Рішення № 140194382, 30.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2026 р. Справа № 120/17427/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо надання недостовірної, неточної та неповної інформації при розгляді запиту про надання публічної інформації від 07.07.2025, що зареєстрований за № Ч/01/44000; зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача про надання публічної інформації від 07.07.2025, що зареєстрований за № Ч/01/44000, та надати відповіді на питання запиту № 1, 4, 5, 6, 7, 9 із підпунктами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що, з метою з`ясування правових підстав включення квартири АДРЕСА_2 до маневрового фонду, а також порядку її обліку, утримання та використання, 07.07.2025 звернулася до Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради із запитом про надання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». У запиті було поставлено низку питань, зокрема щодо рішень виконавчого комітету про формування та затвердження переліку маневрового житлового фонду, джерел включення квартири до такого фонду, здійснення технічних та санітарних оглядів, проведення ремонтних робіт, обліку витрат бюджетних коштів, а також посадових осіб, відповідальних за ведення обліку маневрового фонду. Листом Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 11.07.2025 у відповідь на запит позивачеві надано інформацію, однак, на її переконання, така відповідь є недостовірною, неточною та неповною. У зв`язку з цим, вважаючи, що відповідачем порушено право на доступ до публічної інформації шляхом надання неповної та недостовірної відповіді на запит від 07.07.2025, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 19.12.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою у відповідача витребувано належним чином засвідчену копію інформаційного запиту позивача, зареєстрованого 07.07.2025 за №Ч/01/44000.

05.01.2026 за вх.№560/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що на інформаційний запит позивача від 07.07.2025 надано вичерпну відповідь листом від 11.07.2025 у передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк, а вся наявна у виконавчих органів інформація та документи (зокрема рішення виконкому від 14.05.2015 №1019 про включення квартири АДРЕСА_2 до маневрового фонду, Положення про маневровий фонд, затверджене рішенням виконкому від 18.07.2022 №1416, та Положення про департамент житлового господарства) фактично надані позивачеві. Відповідач наголошує, що частина запитуваної інформації (зокрема окремий перелік об`єктів маневрового фонду, підтверджуючі документи за пунктами 4 та 9 запиту, дані про уповноважену особу з обліку маневрового фонду) не існує та не передбачена жодним нормативно-правовим актом, а тому надати неіснуючі документи об`єктивно неможливо, що не є порушенням права позивача на доступ до інформації. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

07.07.2025 позивач звернулась до відповідача із запитом на інформацію №Ч/01/44000, в якому просила надати інформацію, а саме:

1) рішення про затверджений переліку квартир/будинків, що входять до маневрового житлового фонду;

2) на підставі якого рішення (дата, номер) виконавчого комітету Вінницької міської ради було включено до маневрового фонду Вінницької міської ради - квартиру АДРЕСА_2 , надати вказане рішення;

3) на підставі якого рішення (дата, номер) виконавчого комітету Вінницької міської ради було включено квартиру АДРЕСА_2 до житлового фонду Вінницької міської ради, надати вказане рішення

4) чи здійснювався огляд квартири АДРЕСА_2 на предмет відповідності вимогам санітарних норм для постійного проживання громадян; якщо так, надати акт огляду вказаної квартири;

5) хто здійснює (ПІБ, посада) ведення обліку приміщень маневрового фонду, контроль за його утриманням та використанням;

6) що виступило джерелом включення квартири АДРЕСА_2 до формування маневрового фонду, надати відповідний документ, що підтверджує джерело включення такої квартири;

7) надати рішення Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради щодо внесення змін до переліку приміщень маневрового фонду, що прийняте після прийняття рішення виконавчим комітетом про включення квартири АДРЕСА_2 до маневрового фонду;

8) повідомити кількість (числове значення) громадян, яким було надано ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_2 та надати відповідний документ, що підтверджує таку кількість (за період з дати включення вказаної квартири до маневрового фонду по дату вказаного запиту);

9) надати: 9.1) акт щорічного (або поточного) технічного огляду квартири АДРЕСА_2 , який містить інформацію про стан квартири, наявність/відсутність пошкоджень, справність комунікацій, сантехніки тощо (за період з дати включення вказаної квартири до маневрового фонду по дату вказаного запиту); 9.2) якщо проводилися ремонтні роботи (поточні або капітальні) квартири АДРЕСА_2 надати акти приймання виконаних робіт, що містить опис робіт, дати, виконавців, вартість тощо (за період з дати включення вказаної квартири до маневрового фонду по дату вказаного запиту); 9.3) копії договорів із комунальними підприємствами або підрядниками щодо: технічного обслуговування мереж (водо-, електро-, теплопостачання), прибирання та утримання квартири АДРЕСА_2 (за період з дати включення вказаної квартири до маневрового фонду по дату вказаного запиту); 9.4) копії платіжок, рахунків, платіжних доручень про сплату за: житлово-комунальні послуги, послуги з ремонту/обслуговування, інші витрати, пов`язані з утриманням квартири АДРЕСА_2 (за період з дати включення вказаної квартири до маневрового фонду по дату вказаного запиту); 9.5) фото- або відеофіксація стану квартири АДРЕСА_2 при включенні її до житлового та маневрового фонду Вінницької міської ради. 9.6) накази (рішення) Директора департаменту житлового господарства Вінницької міської ради щодо:- проведення технічного огляду квартири АДРЕСА_2 ; організації ремонтних робіт або обслуговування квартири АДРЕСА_2 ; 9.10) протоколи комісійних обстежень після виселення мешканців з квартири АДРЕСА_2 ; 9.11) звіти про використання бюджетних коштів щодо утримання, ремонту та оплати комунальних витрат щодо квартири АДРЕСА_2 .

11.07.2025 відповідачем надано відповідь на вказаний запит. Так, на пункт 1 запиту повідомлено, що рішення про затверджений переліку квартир/будинків, що входять до маневрового житлового фонду виконавчим комітетом не приймалось, тому надати запитуваний документ немає реальної можливості. На пункти 2-3 запиту повідомлено, що будинок під АДРЕСА_3 був введений в експлуатацію як житловий. Введення в експлуатацію - це процес, який підтверджує, що будівлю було завершено відповідно до норм та стандартів і її можна використовувати за призначенням. Для житлових будинків це означає, що вони відповідають встановленим вимогам. Коли будинок в цілому зараховується до житлового фонду, це автоматично означає, що всі його квартири також є частиною житлового фонду. Квартира АДРЕСА_2 була включена до маневрового фонду Вінницької міської ради відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14.05.2015 №1019. Архівну копію даного рішення надано у додатку. На пункт 5 запиту повідомлено, що відповідно до п. 1.3. Положення про маневровий фонд Вінницької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 18.07.2022 № 1416, ведення обліку приміщень маневрового фонду, контроль за його утриманням та використанням покладено на департамент житлового господарства міської ради. На пункт 6 запиту повідомлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 14.05.2015 № 1019 квартира АДРЕСА_2 була включена до маневрового фонду Вінницької міської ради. На пункт 7 запиту повідомлено, що Департамент житлового господарства Вінницької міської ради не приймає запитуваних рішень, тому надати запитуваний документ немає реальної можливості. На пункт 8 запиту повідомлено, що ордер на вселення у жиле приміщення з маневрового житлового фонду на квартиру АДРЕСА_2 громадянам не надавався. На пункти 4, 9 запиту повідомлено, що запитувані у пунктах 4 та 9 дії не здійснювались, адже це не є обов`язковим відповідно до вимог чинного законодавства. Також надано копію рішення Вінницької міської ради від 14.05.2015 № 1019 про включення квартири АДРЕСА_2 до складу маневрового фонду.

Вважаючи, що відповідач фактично надав неповну інформацію за пунктами № 1, 4, 5, 6, 7, 9 із підпунктами запиту №Ч/01/44000 від 07.07.2025, чим порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч. 2 ст. 6 Закону №2939-VI).

Приписами ч. 1-3 ст. 10 Закону №2939-VI кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Ст. 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

У п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом ч. 1, 4 та 5 ст. 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Положеннями ст. 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов`язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 07.07.2025 позивач звернулась до відповідача із запитом на інформацію №Ч/01/44000, в якому просила надати інформацію за дев`ятьма пунктами (частина з підпунктами) щодо квартири АДРЕСА_2 , включеної до маневрового фонду територіальної громади.

Листом від 11.07.2025 №Ч/01/44000/1-00-10 відповідач надав відповідь на запит у встановлений законом строк.

Предметом спору є оскарження позивачем відповіді відповідача виключно за пунктами 1, 4, 5, 6, 7 та 9 із підпунктами запиту.

Оцінюючи обґрунтованість кожної спірної частини запиту, суд перш за все наголошує, що питання про правомірність дій чи бездіяльності уповноваженого органу у сфері утримання маневрового фонду не охоплюється предметом цієї справи, обмеженим правовідносинами доступу до публічної інформації. Суд не оцінює у межах цього спору, чи належно уповноважений суб`єкт владних повноважень виконував (не виконував) свої обов`язки щодо утримання, обліку, огляду чи обстеження об`єктів маневрового фонду.

Отже, надаючи оцінку запиту позивача від 07.07.2025 та наданій на нього відповіді, суд вказує наступне.

Щодо пункту 1 запиту, то судом встановлено, що позивач дослівно просила надати «рішення про затверджений перелік квартир/будинків, що входять до маневрового житлового фонду».

Відповідач повідомив, що таке рішення виконавчим комітетом не приймалось.

Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 2.1, 2.5 Положення про маневровий фонд Вінницької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 03.11.2011 № 2643 (що діяло на момент включення квартири АДРЕСА_2 до маневрового фонду територіальної громади), формування маневрового фонду здійснюється департаментом житлового господарства Вінницької міської ради на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Після прийняття рішення виконкомом рішення про віднесення приміщень до маневрового фонду ДЖГ вносить відповідні зміни до переліку приміщень маневрового фонду та надає інформацію житлово-експлуатаційній організації про зміну статусу приміщень.

Отже, формування маневрового фонду здійснюється департаментом житлового господарства на підставі окремих рішень виконавчого комітету щодо кожного конкретного об`єкта, а не шляхом ухвалення одного зведеного акта «про затвердження переліку». Перелік приміщень маневрового фонду ведеться департаментом як обліковий документ, до якого вносяться зміни після кожного окремого рішення виконкому, але сам перелік не є предметом окремого «затвердження» одним рішенням.

Позивач у запиті сформулювала прохання щодо надання їй саме «рішення про затверджений перелік», тобто єдиного розпорядчого акту визначеного виду.

Оскільки такого документа об`єктивно не існує, відповідач надав достовірну та повну відповідь на буквально поставлене питання.

Варто наголосити, що Закон № 2939-VI не покладає на розпорядника обов`язку домислювати за заявника інший, не поставлений ним предмет запиту (наприклад, сам обліковий перелік як реєстр) і надавати документ, якого позивач не просила.

Таким чином, суд констатує, що відповідач надав повну відповідь на запитувану в пункті 1 інформацію.

Щодо пункту 4, то в ньому позивач запитала: «чи здійснювався огляд квартири… на предмет відповідності вимогам санітарних норм для постійного проживання громадян? Якщо так, надати акт огляду».

Відповідач повідомив, що зазначена дія не здійснювалась.

Таким чином, оскільки відповідач офіційно підтвердив відсутність огляду, а друга частина вимоги (надання акта) втрачає правові підстави для виконання, адже є логічно похідною від першої, суд дійшов висновку, що відповідач надав повну відповідь на поставлене питання.

Щодо пункту 5, в межах якого позивач запитувала: «хто здійснює (ПІБ, посада) ведення обліку приміщень маневрового фонду, контроль за його утриманням та використанням», то відповідач відповів лише посиланням на пункт 1.3 Положення про маневровий фонд Вінницької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1416 від 18.07.2022, вказавши, що ведення обліку покладено на департамент житлового господарства як структурний підрозділ.

Так, зі змісту пункту 1.3 Положення слідує, що ведення обліку приміщень маневрового фонду, контроль за його утриманням та використанням покладається на департамент житлового господарства Вінницької міської ради.

Відтак чинним Положенням ведення обліку приміщень маневрового фонду віднесено до компетенції департаменту в цілому як колегіального органу, а не закріплено за конкретно визначеною штатною одиницею персонально.

Позивач не запитувала окремо, хто очолює департамент, або який розподіл функціональних обов`язків існує всередині нього, - така інформація не є предметом сформульованого нею питання. Вимагати від відповідача домислювати та надавати таку інформацію означало б виходити за межі буквально поставленого питання, що не покладається на розпорядника інформації.

За таких обставин, надана відповідачем відповідь на пункт 5 запиту є належною, вичерпною та достатньою.

Щодо пункту 6, то в ньому позивач просила повідомити, що виступило джерелом включення квартири АДРЕСА_2 до формування маневрового фонду, та надати відповідний документ, що підтверджує джерело включення такої квартири.

У відповідь на зазначене відповідач повідомив, що відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 14.05.2015 № 1019 квартира АДРЕСА_2 була включена до маневрового фонду Вінницької міської ради. Відповідачем також надано позивачеві згадане рішення №1019.

Згідно з п. 23 Положення про маневровий фонд Вінницької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 03.11.2011 № 2643, джерелами формування маневрового фонду можуть бути: житлові приміщення, закуплені Вінницькою міською радою; житлові приміщення, створені в результаті реконструкції нежитлових приміщень; житлові приміщення, передані до комунальної власності від підприємств, організацій та установ; вільні неприватизовані житлові приміщення, які знаходяться в комунальній власності; житлові приміщення, які визнані відумерлою спадщиною згідно рішення суду.

Тобто «джерело» в розумінні Положення це визначена категорія походження квартири, яка є підставою для подальшого прийняття виконкомом рішення про включення приміщення до маневрового фонду.

Суд вказує що надана відповідачем відповідь збігається з відповіддю, що вже була надана на пункти 2-3 запиту (щодо підстави включення розпорядчого акта, на основі якого відбулося включення).

Питання пункту 6, натомість, стосувалось не підстави (рішення), а джерела тобто передумови, категорії походження квартири за переліком пункту 2.3 Положення, яка мала існувати до прийняття рішення №1019 та обумовити його прийняття.

Відповідач не назвав жодної з передбачених Положенням категорій джерел (не зазначив, чи була квартира закуплена, отримана в результаті реконструкції, передана від підприємства, чи була вільним неприватизованим житлом тощо), обмежившись повторним посиланням на сам розпорядчий акт про включення.

Наданням копії рішення №1019 відповідач міг би виконати вимогу щодо надання «документа, що підтверджує джерело», лише за умови, що зміст цього рішення розкриває відповідну категорію походження квартири. Проте рішення №1019 не містить відповідних відомостей.

Отже, за наведених обставин відповідач не надав позивачеві інформації про джерело включення квартири до маневрового фонду за визначеними Положенням категоріями.

Щодо пункту 7, в якому позивач просила надати рішення Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради щодо внесення змін до переліку приміщень маневрового фонду, що прийняте після прийняття рішення виконавчим комітетом про включення квартири АДРЕСА_2 до маневрового фонду, то відповідач повідомив, що департамент не приймає запитуваних рішень, тому надати документ немає реальної можливості.

Згідно з пунктом 2.5 Положення про маневровий фонд Вінницької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 03.11.2011 №2643, після прийняття виконкомом рішення про віднесення приміщень до маневрового фонду департамент житлового господарства вносить відповідні зміни до переліку приміщень маневрового фонду та надає інформацію житлово-експлуатаційній організації про зміну статусу приміщень.

Тобто за приписами Положення роль департаменту на цьому етапі обмежується лише внесенням змін до облікового переліку та інформуванням експлуатуючої організації, а не прийняттям окремого розпорядчого акта у формі рішення.

Відтак, відповідач надав достовірну відповідь за пунктом 4 запиту.

Щодо пункту 9 з підпунктами, за змістом якого позивача просила надати акт технічного огляду (9.1); акти приймання ремонтних робіт (9.2); копії договорів на технічне обслуговування мереж, прибирання й утримання (9.3); копії платіжок/рахунків за ЖКП та інші витрати з утримання (9.4); фото-/відеофіксацію (9.5); накази про проведення огляду/організацію ремонту (9.6); протоколи комісійних обстежень після виселення (9.10); звіти про використання бюджетних коштів щодо утримання, ремонту та оплати комунальних витрат (9.11), то відповідач повідомив позивачеві, що зазначених дій не вчиняв.

За аналогією з оцінкою пункту 4, суд враховує, що відповідач надав пряму фактичну відповідь однакової структури щодо всіх підпунктів пункту 9: відповідні дії (огляди, ремонти, укладення договорів, здійснення оплат, фотофіксація, обстеження) не вчинялися, а отже, запитувані документи, що посвідчують вчинення цих дій, об`єктивно не існують і не можуть бути надані.

Наведене є вичерпною відповіддю на поставлене питання щодо кожного з підпунктів.

При цьому суд наголошує, що питання про те, чи мав відповідач вчиняти ці дії (укладати договори на утримання, здійснювати оплату комунальних послуг, звітувати про використання бюджетних коштів на утримання) відповідно до пункту 3.10 Положення, і чи є невчинення цих дій протиправною бездіяльністю у сфері утримання комунального майна, виходить за межі судового розгляду цієї справи.

Враховуючи вищенаведне, за результатами оцінки кожної спірної частини запиту суд дійшов висновку, що відповідь відповідача від 11.07.2025 №Ч/01/44000/1-00-10 є неповною лише в частині відповіді на пункт 6 запиту.

Отже, наявні підстави для визнання протиправними дій щодо надання неповної інформації на пункт 6 запиту позивача від 07.07.2025, що зареєстрований за № Ч/01/44000.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною. Кожна особа, відповідно до ст. 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути запит позивача про надання публічної інформації від 07.07.2025, що зареєстрований за № Ч/01/44000, надавши відповідь на пункт 6 такого запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору та нею не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо надання неповної інформації на пункт 6 запиту ОСОБА_1 від 07.07.2025, що зареєстрований за № Ч/01/44000.

Зобов`язати Виконавчий комітет Вінницької міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 07.07.2025, що зареєстрований за № Ч/01/44000, надавши відповідь на пункт 6 такого запиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Виконавчий комітет Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄРПОУ 03084813)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.09.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна