Ухвала суду № 140196836, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

30 вересня 2026 року № 640/3945/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту в частині,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати пункт 8 розділу ІV «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №163/28293.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті.

18.08.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника відповідача - Міністерства внутрішніх справ України про закриття провадження у справі.

В обґрунтування заяви представник відповідача зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2024 № 351 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4» наказ МВС України від 11.01.2016 № 4 визнано таким, що втратив чинність.

На думку відповідача, у зв`язку з втратою чинності нормативно-правовим актом, положення якого є предметом оскарження, відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі.

23.08.2026 через систему «Електронний суд» позивач подав заперечення на клопотання, в якому просив відмовити у задоволенні клопотання.

Зокрема, позивач зазначає, що пункт 8 розділу IV Порядку № 4 був безпосередньо застосований до нього при вирішенні питання про виплату одноразової грошової допомоги, що підтверджується листом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 19.10.2018 № 2195/01/28-18.

Позивач також зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин та на момент звернення до суду наказ МВС України від 11.01.2016 № 4 був чинним, а внесені до пункту 8 розділу IV зміни набрали чинності лише 14.05.2019.

Також, просив розглянути справу без участі сторони позивача.

В судове засідання, призначене на 30.10.2026 сторони не з`явилися. Ураховуючи неявку сторін та наявність клопотання позивача про проведення розгляду справи за його відсутності, судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву відповідача та заперечення позивача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі лише у випадках, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.

Отже, законодавець пов`язує зазначену спеціальну підставу для закриття провадження саме з наявністю судового рішення, яким відповідний нормативно-правовий акт або його положення визнано протиправними і нечинними.

Разом із цим, судом на момент вирішення заяви не встановлено наявності рішення суду, яке набрало законної сили та яким оскаржуваний нормативно-правовий акт або його відповідні положення визнано протиправними і нечинними.

Пункт 8 розділу IV Порядку № 4 не був визнаний протиправним і нечинним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Натомість наказом МВС України від 30.05.2024 № 351 наказ МВС України від 11.01.2016 № 4 визнано таким, що втратив чинність. Відповідно до пункту 3 наказу № 351 цей наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування - 28.06.2024.

Таким чином, припинення дії наказу № 4 відбулося внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного нормативно-правового акта, а не внаслідок набрання законної сили судовим рішенням про визнання його або його окремого положення протиправним і нечинним.

За таких обставин посилання відповідача на пункт 6 частини 1 статті 238 КАС України як на підставу для закриття провадження є необґрунтованим.

Водночас для вирішення заяви відповідача має значення не лише факт втрати чинності наказом № 4, а й характер спірних правовідносин та момент застосування оскаржуваного нормативного положення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує пункт 8 розділу IV Порядку № 4 у зв`язку з його застосуванням до нього під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.

Зокрема, відповідно до доводів позивача та наявного у матеріалах справи листа Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 19.10.2018 № 2195/01/28-18, при вирішенні питання про виплату одноразової грошової допомоги щодо позивача було застосовано пункт 8 розділу IV Порядку № 4.

Отже, спірні правовідносини виникли у період, коли оскаржуване нормативне положення було чинним.

При цьому, суд бере до уваги, що наказом МВС України від 05.04.2019 № 249, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.04.2019 за № 414/33385, до Порядку № 4 було внесено зміни, зокрема, пункт 8 розділу IV викладено в новій редакції. Зазначений наказ набрав чинності 14.05.2019.

Таким чином, на момент прийняття рішення щодо позивача 19.10.2018 діяла редакція пункту 8 розділу IV Порядку № 4, яка передбачала дворічний строк після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності для відповідної виплати у разі подальшого встановлення вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотка втрати працездатності.

Нова редакція пункту 8 розділу IV Порядку № 4, яка набрала чинності 14.05.2019, такого дворічного обмеження не містила. Саме цю обставину встановив Верховний Суд у постанові від 24.10.2022 у справі № 640/3941/19.

Суд враховує, що справа № 640/3941/19 є безпосередньо релевантною до спірних правовідносин у цій справі, оскільки у ній Верховний Суд розглядав позов про визнання протиправним і скасування того самого пункту 8 розділу IV Порядку № 4.

У постанові від 24.10.2022 у справі № 640/3941/19 Верховний Суд зазначив, що станом на момент звернення позивача до суду оскаржуваний пункт Порядку № 4 містив часові обмеження щодо права на призначення одноразової грошової допомоги і його дія безпосередньо поширювалася на позивача. У зв`язку з цим позивач мав право на оскарження цього нормативного акта та судовий захист порушених, на його думку, прав та інтересів.

Верховний Суд також прямо вказав: «Натомість подальша зміна редакції оскаржуваного пункту нормативного документу не звільняє суд від обов`язку встановити і проаналізувати вплив цього акту на права, інтереси та обов`язки позивача, оцінити оскаржуваний нормативно-правовий акт на предмет його відповідності статті 2 КАС України, застосувавши ефективний спосіб захисту прав позивача».

Наведений висновок Верховного Суду підлягає врахуванню і при вирішенні заяви про закриття провадження у цій справі.

При цьому, суд не ототожнює подальшу зміну редакції нормативного положення із втратою чинності нормативно-правовим актом, а також не робить висновку про те, що втрата чинності нормативно-правовим актом за будь-яких обставин виключає можливість закриття провадження.

Однак у цій справі суттєвими є конкретні обставини, а саме оскаржуване положення було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було застосоване до позивача, позов подано у період дії відповідного нормативно-правового акта, а питання правомірності цього положення є предметом судового розгляду. Тому сама по собі подальша втрата чинності наказом № 4 не усуває необхідності надати судову оцінку спірному нормативному положенню в контексті правовідносин, які виникли під час його дії.

Інший висновок у конкретних обставинах цієї справи фактично означав би припинення судового розгляду спору щодо нормативного положення лише внаслідок його подальшого скасування суб`єктом владних повноважень, незважаючи на те, що це положення вже було застосоване до позивача та саме його застосування стало підставою для виникнення спору і звернення до суду.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Наведене положення регулює наслідки саме судового визнання нормативно-правового акта протиправним і нечинним та має системний зв`язок із пунктом 6 частини 1 статті 238 КАС України.

У даній же справі наказ № 4 втратив чинність не внаслідок рішення суду, а на підставі наказу МВС України № 351.

Отже, правова ситуація, передбачена пунктом 6 частини 1 статті 238 КАС України, у цій справі відсутня.

Крім того, питання про те, які правові наслідки для заявлених позовних вимог має подальша втрата чинності нормативно-правовим актом, а також який спосіб захисту може бути належним та ефективним з огляду на таку обставину, не може бути вирішене шляхом формального закриття провадження без розгляду доводів позивача по суті.

Це питання пов`язане із предметом заявленого позову та оцінкою спірних правовідносин і має бути вирішене за результатами розгляду справи по суті.

Саме такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 24.10.2022 у справі № 640/3941/19, якою суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд, зазначивши про необхідність встановити обставини щодо обсягу та змісту спірних правовідносин, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам та аргументам позивача і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Отже, наведена відповідачем обставина втрата чинності наказом МВС України від 11.01.2016 № 4 у 2024 році сама по собі не відповідає жодній із передбачених частиною 1 статті 238 КАС України підстав для закриття провадження, які могли б бути застосовані за встановлених у цій справі обставин.

При цьому, суд не вирішує на цій стадії питання про відповідність пункту 8 розділу IV Порядку № 4 вимогам законодавства, не надає оцінки обґрунтованості позовних вимог по суті та не визначає остаточно належний спосіб захисту. Такі питання підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті з урахуванням нормативного регулювання, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, обставин застосування оскаржуваного положення до позивача та правових висновків Верховного Суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Міністерства внутрішніх справ України про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 248, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відповідача Міністерства внутрішніх справ України про закриття провадження у справі № 640/3945/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Колеснікова І.С.