Рішення № 140194941, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/1740/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної установи «Центр пробації», з урахуванням ухвали суду від 16.02.2026р. про роз`єднання позовних вимог на підставі ст.172 КАС України, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати на користь позивача додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року відповідно до постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року відповідно до постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин).

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що у період з 01.07.2018р. по 28.02.2023р. він проходив службу в Державній установі «Центр пробації», (на посаді старшого інспектора Інгулецького районного відділу філії ДУ «Центр пробації»), однак, при звільненні зі служби йому не була нарахована та виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн, передбачена постановою КМУ №168 за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 безпідставно, що позивач вважає протиправною бездіяльністю відповідача, оскільки, на його переконання, він має право на отримання такої додаткової винагороди саме у згаданому розмірі, так як у даний період постанова КМУ №168 діяла у редакції постанови КМУ №793 від 07.07.2022р., яка застосовувалася з 24.02.2022, відповідно, позивач вважає, що з урахуванням того, що за розпорядженням КМУ від 06.03.2022 №204-р (до якого були внесені зміни розпорядженням КМУ №213-р від 11.03.2022) програма «єПідтримка» поширювалася на Дніпропетровську область, йому як особі, яка працювала в ДУ «Центр пробації» (Інгулецькому районному відділі філії ДУ «Центра пробації), що розташована в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка», відповідач мав обов`язок нарахувати та виплатити йому таку додаткову винагороду саме в розмірі 30 000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 01.06.2022р. Окрім того, позивач у позові також зазначив, що внесені зміни в частині заміни слів і цифр «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно на слова та цифри «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» постановою КМУ №793 від 07.07.2022 до постанови КМУ №168 набрали чинності з дня опублікування, тобто з 19.07.2022 та застосування її положень до правовідносин, які склалися до прийняття змін до згаданого нормативно - правового акту є неприпустимим відповідно до приписів ст.58 Конституції України.

Ухвалою суду від 18.02.2026р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача протягом 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали суду надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності відповідача у даних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом та доданими до нього документами були отримані відповідачем у його електронному кабінеті 27.01.2026р. (адміністративний позов), 19.02.2026р. (ухала суду), що є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце судового розгляду даної справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

На виконання вимог вище зазначеної ухвали суду, 05.03.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, оскільки розпорядженням КМУ №213-р від 11.03.2022 Дніпропетровська область була включена до переліку територій, на яких надається допомога в рамках програми «єПідтримка» тільки з 11.03.2022, тому посилання позивача про виплату йому додаткової винагороди з 24.02.2022 є безпідставним; така винагорода здійснюється винятково військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості України за правовими висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 29.08.2024 у справі №13029/22; у пояснювальній записці до проєкту постанови КМУ №186 ДУ «Центр пробації» відсутня; сам факт проходження служби в органах Держаної кримінально-виконавчої служби в установах, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках програми «єПідтримка» не є достатнім для виплати вказаної додаткової винагороди, оскільки зазначені суми є додатковою виплатою, що потребує виконання додаткових умов; жодного наказу про залучення позивача для захисту безпеки населення та інтересів держави України на території проходження служби в органі пробації на час воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64 не видавалось; постановою КМУ №754 від 01.07.2022 до постанови КМУ №168 були внесені зміни, а саме: слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної служби розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)». За викладеного, відповідач вважає, що оскільки позивач не залучався до виконання завдань, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», не ніс службу у розумінні нормативно-правових актів, зазначених вище, а виконував лише свої службові обов`язки у Інгулецькому районному відділі ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області, на позивача не поширюється п.1 постанови КМУ №168, тому для нарахування та виплати позивачу вказаної додаткової винагороди правові підстави у відповідача відсутні.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.09.2026р. у зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, велику завантаженість справами військовослужбовців та, як наслідок, об`єктивну неможливість прийняття у цей період рішень у справах, на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи було продовжено до 28.09.2026р.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 28.09.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до приписів ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі громадянин України ОСОБА_1 у період з 01.07.2018 року по 28.02.2023 року проходив службу на посаді старшого інспектора Інгулецького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, що підтверджується змістом копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.2003р. та копією витягу з наказу від 20.02.2023р. за №161/к.

Згідно згаданої копії змісту наказу Державної установи «Центр пробації» від 20.02.2023 року за №161/к «Про особовий склад», позивача було звільнено зі служби за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 28.02.2023 року.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не було здійснено йому нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану", звернувся через свого адвоката до відповідача із з адвокатським запитом щодо надання інформації з приводу виплати йому вищезгаданої додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.02.2023р (копія адвокатського запиту вих. №18-12/25 від 18.12.2025 року).

Згідно інформації, наданої Державною установою «Центр пробації» листом від 29.12.2025р. у відповідь на адвокатський запит, позивача було проінформовано, що особи начальницького складу уповноважених органів з питань пробації у період воєнного стану виконували службові обов`язки, до виконання завдань, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не залучалися, накази про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. не видавалися, отже, правові підстави для такої виплати відсутні.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень, передбаченої постановою КМУ 3168 за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 протиправною, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 6 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

За приписами частини першої статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Відповідно до частини другої цієї статті служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина друга статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» обумовлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як установлено із матеріалів справи ОСОБА_1 (позивач у справі), майор внутрішньої служби, у спірний період (24.02.2022 по 01.06.2022) проходив службу на посаді старшого інспектора Інгулецького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області з 01.07.2018 по 28.02.2023 року.

У частині першій статті 2 Закону України від 05 лютого 2015 року №160-VIII «Про пробацію» визначено, що пробація - це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого; орган пробації - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; персонал органу пробації - працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про пробацію» передбачено, що права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.

Центр пробації утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №655-р та наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2017 року №4322/5.

Наказом Міністерства юстиції України від 08 грудня 2020 року №4242/5 затверджено Положення про Державну установу «Центр пробації» (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Центр пробації є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.

Пунктом 6 Положення передбачено, що у структурі Центру пробації функціонують відокремлені структурні підрозділи (далі - Філії), до складу яких входять уповноважені органи з питань пробації. Філії не є юридичними особами та здійснюють частину делегованих функцій Центру пробації відповідно до мети (цілей), завдань та функцій.

Згідно з пунктом 7 Положення до складу Центру пробації входять працівники, які працюють за трудовим договором, та особи начальницького складу, що були переведені з Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до приписів частини першої статті 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Водночас наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку №925/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову №168.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Згідно з пунктом 2 Постанови №217 указана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до Постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022 року.

Згідно з пунктом 2 Постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.

Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року № 213-р було внесені зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», доповнивши його після позиції «Волинська область» позицією «Дніпропетровська область».

За викладеного та враховуючи те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р (зі змінами внесеними розпорядженням КМУ №213-р) Дніпропетровська область віднесена до адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамка Програми «єПідтримка», пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 визначено, що вона застосовується з 24 лютого 2022 року, і позивач у спірний період проходив службу на посаді старшого інспектора Інгулецького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області з 01.07.2018 по 28.02.2023 року, суд дійшов до висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, починаючи з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року (ураховуючи внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01 липня 2022 року).

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 25.04.2024 року у справі №160/10532/22.

У продовження застосування правових висновків Верховного Суду у спірних правовідносинах, судом також враховується і правовий висновок цього Суду викладений у часі пізніше, у постанові від 06.08.2026р. у справі №420/31318/23, у якій сформовано висновок про застосування приписів постанови КМУ від 01.07.2022 №754 з 08 липня 2022 року (дня її опублікування) з огляду на законодавчо встановлений припис незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Враховуючи наведене слід дійти висновку, що позивач набув право і на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої постановою КМУ №168 у зв`язку з несенням служби в установі, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках програми «єПідтримка» з урахуванням пункту 1 постанови КМУ №168, у редакції зі змінами, внесеними до неї постановою КМУ №754 від 01.07.2022 (дати набрання нею чинності з 08.07.2022), тобто, і за 01 червня 2026 року, виходячи з вищенаведених правових висновків Верховного Суду, які є релевантними і до правовідносин у цій справі та підлягають врахуванню судом в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, судом відхиляються аргументи відповідача з приводу того, що позивач не має право на виплату додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 за спірний період.

Окрім того, судом враховується і те, що у постанові від 21 вересня 2023 року у справі №260/3564/22 (пункт 67) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Наведені правові висновки є застосовними і до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому суд зазначає, що при нарахуванні та виплаті позивачеві спірної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 включно, відповідачем під час її розрахунку має бути застосований саме вищенаведений підхід, викладений у вказаному пункті 67 постанови ВП Верховного Суду від 21.09.2023р. у справі №260/3564/22.

Отже, із аналізу встановлених вище обставин та приписів постанови КМУ №168 у редакції постанови КМУ №754 від 01.07.2022 у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №754 від 01.07.2022р. у розмірі 30 000,00 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року включно, слід визнати протиправною.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, правомірність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах в частині не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №754 від 01.07.2022 та постанови КМУ №793 від 07.07.2022, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року включно, з урахуванням встановлених вище судом обставин та аналізу чинного наведеного законодавства, належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведена.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом доводи відповідача з приводу того, що розпорядження КМУ №213-р від 11.03.2022 діє тільки з 11.03.2022, оскільки ці доводи спростовуються правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №10532/22, які наводилися судом вище.

Є безпідставними та необґрунтованими і посилання відповідача на пояснювальну записку до проєкту постанови КМУ №168, у якій ДУ «Центр пробації» для виплати такої додаткової винагороди відсутня, оскільки, по-перше, пояснювальна записка не є нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини; по-друге, відповідачем поза увагою залишені факти того, що до зазначеної постанови КМУ №168 систематично вносилися зміни іншими постановами КМУ, серед яких були перелічені додані до переліку особи, які несли службу в Державній кримінально-виконавчій службі на відповідній території, де отримувалась допомога по програмі «єПідтримка», була включена і Дніпропетровська область.

Судом також критично надається правова оцінку і аргументам відповідача з приводу того, що відповідні накази на виплату не видавались, оскільки вказані обставини (щодо не видачі наказів на виплату спірної додаткової винагороди) свідчать лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права позивача на таку винагороду (постанова Верховного Суду у справі №200/297/23).

Інші доводи та аргументи представника відповідача уважно вивчені судом, проте, не заслуговують на увагу, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №754 від 01.07.2022, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року включно, суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що своєю бездіяльністю щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №754 від 01.07.2022, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року включно, відповідач порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною, виходячи з повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №754 від 01.07.2022, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року включно, виходячи з того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача у наведеній частині позову, а тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із повноважень адміністративного суду, визначених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведених правових висновків, суд дійшов до висновку, що задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 у редакції постанови КМУ №754 від 01.07.2022, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року включно, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За викладених обставин, суд дійшов до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, в розмірі 30 000,00 грн. на місяць, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року включно протиправною.

Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, будинок 81, код ЄДРПОУ 41847154) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, в розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок) на місяць, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022 року включно.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва