Ухвала суду № 140196312, 30.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

30 вересня 2026 року Справа № 280/9411/26 м. ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Прасов О.О., розглянувши у м.Запоріжжі матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізької обласної прокуратури (вул.Дмитра Апухтіна, буд.29-А, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69005; код ЄДРПОУ 02909973)

про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) стягнути з Держави України за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну неконституційним актом - пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, за період з липня 2015 року по 11 вересня 2017 року включно в розмірі 363035 (триста шістдесят три тисячі тридцять п`ять) гривень 64 копійок; 2) стягнути з Держави України за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 36303 (тридцять шість тисяч триста три) гривні 56 копійки.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2026 позовна заява залишена без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.161 КАС України. Позивачем надано документи на виконання ухвали суду.

Позивачем до суду подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обгрунтування заяви зазначено: "... Позивач наголошує, що позов подано в межах розумного строку з урахуванням особливої правової природи спірних правовідносин, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених статтею 122 КАС України, з огляду на наступне. По-перше, вимога про відшкодування шкоди, завданої неконституційним актом, не є спором про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 2 КАС України. Шкода завдана не індивідуальним актом, а нормативно-правовими актами, які діяли протягом тривалого часу. Відповідно, загальний шестимісячний строк, передбачений статтею 122 КАС України для оскарження індивідуальних актів, не може бути застосований до деліктних зобов`язань держави, що виникли внаслідок дії неконституційних законів. Шкода, завдана неконституційним актом, набуває юридичного значення виключно з моменту визнання такого акта неконституційним, оскільки до цього моменту акт вважався чинним і обов`язковим для застосування, що відповідає висновкам Верховного Суду в постанові від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20. По-друге, Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово підтверджував, що позитивним обов`язком держави є прийняття відповідного закону, який має визначати порядок та умови відшкодування шкоди, завданої актами, що визнані неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, від 21.07.2021 № 4-р(ІІ)/2021). Проте, такий закон досі не прийнятий, на сьогодні в Україні відсутні конкретні законодавчі механізми відшкодування такої шкоди, що є триваючою бездіяльністю законодавця. … По-третє, окрім відсутності законодавчого механізму, тривалий час існувала правова невизначеність у судовій практиці. Аналіз судової практики вказує на наявність численних проблемних питань, пов`язаних з реалізацією зазначеної конституційної норми, з якими стикаються як самі заявники, так і потенційні суб`єкти правозастосування, що зумовлено, передовсім, відсутністю спеціального правового механізму такого відшкодування. В умовах правової невизначеності з означеного питання саме судова практика судів загальної юрисдикції стає репрезентативним показником вирішення питань щодо захисту конституційного права на відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам неконституційними актами. Як встановлено Верховним Судом у постанові від 03.07.2026 у справі № 420/9554/20, суди першої та апеляційної інстанцій «фактично розглянули питання про перерахунок заробітної плати прокурора, а не питання відшкодування матеріальної шкоди за помилку Держави». Лише 24.02.2026 року Об`єднана палата Верховного Суду у справі № 160/6949/20 сформувала остаточні правові висновки щодо цієї категорії спорів, визначивши належного відповідача, правову природу цих виплат як «матеріальної шкоди за помилку держави» та констатувавши, що відсутність спеціального закону не є підставою для відмови в позові. Отже, питання про можливість задоволення позову за ч. 3 ст. 152 Конституції за відсутності спеціального закону про порядок відшкодування було остаточно вирішено лише постановою Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20 (після передачі справи на Велику Палату ВС у 2023 та повернення її на розгляд Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у 2024). До цього моменту існувала пряма й актуальна негативна практика (зокрема, постанова Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 686/1746/17, в якій за аналогічною конструкцією (недоотримана надбавка судді через неконституційну норму) суд прямо вказав, що недоотримана зарплата й компенсація за несвоєчасну виплату не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, і відмовив у позові). Крім того, лише постановою Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 160/6949/20 було остаточно сформульовано правовий висновок про те, що належним відповідачем у такій категорії спорів є орган прокуратури, який здійснював нарахування й виплату заробітної плати, а не держава в особі інших органів. До цього моменту існував реальний ризик подання позову до неналежного відповідача із відповідними процесуальними наслідками. Таким чином, до моменту ухвалення цієї постанови позивач перебував у стані об`єктивної неможливості захистити своє право через суперечливі та взаємовиключні підходи судів. Надмірно формалістичне застосування строків давності, яке позбавляє особу суті права на звернення до суду, коли затримка викликана об`єктивною правовою невизначеністю, а не недбалістю заявника, є непропорційним обмеженням доступу до правосуддя у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини (право на доступ до правосуддя), яка підлягає обов`язковому застосуванню в силу приписів ч. 2 ст. 6 КАС України. По-четверте, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, принцип належного урядування (good governance) вимагає, щоб держава діяла вчасно, належним чином і з максимальною послідовністю. Держава не може посилатися на прогалини у власному законодавстві або на відсутність механізму реалізації прав, щоб уникнути відповідальності. … По-п`яте, у постанові Верховного Суду від 03.07.2026 у справі № 420/9554/20 Суд не застосовував наслідки пропуску строку звернення до суду, фактично визнавши право позивача на звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди за період з 15.07.2015 по 25.09.2019. Крім того, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 24.02.2026 у справі №160/6949/20 зазначено, що «неконституційність закону зумовила право осіб на компенсацію за обмеження їхніх гарантій, а відсутність спеціального закону про порядок виплат не звільняє державу від відповідальності». Наведені правові висновки Верховного Суду підтверджують, що строки звернення до суду не можуть бути перешкодою для реалізації конституційного права на відшкодування шкоди від дії неконституційного акту. ...".

Як зазначено у ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст.123 КАС України).

Суд, на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, знаходить підстави для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та поновити строк звернення з позовом до суду.

Позивачем у позові заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом у судове засідання сторін.

Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.2 ст.12 КАС України).

Згідно з п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч.2 ст.257 КАС України).

При цьому, згідно з ч.3 ст.257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено у ч.1 ст.260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У ч.7 ст.260 КАС України зазначено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено у ч.7 ст.262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

З урахуванням матеріалів справи, суддя дійшов висновку про наявність підстав для вікриття спрощеного позовного провадження. Позивачем, на думку судді, не наведено переконливих доказів необхідності розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Суддею встановлена необхідність витребувати у сторін всі наявні в них документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на матеріали позовної заяви, суддя вважає можливим призначити справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.171, 241, 243, 262 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Поновити позивачу строк звернення з позовом до адміністративного суду.

У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом у судове засідання сторін - відмовити.

Відкрити спрощене позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Здійснити розгляд справи одноособово суддею Прасовим О.О. протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі, без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Запропонувати:

відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та документи на його обґрунтування, з урахуванням вимог ст.162 КАС України;

позивачу протягом двух днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати письмову відповідь на відзив (за наявності), в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, з урахуванням вимог ст.163 КАС України;

відповідачу протягом двох днів від дня одержання від позивача відповіді на відзив подати заперечення (за наявності) з поясненнями, міркуваннями та аргументами щодо наведеного позивачем у відповіді на відзив, з урахуванням вимог ст.164 КАС України.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.О. Прасов