Ухвала суду № 140192141, 22.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 6/760/673/26

В справі 760/20297/26

У Х В А Л А

І. Вступна частина

22 вересня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

розглянув у судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у цивільній справі № 2-806/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ІІ. Описова частина

У липні 2026 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - Заявник) (вих. № 708 від 10.07.2026) про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, у якій Заявник просить замінити сторону (стягувача) з виконання виконавчих документів у справі № 2-806/11 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - Стягувач) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ідентифікаційний код 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8), а також здійснити розгляд заяви без участі представника Заявника.

Заявник зазначає, що в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебувала справа № 2-806/11 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-001/131/2007, за результатами розгляду якої ухвалено рішення про стягнення заборгованості на користь Стягувача.

Як вказано у заяві, 12.08.2024 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» укладено договір факторингу № 12/08/2024-13, а 12.08.2024 між ТОВ «РЕАЛАЙНС ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - договір факторингу №130824-ДФ, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до Заявника. На думку Заявника, з урахуванням положень ст.ст. 512, 516, 1077 ЦК України ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитним договором, у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених цим договором.

Посилаючись на ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України, Заявник стверджує, що заміна сторони виконавчого провадження є необхідною для подальшого виконання судового рішення. На обґрунтування своєї позиції Заявник посилається також на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2018 у справі № 2-682/11 та у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 у справі № 6-122цс13, відповідно до яких заміна кредитора внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва, а заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за його відсутності, тобто на будь-якій стадії процесу.

Згідно з протоколом розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі від 15.07.2026 заяву передано судді Коробенку С.В. як раніше визначеному у справі головуючому судді на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялись у встановленому порядку. Заявник у заяві просив розглядати її без участі свого представника. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06.05.2011 у справі № 2-806/11 позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-001/131/2007 від 07.11.2007 в сумі 1.217.435,90 грн, що є еквівалентом 152.782,98 доларів США, а також стягнуто в рівних частках судові витрати в розмірі 1.820,00 грн. Рішення набрало законної сили 09.11.2011.

07.06.2013 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, посилаючись на те, що виконавчі листи отримані Стягувачем лише 31.05.2013, в той час як строк їх пред`явлення до виконання закінчився 09.11.2012.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.08.2013 (справа №760/12298/13-ц) у задоволенні вказаної заяви відмовлено з тих підстав, що представник Стягувача був присутній під час оголошення ухвали Апеляційного суду м. Києва 09.11.2011, а отже йому було відомо про набрання рішенням законної сили, проте жодних звернень до суду про видачу виконавчого листа від Стягувача не надходило до травня 2013 року, а будь-яких причин пропуску строку, які б могли бути визнані поважними, заявником не наведено і не обґрунтовано доказами. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.10.2013 (№ 22-ц/796/12877/2013) апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилено, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

16.01.2014 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повторно звернулося до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, посилаючись на втрату оригіналів виконавчих листів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.02.2014 (справа № 760/1062/14-ц) заяву в частині видачі дублікатів виконавчих листів задоволено, а в поновленні строку для пред`явлення їх до виконання відмовлено. Суд виходив з того, що Стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчих листів до виконання без поважних причин ще до їх втрати і навіть до їх отримання в суді, а тому їх втрата не свідчить про наявність підстав для поновлення строку. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.04.2014 (№ 22-ц/796/4918/2014) апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилено, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів у справі № 2-806/11 закінчився 09.11.2012, у його поновленні двічі відмовлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, і в подальшому цей строк не поновлювався.

Заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну стягувача подана у липні 2026 року, тобто більш ніж через тринадцять років після спливу строку пред`явлення виконавчих документів до виконання. Договори факторингу, на які посилається Заявник, укладені 12.08.2024 - більш ніж через одинадцять років після закінчення цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Згідно з ч. 5 цієї статті її положення застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Аналогічне положення містить абз. 2 ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) виснувала, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, а за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються (п. 8.9). Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником, і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається (п. 8.8); у набувача прав вимоги, укладеного після спливу строку пред`явлення виконавчого документа, не може бути законних очікувань щодо заміни його як стягувача, за винятком поновлення цього строку в судовому порядку (п. 8.13); у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється (п. 8.16). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.09.2021 у справі № 727/9430/13-ц.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, визначених ч. 1 ст. 2 ЦПК України, і має мати процесуальну мету, якою в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Якщо строки звернення виконавчого документа до виконання пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення такого строку відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 6-1355/10, від 15.08.2018 у справі № 190/2119/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 201/8548/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 643/4902/14-ц, від 19.02.2020 у справі № 2-3897/10, у частині, що не відповідає її висновкам.

Застосовуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.02.2024 у справі № 2-85/11 (провадження № 61-14892св23) зазначив, що правонаступник стягувача може звернутися до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку, обґрунтовуючи поважність причин його пропуску. У разі відсутності підстав для поновлення строку заява про заміну стягувача задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку заміна має виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності. Інше тлумачення закону означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, що безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може перебувати у невизначеному стані протягом тривалого часу, та може порушити принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов і в постанові від 22.01.2025 у справі № 207/3019/17 (провадження № 61-4142св24).

Застосовуючи наведені норми та висновки до обставин цієї справи, суд враховує, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання сплив 09.11.2012 з вини первісного стягувача, а судовими рішеннями, що набрали законної сили, двічі встановлено відсутність поважних причин для його поновлення. Отже, на момент укладення 12.08.2024 договорів факторингу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вже втратило процесуальну можливість примусового виконання рішення суду від 06.05.2011, а тому, з огляду на ст. 514 ЦК України, ч. 2 ст. 55 ЦПК України та висновки Великої Палати Верховного Суду, Заявник міг набути процесуальних прав лише в тому обсязі, в якому вони існували у первісного стягувача на момент відступлення права вимоги, тобто без можливості пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

За таких обставин заміна стягувача у виконавчих документах, строк пред`явлення яких сплив і не поновлений, не має дійсної процесуальної мети, оскільки не створює для Заявника можливості отримати виконання судового рішення в межах виконавчого провадження: виконавчий документ у цій справі підлягав би поверненню без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Задоволення такої заяви мало б виключно формальний характер та фактично призвело б до штучного продовження на невизначений строк стану невизначеності для боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що суперечить принципу правової визначеності та обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили (ст. 18 ЦПК України), у тому числі ухвал суду від 19.08.2013 та від 13.02.2014.

Посилання Заявника на постанову Верховного Суду від 05.03.2018 у справі № 2-682/11 та постанову Верховного Суду України від 20.11.2013 у справі № 6-122цс13 не спростовують наведених висновків. Загальне положення про те, що заміна кредитора внаслідок відступлення права вимоги можлива на будь-якій стадії процесу, судом не заперечується, однак у подальшому Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.01.2022 у справі № 34/425 та від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 конкретизувала межі такої заміни на стадії виконання судового рішення, пов`язавши її з дотриманням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або його поновленням судом. Суд застосовує саме ці висновки як такі, що сформульовані Великою Палатою Верховного Суду пізніше та стосуються подібних правовідносин.

Оскільки встановлені обставини самостійно виключають можливість задоволення заяви, суд не надає оцінки доказам матеріального правонаступництва за договорами факторингу № 12/08/2024-13 та № 130824-ДФ.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 2, 18, 55, 247, 258-261, 263, 353, 354, 442 ЦПК України, суд ухвалив:

1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ідентифікаційний код 42649746) про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником у цивільній справі № 2-806/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3.Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: