Рішення № 140194384, 30.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2026 р. Справа № 120/17061/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, місто Луцьк, Волинська область, 43027)

Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 12.09.2025 №024650006554 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання відповідача 2 зарахувати періоди роботи позивача з 29.01.1988 по 02.06.1993 на Могилів Подільському машзаводі ім. С.М. Кірова, яка виконувала обов`язки маляра, зайнятого на роботах з застосуванням речовин не нижче ІІІ класу небезпеки, що передбачено Списком 2 розділ ХХХІІІ «Загальні професії» (шифр професії 23200000-13450) згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, до пільгового стажу;

- зобов`язання відповідача 2 зарахувати періоди роботи позивача з 19.03.1996 по 27.02.1998 у ВАТ «Могилів Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова», яка виконувала обов`язки маляра, зайнятого на роботах з застосуванням речовин не нижче ІІІ класу небезпеки, що передбачено Списком 2 розділ ХХХІІІ «Загальні професії» (шифр професії 23200000-13450) згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, до пільгового стажу;

- зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 01.03.1998 по 13.01.1999 у ПАТ «Могилів Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова», яка виконувала обов`язки маляра, зайнятого на роботах з застосуванням речовин не нижче ІІІ класу небезпеки, що передбачено Списком 2 розділ ХХХІІІ «Загальні професії» (шифр професії 23200000-13450) згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, до пільгового стажу;

- зобов`язання відповідача 2 призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.01.2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За результатами розгляду поданих документів відповідачем 1 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу. При цьому відповідачем 1 не зараховано до пільгового стажу позивача періоди її роботи з 29.01.1988 по 02.06.1993 та з 19.03.1996 по 13.01.1999 на Могилів-Подільському машинобудівному заводі. Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, а також доказів сплати судового збору в розмірі 968 грн 96 коп.

24.12.2025 за вх.№80661/25 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, а також уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.01.2026 позивачеві продовжено строк для усунення недоліків.

16.01.2026 за вх.№3278/26 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 21.01.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.02.2026 за вх.№7847/26 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог.

Суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження доставлена через підсистему "Електронний суд" в електронний кабінет відповідача 1 21.01.2026.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач 1 не скористався, відтак суд, керуючись приписами КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

04.09.2025 позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулась до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснював відповідач 1.

Так, за результатами опрацювання заяви позивача і доданих до неї документів, відповідачем 1 12.09.2025 прийнято рішення №024650006554 про відмову в призначенні пенсії.

Підставою для відмови слугувала відсутність у позивача необхідного пільгового стажу (не менше 10 років).

Відповідачем 2 до страхового стажу позивача зараховано всі періоди.

Страховий стаж позивача склав 27 років 04 місяці 11 днів.

Водночас відповідач 2 дійшов висновку про відсутність у позивача пільгового стажу.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідок від 03.09.2025 №72 та від 22.08.2025 №68, відсутні накази про проведення атестації робочих місць, відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, накази про переведення на іншу роботу. Жодним документом, а також доданими актами зустрічної перевірки не підтверджена зайнятість позивача на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки (не вказані марки фарб які застосовувались у технологічному процесі маляра, що містять речовини не нижче 3 класу небезпеки).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача 1, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Ч. 1 ст. 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відтак право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Cписком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають жінки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення"».

За приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Правилами п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, (далі Порядок №442) окреслено, що атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з п. 4.1 Порядку №383 зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Згідно з приписами п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років (п. 4 Порядку № 442).

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку №442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 27.02.2020 в справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 в справі № 446/656/17, від 21.05.2020 в справі № 550/927/17, від 10.12.2020 в справі № 195/840/17.

Після 21.08.1992 основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно з правовим висновком, сформованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 04.09.2025 позивач (24.06.1964 р.н.) звернулась до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснював відповідач 1.

Так, за результатами опрацювання заяви позивача і доданих до неї документів, відповідачем 1 12.09.2025 прийнято рішення №024650006554 про відмову в призначенні пенсії.

Підставою для відмови слугувала відсутність у позивача необхідного пільгового стажу (не менше 10 років).

Відповідачем 2 до страхового стажу позивача зараховано всі періоди.

Страховий стаж позивача склав 27 років 04 місяці 11 днів.

Водночас відповідач 2 дійшов висновку про відсутність у позивача пільгового стажу.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідок від 03.09.2025 №72 та від 22.08.2025 №68, відсутні накази про проведення атестації робочих місць, відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, накази про переведення на іншу роботу. Жодним документом, а також доданими актами зустрічної перевірки не підтверджена зайнятість позивачана роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки (не вказані марки фарб які застосовувались у технологічному процесі маляра, що містять речовини не нижче 3 класу небезпеки).

Так, зі змісту довідок №72 та №68 слідує, що позивач в період з 29.01.1988 по 02.06.1993 та з 19.03.1996 по 13.01.1999 працювала повний робочий день на ВАТ «Могилів-Подільський машзавод» та виконувала обов`язки маляра, зайнятого на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче ІІІ класу небезпеки, посада якого передбачена Списком 2 розділ ХХХІІІ «Загальні професії» (шифр професії 23200000-13450), затвердженого постановами КМУ №10 від 26.01.1991 та №162 від 11.03.1994.

Вказані довідки видані на підставі наказу №255-К від 08.12.1987, наказу №22-К від 29.01.1988, наказу №154-К від 05.08.1992, наказу №110-К від 02.06.1993, наказу №54-К ввід 19.03.1996, наказу №66-К від 04.04.1996, наказу №151-К від 12.08.1996, наказу №8-К від 15.01.1991, особових рахунків, особової картки Т-2.

Крім того, довідки містять відомості про проведення атестації робочих місць на підставі наказу №267 від 28.12.1994.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 08.12.1987 позивач прийнята на роботу у Машинобудівельний завод ім. С.М. Кірова (запис №5 внесено на підставі наказу №255-К від 08.12.1987); 29.01.1988 позивачеві присвоєно перший розряд маляра по роботам з емальованими фарбами, нітрофарбами, нітролаками в закритих приміщеннях (запис № 6 внесено на підставі наказу №22-К від 29.01.1988); 02.06.1993 позивач звільнена з роботи (запис № 8 внесено на підставі наказу №110-К від 02.06.1993); 19.03.1996 позивач прийнята на роботу у ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод» в цех №5 маляром 2 роздряду, зайнятого на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки (запис № 9 внесено на підставі наказу №66-К від 04.04.1996); 14.01.1999 позивача переведено в АГД двірником (запис № 12 внесено на підставі наказу №8-К від 15.01.1991).

Надаючи оцінку визначеним відповідачем 1 підставам для відмови в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, суд виходить з такого.

Відповідач 1 обґрунтовує відмову, серед іншого, відсутністю наказів про проведення атестації робочих місць. Однак наведене спростовується матеріалами справи, оскільки довідки від 03.09.2025 №72 та від 22.08.2025 №68, видані ВАТ «Могилів-Подільський машзавод», містять посилання на наказ №267 від 28.12.1994 про проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Суд враховує, що відповідно до п. 4.1 Порядку №383 Постанова КМУ №442 від 01.08.1992 набула чинності 21.08.1992, а за приписами п. 4.3 цього ж Порядку, у разі підтвердження права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (тобто протягом 5 років з дня введення в дію Порядку проведення атестації), до пільгового стажу зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, а саме: період роботи до дати видання наказу про результати атестації, а також період роботи протягом наступних 5 років після її проведення.

Оскільки атестацію на підприємстві відповідача проведено наказом №267 від 28.12.1994, тобто вперше та в межах п`ятирічного строку, встановленого від дати введення Порядку №442 (до 21.08.1997), суд доходить висновку, що ця атестація є юридично значимою для цілей зарахування пільгового стажу за правилом п. 4.3 Порядку №383. Відповідно, до пільгового стажу підлягає зарахуванню як період роботи позивача до 28.12.1994, так і період у межах наступних 5 років після видання наказу, тобто до 28.12.1999, що охоплює обидва спірні періоди роботи позивача - з 29.01.1988 по 02.06.1993 та з 19.03.1996 по 13.01.1999.

Також, відповідач 1 в оскаржуваному рішенні посилається на те, що жодним документом, у тому числі актами зустрічної перевірки, не підтверджено зайнятість позивача на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки, оскільки не вказані конкретні марки фарб, що застосовувались у технологічному процесі.

Суд не погоджується з таким доводом, адже відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, у тому числі пільговий, є трудова книжка. Правило про необхідність подання уточнюючої довідки, передбаченої п. 20 Порядку №637, застосовується лише у випадку, якщо трудова книжка не містить відомостей, що визначають право на пільгову пенсію.

Варто наголосити, що запис №9 трудової книжки серії НОМЕР_1 містить пряму вказівку на те, що позивач була прийнята на посаду маляра, «зайнятого на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки», що відповідає найменуванню професії, передбаченому Списком №2, розділ ХХХІІІ «Загальні професії» (шифр професії 23200000-13450), затвердженим постановами КМУ №10 від 26.01.1991 та №162 від 11.03.1994.

За таких обставин, оскільки сама трудова книжка містить достатні та вичерпні відомості про характер виконуваної роботи та клас небезпеки застосовуваних речовин, вимога відповідача 1 про надання додаткових відомостей щодо конкретних марок фарб не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що відповідач 1, посилаючись на відсутність інформації про перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати та накази про переведення на іншу роботу, не навів жодних конкретних обставин чи доказів, які би свідчили про фактичну наявність таких перерв у стажі позивача.

Отже, з огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 1 №024650006554 від 12.09.2025 є протиправним та таким, що прийняте без повного з`ясування обставин, а тому підлягає скасуванню. Відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то суд зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішеня про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд наголошує, що питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу позивача періоди її роботи з 29.01.1988 по 02.06.1993, з 19.03.1996 по 27.02.1998 та з 01.03.1998 по 13.01.1999 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968 грн 96 коп.

Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області підлягає сума у розмірі 484 грн 48 коп.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №024650006554 від 12.09.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 29.01.1988 по 02.06.1993, з 19.03.1996 по 27.02.1998 та з 01.03.1998 по 13.01.1999 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484 грн 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, місто Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826)

Відповдач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.09.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна