Ухвала суду № 140193602, 28.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/20506/25

Провадження № 2-п/521/201/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 березня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси знаходиться справа за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 березня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцен-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080; адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11) заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101715857893707 від 16.05.2024 року у розмірі 107 790 (сто сім тисяч сімсот дев`яносто) гривень 07 копійок, яка складається з наступного: 89 742 (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сорок два) гривні 24 копійок заборгованість за кредитом; 18 047 (вісімнадцять тисяч сорок сім) гривень 83 копійок - заборгованість по відсоткам; витрати по сплаті судового збору у сумі розмірі 2 406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 01 копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із заочним рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 березня 2026 року, відповідачем через систему «Електронний суд» було подано заяву про його скасування, в якій зазначає, що вона дізналася про цю справу випадково, завантаживши 29.05.2026 застосунок ДІЯ, в який було інтегровано можливість отримання судових документів, де відповідачка виявила запис про існування цієї справи. Після цього одразу ж створила кабінет в ЄСІТС для ознайомлення з матеріалами справи (день створення кабінету - 29.05.2026) та вирішила подати заяву на перегляд. Просить поновити строк подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо він буде пропущений станом на дату подання заяви, та прийняти заяву до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 ЦПК України. Зазначає, що Суд не дослідив належним чином дійсність укладення електронного договору з використанням одноразового ідентифікатора. У матеріалах відсутні логи сесії, IP-адреси, докази входу до особистого кабінету саме відповідачем, підтвердження зв`язку одноразового коду з номером телефону, який належав відповідачу на дату укладення договору. За таких заперечень суд помилково визнав паперові копії електронних документів достатніми, не витребувавши електронний оригінал/метадані. Наголошує, що я не укладала кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала процентну ставку, неустойку та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов.

Представником позивача 22.09.2026 р. до суду через систему «Електронний суд», було надіслано заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, вважає, що твердження, на які спирається відповідачка про перегляд рішення є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.

Учасники справи в призначене судове засідання не з`явилися.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

За вимогами правила ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2017 року).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до ч. 3 статті 284 ЦПК України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 4 ст. 284 ЦПК України).

З огляду на зазначені стороною відповідача обставини щодо пропуску строку, суд вважає за можливе задовольнити заяву, поновивши, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість вимог заяви в частині скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідач зазначає підставою для перегляду заочного рішення те, що він не був обізнаний про наявність відповідної справи, оскільки жодної судової повістки не отримувала.

Отже, 11.03.2026р. судом, зважаючи на відсутність заперечень позивача та наявних матеріалів справи, було винесено заочне рішення.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, копія заочного рішення суду від 11.03.2026р. направлялась на адресу відповідача.

Тобто, судом вживались всі необхідні процесуальні заходи для повідомлення особи про судові засідання та про результат розгляду справи, однак відповідачем не були отримані повістки до суду.

Також, жодних доказів в підтвердження поданої заяви про перегляд заочного рішення, тобто доказів, які слугують на користь відповідача та мають істотне значення для правильного вирішення справи, та які не було подано на час розгляду справи по суті, зокрема на спростування висновків суду, заявником не надано.

Згідно ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та/або не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Використання законодавцем у ст.288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Однак заявниця не надала доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, відповідно до ст. 288 ЦПК України. Так, відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення. Таких доказів відповідачка при розгляді заяви про перегляд заочного рішення суду не надала.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Так, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст.ст.287,288 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 березня 2026 року.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 березня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Мазун