Ухвала суду № 140194285, 30.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

30 вересня 2026 р. Справа № 120/14180/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання представниці позивачки про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спор, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спор, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що є дочкою загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджено рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2025 у справі № 703/3491/25, яке набрало законної сили. Відтак, на її думку, вона належить до визначеного законом кола осіб, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Позивачка зазначає, що Міністерство оборони України ще до прийняття рішень про розподіл допомоги було обізнане про існування судових проваджень щодо встановлення її батьківства та можливість виникнення у неї права на відповідну частку допомоги, однак не з`ясувало ці обставини та визначило коло одержувачів без її врахування.

На переконання позивачки, відмова у призначенні допомоги з мотивів того, що її загальний розмір уже було розподілено між іншими одержувачами, є протиправною, оскільки попередній розподіл коштів не припиняє та не скасовує її законного права на рівну частку допомоги.

У зв`язку з цим позивачка вважає, що відповідач був зобов`язаний визначити належну їй частку одноразової грошової допомоги та забезпечити її виплату, а тому просить визнати протиправним і скасувати рішення Комісії МОУ від 03.07.2026 № 44/в у частині відмови та зобов`язати Міністерство оборони України призначити їй належну рівну частку допомоги.

Разом із позовною заявою позивачкою було заявлено клопотання про витребування в Міністерства оборони України копій заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , усіх матеріалів, на підставі яких визначалося коло одержувачів допомоги та розмір їх часток, документів щодо фактичного виконання рішень Комісії, у тому числі відомостей про суми, фактично виплачені зазначеним особам, дати та розміри платежів, залишок невиплачених сум тощо.

Ухвалою від 18.09.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

Крім того, вказаною ухвалою відмовлено позивачці в задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів. Роз`яснено, що заявлене клопотання спрямоване на встановлення обставин, які безпосередньо не стосуються оцінки правомірності спірного рішення в межах заявлених позовних вимог.

Сам по собі факт призначення чи фактичної виплати одноразової грошової допомоги іншим особам, як і розмір проведених на їх користь виплат, не визначає правомірності рішення Комісії від 03.07.2026 № 44/в, яке є предметом оскарження у цій справі. Зазначені обставини можуть мати значення для подальшого виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак не є необхідними для вирішення питання про законність оскаржуваного рішення.

29.09.2026 представниця позивачки подала до суду клопотання про витребування в відповідача додаткових доказів, а саме документів та відомостей щодо призначення і фактичної виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Клопотання обґрунтоване тим, що у відзиві відповідач посилається на призначення зазначеним особам одноразової грошової допомоги у загальному розмірі 15 000 000 грн, однак не надає доказів її фактичної виплати, розміру та дат здійснених платежів. Представниця позивачки зазначає, що встановлення фактичного стану виплати допомоги має значення для вирішення питання про можливість її перерозподілу відповідно до пункту 1.6 Порядку № 45. Вказує, що самостійно отримати такі докази позивачка не має можливості, оскільки вони перебувають у володінні відповідача та інших органів, а тому просить суд витребувати відповідні документи та відомості.

Розглянувши дане клопотання суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

Статтею 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В даному випадку, ознайомившись із наведеними стороною позивача мотивами, з якими остання пов`язує необхідність витребування в відповідача додаткових доказів (інформації), суд дійшов висновку, що такі докази не є необхідними для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у цій справі.

Так, предметом спору у даній справі є правомірність рішення Комісії Міністерства оборони України від 03.07.2026 № 44/в в частині відмови позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги та, відповідно, наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити їй належну частку такої допомоги.

При цьому питання щодо фактичного виконання рішень Комісії Міністерства оборони України від 13.12.2024 № 286/168 та від 28.08.2025 № 166/168, а саме здійснення виплат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх розміру, дат проведення платежів, залишку невиплаченої суми та запланованих платежів, не є обставинами, які визначають правомірність оскаржуваного рішення від 03.07.2026 № 44/в.

Посилання представниці позивачки на положення пункту 1.6 Порядку № 45 також не змінює наведеного висновку суду, оскільки необхідність та порядок перерозподілу одноразової грошової допомоги можуть бути предметом оцінки залежно від встановленого судом в цивільній справі права позивачки на її отримання та змісту рішення, яке підлягатиме виконанню. Натомість фактичний стан виплати коштів іншим одержувачам сам по собі не свідчить про протиправність рішення Комісії від 03.07.2026 № 44/в та не спростовує наведених відповідачем мотивів його прийняття.

Крім того, документи та відомості щодо фактичного перерахування коштів третім особам містять інформацію, яка стосується виконання попередніх рішень про призначення одноразової грошової допомоги, а не обставин прийняття оскаржуваного у цій справі рішення. Отже, такі докази не мають безпосереднього значення для вирішення заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що повторне клопотання представниці позивачки фактично спрямоване на встановлення обставин, які не входять до предмета доказування у даній справі, а тому підстави для витребування зазначених у клопотанні доказів відсутні.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання представниці позивачки про витребування доказів слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 80, 94, 248, 256 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні клопотання представниці позивачки про витребування доказів.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна