Рішення № 140189453, 30.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29637/26

Провадження № 2/127/8328/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Антонюка В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 12.11.2023 року між сторонами було укладено кредитний договір №1857629 та Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування Кредитної лінії № С-001-242375-23-980 за умовами яких відповідачу надано максимальний кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн., а розмір кредитної лінії на дату укладання Угоди становить 30 000,00 грн., зі сплатою 70,8% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Відповідачем борг по кредитному договору не погашений, тому станом на 23.07.2026 року, його заборгованість становить: прострочена заборгованість по кредиту - 49937,60 грн.; прострочені проценти - 28 439,29 грн. Загальна сума заборгованості відповідачки становить 78 376,89 грн., яку позивач і просить стягнути на його користь із відповідача. Крім того, просить стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 08.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

14.09.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він заявлені вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки він є діючим військовослужбовцем, послався на пункт 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого передбачено, що: військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а також військовослужбовцям, які під час дії особливого періоду брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

24.09.2026 року представником АТ «Ідея Банк» - Жовтонецьким В. М., подано заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду, оскільки враховуючи поданий відповідачем відзив із доданими документами, Банком було проведено перерахунок боргу та припинено нарахування Відповідачу процентів по Кредитному договору з дня його укладення - 12.11.2023, у зв`язку із тим, що Відповідач протягом зазначеного періоду перебував на службі в Збройних Силах України за мобілізацією. У зв`язку з викладеним вище, представник позивача зазначає, що АТ «Ідея Банк» вважає за можливе залишити позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів у розмірі 70 428,91 грн., за Кредитним договором №C-001-242375-23-980 від 12.11.2023 - без розгляду.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч.5 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вказану заяву слід задовольнити та залишити без розгляду заявлені вимоги в частині стягнення із відповідача грошових коштів у розмірі 70 428,91 грн., за Кредитним договором №C-001-242375-23-980 від 12.11.2023, оскільки це не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Що ж стосується решти заявлених вимог, то суд дослідивши та проаналізувавши докази по справі, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 207, 526, 527, 530, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 12.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1857629 та Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування Кредитної лінії № С-001-242375-23-980 за умовами якого відповідачу надано максимальний кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн., а розмір кредитної лінії на дату укладання Угоди становив 30 000,00 грн., зі сплатою 70,8% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, у якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

Так, 12.11.2023 року в рамках кредитного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 30 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку клієнта в період з 01.01.2023 по 23.07.2026 року.

Як вбачається із довідки-розрахунку заборгованості та випискою по рахунку № НОМЕР_1 за кредитним договором № С-001-242375-23-980 від 12.11.2023 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 49 937,60 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 28 439,29 грн. - прострочені проценти.

За змістом п. 11 Угоди, банк має право вимагати дострокове повернення клієнтом кредиту за цією Угодою в повному обсязі у випадку затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як убачається із Військового квитка серії НОМЕР_2 від 07.11.2011 року, посвідчення Учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 25.06.2015 та довідки з військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_1 з 30.12.2023 року проходить військову у військовій частині НОМЕР_4 .

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовця та має право на пільги, встановлені законодавством для учасників бойових дій, що підтверджується відповідними документами з уповноважених документів.

Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.

За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) Закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

З урахуванням сформованої та послідовної практики Верховного Суду, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 листопада 2025 у справі № 754/947/22, документи, що підтверджують проходження особою військової служби, зокрема довідка з місця служби, військовий квиток, витяги з наказів командування, а також інші офіційні документи, видані уповноваженими органами, можуть визнаватися належними та допустимими доказами перебування особи у складі Збройних Сил України в період дії воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі наголосила, що сам факт перебування особи на військовій службі під час воєнного стану є юридично значущою обставиною, яка підлягає врахуванню судом при вирішенні процесуальних та матеріально-правових питань. Разом із тим Суд підкреслив, що жоден окремий доказ не має наперед встановленої сили, а тому довідка з військової частини чи військовий квиток не можуть оцінюватися ізольовано або формально.

Суд зобов`язаний здійснювати всебічну, повну та об`єктивну оцінку таких доказів у їх сукупності з іншими матеріалами справи, з урахуванням часу їх видачі, змісту, обсягу відомостей, що в них містяться, їх узгодженості між собою, а також з урахуванням конкретних обставин справи та принципів змагальності, справедливості й розумності. Такий підхід, за висновком Великої Палати, забезпечує баланс між процесуальною економією, правом особи на доступ до правосуддя та необхідністю належного захисту прав і законних інтересів військовослужбовців у період виконання ними конституційного обов`язку щодо захисту держави.

Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 має системний та орієнтуючий характер для судів усіх інстанцій і підлягає обов`язковому врахуванню при вирішенні спорів, у яких встановлення факту проходження військової служби в умовах воєнного стану має істотне юридичне значення.

Враховуючи вищезазначене та заяву представника позивача про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у розмірі 70 428,91 грн., за кредитним договором № С-001-242375-23-980 від 12.11.2023 року, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення з відповідача 7 947,98 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 7 947,98 грн., підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи ступінь задоволення позовних, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 269,96 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 207, 526, 530, 536, 610-611, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 257, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення грошових коштів у розмірі 70 428 (сімдесят тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 91 коп., за кредитним договором № С-001-242375-23-980 від 12.11.2023 - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № С-001-242375-23-980 від 12.11.2023 року у розмірі 7 947 (сім тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 98 коп., а також 269,96 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 30.09.2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: