Рішення № 140190603, 30.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3609/26

Провадження №2/487/2714/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30.09.2026 Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кам`янський» про припинення трудових відносин,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Пономаренко І.А., яка діє в інтересах позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кам`янський», в якому просить припинити трудові відносин між позивачем та відповідачем з 18.02.2026 на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Позов обґрунтований тим, що позивач працював в ПАТ «Кам`янський» на посаді охоронця до початку повномасштабного вторгнення РФ до 24 лютого 2022 року. Під час працевлаштування відповідачу було передано трудову книжку для внесення відповідних записів про працевлаштування. Підприємство розташоване в селі Одрадокам`янка Бериславського району Херсонської області, яке з 24.02.2022 після повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації окуповане, у селі проходили бойові дії, внаслідок яких були знищені приміщення, в яких зберігалися трудові книжки працівників. В листопаді 2022 року село територію було звільнене від російської окупації, однак воно до цього часу перебуває під постійними обстрілами російської армії, а тому вищевказане підприємство до цього часу не працює. До повномасштабного вторгнення російської армії позивач проживав в с.м.т. Козацьке Херсонської області, яке також було окуповане росіянами, а тому позивач змушений був евакуюватись на підконтрольну України територію. Насьогодні позивач проживає в м. Миколаєві Миколаївської області та зареєстрований як внутрішньо переміщена особа. 24.11.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахування пенсії. 02.12.2025 відділом перерахунку пенсій №5 Головного управління Пенсійного фонду України була надана відмова в перерахунку пенсії підставою для відмови ПФУ вказує, що згідно відомостей, внесених в Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування існують дані про роботу позивача у ПАТ «Кам`янський», але запис про звільнення з роботи відсутній.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань та є обов`язковими відомостями при реєстрації юридичної особи. У ст. 93 ЦК України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. З початком російської військової агресії проти України, підприємство відповідача фактично припинило свою діяльність. При цьому, будь-яких записів щодо припинення своєї виробничої діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватним товариством не внесено. Також відсутня інформація щодо того, що товариство на підконтрольній Україні території перереєструвалося, оскільки юридичною адресою Відповідача залишається Бериславський р-н, Херсонська обл., село Одрадокам`янка, вулиця Вишнева, будинок 1. Відповідно до довідок форми ОК_7 та ОК_5 позивача, які були сформовані за допомогою застосунку Дія, ОСОБА_1 працював у ПАТ «Кам`янський» і до грудня 2021 року підприємство сплачувало страхові внески за позивача.

Ухвалою від 19.05.2026 відкрите провадження у справі.

26.06.2026 представник позивача адвокат Пономаренко І.А. подала до суду заяву про розгляд справи без її та позивача участі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являється, про дату та час судового розгляду повідомлявся судом завчасно за місцем реєстрації юридичної особи, відзиву щодо заявлених позовних вимог або будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання представник відповідача не з`явився, відзив на позов не подав та позивач і його представник проти такого вирішення справи не заперечували.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працював в ПАТ «Кам`янський» на посаді охоронця з 01.02.2020, згідно реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області відділ перерахунку №5 від 02.12.2025 за №965170143685.

Даних про звільнення позивача з ПАТ «Кам`янський» вказані документи не містять.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 18.05.2026 місце знаходження ПАТ «Кам`янський» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

18.02.2026 ОСОБА_1 надіслав на адресу ПАТ «Кам`янський» Херсонська область Бериславський район с. Одрадокам`янка вул. Вишнева, 1 заяву про звільнення. Зворотне повідомлення було повернуто відправнику ОСОБА_1 з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».

24.11.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахування пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області відділ перерахунку №5 від 02.12.2025 за №965170143685 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, через відсутність запису про його звільнення з роботи з ПАТ «Кам`янський».

Під час працевлаштування позивачем було передано трудову книжку для внесення відповідних записів про працевлаштування ПАТ «Кам`янський», яка не була йому повернута.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7 ст.36, ст.45 КЗпП України та ін.).

Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

У п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено п.4 ст.36 та ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розірвання трудового договору за ст.38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення, чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.

За змістом ст.38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. Проте така ініціатива з наміром припинити трудові відносини в односторонньому порядку має бути доведена до відома роботодавця.

Своє бажання про звільнення за ст.38 КЗпП України працівник оформлює у письмовій довільній формі. Спосіб подання заяви на звільнення законодавством не обмежується. Отже, заяву можна надати особисто роботодавцю, надіслати поштою чи телеграмою.

Користуючись своїм правом, передбаченим ст. 38 КЗпП України, позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України.

Однак, вказану заяву відповідач не отримав, через відсутність адресата за місцем знаходження.

За таких обставин виникала нагальна необхідність у вирішенні цього питання в судовому порядку, що і обумовило подання цієї позовної заяви.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Відповідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 про Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, територія Херсонької області Бериславського району с. Одрадокам`янка Тягинської сільської територіальної громади з 27.02.2022 по 11.11.2022 була тимчасово окупована рф, а з 02.05.2023 по теперішній час на території ведуться активні бойові дії.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» кожна із сторін трудового договору зобов`язана постійно (у тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема адреси місцезнаходження (місця проживання), адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону тощо. Виконання цього обов`язку забезпечується:

роботодавцем - шляхом внесення відповідних змін до відомостей про нього, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

роботодавцем - фізичною особою, яка не є підприємцем, - шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та/або за номером телефону працівника;

працівником - шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або адресу електронної пошти роботодавця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі відсутності у працівника можливості надіслати інформацію засобами поштового зв`язку та/або технічними засобами електронних комунікацій роботодавець може бути повідомлений з використанням засобів телефонного зв`язку шляхом надсилання текстового повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця.

При цьому, у разі якщо одна із сторін трудового договору не виконує вимогу, передбачену частиною третьою цієї статті, здійснення іншою стороною трудового договору комунікації за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.

У разі відсутності поштового зв`язку та/або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та/або припинення трудових прав та обов`язків та/або про припинення/розірвання трудового договору не застосовується.

Позивач реалізував своє право на звільнення у встановлений законом спосіб, на підтвердження чого надав суду копію заяви про звільнення за власним бажанням, підтвердження направлення даної заяви за адресою відповідача, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №377/169/20 викладено висновок, що вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту.

Судом встановлено, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки його заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування, а право позивача на припинення трудового договору є порушеним. У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на перерахунок пенсії, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин, на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,96 гривень.

Керуючись ст. 4, 76-80, 89, 141, 258, 259, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кам`янський» про припинення трудових відносин - задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 і Приватним акціонерним товариством «Кам`янський» припиненими, на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, з 18 лютого 2026 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кам`янський» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Кам`янський» ЄДРПОУ 00413713, юридична адреса: Бериславський р-н, Херсонська обл., село Одрадокам`янка, вулиця Вишнева, будинок 1.

Суддя: С.М. Афоніна