний № 16-Чг, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, що розташована на по вул. Гагаріна, 20 в с. Вовчок Чернігівського району Чернігівської області, ініційованого листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.01.2023 №15-7/1.

Суд стосовно обраного позивачем способу захисту порушених прав зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ та від 11.02.2019 у справі №2а-204/12 ).

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Відтак, вимога прокурора про визнання протиправною бездіяльності Міністерства культури та інформаційної політики України щодо невиконання вимог пункту 6 частини другої статті 5, частини першої статті 13, пункту «б» частини першої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2020, Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, з приводу прийняття рішення про занесення пам`ятки архітектури до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, що розташована по вул. Гагаріна, 20 в с. Вовчок Чернігівського району Чернігівської області та взята на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а саме «Церкви Різдва Богородиці», охоронний №16-Чг є передчасною, оскільки відповідачем не було завершено розгляд поданих Чернігівською обласною державною адміністрацією та Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації переліків об`єктів культурної спадщини та не прийнято одного з рішень, передбачених пунктом 6 розділу IV Порядку №158.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога прокурора про зобов`язання Міністерства культури та інформаційної політики України вжити вичерпних заходів для занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Церква Різдва Богородиці» (охоронний №16-Чг) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України шляхом прийняття рішення про занесення зазначеного об`єкта до Реєстру за категорією місцевого значення є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки станом на час розгляду справи Міністерством не завершено процедуру розгляду поданих документів, не здійснено оцінки їх відповідності вимогам Порядку №158 та не прийнято рішення за результатами такого розгляду у порядку, визначеному пунктами 2-6 розділу IV та пунктами 1-2 розділу ІХ Порядку №158.

З метою ефективного вирішення заявленого на розгляд суду спору, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство культури України розглянути питання про занесення пам`ятки історії місцевого значення «Церква Різдва Богородиці», охоронний №16-Чг, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, що розташована на по вул. Гагаріна, 20 в с. Вовчок Чернігівського району Чернігівської області, ініційованого листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.01.2023 №15-7/1, з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки судові витрати позивача складаються лише із сум сплаченого судового збору, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури України (ідентифікаційний код: 43220275, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Франка Івана, будинок 19) щодо не розгляду питання про занесення пам`ятки історії місцевого значення «Церква Різдва Богородиці», охоронний №16-Чг, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, що розташована на вул. Гагаріна, 20 в с. Вовчок Чернігівського району Чернігівської області, ініційованого листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.01.2023 №15-7/1.

3. Зобов`язати Міністерство культури України (ідентифікаційний код: 43220275, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Франка Івана, будинок 19) розглянути питання про занесення пам`ятки історії місцевого значення «Церква Різдва Богородиці», охоронний №16-Чг, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення пам`ятки, що розташована на вул. Гагаріна, 20 в с. Вовчок Чернігівського району Чернігівської області, ініційованого листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.01.2023 №15-7/1, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.