Ухвала суду № 140191403, 30.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23121/26

провадження № 2-з/753/206/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву представника позивача Київської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у володіння та розпорядженні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2026 року Київська міська рада звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у володіння та розпорядженні земельною ділянкою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2026 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 29 вересня 2026 року заяву передано судді Шаповаловій К.В.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 285,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за: ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме та на нежитлове приміщення, загальною площею 285,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за: ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно об`єкта нерухомого майна, загальною площею 285,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши доводи заяви та подані до позову докази, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом зазначених норм процесуального законодавства забезпечення позову має на меті запобігти ускладненню чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості особи користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Те, що особа ще не вчинила дії, які б могли би підтвердити намір відчужити це майно, не спростовує того, що у відповідача як в одноосібного власника наявна можливість вільно розпорядитись спірним нерухомим майно, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Зокрема, таких висновків дійшла велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Як вбачається з тексту позовної заяви та доданих до позову документів 22.06.2026 головним спеціалістом - інспектором з благоустрою управління (інспекції) контролю за благоустроєм Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено припис № 2026 15586 стосовно об`єкту, який за зовнішніми ознаками відповідає визначенню тимчасової споруди (фотофіксація додається). Запропоновано надати супровідну заяву з дозвільною документацією на розміщення тимчасової споруди, а у разі відсутності документів демонтувати її власними силами протягом 3-х діб та відновити благоустрій. Також повідомлено, що у разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства. Водночас на виконання припису № 2026 15586 від 21.06.2026 жодних документів до Департаменту не надходили. Станом на час подання позову припис не виконано. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ прийнято рішення від 26.12.2013 № 9552191 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким за ОСОБА_4 , зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна , а саме: на нежитлове приміщення, загальною площею 285,8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 256260080000), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт проведено на підставі рішення суду, серія та номер: б/н, виданий 28.11.2013, видавник: Святошинський районний суд м. Києва (зазначене рішення суду відсутнє в матеріалах реєстраційної справи № 256260080000, що підтверджується доданим до матеріалів справи внутрішнім описом). Надалі, на підставі договору дарування нежитлового приміщення, зареєстрованого за №102 від 28.01.2014 право спільної часткової власності на 2925/10000 частки нежитлового приміщення, що розташована за адресою: Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.09.2026 4 АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10365530 від 28.01.2014 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. А також на підставі договору дарування нежитлового приміщення, зареєстрованого за №102 від 28.01.2014 право спільної часткової власності на 7075/10000 частки нежитлового приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10365530 від 28.01.2014 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В. В. Після чого, на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, серія та номер: 1442 від 29.10.2014, право спільної часткової власності на 2925/10000частки нежитлового приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 , рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 16841303 від 29.10.2014 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. В подальшому, на підставі договір дарування частки нежитлового приміщення, серія та номер: 1356 від 20.11.2025, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродовським В.В. прийнято рішення № 81964364 від 20.11.2025 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 2925/10000 частки нежитлового приміщення, загальною площею 285,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 055-10958 від 03.07.2026 на запит Департаменту територіального контролю м. Києва повідомлено, що згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не надавались. Відповідно до інформації, наявної в базі даних Міської інформаційно аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва» територія, на якій розташований об`єкт на АДРЕСА_1 потрапляє частково в червоні лінії. За твердженням представника позивача відповідачі здійснили самочинне будівництво з метою заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності.

Отже наразі між сторонами існує спір стосовно нерухомого майна, загальною площею 285,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що через ризик можливого відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, або його обтяження іншим чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та може призвести до того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі є взаємопов`язаним зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивачів, за захистом яких вони звернувся до суду. Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

В той же час вимога позивача про застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно об`єкта нерухомого майна, загальною площею 285,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки накладення арешту на нерухоме майно й означає заборону державним реєстраторам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з таким нерухомим майном.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

заяву представника позивача Київської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у володіння та розпорядженні земельною ділянкою - задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 285,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 право власності на який зареєстровано за: ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме на підставі рішення приватний нотаріус Бродського Валерія Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.11.2025 індексний номер: 81964364, реєстраційний номер об`єкта нерухомого мана: 256260080000.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 285,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 право власності на який зареєстровано за: ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме на підставі рішення приватний нотаріус Бродського Валерія Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2014 індексний номер: 10365530, реєстраційний номер об`єкта нерухомого мана: 256260080000.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення до виконання ухвали - три роки.

Стягувач: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36

Боржники: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя К.В. Шаповалова