Рішення № 140189772, 29.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2624/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвест-Трейд" (61109, м. Харків, вул.Тернопільська, будинок 6) до Держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. москва, Житня вулиця, будинок 14) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олвест-Трейд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації, в якій просить суд:

1. Стягнути з держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації (російська федерація, 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14 будівля 1) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД» (Україна, 61109, м. Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 44276004) майнову шкоду, заподіяну внаслідок військової агресії російської федерації проти України у розмірі 807 500,00 доларів США (Вісімсот сім тисяч п`ятсот доларів США 00 центів), що є еквівалентом 36 152 663,25 грн. (Тридцять шість мільйонів сто п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три гривні 25 копійок) станом на 23 липня 2026 за курсом НБУ 44.7711 грн./долар США.

2. Судові витрати покласти на державу російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2624/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 18 серпня 2026 року о 11:00. Постановлено здійснювати повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

17.08.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 20131/26).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвест-Трейд" про відкладення розгляду справи (вх.№ 20131/26 від 17.08.2026) постановлено задовольнити. Підготовче засідання відкладено на 09 вересня 2026 року на 11:30.

У підготовчому засіданні 09.09.20266 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29 вересня 2026 рокуна 11:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України учасників справи повідомлено про наступне судове засідання ухвалами від 09.09.2026.

28.09.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача (вх.№ 23843/26).

У судове засідання, призначене на 29.09.2026 об 11:00, представники сторін не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача про проведення судового засідання без участі представника позивача, оскільки брати участь у судовому засіданні відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України є правом учасника справи, а не його обов`язком, а обов`язковість явки позивача в судове засідання судом не ви знавалась.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд зазначає, що за приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно Закону України від 12.01.2023 №2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66).

Згідно листа Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку російської федерації та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Разом з тим у зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС рф про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію російської федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, єдиним доступним для суду способом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи було розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення-повідомлення. І такі заходи судом належним чином застосовувалися, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи.

Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для надання суду своїх аргументів щодо суті справи.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України, щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 29.09.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛВЕСТ-ТРЕЙД" (далі - позивач) зареєстроване за адресою: Україна, 61109, Харківська обл., місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6.

Позивач стверджує, що внаслідок обстрілу 14.07.2022 зі сторони збройних сил російської федерації нерухомого майна за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, спричинено істотні руйнування нерухомого майна позивача.

Станом на дату спричинення шкоди, нерухоме майно за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, яке складається з наступних нежитлових приміщень: 1 поверху: № 2,3 літ. Е-1 площею 17,4 кв.м., 1 поверху: № 4 літ. Ж-1 площею 49,8 кв.м., 1 поверху: № 1 літ. В-1 площею 34,2 кв.м., 1 поверху: № 4, 4г, 5-:-20 літ. Г-3 площею 888 кв.м., 3 поверху: № 58, 59, 59а, 59б, 60, 60в, 60г, 60д, 60е, 81 літ. Г-3 площею 954,3 кв.м., 1 поверху: № 1, антр. 15 літ. З-1 площею 309,1 кв.м., 3 поверху: № 1а, 2-:-7 технічного поверху: 1, 2 літ. Б-3 площею 1732,6 кв.м., 1 поверху: № 7-:-50 літ. Б-3 площею 594,4 кв.м., 1 поверху: 6,6а,6б,6в літ. А-1 площею 737,1 кв.м. (далі - нерухоме майно) належало позивачу на праві власності, що підтверджується:

- Договором купівлі-продажу від 30.08.2021р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрованим в реєстрі за №647 та Актом приймання передачі нерухомого майна від 30.08.2021р. до даного договору;

- Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.08.2021р. №272511208, №272511759, №272512303;

- Договором купівлі-продажу від 12.10.2021р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрованим в реєстрі за №763 та Актом приймання передачі нерухомого майна від 12.10.2021р. до даного договору;

- Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.10.2021р. №279368275, №279369987, №279371422, №279372363, №279373145, №279373923.

В 2023 році нерухоме майно перейшло у власність ТОВ «ТАГЕС» (Ідентифікаційний номер юридичної особи 45077911, місцезнаходження: м. Харків, вул. Данилевського, будинок, 8), що підтверджується:

- Рішенням єдиного учасника ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД» №5 від 01.05.2023р.;

- Актом прийому передачі майна до Статутного капіталу ТОВ «ТАГЕС» №6 від 04.05.2023р.;

- Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.05.2023р. №332796806, №332797036, №332797219, №332798097, №332797411, №332797550, №332797711, №332797836, №332797991.

В 2026 році нерухоме майно перейшло у власність позивача та перебуває у його власності станом на поточну дату, що підтверджується:

- Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД» №13 від 15.06.2026р.;

- Рішенням єдиного учасника ТОВ «ТАГЕС» №9 від 15.06.2026р.;

- заявою ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД» від 15.06.2026р., що посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрована в реєстрі за №419;

- Актом прийому-передачі (повернення) нерухомого майна №3 від 15.06.2026р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Дєгтярьовою А. В., зареєстрованим в реєстрі за №420, 421;

- Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.06.2026р. №482840755, №482842706, №482844474, №482846484, №482848502, №482850916, №482852716, №482854437, №482855878.

14.07.2022 територія та нерухоме майно за адресою: Україна, м. Харків, вул. Тернопільська, 6 були обстріляні із використанням зенітно-ракетних комплексів систем середнього радіуса дії «С-300» зі сторони збройних сил російської федерації, що спричинило істотні руйнування нежитлових приміщень, ударну хвилю у зв`язку з численними вибухами, внаслідок чого було пошкоджено нежитлові приміщення.

За даним фактом 14.07.2022 Слідчим відділом УСБУ в Харківській області зареєстроване кримінальне провадження №12022221140000621 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 438 КК України, що підтверджується Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.09.2022р.

21.07.2022 ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД» подано до Основ`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області заяву від 18.07.2022 про відкриття кримінального провадження за фактом руйнування та пошкодження майна за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6 внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації (повідомлення про вчинення кримінального правопорушення).

Згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.09.2022 позивача визнано потерпілим в рамках кримінального провадження №12022221140000621.

28.07.2022 позивачем видано наказ №Т-6/нер «Про призначення інвентаризаційної комісії і проведення позапланової інвентаризації», яким наказано провести позапланову інвентаризацію основних фондів (нежитлових приміщень), що належить ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД» і розташоване за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6.

За результатом проведеної інвентаризації комісією 03.10.2022 складено інвентаризаційний опис основних засобів, нежитлових приміщень, яким встановлено, значні пошкодження наступних нежитлових приміщень: 1 поверху: № 4, 4г, 5-:-20 літ Г-3 площею 888 кв.м., 3 поверху: № 58, 59, 59а, 59б, 60, 60в, 60г, 60д, 60е, 81 літ. Г-3 площею 954,3 кв.м., 3 поверху: № 1а, 2-:-7 технічного поверху: 1, 2 літ. Б-3 площею 1732,6 кв.м., 1 поверху: № 7-:-50 літ. Б-3 площею 594,4 кв.м., 1 поверху: 6,6а,6б,6в літ. А-1 площею 737,1 кв.м. вказано, що за ознаками причиною пошкоджень, руйнувань є артилерійський обстріл і вибухова хвиля, що відбулись з 14.07.2022р., та рекомендовано співпрацювати з профільним фахівцем у сфері архітектури з метою коректного відображення пошкоджень, з`ясування стану нежитлових приміщень, рекомендацій по подальших діях власнику.

Крім вказаного, факт спричинення відповідачем шкоди майну позивача підтверджується:

- Актом від 06.07.2023 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого під №Ос-4126/2 від 07.07.2023р.,

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 08.12.2023 (нежитлові приміщення 1 поверху: 6,6а,6б,6в в літ. А-1);

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 08.12.2023 (нежитлові приміщення 3 поверху: № 1а, 2-:-7; технічного поверху: 1, 2 в літ. Б-3);

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 08.12.2023 (нежитлові приміщення 1 поверху: № 7-:-50 в літ. Б-3);

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 08.12.2023 (нежитлові приміщення 1 поверху: № 4, 4г, 5-:-20 в літ. Г-3);

- Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 11.12.2023 (нежитлові приміщення 3 поверху: № 58, 59, 59а, 59б, 60, 60в, 60г, 60д, 60е, 81 в літ. Г-3);

- Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлових виробничих приміщень 1 поверху: 6,6а,6б,6в в нежитловій будівлі літ. «А-1» - загальною площею 737,1 кв.м., ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД», яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6;

- Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлових виробничих приміщень 1 поверху: № 7-:-50 загальною площею 594,4 кв.м., нежитлових виробничих приміщень 3 поверху: № 1а, 2-:-7; технічного поверху: 1, 2 загальною площею 1732,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-3», ТОВ «ОЛВЕСТ ТРЕЙД», яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6;

- Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлові виробничі приміщення 1 поверху: № 4, 4г, 5-:-20 - загальною площею 888,0 кв.м., нежитлові виробничі приміщення 3 поверху: № 58, 59, 59а, 59б, 60, 60в, 60г, 60д, 60е, 81 - загальною площею 954,3 кв.м в нежитловій будівлі літ. «Г-3» ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД», яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6.

Вказані докази підтверджують факт пошкодження вищевказаних нежитлових приміщень, що належать на праві власності позивачу, та ступінь їх пошкодження, а саме ймовірною причиною пошкодження вказано руйнування внаслідок потрапляння снаряду в будівлю та вибухової хвилі, внаслідок чого наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій (категорій відповідальності конструкцій А та Б), ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, пошкодження 41-80%, з висновком про незадовільний технічний стан та рекомендовано виконання робіт з відновлення шляхом проведення реконструкції будівлі.

Як стверджує позивач, пошкодження майна сталося від ударно-вибухових впливів, спричинених внаслідок неправомірних дій військовослужбовців збройних сил російської федерації, а саме обстрілу зі сторони збройних сил російської федерації, що спричинило істотні руйнування нежитлових приміщень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022р. №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19.02.2014р.

Відповідно до абзацу 13 п.2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).

Відповідно до п.1 Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 390/1223 (надалі по тексту Методика) ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Відповідно до п.29 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) під час розроблення методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, в оціночних процедурах враховуються такі загальні методичні настанови: процедури оцінки реальних збитків, упущеної вигоди і потреб у відновленні пошкодженого та (або) знищеного майна здійснюється в умовних одиницях (функціональна валюта) доларах США. Отриманий результат оцінки підлягає конвертації в національну валюту за поточним курсом Національного банку на дату оцінки; необхідно враховувати зміну вартості грошей в часі та застосовувати процедури приведення такої вартості до дати оцінки.

Відповідно до п. 9 розділ І Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки. правам

Відповідно до абзацу 19 п.2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації(додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) оцінка реальних збитків - визначення вартості пошкодженого або знищеного індивідуально визначеного майна (майна, визначеного родовими ознаками), а також вимушені витрати сторони, яка зазнала збитків внаслідок пошкодження або знищення зазначеного майна.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Методики у цьому розділі встановлюються особливості оцінки реальних збитків (визначення розміру реальних збитків), завданих майну підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, а саме: нерухомого майна, рухомого майна (машини та обладнання), транспортних засобів (далі - ТЗ), товарно-матеріальних запасів та біологічних активів, єдиних майнових комплексів підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарюванням усіх форм власності, культурних цінностей.

Відповідно до п.3.1 розділу ІІІ Методики розмір реальних збитків внаслідок втрати, пошкодження чи знищення нерухомого майна обчислюють як різницю між значеннями вартості такого майна до та після заподіяння йому шкоди.

На замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Лєсних Сергієм Миколайовичем (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 21.10.2002р. №3361) було виконано незалежну оцінку реальних збитків, що внаслідок збройної агресії російської федерації завдані нерухомому майну, про що було складено Звіт про оцінку збитків витрат, необхідних для відновлення нерухомого майна, завданих постраждалому ТОВ «ОЛВЕСТ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44276004), за адресою: місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, дата складання 28.04.2023.

Відповідно до вказаного Звіту розмір збитків витрат, необхідних для відновлення нерухомого майна, завданих постраждалому ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД» у зв`язку з пошкодженням і руйнуванням належних йому нежитлових виробничих приміщень, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6, без урахування ПДВ, становить: 807 500,00 доларів США (вісімсот сім тисяч п`ятсот доларів США 00 центів), що за офіційним курсом НБУ 44.7711 грн/1 долар США станом на 23 липня 2026р. є еквівалентом 36 152 663,25 грн. (тридцять шість мільйонів сто п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три гривні 25 копійок).

Таким чином, загальний розмір спричинених збитків позивачу внаслідок пошкодження його майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації становить 807 500,00 доларів США (вісімсот сім тисяч п`ятсот доларів США 00 центів).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спір у даній справі виник між юридичною особою приватного права та іноземною державою російською федерацією (відповідач) як особливим суб`єктом цивільного права.

Згідно з ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, Харківська область.

Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Отже, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії, (зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22)

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕБ-11/1 від 02.03.2022, військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕБ-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v, the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

При цьому, Верховний Суд, визначаючи у прийнятих постановах правові висновки щодо відсутності у РФ судового імунітету, виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. З ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За визначенням частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).

Враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії російської федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Договором купівлі-продажу від 30.08.2021, Договором купівлі-продажу від 12.10.2021, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що станом на дату спричинення шкоди нерухоме майно за адресою: Україна, місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, яке складається з наступних нежитлових приміщень: 1 поверху: № 2,3 літ. Е-1 площею 17,4 кв.м., 1 поверху: № 4 літ. Ж-1 площею 49,8 кв.м., 1 поверху: № 1 літ. В-1 площею 34,2 кв.м., 1 поверху: № 4, 4г, 5-:-20 літ. Г-3 площею 888 кв.м., 3 поверху: № 58, 59, 59а, 59б, 60, 60в, 60г, 60д, 60е, 81 літ. Г-3 площею 954,3 кв.м., 1 поверху: № 1, антр. 15 літ. З-1 площею 309,1 кв.м., 3 поверху: № 1а, 2-:-7 технічного поверху: 1, 2 літ. Б-3 площею 1732,6 кв.м., 1 поверху: № 7-:-50 літ. Б-3 площею 594,4 кв.м., 1 поверху: 6,6а,6б,6в літ. А-1 площею 737,1 кв.м. належало позивачу на праві власності.

Матеріалами справи, зокрема Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.09.2022 (кримінальне провадження №12022221140000621), інвентаризаційним описом основних засобів, нежитлових приміщень від 03.10.2022, Актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, від 06.07.2023, Витягами з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 08.12.2023, від 11.12.2023, Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлових виробничих приміщень 1 поверху: 6,6а,6б,6в в нежитловій будівлі літ. «А-1» - загальною площею 737,1 кв.м., ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД», яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6, Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлових виробничих приміщень 1 поверху: № 7-:-50 загальною площею 594,4 кв.м., нежитлових виробничих приміщень 3 поверху: № 1а, 2-:-7; технічного поверху: 1, 2 загальною площею 1732,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-3», ТОВ «ОЛВЕСТ ТРЕЙД», яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6, Звітом про результати обстеження технічного стану нежитлові виробничі приміщення 1 поверху: № 4, 4г, 5-:-20 - загальною площею 888,0 кв.м., нежитлові виробничі приміщення 3 поверху: № 58, 59, 59а, 59б, 60, 60в, 60г, 60д, 60е, 81 - загальною площею 954,3 кв.м в нежитловій будівлі літ. «Г-3» ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД», яка розташована за адресою: Харківська область, Харківській район, Харківська територіальна громада, м. Харків, вул. Тернопільська, 6 підтверджується, що внаслідок збройної агресії російської федерації, зокрема обстрілами із використанням зенітно-ракетних комплексів систем середнього радіуса дії «С-300» зі сторони збройних сил російської федерації, відбулось пошкодження належного позивачу на праві приватної власності майна, що було прямим наслідком протиправної збройної агресії російської федерації на території України.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 р. у справі № 648/2035/17.

Згідно зі ст. 1 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.

Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил (ст. 3 Гаазької Конвенції).

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до Конвенції, забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання знищеного та пошкодженого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено та пошкоджено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.

Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

Тому стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту прав позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 затверджений Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014 р.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити в шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Спільним наказом від 18.10.2022 р. № 3904/1223 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 р. за № 1522/38858, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання (п. 1 Методики).

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, які є додатком до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Як вже зазначалось, на підтвердження розміру завданих позивачу збитків ним наданий Звіт про оцінку збитків витрат, необхідних для відновлення нерухомого майна, завданих постраждалому ТОВ «ОЛВЕСТ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44276004), за адресою: місто Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, дата складання 28.04.2023.

Із вказаного звіту вбачається, що при його складанні була, зокрема використана Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та ФДМУ 18.10.2022 р. № 3904/1223.

Вказаний звіт про оцінку збитків складений на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Лєсних Сергієм Миколайовичем (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 21.10.2002р. №3361) та відповідає вимогам ст. 98, 101 ГПК України, зокрема стосовно того, що у звіті зазначено, що оцінювач обізнаний та усвідомлює кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Відповідно до вказаного Звіту розмір збитків витрат, необхідних для відновлення нерухомого майна, завданих постраждалому ТОВ «ОЛВЕСТ-ТРЕЙД» у зв`язку з пошкодженням і руйнуванням належних йому нежитлових виробничих приміщень, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6, без урахування ПДВ, становить: 807 500,00 доларів США.

Системний аналіз змісту норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18.

Таким чином, оскільки позивачем доведено наявність в сукупності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування такого заходу як відшкодування збитків, розмір збитків відповідає фактичним обставинам справи, то вимоги позивача про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвест-Трейд" майнової шкоди, заподіяної внаслідок військової агресії російської федерації проти України, у розмірі 807 500,00 доларів США, що є еквівалентом 36 152 663,25 грн станом на 23 липня 2026 за курсом НБУ 44.7711 грн./долар США, визнаються судом обґрунтованими.

При цьому судом враховано, що за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. За таких умов, пред`явлення у даному разі позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то такий судовий збір стягується з відповідача в дохід бюджету, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 29, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації (російська федерація, 119991, м. москва, вул. Житня, буд. 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвест-Трейд" (Україна, 61109, м. Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 44276004, НОМЕР_1 , АТ «Державний експортно-імпортний банк України», код банку 322313) майнову шкоду, заподіяну внаслідок військової агресії російської федерації проти України, у розмірі 807 500,00 доларів США (вісімсот сім тисяч п`ятсот доларів США 00 центів), що є еквівалентом 36 152 663,25 грн (тридцять шість мільйонів сто п`ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три гривні 25 копійок) станом на 23 липня 2026 за курсом НБУ 44.7711 грн./долар США.

Стягнути з держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації (російська федерація, 119991, м. москва, вул. Житня, буд. 14) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 542 289,95 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олвест-Трейд" (Україна, 61109, м. Харків, вул. Тернопільська, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 44276004).

Відповідач: держава російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації (російська федерація, 119991, м. москва, вул. Житня, буд. 14).

Повне рішення складено "30" вересня 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк