Рішення № 140195400, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/25225/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/25225/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2026 ОСОБА_1 (далі позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 14.04.2026 виплати пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі № 160/22338/25 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі № 160/22338/25, без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 14.04.2026 виплату пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі № 160/22338/25 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі № 160/22338/25, без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання судових рішень у справі № 160/22338/25 відповідач рішенням від 26.06.2026 № 045550030600 призначив їй пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас у протоколі (розпорядженні) про призначення пенсії відповідачем зроблено відмітку «Рішення суду згідно ПКМУ №821 з 14.04.2026 по довічно», і станом на 18.08.2026 пенсію позивачу не виплачено жодного разу. Позивач вважає, що застосування відповідачем до виплати її пенсії Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, є протиправним, оскільки порушує її конституційне право на соціальний захист та принцип обов`язковості виконання судових рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідача зобов`язано протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву та всі наявні докази, а також пенсійну справу (електронну пенсійну справу, макет пенсійної справи) позивача (в межах предмета позову) та інформацію щодо застосування до пенсійних виплат позивача положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». Відповідачу роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 24.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву на позовну заяву, а також витребуваних судом документів у встановлений судом строк не надав, про поважність причин їх неподання суду не повідомив, клопотань про продовження процесуального строку не заявляв.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.06.2025 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.06.2025 № 045550030600 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 22.10.1987 по 05.04.1995.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі № 160/22338/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550030600 від 30.06.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період трудової діяльності з 22.10.1987 до 05.04.1995 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.06.2025 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі № 160/22338/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 без змін. Постанова набрала законної сили 14.04.2026.

17.04.2026 позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася до відповідача із заявою № ВЕБ-04001-Ф-С-26-241369 про виконання вказаних судових рішень.

Листом від 15.05.2026 № 59262-40134/А-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі № 160/22338/25 повторно розглянуто її заяву від 23.06.2025 про призначення пенсії за віком та зараховано до страхового стажу період трудової діяльності з 22.10.1987 по 05.04.1995; страховий стаж, зарахований по 31.05.2025, становить 25 років 6 місяців 19 днів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.06.2026 № 045550030600 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 5853,98 грн з 01.06.2026 довічно.

У розділі «Особливості» протоколу (розпорядження) про призначення пенсії відповідачем зазначено: «Не отримує пенсію від органів ПЗРФ з 23.06.2025 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 23.06.2025 по довічно; Рішення суду згідно ПКМУ №821 з 14.04.2026 по довічно».

Згідно з даними електронної пенсійної справи позивача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України станом на 18.08.2026 загальна сума призначеної пенсії становить 5853,98 грн, однак графи «Дата наступної виплати», «Місяць останньої виплати» та «Сума останньої виплати» не заповнені, що свідчить про те, що жодної виплати пенсії позивачу не здійснювалося.

Доказів виплати позивачу призначеної пенсії, як і будь-яких пояснень щодо підстав її невиплати, відповідач суду не надав.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії, призначеної на виконання судових рішень, із застосуванням Порядку № 821, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії, серед яких відсутні такі підстави, як призначення пенсії на виконання судового рішення чи недостатність бюджетних асигнувань. Будь-яких рішень про припинення (зупинення) виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалося, доказів протилежного суду не надано.

Отже, з моменту призначення пенсії у відповідача виник обов`язок щомісячно здійснювати її виплату позивачу в розмірі, визначеному рішенням про призначення пенсії, у строки, встановлені статтею 47 Закону № 1058-IV.

Як установлено судом, пенсію за віком призначено позивачу рішенням відповідача від 26.06.2026 № 045550030600 з 01.06.2026 у розмірі 5853,98 грн. При цьому відповідач, зазначивши в протоколі про призначення пенсії, що пенсія призначена за рішенням суду, і встановивши особливість «Рішення суду згідно ПКМУ №821 з 14.04.2026 по довічно», фактично поширив на виплату пенсії позивача механізм, передбачений Порядком № 821, та не здійснив жодної виплати.

Отже, ключовим питанням у цій справі є правомірність застосування відповідачем положень Порядку № 821 до виплати пенсії позивача, призначеної на виконання судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок № 821).

Пунктом 1 Порядку № 821 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 821 перераховані пенсії за рішенням суду сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Відповідно до положень пунктів 5-8 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань.

Аналіз наведених положень свідчить, що Порядок № 821 встановлює особливий механізм фінансування і виплати сум пенсій, нарахованих на виконання рішень суду за минулий час (за період, що передує набранню судовим рішенням законної сили), а також різниці між розміром пенсії, перерахованої за рішенням суду, та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України. Цей Порядок не встановлює і не може встановлювати підстав для повного припинення (невиплати) поточної щомісячної пенсії, призначеної особі.

Суд зазначає, що пенсію позивачу призначено з 01.06.2026, тобто за період після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/22338/25 (14.04.2026). Таким чином, належна позивачу пенсія є поточною щомісячною пенсійною виплатою, а не заборгованістю за минулий час, що передує набранню чинності рішенням суду. Крім того, у позивача відсутній будь-який «визначений органом Пенсійного фонду України розмір» пенсії, відмінний від розміру, призначеного на виконання судового рішення, оскільки до виконання судового рішення позивач пенсію не отримувала взагалі. Відтак, навіть за змістом самого Порядку № 821 у відповідача не було підстав для невиплати позивачу призначеної пенсії.

Крім того, суд враховує таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», § 40). Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «Войтенко проти України», § 39). Держава не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання судового рішення (рішення у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Водночас ані Конституцією України, ані законами України Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, у яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

Суд враховує, що Кабінетом Міністрів України раніше вже приймався аналогічний за змістом нормативно-правовий акт постанова від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», пункти 1 та 2 якої визнано протиправними та нечинними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.05.2021.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати додаткове право Пенсійного фонду України та його органів проводити ревізію рішень судів та приймати рішення щодо наявності або відсутності підстав для їх виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки Верховного Суду є застосовними і до спірних правовідносин, оскільки мета Порядку № 821 є аналогічною меті Порядку № 649 визначення механізму виплати сум пенсій, що утворилися внаслідок їх нарахування (перерахунку) на виконання судових рішень, у межах бюджетних асигнувань.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Суди дійшли висновку, що оспорювана постанова прийнята поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, оскільки встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України, та суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень і праву на ефективний судовий захист.

Згідно з постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 320/51895/25 - без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу. Постанови Кабінету Міністрів видаються саме для реалізації та виконання законів, а не для їх зміни чи суперечності їм. Це правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18.12.2025 у справі № 320/31536/23.

Приписи Порядку № 821 щодо включення одержувачів до переліків, пропорційності виплат виділеним асигнуванням та перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри отримання пенсії особами, права яких були захищені в судовому порядку, і зміщують баланс від обов`язкового виконання судового рішення до виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути запроваджений підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною другою статті 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, однак не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 Конституції України (право на судовий захист).

Статтею 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено перелік конституційних прав і свобод, які можуть тимчасово обмежуватися у зв`язку з введенням воєнного стану (статті 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України). Права, гарантовані статтями 46 та 55 Конституції України, до цього переліку не включено, а отже, втручання у ці права не може бути обґрунтоване потребами правового режиму воєнного стану (див. також Рішення Конституційного Суду України від 18.07.2024 № 8-р(II)/2024).

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною четвертою статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, застосування відповідачем до виплати пенсії позивача, призначеної на виконання судових рішень у справі № 160/22338/25, положень Порядку № 821 та, як наслідок, невиплата позивачу призначеної пенсії, суперечать статтям 46, 55, 129-1 Конституції України, статтям 5, 47, 49 Закону № 1058-IV та призводять до обмеження конституційних прав позивача на соціальний захист і на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд також зазначає, що згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду відзиву, витребуваних судом документів, доказів виплати позивачу пенсії чи будь-яких інших доказів правомірності своєї бездіяльності, а отже, не довів її правомірності. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву без поважних причин суд, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, додатково враховує як визнання позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає в неприйнятті рішення чи нездійсненні юридично значимих та обов`язкових дій, які віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (постанова Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17). Виплата призначеної пенсії є обов`язком відповідача, визначеним статтею 47 Закону № 1058-IV, який він, за наявності для цього всіх підстав, не виконав.

Суд враховує, що в протоколі про призначення пенсії відповідач встановив застосування Порядку № 821 з 14.04.2026 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/22338/25), тоді як пенсію позивачу призначено рішенням від 26.06.2026 № 045550030600 з 01.06.2026. Оскільки виплата пенсії може здійснюватися лише за період, за який її призначено, суд, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача і забезпечення виконуваності судового рішення, відповідно до частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне визначити період виплати формулюванням «за період, за який її призначено», що повністю охоплює обсяг порушеного права позивача та не виходить за межі позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення виплати позивачу пенсії, призначеної на виконання судових рішень у справі № 160/22338/25, за період, за який її призначено, без застосування вимог Порядку № 821, та зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії за період, за який її призначено, без застосування вимог Порядку № 821, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з платіжною інструкцією від 18.08.2026 код документа 8424-7495-4319-7244 позивачка сплатила судовий збір у сумі 1065,00 грн.

При цьому ставка судового збору за вказаним позовом складає 1064,96 грн.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір у сумі 1064,96 грн слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72 77, 90, 139, 159, 162, 241 246, 250, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі № 160/22338/25 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі № 160/22338/25, за період, за який її призначено, без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі № 160/22338/25 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі № 160/22338/25, за період, за який її призначено, без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун