Рішення № 140188999, 23.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Справа № 914/2311/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали

за позовом:Стрийської окружної прокуратури, Львівська обл., м. Стрий, в інтересах держави в особі позивача Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, с. Дулібидо відповідача:Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львівтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні позивача):Державна екологічна інспекція у Львівській області, м. Львівпро:стягнення 71 926,01 грн.

Представники учасників справи:

від прокуратури: Дмитришин Ю.М. прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Левицька О.А. представник;

від третьої особи: не з`явився.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Стрийської окружної прокуратури, Львівська обл., м. Стрий, в інтересах держави в особі позивача Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, с. Дуліби до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів, про стягнення 71 926,01 грн, а також судового збору.

У позовній заяві прокурор також заявив клопотання про залучення до участі у справі Державної екологічної інспекції у Львівській області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Клопотання обґрунтовано тим, що рішення у справі вплине на права та обов`язки Інспекції як контролюючого органу, позбавивши її можливості вживати подальших заходів щодо стягнення вказаної шкоди.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 24.08.2026 та залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

28.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21215/26 від 28.07.2026).

31.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№21562/26 від 31.07.2026).

Ухвалою суду від 24.08.2026 судове засідання відкладено на 14.09.2026.

14.09.2026 у судовому засіданні суд з`ясував обставини справи, дослідив надані докази, після чого перейшов до стадії ухвалення рішення та призначив його оголошення на 23.09.2026.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Стрийською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом незаконної порубки дерев порід «Берест», «Ясен», «Дуб» та «Акація» у захисних лісонасадженнях залізниці на території Стрийського району Львівської області.

Під час огляду місця події 10.10.2025 встановлено факт незаконної рубки 13 дерев. Висновком судової інженерно-екологічної експертизи №4995-Е від 24.11.2025 підтверджено незаконність їх вирубки та визначено розмір заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди у сумі 71 926,01 грн. Розрахунок проведено на підставі даних, зафіксованих під час огляду місця події.

Зазначена земельна ділянка площею 25,7531 га, у межах якої розташовані незаконно вирубані дерева, перебуває у постійному користуванні АТ «Українська залізниця». Прокурор вважає, що відповідач не забезпечив належної охорони та збереження лісових насаджень, унаслідок чого відбулася незаконна рубка. Особу, яка безпосередньо здійснила порубку, під час досудового розслідування не встановлено.

На думку прокурора, у діях відповідача наявні необхідні умови для покладення цивільної відповідальності: неналежне виконання обов`язків щодо охорони лісу, заподіяна шкода у розмірі 71 926,01 грн, причинний зв`язок між бездіяльністю відповідача та шкодою, а також вина у незабезпеченні належної охорони лісових насаджень.

Оскільки незаконна рубка відбулася на території Грабовецько-Дулібівської територіальної громади, прокурор просить стягнути з АТ «Українська залізниця» 71 926,01 грн шкоди до відповідного місцевого бюджету, а також судовий збір.

Прокурор також зазначив, що територіальна громада, будучи повідомленою про виявлене порушення, самостійно не звернулася до суду, у зв`язку з чим він звернувся з позовом в інтересах держави в особі відповідної територіальної громади.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

По-перше, відповідач стверджує, що сам факт незаконної порубки дерев на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача, не свідчить про його вину чи неналежне виконання обов`язків щодо охорони лісу.

По-друге, відповідач зазначає, що працівники відповідача самостійно виявили незаконну порубку, зафіксували порушення та звернулися до правоохоронних органів, що свідчить про вжиття ними заходів щодо охорони та збереження лісових насаджень.

По-третє, відповідач вважає, що прокурором не доведено протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між його діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Таким чином, відповідач вважає, що підстави для покладення відповідальності на АТ «Укрзалізниця» відсутні.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

На території Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, у кварталі № 48, виділі № 8 захисних лісонасаджень залізниці четвертої виробничої дільниці по напрямку Стрий Сколе, по прив`язці км 1563 пк 3 виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», виявлено факт незаконної порубки дерев.

Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, матеріалами кримінального провадження №12024141130000167 від 08.02.2024, заявою про вчинення правопорушення лісового законодавства від 05.02.2024, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства №3 від 02.02.2024, протоколом огляду місця події від 10.10.2025, складеним за участю понятих, представників філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» та Державної екологічної інспекції у Львівській області.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 10.10.2025, на зазначеній території зафіксовано незаконну рубку дерев, а саме: шести дерев породи «Берест», двох дерев породи «Ясен», семи дерев породи «Дуб», з яких три пні є неліквідними, одного дерева породи «Акація», а також виявлено неліквідні пні в кількості п`яти штук.

За результатами проведеного огляду Державною екологічною інспекцією у Львівській області 13.10.2025 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою 13 дерев порід «Берест», «Ясен», «Дуб» та «Акація». Згідно із зазначеним розрахунком розмір шкоди становив 68 926,04 грн.

У зв`язку з розбіжностями у визначенні розміру заподіяної шкоди постановою слідчого СВ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області від 16.10.2025 у кримінальному провадженні №12024141130000167 від 08.02.2024 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експерта Львівського НДІСЕ №4995-Е від 24.11.2025 встановлено, що рубка шести сухостійних дерев породи «Берест», двох сухостійних дерев породи «Ясен», чотирьох сухостійних дерев породи «Дуб» та одного сухостійного дерева породи «Акація» на території кварталу №48, виділу №8 захисних лісонасаджень залізниці четвертої виробничої дільниці по напрямку Стрий Сколе, по прив`язці км 1563 пк 3, проведена незаконно (самовільно), без відповідного дозволу (лісорубного квитка).

Цим же висновком експерта після проведення арифметичного перерахунку визначено розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою зазначених 13 дерев, у сумі 71 926,01 грн.

Також експертом зазначено, що розбіжність із розрахунком Державної екологічної інспекції у Львівській області від 13.10.2025 зумовлена, зокрема, неправильним застосуванням такси до пня породи «Ясен» розміром 48х54 см. При цьому неліквідні пні в кількості восьми штук під час проведення перерахунку до уваги не бралися.

Судом встановлено, що місце незаконної порубки розташоване в межах земельної ділянки площею 25,7531 га з кадастровим номером 4625380600:02:000:0110, яка знаходиться на території Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право постійного користування зазначеною земельною ділянкою державної форми власності, цільове призначення якої визначено як «для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, для забезпечення функціонування залізничного транспорту», зареєстровано 22.10.2015 за Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця».

Судом враховується, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» у подальшому було перейменовано в Акціонерне товариство «Українська залізниця», яке є правонаступником його прав та обов`язків.

Відповідно до Положення про Регіональну філію «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» остання є відокремленим підрозділом товариства, не має статусу юридичної особи, діє від імені та в інтересах АТ «Українська залізниця» та здійснює делеговані товариством функції у відповідному регіоні.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні захисні лісонасадження знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні АТ «Українська залізниця».

Судом також встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024141130000167 від 08.02.2024 осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку зазначених дерев, не встановлено.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що саме АТ «Українська залізниця» є постійним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані захисні лісонасадження, у межах яких виявлено незаконну порубку.

Стрийська окружна прокуратура Львівської області листом №14.57/05-42-4740 вих-26 від 17.06.2026 повідомила Грабовецько-Дулібівську сільську раду про встановлений факт незаконної рубки дерев та розмір завданої шкоди у сумі 71 926,01 грн., а також про необхідність вжиття заходів щодо її стягнення.

У відповідь Грабовецько-Дулібівська сільська рада листом від 17.06.2026 повідомила прокуратуру, що у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору не вживатиме заходів представницького характеру щодо стягнення зазначеної шкоди, та надала реквізити для зарахування стягнутих коштів.

Отже, встановивши факт незаконної порубки дерев та розмір заподіяної внаслідок цього шкоди у сумі 71 926,01 грн, прокуратура звернулася в інтересах держави в особі Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області з позовом про стягнення зазначеної суми з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 131 1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді пов`язується, зокрема, з наявністю порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійсненням або неналежним здійсненням уповноваженим органом заходів щодо їх захисту.

При цьому представництво прокурором інтересів держави має субсидіарний характер, тобто прокурор не підміняє відповідний орган, уповноважений законом самостійно захищати такі інтереси, а звертається до суду лише за наявності передбачених законом виключних випадків.

Одним із таких випадків є нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним органом.

Нездійснення захисту характеризується пасивною поведінкою уповноваженого органу, який, будучи обізнаним або маючи можливість бути обізнаним про порушення інтересів держави та наділений відповідними повноваженнями для їх захисту, не вживає необхідних заходів, зокрема не звертається до суду.

Неналежне здійснення захисту, у свою чергу, має місце у випадку, коли відповідний орган вчиняє певні дії, однак такі дії є формальними, недостатніми або не забезпечують належного та ефективного відновлення порушених інтересів держави.

Отже, для здійснення прокурором представництва недостатньо самого лише встановлення факту порушення інтересів держави. Прокурор також повинен обґрунтувати наявність виключного випадку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема невжиття компетентним органом належних заходів щодо захисту таких інтересів у розумний строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Така бездіяльність має місце, зокрема, тоді, коли компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, однак не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом заходів щодо захисту інтересів держави протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про їх порушення, може свідчити про бездіяльність такого органу.

Звернення прокурора до компетентного органу до подання позову спрямоване на надання такому органу можливості самостійно здійснити захист інтересів держави. Водночас, якщо після отримання відповідного повідомлення компетентний орган у розумний строк не вживає належних заходів щодо захисту порушених інтересів, така бездіяльність може бути підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

У цій справі прокурор визначив Грабовецько-Дулібівську сільську раду Стрийського району Львівської області органом, в інтересах якого здійснюється представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як встановлено судом, незаконною вирубкою шести сухостійних дерев породи «Берест», двох породи «Ясен», чотирьох породи «Дуб» та одного породи «Акація» на території кварталу № 48, виділу № 8 захисних лісонасаджень залізниці четвертої виробничої дільниці за напрямком Стрий Сколе, за прив`язкою км 1563, пк 3, заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу та порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів.

Місце незаконної порубки розташоване в межах земельної ділянки площею 25,7531 га з кадастровим номером 4625380600:02:000:0110, яка знаходиться на території Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області.

Матеріалами справи підтверджується, що Стрийська окружна прокуратура Львівської області листом від 17.06.2026 №14.57/05-42-4740 вих-26 повідомила Грабовецько-Дулібівську сільську раду Стрийського району Львівської області про встановлений факт незаконної рубки дерев, розмір заподіяної шкоди в сумі 71 926,01 грн та необхідність вжиття заходів щодо її відшкодування.

У відповідь Грабовецько-Дулібівська сільська рада листом від 17.06.2026 повідомила прокуратуру про те, що у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору не вживатиме заходів щодо стягнення зазначеної суми в судовому порядку, та надала реквізити для зарахування стягнутих коштів.

Зі змісту зазначеної відповіді вбачається, що Грабовецько-Дулібівська сільська рада була обізнана про факт порушення інтересів держави, розмір заподіяної шкоди та необхідність її відшкодування. Водночас відповідний орган прямо повідомив про невжиття заходів судового захисту, пославшись на відсутність коштів для сплати судового збору.

Саме по собі посилання на відсутність коштів для сплати судового збору не свідчить про вжиття уповноваженим органом належних заходів щодо захисту інтересів держави та не спростовує факту невжиття ним заходів судового захисту. Матеріали справи не містять доказів звернення сільської ради до суду, вжиття інших передбачених законом заходів для стягнення заподіяної шкоди або вчинення дій, спрямованих на ефективне відновлення порушених інтересів держави.

При цьому суд враховує, що сільська рада не заперечувала ані факту заподіяння шкоди, ані її розміру, ані необхідності її відшкодування. Отже, у відповідного органу були відсутні об`єктивні перешкоди для усвідомлення наявності порушення та необхідності вжиття заходів щодо його усунення.

Крім того, Стрийська окружна прокуратура Львівської області повідомила Грабовецько-Дулібівську сільську раду про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, прокурор до звернення до суду повідомив компетентний орган про виявлене порушення та необхідність захисту інтересів держави, надавши йому можливість самостійно вжити відповідних заходів. Однак сільська рада такої можливості не реалізувала та від вжиття заходів судового захисту фактично відмовилася.

За таких обставин суд доходить висновку, що Грабовецько-Дулібівська сільська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів держави та маючи можливість вжити заходів щодо їх захисту, у розумний строк не звернулася до суду з відповідним позовом та не вжила інших належних заходів для відшкодування заподіяної шкоди. Така поведінка свідчить про нездійснення уповноваженим органом належного захисту інтересів держави.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд також враховує, що звернення прокурора до компетентного органу до подання позову мало на меті надати цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлене порушення та вжити необхідних заходів для захисту інтересів держави. Однак після отримання відповідного повідомлення сільська рада не здійснила судового захисту порушених інтересів, пославшись на відсутність коштів для сплати судового збору.

Таким чином, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави та дотримався передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку звернення до компетентного органу до подання позову. За таких обставин звернення прокурора до суду відповідає встановленим законом умовам здійснення представництва інтересів держави та має субсидіарний характер.

З огляду на викладене суд вважає наявними передбачені законом підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави у цій справі.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право постійного користування земельною ділянкою державної форми власності площею 25,7531 га, кадастровий номер 4625380600:02:000:0110, цільове призначення якої «для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, для забезпечення функціонування залізничного транспорту», зареєстровано 22.10.2015 за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця», а постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 змінено тип товариства з публічного на приватне та перейменовано його в АТ «Українська залізниця».

Суд враховує, що АТ «Українська залізниця» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту у відповідній частині.

Згідно з інформацією, наданою регіональною філією «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», квартал №48, виділ №8 захисних лісонасаджень четвертої виробничої дільниці за напрямком Стрий Сколе, за прив`язкою км 1563, пк 3, розташований у межах зазначеної земельної ділянки. Вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця» та використовується для забезпечення функціонування залізничного транспорту.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 16 ЛК України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно зі ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1991 №356 «Про створення Державної адміністрації залізничного транспорту України» було створено Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізницю) та передано у її відання, зокрема, Львівську залізницю.

Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 № 4442-VI передбачено створення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону до статутного капіталу товариства вноситься, зокрема, право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту.

Абзацами 1, 2 пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, використовуються товариством відповідно до їх цільового призначення. До моменту оформлення прав користування такими земельними ділянками товариство зобов`язане використовувати їх у тих межах та розмірах, у яких вони фактично перебували у користуванні підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 200 від 25.06.2014, статутний капітал товариства формується шляхом внесення права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення об`єктів Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1 до постанови. Серед таких підприємств визначено Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що АТ «Українська залізниця» є постійним користувачем земельної ділянки, у межах якої розташовані спірні захисні лісонасадження.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.13 Положення про виробничий структурний підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», затвердженого наказом регіональної філії від 20.03.2023 № 143/од, на вказаний підрозділ покладено функції щодо забезпечення охорони захисних лісонасаджень від пожеж, незаконних рубок, шкідників, хвороб та інших негативних впливів, а також забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства, раціонального використання та відтворення природних ресурсів.

Згідно зі статтею 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 39 ЛК України передбачено поділ лісів на категорії залежно від їх екологічного та соціально-екологічного значення.

Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Положеннями статті 64 ЛК України передбачено, що підприємства, установи та організації, які здійснюють ведення лісового господарства, зобов`язані забезпечувати охорону лісів від пожеж, захист їх від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Правова позиція щодо відповідальності постійного лісокористувача за шкоду, заподіяну незаконною рубкою, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 та від 11.02.2026 у справі № 907/278/25.

Верховний Суд виходить із того, що обов`язок щодо організації та забезпечення охорони і захисту лісів, у тому числі від незаконних рубок, покладається на постійного лісокористувача. Тому цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну незаконною рубкою, можуть нести не лише особи, які безпосередньо здійснили порубку, а й постійний лісокористувач, якщо встановлено його протиправну бездіяльність, що полягає у невжитті належних заходів щодо охорони та збереження лісових насаджень на підконтрольній йому території. При цьому невстановлення особи, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку, саме по собі не виключає відповідальності постійного лісокористувача, оскільки визначальним є встановлення факту неналежного виконання ним покладених законом обов`язків щодо охорони та захисту лісу, наявності шкоди та причинного зв`язку між такою бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 №733 затверджено Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок. Відповідно до підпункту 2 пункту 7 зазначеного Порядку до категорії захисних лісів належать, зокрема, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг.

Отже, з огляду на статус АТ «Українська залізниця» як постійного користувача земельної ділянки, у межах якої розташовані спірні захисні лісонасадження, на відповідача поширюються встановлені законодавством обов`язки щодо їх охорони та захисту, зокрема від незаконних рубок.

Судом встановлено, що у кварталі №48, виділі №8 захисних лісонасаджень залізниці четвертої виробничої дільниці за напрямком Стрий Сколе, за прив`язкою км 1563, пк 3, виявлено факт незаконної порубки дерев.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження №12024141130000167 від 08.02.2024, заявою про вчинення правопорушення лісового законодавства від 05.02.2024, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства №3 від 02.02.2024, протоколом огляду місця події від 10.10.2025 та іншими матеріалами справи.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 10.10.2025 зафіксовано незаконну рубку шести дерев породи «Берест», двох дерев породи «Ясен», семи дерев породи «Дуб» та одного дерева породи «Акація». При цьому три з семи пнів дерев породи «Дуб» визначено як неліквідні, а також виявлено ще п`ять неліквідних пнів.

За результатами проведеного огляду Державною екологічною інспекцією у Львівській області 13.10.2025 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою 13 дерев порід «Берест», «Ясен», «Дуб» та «Акація», відповідно до якого розмір заподіяної шкоди становив 68 926,04 грн.

У зв`язку з наявністю розбіжностей у визначенні розміру заподіяної шкоди постановою слідчого СВ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області від 16.10.2025 у кримінальному провадженні №12024141130000167 від 08.02.2024 призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно з висновком експерта Львівського НДІСЕ №4995-Е від 24.11.2025, після проведеного арифметичного перерахунку розміру шкоди, визначеного спеціалістами Державної екологічної інспекції у Львівській області, розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою зазначених 13 дерев, становить 71 926,01 грн.

Розбіжність із розрахунком розміру шкоди, проведеним спеціалістом Державної екологічної інспекції у Львівській області 13.10.2025, зумовлена, зокрема, неправильним застосуванням такси з додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 до пня сухостійного дерева породи «ясен» розміром 48х54 см. При цьому під час проведення перерахунку неліквідні пні в кількості восьми штук до уваги не бралися.

Оцінивши зазначений висновок у сукупності з іншими доказами у справі, суд бере його до уваги як належний та допустимий доказ, що уточнює розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою 13 дерев, у сумі 71 926,01 грн. Доказів, які б спростовували висновок експерта, свідчили про неправильність проведеного ним перерахунку або підтверджували інший розмір заподіяної шкоди, відповідачем суду не подано.

Відповідно до статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Положеннями статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено обов`язок підприємств, установ, організацій та громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом для застосування деліктної відповідальності необхідним є встановлення протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.

Водночас у спірних правовідносинах обов`язки відповідача визначаються не лише загальними нормами цивільного законодавства, а й спеціальними нормами лісового законодавства, які покладають на постійного лісокористувача обов`язок забезпечувати охорону та захист лісових насаджень від незаконних рубок.

При цьому відсутність встановленої особи, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку, сама по собі не виключає можливості покладення відповідальності на постійного лісокористувача, якщо встановлено неналежне виконання ним передбачених законом обов`язків щодо охорони та збереження лісових насаджень.

У цій справі під час досудового розслідування особу, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку, не встановлено. Разом з тим відповідач є постійним користувачем земельної ділянки, у межах якої розташовані спірні захисні лісонасадження, а на відповідний структурний підрозділ відповідача покладено обов`язок щодо їх охорони від незаконних рубок.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що сам факт незаконної порубки на земельній ділянці, яка перебуває у його постійному користуванні, не свідчить про його вину, а працівники товариства самостійно виявили порушення, зафіксували його та повідомили правоохоронні органи.

Суд оцінює зазначені доводи та враховує, що виявлення працівниками відповідача факту незаконної порубки, її фіксація та повідомлення правоохоронних органів свідчать про реагування на вже виявлене правопорушення. Водночас такі дії самі по собі не підтверджують належного виконання відповідачем усього комплексу обов`язків щодо охорони та збереження захисних лісонасаджень до моменту вчинення правопорушення.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували вжиття відповідачем достатніх та ефективних заходів для запобігання незаконним рубкам саме на спірній території, зокрема доказів організації належного контролю за станом захисних лісонасаджень, проведення відповідних заходів з їх охорони та запобігання незаконним рубкам.

Сам факт невстановлення особи, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку, не спростовує можливості покладення відповідальності на постійного лісокористувача за неналежне виконання покладених на нього обов`язків щодо охорони лісу.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у неналежному виконанні покладених на нього обов`язків щодо охорони та збереження захисних лісонасаджень.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 71 926,01 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код 40081195) на користь Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області (82434, Львівська обл., Стрийський р-н., Грабовецько-Дулібівська ТГ, с. Дуліби, вул. Шевченка, буд. 170-А; ідентифікаційний код 04370998) шкоду, завдану навколишньому природному середовищу в сумі 71 926,01 грн.

Реквізити рахунку стягувача, відкритого в Державній казначейській службі України:

Отримувач: ГУК Львів / Грабовецько-Дулібівська ТГ / 24062100.

Код отримувача (ЄДРПОУ): 38008294.

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

МФО: 899998.

Рахунок (IBAN): UA 028999980333199331000013915.

Код класифікації доходів бюджету (ККДБ): 24062100.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код 40081195) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код 02910031) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Реквізити рахунку стягувача, відкритого в Державній казначейській службі України:

Отримувач: Львівська обласна прокуратура.

Код ЄДРПОУ: 02910031.

Рахунок: ЄА13 8201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві.

4. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

5. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.