Ухвала суду № 140196630, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 вересня 2026 року м. Київ № 320/24151/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/20825/21 від 02.02.2022 року в розмірі 90% від сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.04.2019 по фактичну дату виплати, з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/20825/21 від 02.02.2022 року в розмірі 90% від сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.04.2019 по фактичну дату виплати, з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів населення у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159, з урахуванням проведених раніше виплат, без виконання постанови №649.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/20825/21 від 02.02.2022 року в розмірі 90 % від сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.04.2019 по фактичну дату виплати.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3104 від 24.05.2021 та судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/20825/21 від 02.02.2022 у розмірі 90 % від сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019 по фактичну дату виплати

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2026.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви сторони у судове засідання не з`явилися.

Отже, враховуючи наведене, протокольною ухвалою від 29.09.2026 суд вирішив розгляд заяви про встановлення або заміну способу та порядку виконання рішення суду проводити в порядку письмового провадження.

При цьому, позивачем подано до суду письмові пояснення та клопотання в якому, просить суд: задовольнити заяву про зміну способу і порядку виконання рішення та визначити такий спосіб його виконання, який забезпечить фактичний перерахунок і виплату належних сум; встановити судовий контроль за виконанням рішення відповідно до статті 382 КАС України; зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві подати звіт про виконання судового рішення із зазначенням проведеного перерахунку, належної до виплати та фактично виплаченої суми, а також залишку заборгованості; надати разом зі звітом документально підтверджений розрахунок виконання рішення; а у разі встановлення неповного виконання - зобов`язати відповідача усунути виявлені недоліки у визначений судом строк.

Водночас вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про його виконання, надати документально підтверджений розрахунок та, у разі встановлення неповного виконання рішення, усунути виявлені недоліки, за своєю правовою природою не є складовою питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Положення статті 378 КАС України регулюють питання встановлення або зміни способу чи порядку виконання судового рішення, тоді як судовий контроль за виконанням судових рішень становить окремий процесуальний механізм, передбачений статтею 381-1 та статтями 382-383 КАС України. Зокрема, частина перша статті 382 КАС України передбачає право суду за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення, зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.

Отже, задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення саме по собі не зумовлює необхідності одночасного встановлення судового контролю. Це різні за правовою природою процесуальні заходи, кожен із яких має власні підстави, мету та порядок застосування. Вирішуючи питання про встановлення судового контролю, суд має окремо оцінити наявність підстав для застосування відповідного механізму, а не застосовувати його автоматично як наслідок зміни способу виконання рішення.

У цьому випадку судом шляхом задоволення заяви позивача вже визначається інший спосіб і порядок виконання судового рішення, спрямований на забезпечення його фактичного виконання. Відтак на цьому етапі відсутні достатні підстави вважати, що нововстановлений судом спосіб виконання рішення не буде реалізований відповідачем та що для забезпечення його виконання одночасно необхідно застосувати додатковий процесуальний механізм у вигляді зобов`язання відповідача подати звіт.

Крім того, суд звертає увагу, що у заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення позивач не просив суд одночасно встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та подати звіт про виконання судового рішення. Отже, з урахуванням викладеного, суд здійснює розгляд по суті саме заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Розглянувши матеріали заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, судом встановлено про таке.

Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, позивач зазначив, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 з дати набрання ним законної сили і по теперішній час не виконано відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, законодавцем прямо передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX), яким положення частини третьої статті 378 КАС України були доповнені абзацом другим вищенаведеного змісту, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 набрало законної сили 14.08.2024.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення у справі №320/24151/23 позивачу 17.10.2024 видано виконавчий лист, який 08.12.2024 було пред`явлено до примусового виконання до органу державної виконавчої служби.

Постановою старшого державного виконавця Олександра Боярчука від 16.12.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та встановлено боржнику строк для виконання судового рішення протягом десяти робочих днів.

У зв`язку з невиконанням судового рішення та, на думку позивача, невжиттям державним виконавцем належних заходів примусового виконання, 14.07.2025 позивач звернувся зі скаргою до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Юрія Бучацького, в якій порушував питання щодо дотримання державним виконавцем вимог статті 32 Закону України «Про виконавче провадження».

За результатами розгляду зазначеної скарги позивачу листом від 28.07.2025 №25847/3.1-25 надано відповідь. Водночас виконавче провадження № НОМЕР_2 продовжувало перебувати на виконанні органу державної виконавчої служби. 25.07.2025 старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн у зв`язку з невиконанням судового рішення.

27.01.2026, позивач повторно звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

У зазначеній скарзі позивач, зокрема, посилався на те, що державним виконавцем не перевірено надані боржником розрахунки пенсійних виплат та фінансові документи, а також не вжито достатніх заходів, спрямованих на фактичне виконання судового рішення.

12.02.2026 позивач звернувся до органу державної виконавчої служби з вимогою про надання інформації та копій документів виконавчого провадження НОМЕР_2, у тому числі розрахунків, платіжних документів та листування щодо конкретного розміру перерахованої суми пенсійного забезпечення на виконання рішення суду у справі №320/24151/23.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.12.2024 № 51032-50924/К-02/8-2600/24, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 320/24151/23 проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням раніше виплачених сум. Сума доплати по перерахунку пенсії за період 01.04.2019 по 29.02.2024 становить 261828,62 грн.

Крім того, у листі від 28.12.2024 № 51032-50924/К-02/8-2600/24 відповідачем підтверджено факт невиплати суми коштів, нарахованих на виконання судового рішення.

Отже, у цій ситуації наявний факт невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсії, протягом більш ніж двох місяців, внаслідок чого застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з відповідача нарахованої суми коштів є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав позивача.

При цьому, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність задоволенню поданої заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цій справі шляхом стягнення з відповідача коштів, нарахованих на виконання судового рішення.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити.

2. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 320/24151/23 з:

"Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3104 від 24.05.2021 та судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/20825/21 від 02.02.2022 у розмірі 90 % від сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019 по фактичну дату виплати"

на:

"Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 261828 грн (двісті шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн 62 коп".

3. Ухвалу направити (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панова Г. В.