Рішення № 140189180, 29.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 914/1974/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом:Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м. Київдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ БМ», м. Львівза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Донбас Північний», м. Дружківка, Донецька обл.про:стягнення 15 000,00 грн.

Представники учасників справи: не викликалися.

Обставини розгляду справи.

Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ БМ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско-Донбас Північний», м. Дружківка, Донецька обл., про стягнення 15 000,00 грн, а також судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2026 позовну заяву Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишено без руху у зв`язку з недотриманням останнім вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

09.07.2026 на адресу суду від представника Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі АТ «СК «Країна») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (далі ТзОВ «ЛК «Універсальна») було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № УА/0245886 щодо транспортного засобу Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Позивач зазначив, що 06.12.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу та транспортного засобу БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

За твердженням позивача, у зв`язку з настанням страхового випадку ним виплачено страхове відшкодування у розмірі 145 000,00 грн. При цьому Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аско-Донбас Північний» (далі ПрАТ «СК «Аско-Донбас Північний») як страховиком цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу БАЗ здійснено виплату у розмірі 130 000,00 грн.

Позивач вказав, що різниця між зазначеними сумами становить 15 000,00 грн, яку він просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПІХ БМ» (далі ТзОВ «УСПІХ БМ»), оскільки водій транспортного засобу БАЗ, за твердженням позивача, перебував у трудових відносинах із відповідачем. Позивач також зазначив, що звертався до відповідача з претензією про відшкодування зазначеної суми, однак кошти сплачені не були.

Посилаючись на виникнення у нього права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн невідшкодованої суми страхового відшкодування, а також 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Відповідач проти позовних вимог не заперечив, відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПІХ БМ» має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» (ЄСІТС).

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації його права на подання відзиву на позовну заяву, на виконання вимог Господарського процесуального кодексу України, ухвали Господарського суду Львівської області 30.06.2026 та 10.07.2026 у справі №914/1974/26 було надіслано відповідачу в електронній формі через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Враховуючи положення статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність наявних матеріалів для розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача та відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

26.05.2021 між АТ «СК «Країна» та ТзОВ «ЛК «Універсальна» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №УА/0245886, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 .

06.12.2021 на автомобільній дорозі М-06 «Київ Чоп», 558 км + 700 м, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Унаслідок зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За твердженням позивача, постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.02.2022 у справі №450/5452/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

АТ «СК «Країна» на підставі проведеного огляду транспортного засобу та ремонтної калькуляції №67061 від 30.12.2021 здійснило виплату ТзОВ «ЛК «Універсальна» страхового відшкодування вартості відновлювального ремонту в розмірі 145 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1658 від 18.02.2022.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована за полісом №АР5851821 у ПрАТ «СК «Аско-Донбас Північний», яким здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією про відшкодування різниці між розміром виплаченого ним страхового відшкодування та сумою, виплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності, посилаючись, зокрема, на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТзОВ «УСПІХ БМ». Водночас, за твердженням позивача, відповідне відшкодування відповідачем не здійснено.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 15 000,00 грн, що становить різницю між сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 145 000,00 грн та сумою страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн, виплаченою ПрАТ «СК «Аско-Донбас Північний».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суд вважає за необхідне розмежувати правові конструкції суброгації та регресу, оскільки від правильного визначення правової природи спірних правовідносин залежить застосування відповідних норм матеріального права.

Так, при суброгації відбувається заміна кредитора у вже існуючому зобов`язанні, тобто до страховика переходить право вимоги, яке належало страхувальнику до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Натомість регрес передбачає виникнення нового зобов`язання між особою, яка відшкодувала шкоду, та особою, відповідальною за її заподіяння.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №755/9320/15-ц, у якій також зазначено, що суброгація у правовідносинах майнового страхування регулюється, зокрема, статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», тоді як право регресу врегульовано статтею 1191 ЦК України.

Отже, для задоволення вимоги страховика в порядку суброгації необхідно встановити факт здійснення страхової виплати, її розмір, а також наявність у страхувальника права вимоги до конкретної особи як до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому страховик набуває право вимоги в тому ж обсязі та до тієї особи, яка відповідно до закону або договору несе відповідальність за заподіяну шкоду.

Приписами частини першої статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За змістом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених позивачем підстав позову, для вирішення цього спору необхідним є встановлення обставин щодо особи, яка керувала транспортним засобом під час дорожньо-транспортної пригоди, її правового зв`язку з відповідачем, факту перебування такої особи у трудових відносинах із відповідачем та виконання нею трудових (службових) обов`язків під час дорожньо-транспортної пригоди, а також правової підстави володіння відповідачем транспортним засобом.

Як вбачається із позовної заяви, 06.12.2021 на автомобільній дорозі М-06 «Київ Чоп», 558 км + 700 м, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Унаслідок зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Позивач зазначає, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.02.2022 у справі №450/5452/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а також посилається на те, що згідно із зазначеною постановою ОСОБА_1 працював водієм у ТзОВ «УСПІХ БМ».

Водночас позивачем долучено текст постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.02.2022 у справі №450/5452/21, у якій знеособлено учасника процесу. У вказаному тексті постанови відповідна особа та реквізити зазначені як «ОСОБА_1», «ІНФОРМАЦІЯ_1», «АДРЕСА_1» тощо. Тексту постанови Пустомитівського районного суду Львівської області у вказаній справі, з якої можна було б однозначно прийти до висновку, що саме ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, до матеріалів справи позивачем не долучено, клопотань про витребування судом вказаної інформації позивачем не заявлялось.

Такі відомості не дають суду можливості встановити повний зміст судового рішення, ідентифікувати осіб, зазначених у ньому, визначити їх процесуальний статус, встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди, встановлені судом у справі №450/5452/21, а також з`ясувати, чи встановлювалися зазначеною постановою обставини перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем. Саме лише зазначення у вступній частині постанови суду про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, працює водієм у ТзОВ «УСПІХ БМ», вказаної обставини не доводить, оскільки, як вбачається із описової частини постанови, справа розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, такі обставини в ході розгляду вказаної справи судом не встановлювались.

Таким чином, за відсутності автентичого тексту постанови суд не має можливості перевірити наведені позивачем посилання на її зміст та встановити, які саме обставини були предметом дослідження та встановлення Пустомитівським районним судом Львівської області у справі №450/5452/21.

Відповідно до частини шостої статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, для врахування зазначеної постанови під час розгляду цієї справи суду необхідно мати можливість встановити її зміст та визначити, які саме обставини нею встановлено. За відсутності повного тексту постанови така можливість у суду відсутня.

Крім того, позивачем не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на 06.12.2021 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем та що під час дорожньо-транспортної пригоди він виконував трудові (службові) обов`язки. Клопотань про витребування судом вказаної інформації позивачем не заявлялось.

Матеріали справи також не містять належних доказів того, що транспортний засіб БАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у власності відповідача або знаходився у його володінні на іншій правовій підставі. Клопотань про витребування судом відповідних доказів позивачем не заявлялось.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено правовий зв`язок між ОСОБА_1 , транспортним засобом БАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ТзОВ «УСПІХ БМ», який би свідчив про відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Приписами статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що обов`язок доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, покладається саме на позивача. У цьому випадку саме позивач повинен був довести, що особа, яка керувала транспортним засобом під час дорожньо-транспортної пригоди, перебувала у трудових відносинах із відповідачем, діяла під час виконання трудових обов`язків відповідача, а також що відповідач мав відповідну правову підставу володіння транспортним засобом.

При цьому відповідно до статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з матеріалів справи та наголошувалось судом вище, позивачем не заявлялося клопотання про витребування автентичного тексту постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.02.2022 у справі №450/5452/21, документів, які підтверджують перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТзОВ «УСПІХ БМ», а також документів, що підтверджують право власності чи іншу правову підставу володіння відповідачем транспортним засобом БАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За таких обставин суд не вбачає підстав для самостійного збирання доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, оскільки це суперечить засадам змагальності сторін та встановленому ГПК України розподілу обов`язку доказування.

Суд також враховує, що відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин, суд не може встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТзОВ «УСПІХ БМ», виконання ним трудових (службових) обов`язків під час дорожньо-транспортної пригоди, а також наявність у відповідача права власності чи іншої правової підстави володіння транспортним засобом БАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відсутність автентичного тексту постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.02.2022 у справі № 450/5452/21 також унеможливлює перевірку наведених позивачем посилань на обставини, які, за його твердженням, встановлені зазначеною постановою.

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів зазначених обставин суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено, що саме ТзОВ «УСПІХ БМ» є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відтак не доведено наявності у позивача права вимоги саме до відповідача в порядку суброгації.

При цьому сам по собі факт здійснення позивачем виплати страхового відшкодування у розмірі 145 000,00 грн та виплати страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн не є достатньою підставою для стягнення різниці у розмірі 15 000,00 грн саме з ТзОВ «УСПІХ БМ», оскільки відповідно до статті 993 ЦК України до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 000,00 грн у порядку суброгації задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та інші судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 14, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.09.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.