Рішення № 140191124, 30.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/264/26

н\п 2/490/1835/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

В складі головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі судових засідань Правник А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Нова" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20417 грн. 60 коп. з яких: 8000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12417 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками.

Представник відповідача надала відзив в якому просить в задоволенні позову відмовити. Представник відповідача вказав, що з огляду на відсутність доказів направлення досудової вимоги на адресу Позичальника у встановленому законом порядку та доказів отримання її, позивач не довів виконання норм ЗУ «Про споживче кредитування» щодо дострокового стягнення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.07.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 8698430725, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Згідно п. 2.3 Договору сума кредиту складає 8000 грн., строк кредиту 360 днів.

Згідно п. 2.6.1 Договору стандартна процентна ставка в день 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактично повернення всієї суми кредиту.

Згідно п.3.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

З виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що 06.07.2025 року на картку ОСОБА_1 було зараховано кошти в розмірі 8000 грн.

Згідно рішення № 05-09/2025 від 05 вересня 2025 року єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннов-Нова».

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 23.05.2025 року заборгованість за кредитним договором №5141620824 від 22.08.2024 становить: сума кредиту- 6 200 грн., нараховано процентів - 16 988 грн., нараховано пені - 3 100 грн.

У п. 6.4. кредитного договору сторони узгодили умови та порядок дострокового повернення кредиту. Так, у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць, позичальник має право вимагати повернення кредиту строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в особистий кабінет позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником позивачу) та/або шляхом CMC-повідомлення на номер телефону позичальника, зазначений в договорі або в його особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в месенджер та/або шляхом направлення повідомлення в спосіб, передбачений цим пунктом договору на додаткові контактні дані позичальника, вказані в договорі (або окремому повідомлені позичальником або зазначені ним в особистому кабінеті). Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання позивачем електронного підтвердження про таке направлення.

Відповідно до п. 7.4 кредитного договору, за порушення позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, кредитор має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу.

Перед укладенням кредитного договору, позичальниця отримала паспорт споживчого кредиту з інформацією про умови кредитування.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Згідно розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 20417,60 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 8000 грн., 12417,60 грн. заборгованість за процентами. Заборгованість нарахована за період з 06.07.2025 року по 08.01.2026 року.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази в частині, що підтверджують існування зобов`язальних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідачки суд визнає належними і допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують існування договірних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідачки. Однак надані позивачем докази не підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Водночас, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Позивач просив стягнути з відповідачки 8000 грн. заборгованості по тілу кредиту. Однак, згідно графіку платежів (додаток № 1) суму позики (тіла кредиту) відповідачка мала повернути 06.07.2026 року. Доказів дотримання процедури дострокового стягнення кредиту, передбаченої п. 6.4. кредитного договору, позивач не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Ця норма закону втілена в п. 6.4. кредитного договору, яку позивач не дотримався, а тому не має право вимагати повернення тіла кредиту (суми позики) без застосування відповідної процедури.

Такий висновок суду відповідає висновку Великої палати Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц (постанова від 26 травня 2020 року) про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. І хоча у цій справі суд виснував про застосування частини 10 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, однак і ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" вимагає дотримання певної процедури для набуття права на дострокове повернення кредиту у разі порушення його умов позичальником.

Отже, позивач звернувся до суду, не набувши права на дострокове стягнення тіла кредиту (суми позики), строк сплати якої настав лише 06.07.2026 року та передчасно заявив вимогу про його стягнення, а тому у стягненні заборгованості за тілом кредиту в сумі 8000грн. слід відмовити.

З цієї ж підстави стягненню підлягають проценти, строк сплати яких настав відповідно до графіку платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору. А саме проценти, строк сплати яких настав тобто нараховані позивачем до 08.01.2026 року в розмірі 12417,60 грн.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що стягненню підлягають проценти за користування тілом кредиту (сумою позики) з 06.07.2025 року до 08.01.2026 року в розмірі 12417,60 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1473,06 грн.

Відповідно дочастини другої статті 141ЦПК України інші судові витрати (крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина перша статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу ним до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги від 29 січня 2026 року, акт здачі-прийняття наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 02.03.2026 року.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, то з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2351,40 грн.

Керуючись вимогами ст. ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» заборгованість за кредитним договором від 06 липня 2025 року у розмірі 12417,60 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» судовий збір в розмірі 1473,06 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2351,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», код ЄДРПОУ 44127243, адреса: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.10, поверх 2, офіс 5, 04071.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя