Рішення № 140188651, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/8679/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8679/26,

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» (64102, Харківська обл., м. Златопіль, вул. Ринкова, буд. 25, кім. 26А; код ЄДРПОУ: 40547504)

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, кім. 723; код ЄДРПОУ: 38622372)

про стягнення 533 791, 52 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 533 791,52 (п`ятсот тридцять три тисячі сімсот дев`яносто одна гривня п`ятдесят дві копійки) грн., з яких: 365 862,96 грн. (триста шістдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 96 копійок) - сума основної заборгованості; 55 079 грн. 92 коп. (п`ятдесят п`ять тисяч сімдесят дев`ять гривень дев`яносто дві копійки) - пеня; 6 014 грн. 19 коп. (шість тисяч чотирнадцять гривень дев`ятнадцять копійок) - три проценти річних; 17 869 грн. 20 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень двадцять копійок) - сума інфляційних втрат; 88 965 грн. 25 коп. (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень двадцять п`ять копійок) - штраф 20% від суми заборгованості за п.11.3 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24.09.2025 року між ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» і ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» були укладені наступні договори підряду: - № П-01/32-25 про виконання робіт по заміні і ремонту металопластикових вікон в «Корпусі №35», за адресою: вул. Ю. Іллєнка, 2/10 у Шевченківському районі м. Києва на суму 95 340,56 грн. з ПДВ; - № П-01/33-25 про виконання робіт по заміні і ремонту металопластикових вікон в «Учбовому корпусі Б» за адресою: вул. Половецька 49 у Шевченківському районі м. Києва на суму 277 249,34 грн. з ПДВ.

Згідно п.2.6. вищевказаних договорів - остаточне визначення розміру Договірної ціни здійснюється після виконання Підрядником усіх Робіт по фактично виконаним обсягам Робіт з урахуванням фактичної вартості матеріалів на підставі всіх підписаних Сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в (надалі - Акт № КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по формі № КБ-3 (надалі - Довідка № КБ-3).

Підпунктами 3.1.2. договорів встановлено, що остаточний розрахунок за виконані Підрядником роботи здійснюється Замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт (акт № КБ-2в та довідка №КБ-3) або інших погоджених Сторонами актів передачі-приймання результату робіт, укладених у відповідності до вимог, що визначені для первинних облікових документів.

Вказані роботи були виконані ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» у повному обсязі і прийняті Замовником без зауважень, про що свідчать підписні 15.12.2025р. директором ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» А.В. Онупрієнко Акт № КБ-2в і Довідка № КБ-3 по Договору № П-01/32-25 від 24.09.2025р. на загальну суму 95 277,35 грн., в т.ч. ПДВ 15 879,56 грн., а також Акт №КБ-2в і Довідка № КБ-3 по Договору № П-01/33-25 від 24.09.2025р. на загальну суму 270 585,61 грн., в т.ч. ПДВ 45 097,60 грн.

Тобто, строк оплати за договорами № П-01/32-25 та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. настав 26.12.2025 року.

Однак, в порушення погоджених умов договорів, ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» будь-які оплати не проведені. Станом на 13.07.2025 року сума заборгованості ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» перед ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» за договорами № П-01/32-25 та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. загалом складає 365 862,96 грн., в т.ч. ПДВ - 60 977,16 грн.

Крім цього, пунктом 11.3. договорів підряду № П-01/32-25 від 24.09.2025р. та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку від вартості простроченого платежу, а у випадку затримки платежу (розрахунків) більше, ніж на 30 банківських днів, додатково стягується штраф у розмірі 20% відсотків. Враховуючи доводи, викладені в даному позові, які підтверджуються доданими до нього письмовими доказами, загальний розмір заборгованості ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» перед ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» станом на дату подання даного позову складає 533 791,52 (п`ятсот тридцять три тисячі сімсот дев`яносто одна гривня п`ятдесят дві копійки) грн.

Позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору - 09.06.2026р. на електронну адресу info@stm-energo.com.ua та i.rysukhin@stm-energo.com.ua, а також Укрпоштою 09.06.2026р. цінним листом з описом були направлені акт звірки взаємних розрахунків та претензія щодо сплати грошових коштів № 06/10-1 від 10.06.2026р.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідачем подано до суду 13.08.2026 Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що не погоджується із заявленим Позивачем розміром позовних вимог в частині штрафних санкцій та вважає вимоги в цій частині невірно прорахованими, надмірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Так, звертаємо увагу суду на те, що наведений Позивачем розрахунок штрафу санкцій не може бути визнаний належним та обґрунтованим, оскільки здійснений із неправильним визначенням бази нарахування, а також містить арифметичні неточності та помилки при проведенні розрахунків.

Позивачем при визначенні розміру штрафних санкцій належним чином не врахований правильний порядок їх обчислення. Внаслідок цього заявлена до стягнення сума штрафних санкцій є більшою за ту, яка може бути обґрунтовано визначена, виходячи з фактичних обставин справи та умов відповідного зобов`язання.

Таким чином, наведений Позивачем розрахунок не дає можливості встановити обґрунтованість заявленої до стягнення суми штрафу в повному обсязі, оскільки містить як помилки порядку нарахування та арифметичні неточності, що безпосередньо впливають на кінцевий розмір заявлених вимог.

Відповідач вважає, що заявлені Позивачем штрафні санкції підлягають обов`язковому перерахунку з урахуванням належної бази їх нарахування, порядку обчислення, встановленого Договором та Законом, а також з виключенням сум, які були нараховані помилково та не можуть входити до бази розрахунку штрафу.

Так, відповідно до пункту 11.3 Договору Сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу, а у випадку затримки платежу (розрахунків) більше ніж на 30 банківських днів додатково стягується штраф у розмірі 20% відсотків.

Водночас, звертаючись до суду із позовною заявою, Позивач визначив розмір штрафу у сумі 88 965,25 грн, виходячи з 20 % від суми 444 826,27 грн, тобто: 444 826,27 грн х 20 % = 88 965,25 грн. Однак, зазначений Позивачем розрахунок є неправильним, оскільки сума 444 826,27 грн, яка використана Позивачем як база для нарахування штрафу, не є сумою основного невиконаного зобов`язання.

Зокрема, до зазначеної суми Позивачем включено не лише суму основної заборгованості, а й суми, які вже є наслідками порушення грошового зобов`язання, а саме: основний борг - 365 862,96 грн; пеня - 55 079,92 грн; 3 % річних - 5 833,76 грн; інфляційні втрати - 17 869,20 грн.

Таким чином, Позивач фактично визначив базу для нарахування 20- відсоткового штрафу шляхом включення до неї неустойки, процентів та інфляційних втрат, тобто сум, які не є основною сумою простроченого платежу, передбаченого пунктом 11.3 Договору.

Таким чином, загальна сума заявлених Позивачем до стягнення додаткових нарахувань становить 151 955,47 грн, в тому числі: пеня - 55 079,92 грн, 3 % річних - 5 833,76 грн, інфляційні втрати - 17 869,20 грн та штраф - 73 172,59 грн.

При цьому сума зазначених додаткових нарахувань становить понад 41 % від розміру основної заборгованості, яка складає 365 862,96 грн, що свідчить про істотний розмір заявленої Позивачем додаткової фінансової відповідальності порівняно із сумою основного зобов`язання.

З врахуванням наведеного, просимо суд зменшити суму штрафних санкцій на 99%, що складатимуть: 1) 1% від 55 079,92 (сума пені) = 550,80 грн

Отже, зменшена на 99% сума пені становить 550,80 грн. 2) 1% від 5 833,76 (сума 3% річних) = 58,34грн

Отже, зменшена на 99% сума 3 % річних становить 58,34 грн 3) 1% від 17 869,20 (сума інфляційних втрат)=178,69 грн.

Отже, зменшена на 99% сума інфляційних втрат становить 178.69 грн. 4)1% від 73 172,59 (сума штрафу)= 731,73 грн.

Отже, зменшена на 99% сума штрафу становить 731,13 грн.

550,80+58,34+178,69+731,13=1518.96 грн - сума штрафних санкцій, що є обґрунтованими для стягнення з Відповідача, в разі задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Додатково, Відповідач вважає за необхідне звернути увагу суду на поведінку ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» після виникнення заборгованості, а також на обставини, які безпосередньо вплинули на можливість своєчасного виконання грошового зобов`язання та мають істотне значення для визначення розміру відповідальності Відповідача.

Так, одразу після виникнення заборгованості та отримання від Позивача претензії щодо необхідності здійснення оплати ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖЕНЕРГО» не ухилялось від виконання своїх зобов`язань та не вчиняло дій, спрямованих на уникнення відповідальності. Навпаки, Відповідач послідовно вживав заходів для врегулювання ситуації в позасудовому порядку та намагався досягти взаємоприйнятного способу погашення заборгованості.

Першочергово, представниками Сторін здійснювалися переговори в телефонному режимі, під час яких Відповідач неодноразово підтверджував готовність врегулювати питання заборгованості та здійснити її погашення.

Надалі, вже після звернення Позивача до суду, 05.08.2026 року з електронної пошти представника ТОВ «СТМ» на електронну адресу ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» направлений проєкт Мирової угоди з конкретною пропозицією щодо мирного врегулювання спору та погашення заборгованості.

При цьому Відповідач не обмежився формальним направленням пропозиції, а запропонував Позивачу, в разі непогодження із запропонованими умовами, надати власний варіант врегулювання спору, який міг би бути предметом подальшого конструктивного обговорення між сторонами.

Таким чином, поведінка Відповідача свідчить про його реальне та послідовне прагнення до мирного врегулювання спору, а не про ухилення від виконання договірних зобов`язань. Водночас, незважаючи на неодноразові звернення Відповідача та пропозиції щодо врегулювання спору, конструктивного діалогу з боку Позивача досягнуто не було.

Пропозиції Відповідача щодо добровільного врегулювання заборгованості фактично залишилися без належного конструктивного реагування, у зв`язку з чим можливість вирішення спору без подальшого його розгляду судом реалізована не була.

При цьому, ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» не заперечує факту наявності основної суми заборгованості та не має наміру ухилятись від виконання свого основного грошового зобов`язання. Навпаки, Відповідач підтверджує готовність добровільно погасити основну суму заборгованості у розмірі 365 862,96 грн найближчим часом, що додатково підтверджує добросовісність поведінки Відповідача та його намір належним чином виконати взяті на себе договірні зобов`язання.

Зокрема, фінансовий стан та можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» безпосередньо пов`язані з надходженням коштів від інших замовників, за рахунок яких підприємство забезпечує виконання власних договірних зобов`язань, оплату праці працівників, придбання матеріалів та обладнання, оплату робіт субпідрядних організацій, а також здійснення інших витрат, необхідних для безперервного функціонування підприємства.

Відтак виникнення тимчасового дефіциту обігових коштів було зумовлене не недобросовісною поведінкою Відповідача чи його наміром ухилитися від виконання зобов`язань, а об`єктивними особливостями господарської діяльності підприємства та несвоєчасним надходженням платежів від інших контрагентів. Окремо необхідно врахувати специфіку діяльності ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО», яке здійснює роботи у сфері енергетики та на об`єктах критичної інфраструктури.

Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.

Позивачем подано 17.08.2026 до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що не погоджується із доводами відповідача щодо про нібито неправильне визначення Позивачем бази нарахування штрафу за п. 11.3 Договору. Зазначена позиція ґрунтується на неправильному тлумаченні умов укладеного між Сторонами Договору та норм чинного законодавства.

Заява Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та пені на 99% (тоді як сума пені зменшується до 550,80 грн, а штрафу - до 731,13 грн) є явним зловживанням процесуальними правами та намаганням фактично нівелювати інститут відповідальності за порушення зобов`язань.

Відсутність доказів перевищення неустойкою розміру збитків. Проте, Відповідач не надав жодного доказу того, що заявлені Позивачем штрафні санкції перевищують розмір потенційних чи фактичних збитків Позивача.

До відзиву Відповідачем не додано жодного належного та допустимого доказу (довідки банків про рух коштів, виписки з рахунків, фінансову звітність, претензійну переписку з контрагентами), які б підтверджували.

Позивач (ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН») працює у тих самих надскладних умовах воєнного стану та збройної агресії рф. Позивач також є суб`єктом господарювання, який має критично важливе значення для економіки, здійснює діяльність, виплачує заробітну плату працівникам, сплачує податки та залучає власні ресурси для виконання робіт.

Неотримання Позивачем коштів від Відповідача спричиняє прямому фінансовому удару по Позивачу. Позивач не повинен нести збитки та зносити позбавлення законного доходу через невиконання Відповідачем своїх договорних обов`язків, за умови, що Позивач свої зобов`язання щодо виконання робіт виконав якісно та в повному обсязі.

Твердження Відповідача про нібито вжиття заходів для мирного врегулювання спору до суду та його добросовісну поведінку не відповідають дійсності: 1. Відсутність реальних переговорів: Твердження про телефонні переговори є повністю безпідставними та нічим не підтвердженими матеріалами справи. Натомість, відсутність будь-яких намагань врегулювати спір підтверджується відсутністю відповіді на письмову претензію № 06/10-1 від 10.06.2026р., що направлялась Позивачем на електронну адресу info@stmenergo.com.ua та i.rysukhin@stm-energo.com.ua, а також Укрпоштою 10.06.2026р. цінним листом з описом.

Щодо долученого Відповідачем листування від 05.08.2026 року та проєкту Мирової угоди зазначаємо, що керівництвом Позивача даний проєкт взагалі не розглядається по суті з об`єктивних та юридичних причин.

Як вбачається з преамбули та тексту наданого Відповідачем проєкту мирової угоди, він стосується взаємовідносин та заборгованості ТОВ «ТЕРМОІЗОЛ», яке взагалі не є стороною у даній справі (910/8679/26) та не має жодного відношення до Договорів підряду між Позивачем та Відповідачем.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

23.07.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» надійшла заява про усунення недоліків.

23.07.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» повторно надійшла заява про усунення недоліків.

28.07.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» надійшло клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу № 910/8679/26 малозначною. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду від 29.07.2026 була направлена відповідачу була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/8679/26 й у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи викладене, Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

У постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 922/2217/15 Верховний Суд зазначає «що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» надійшла заява про долучення до електронного суду.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» надійшла заява.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» надійшла заява про розгляд справи з повідомленням учасників.

13.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2026 У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» про розгляд справи з повідомленням учасників у справі №910/8679/26 від 10.08.2026 - відмовлено.

17.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» надійшла відповідь на відзив.

17.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» надійшла відповідь на відзив.

27.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 365 862,96 грн.

27.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» надійшло заперечення на клопотання (заяву).

28.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» надійшло клопотання про долучення доказів.

31.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» надійшли заперечення на клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» про долучення доказів від 28.08.2026 - задоволено. Поновлено строк на подання доказу: паперової копії електронного доказу - лист Міністерства енергетики України №26/1.3-7.1-6554 від 27.03.2026 року про надання витягу з наказу Міненерго від 26.03.2026 № 162, що міститься у клопотанні про долучення доказів від 28.08.2026. Долучено до матеріалів справи № 910/8679/26: паперову копію електронного доказу - лист Міністерства енергетики України №26/1.3-7.1-6554 від 27.03.2026 року про надання витягу з наказу Міненерго від 26.03.2026 № 162.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

24.09.2025 року між ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» і ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» були укладені наступні договори підряду: - № П-01/32-25 про виконання робіт по заміні і ремонту металопластикових вікон в «Корпусі №35», за адресою: вул. Ю. Іллєнка, 2/10 у Шевченківському районі м. Києва на суму 95 340,56 грн. з ПДВ; - № П-01/33-25 про виконання робіт по заміні і ремонту металопластикових вікон в «Учбовому корпусі Б» за адресою: вул. Половецька 49 у Шевченківському районі м. Києва на суму 277 249,34 грн. з ПДВ.

Згідно п.2.6. вищевказаних договорів - остаточне визначення розміру Договірної ціни здійснюється після виконання Підрядником усіх Робіт по фактично виконаним обсягам Робіт з урахуванням фактичної вартості матеріалів на підставі всіх підписаних Сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в (надалі - Акт № КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по формі № КБ-3 (надалі - Довідка № КБ-3).

Підпунктами 3.1.2. договорів встановлено, що остаточний розрахунок за виконані Підрядником роботи здійснюється Замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт (акт № КБ-2в та довідка №КБ-3) або інших погоджених Сторонами актів передачі-приймання результату робіт, укладених у відповідності до вимог, що визначені для первинних облікових документів.

Вказані роботи були виконані ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» у повному обсязі і прийняті Замовником без зауважень, про що свідчать підписні 15.12.2025р. директором ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» А.В. Онупрієнко Акт № КБ-2в і Довідка № КБ-3 по Договору № П-01/32-25 від 24.09.2025р. на загальну суму 95 277,35 грн., в т.ч. ПДВ 15 879,56 грн., а також Акт №КБ-2в і Довідка № КБ-3 по Договору № П-01/33-25 від 24.09.2025р. на загальну суму 270 585,61 грн., в т.ч. ПДВ 45 097,60 грн.

Так, строк оплати за договорами № П-01/32-25 та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. настав 26.12.2025 року.

ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» заборгованості до відкриття провадження у справі сплачено не було. Сума заборгованості ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» перед ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» за договорами № П-01/32-25 та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. загалом складає 365 862,96 грн., в т.ч. ПДВ - 60 977,16 грн.

Крім цього, пунктом 11.3. договорів підряду № П-01/32-25 від 24.09.2025р. та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку від вартості простроченого платежу, а у випадку затримки платежу (розрахунків) більше, ніж на 30 банківських днів, додатково стягується штраф у розмірі 20% відсотків. Враховуючи доводи, викладені в даному позові, які підтверджуються доданими до нього письмовими доказами, загальний розмір заборгованості ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» перед ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» станом на дату подання даного позову складає 533 791,52 (п`ятсот тридцять три тисячі сімсот дев`яносто одна гривня п`ятдесят дві копійки) грн.

Позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору - 09.06.2026р. на електронну адресу info@stm-energo.com.ua та i.rysukhin@stm-energo.com.ua, а також Укрпоштою 09.06.2026р. цінним листом з описом були направлені акт звірки взаємних розрахунків та претензія щодо сплати грошових коштів № 06/10-1 від 10.06.2026р.

ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» не заперечувало факту наявності основної суми заборгованості та не має наміру ухилятись від виконання свого основного грошового зобов`язання. Відповідач підтвердив готовність добровільно погасити основну суму заборгованості у розмірі 365 862,96 грн найближчим часом.

Відповідач зазначив, що фінансовий стан та можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» безпосередньо пов`язані з надходженням коштів від інших замовників, за рахунок яких підприємство забезпечує виконання власних договірних зобов`язань, оплату праці працівників, придбання матеріалів та обладнання, оплату робіт субпідрядних організацій, а також здійснення інших витрат, необхідних для безперервного функціонування підприємства.

Відповідач, зазначає, що добросовісності своєї поведінки та просить зменшити суму штрафних санкцій на 99%.

Зазначено, що відповідач ініціював переговори, пропонував шляхи погашення заборгованості, звертався до Позивача з пропозиціями щодо мирного врегулювання спору з пропозицією укласти мирову угоду.

Натомість, щодо долученого Відповідачем листування від 05.08.2026 року та проєкту Мирової угоди позивач зазначив, що керівництвом позивача даний проєкт взагалі не розглядається по суті з об`єктивних та юридичних причин та як вбачається з преамбули та тексту наданого Відповідачем проєкту мирової угоди, він стосується взаємовідносин та заборгованості юридичної особи, що не є стороною у даній справі та не є стороною Договорів підряду між Позивачем та Відповідачем.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Виписка з ЄДР щодо позивача, Договір підряду №П-01/32-25 від 24.09.2025 р.; Додаток №2 до Договору підряду№П-01/32-25 від 24.09.2025 р. Класифікація видів порушень; Додаток №3 Остаточний акт приймання-передачі робіт до Договору підряду№П-01/32-25 від 24.09.2025 р.; Додаток №1А; Додаток №1Б; Локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 (Додаток №1В); Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2025 р. до Договору підряду№П-01/32-25 від 24.09.2025 р; Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 15.12.2025 р. до Договору підряду№П-01/32-25 від 24.09.2025 р; Відомості ресурсів (Додаток 11); Розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат до акту №1; Розрахунок №5; Розрахунок №6; Договір підряду №П-01/33-25 від 24.09.2025 р.; Додаток №2 до Договору підряду№П-01/33-25 від 24.09.2025 р. Класифікація видів порушень; Додаток №3 Остаточний акт приймання-передачі робіт до Договору підряду№П-01/33-25 від 24.09.2025 р.; Додаток №1А; Додаток №1Б Дефектний акт; Локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 (Додаток №1В); Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2025 року до Договору підряду№П-01/33-25 від 24.09.2025 р.; Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 15.12.2025 р. до Договору підряду№П-01/33-25 від 24.09.2025 р; Відомості ресурсів (Додаток 11); Розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат до акту №1; Розрахунок №5; Розрахунок №6; Претензія від 10.06.2026 №06/10-1; Розрахунок заборгованості; Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період від 01.12.2025 по 13.07.2026; Проект мирової угоди від 05.08.2026 з підтвердженням направлення; Платіжна інструкція в національній валюті від 25.08.2026 №42937 на суму 95 277, 35 грн; Платіжна інструкція в національній валюті від 25.08.2026 №42938 на суму 270 585, 61 грн; Повідомлення щодо підтвердження статусу підрядної організації; Розпорядження від 16.02.2026 з додатками; лист Міністерства енергетики України №26/1.3-7.1-6554 від 27.03.2026 року про надання витягу з наказу Міненерго від 26.03.2026 № 162, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таку ж правову позицію викладено Верховним Судом у постанов від 08 грудня 2020 року у справі № 903/664/19.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 108973, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 24.09.2025 року між ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» і ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» були укладені наступні договори підряду: - № П-01/32-25 про виконання робіт по заміні і ремонту металопластикових вікон в «Корпусі №35», за адресою: вул. Ю. Іллєнка, 2/10 у Шевченківському районі м. Києва на суму 95 340,56 грн. з ПДВ; - № П-01/33-25 про виконання робіт по заміні і ремонту металопластикових вікон в «Учбовому корпусі Б» за адресою: вул. Половецька 49 у Шевченківському районі м. Києва на суму 277 249,34 грн. з ПДВ.

Згідно п.2.6. вищевказаних договорів - остаточне визначення розміру Договірної ціни здійснюється після виконання Підрядником усіх Робіт по фактично виконаним обсягам Робіт з урахуванням фактичної вартості матеріалів на підставі всіх підписаних Сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в (надалі - Акт № КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по формі № КБ-3 (надалі - Довідка № КБ-3).

Підпунктами 3.1.2. договорів встановлено, що остаточний розрахунок за виконані Підрядником роботи здійснюється Замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт (акт № КБ-2в та довідка №КБ-3) або інших погоджених Сторонами актів передачі-приймання результату робіт, укладених у відповідності до вимог, що визначені для первинних облікових документів.

Вказані роботи були виконані ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» у повному обсязі і прийняті Замовником без зауважень, про що свідчать підписні 15.12.2025р. директором ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» А.В. Онупрієнко Акт № КБ-2в і Довідка № КБ-3 по Договору № П-01/32-25 від 24.09.2025р. на загальну суму 95 277,35 грн., в т.ч. ПДВ 15 879,56 грн., а також Акт №КБ-2в і Довідка № КБ-3 по Договору № П-01/33-25 від 24.09.2025р. на загальну суму 270 585,61 грн., в т.ч. ПДВ 45 097,60 грн.

Так, строк оплати за договорами № П-01/32-25 та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. настав 26.12.2025 року.

ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» заборгованості до відкриття провадження у справі сплачено не було. Сума заборгованості ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» перед ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» за договорами № П-01/32-25 та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. загалом складає 365 862,96 грн., в т.ч. ПДВ - 60 977,16 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» не заперечувало факту наявності основної суми заборгованості та не має наміру ухилятись від виконання свого основного грошового зобов`язання. Відповідач підтвердив готовність добровільно погасити основну суму заборгованості у розмірі 365 862,96 грн найближчим часом.

Відповідач зазначив, що фінансовий стан та можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» безпосередньо пов`язані з надходженням коштів від інших замовників, за рахунок яких підприємство забезпечує виконання власних договірних зобов`язань, оплату праці працівників, придбання матеріалів та обладнання, оплату робіт субпідрядних організацій, а також здійснення інших витрат, необхідних для безперервного функціонування підприємства.

Також матеріалами справи встановлено, а саме: 27.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 365 862,96 грн.

У клопотанні зазначено,що за Договорами підряду № П-01/32-25 від 24.09.2025 року та № П-01/33-25 від 24.09.2025 року, та на виконання відповідного зобов`язання, 25.08.2026 року ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» сплатило ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» суму основного боргу в розмірі 365 862,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.08.2026 року № 42938 на суму 270 585,61 грн. та платіжною інструкцією від 25.08.2026 року № 42937 на суму 95 277,35 грн.

Позивачем у запереченнях на клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу від 27.08.2026, зазначено, що сплата Відповідачем (після відкриття судом провадження у справі № 910/8679/26 та отримання обґрунтованої відповіді Позивача на відзив) суми основної заборгованості у розмірі 365 862,96 грн. не свідчить про відсутність предмету спору та припинення зобов`язання. Позовні вимоги ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» включають також стягнення пені, три проценти річних, суму інфляційних втрат, штрафу (у розмірі 20% згідно з п. 11.3 Договору) та відшкодування сплаченого Позивачем судового збору. Оскільки заходи цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання Відповідачем не сплачені, предмет спору у справі продовжує існувати. Та просить продовжити розгляд справи № 910/8679/26 по суті та задовольнити позовні вимоги ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» в частині стягнення пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат, штрафу та судового збору - в повному обсязі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено припинення існування предмету спору після відкриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 365 862,96 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд зазначає, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20).

З огляду на наведене вище, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 365 862,96 грн припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 365 862,96 грн, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» не заперечувало факту наявності основної суми заборгованості та не має наміру ухилятись від виконання свого основного грошового зобов`язання. Відповідач підтвердив готовність добровільно погасити основну суму заборгованості у розмірі 365 862,96 грн найближчим часом.

Відповідач зазначив, що фінансовий стан та можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» безпосередньо пов`язані з надходженням коштів від інших замовників, за рахунок яких підприємство забезпечує виконання власних договірних зобов`язань, оплату праці працівників, придбання матеріалів та обладнання, оплату робіт субпідрядних організацій, а також здійснення інших витрат, необхідних для безперервного функціонування підприємства.

Відповідач зазначив, щодо добросовісності своєї поведінки та просив зменшити суму штрафних санкцій на 99%.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем запропоновано мирне врегулювання спору з пропозицією укласти мирову угоду. Натомість, позивач зазначив, що керівництвом позивача даний проєкт не розглядався по суті.

Отже, наведені вище обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до пункту 11.3. договорів підряду № П-01/32-25 від 24.09.2025р. та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку від вартості простроченого платежу, а у випадку затримки платежу (розрахунків) більше, ніж на 30 банківських днів, додатково стягується штраф у розмірі 20% відсотків.

Підпунктами 3.1.2. договорів встановлено, що остаточний розрахунок за виконані Підрядником роботи здійснюється Замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт (акт № КБ-2в та довідка №КБ-3) або інших погоджених Сторонами актів передачі-приймання результату робіт, укладених у відповідності до вимог, що визначені для первинних облікових документів.

Так, строк оплати за договорами № П-01/32-25 та № П-01/33-25 від 24.09.2025р. настав 26.12.2025 року.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 26.12.2025 року по 13.07.2026 року нараховано 55 079 грн. 92 коп. (п`ятдесят п`ять тисяч сімдесят дев`ять гривень дев`яносто дві копійки) - пеня; 6 014 грн. 19 коп. (шість тисяч чотирнадцять гривень дев`ятнадцять копійок) - три проценти річних; 17 869 грн. 20 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень двадцять копійок) - сума інфляційних втрат; 88 965 грн. 25 коп. (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень двадцять п`ять копійок) - штраф 20%.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Враховуючи що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку від вартості простроченого платежу, а у випадку затримки платежу (розрахунків) більше, ніж на 30 банківських днів, додатково стягується штраф у розмірі 20% відсотків відповідно до умов Договору, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені та штрафу є таким, що не суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

Так, щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафу саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафу; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафу, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Такі правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України зроблено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила про те, що висновки Верховного Суду у справах щодо спорів, в яких вирішувалось питання щодо зменшення неустойки, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які беруться судом до уваги та впливають на рішення щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/10331/23.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає за необхідне звернути увагу суду на поведінку ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» після виникнення заборгованості, а також на обставини, які безпосередньо вплинули на можливість своєчасного виконання грошового зобов`язання та мають істотне значення для визначення розміру відповідальності Відповідача. Так, після виникнення заборгованості та отримання від Позивача претензії щодо необхідності здійснення оплати ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖЕНЕРГО» не ухилялось від виконання своїх зобов`язань та не вчиняло дій, спрямованих на уникнення відповідальності. Навпаки, Відповідач послідовно вживав заходів для врегулювання ситуації в позасудовому порядку та намагався досягти взаємоприйнятного способу погашення заборгованості.

Також, необхідно врахувати специфіку діяльності ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО», яке здійснює роботи у сфері енергетики та на об`єктах критичної інфраструктури.

Закон України «Про критичну інфраструктуру» визначає критичну інфраструктуру як сукупність об`єктів критичної інфраструктури, а до об`єктів критичної інфраструктури належать, зокрема, об`єкти, важливі для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. Енергозабезпечення також прямо віднесене законодавством до сфер, пов`язаних із критичною інфраструктурою.

Діяльність Відповідача у зазначеній сфері здійснюється в умовах повномасштабної збройної агресії проти України та систематичних атак на енергетичну інфраструктуру, що об`єктивно ускладнює організацію та своєчасне виконання робіт. Специфіка виконання робіт на об`єктах енергетичної та критичної інфраструктури полягає у необхідності забезпечення їх функціонування та відновлення, у тому числі в умовах підвищеної небезпеки, обмеженого доступу до об`єктів, необхідності оперативного залучення працівників, спеціалізованої техніки, обладнання та матеріалів.

В умовах воєнного стану вартість обладнання, матеріалів, логістичних послуг та робіт субпідрядних організацій є нестабільною та зазнає істотних коливань. Особливо це стосується робіт та обладнання, необхідних для відновлення, ремонту та підтримання функціонування енергетичної інфраструктури після пошкоджень, спричинених ракетними та іншими атаками. Кожне пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури створює необхідність проведення додаткових аварійновідновлювальних та ремонтних робіт, оперативного залучення трудових ресурсів, придбання обладнання та матеріалів, а також забезпечення відповідної логістики.

Одночасно Відповідач стикається з істотними труднощами щодо залучення та забезпечення необхідними трудовими ресурсами, що обумовлено, зокрема, воєнним станом, мобілізаційними процесами, обмеженою кількістю кваліфікованих спеціалістів та специфікою робіт, які виконуються безпосередньо на об`єктах підвищеної небезпеки. Зазначені обставини безпосередньо впливають на строки виконання робіт, собівартість діяльності та рух обігових коштів підприємства.

Водночас ТОВ «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» продовжує здійснювати господарську діяльність, виконувати роботи та забезпечувати функціонування об`єктів, які мають важливе значення для стабільної роботи критичної інфраструктури, фактично продовжує виконувати свою діяльність у надзвичайно складних умовах воєнного стану, несучи при цьому підвищені операційні, фінансові, виробничі та безпекові ризики.

Застосоване у ст.551 ЦК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21). На ці ж самі висновки Верховного Суду посилається скаржник у касаційній скарзі. Аналогічну позицію застосував і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Відтак, суд враховує інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначне прострочення виконання зобов`язання.

Визначення конкретного розміру, на який зменшується належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду (постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 06.08.2025 у справі №910/15125/24).

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок та відповідно до умов договору (п. 11.3), судом розраховано, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу, так, сума пені до стягнення за період з 26.12.2025 по 13.07.2026 на суму основної заборгованості дорівнює 60 492, 68 грн. А також, судом враховано фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів, відтак, сума пені до стягнення з відповідача, що є доцільною та обґрунтованою, відповідно до даних правовідносин, становить 30 246, 34 грн.

Вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій (штрафу) у цій справі, суд, оцінивши ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, забезпечуючи баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про можливість зменшення штрафних санкцій (штрафу) до 10 % від заявленої суми заборгованості, тобто 365 862, 92 грн х 10% = 36 586, 29 грн, виходячи із збалансованості інтересів сторін та виконання відповідачем основного зобов`язання за Договором.

Суд зазначає, що нарахування штрафу здійснюється відповідно до п.11.3 Договору Сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу, а у випадку затримки платежу (розрахунків) більше ніж на 30 банківських днів додатково стягується штраф у розмірі 20% відсотків та відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф є видом неустойки та обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Так, при визначенні бази для розрахунку штрафу має враховуватися саме та сума зобов`язання, яку боржник не виконав або виконав неналежним чином, якщо інше не встановлено договором, відтак, нарахування штрафу здійснюється на суму основної заборгованості.

Також позивачем заявлено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат до стягнення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач розраховує 3% річних у період з 26.12.2025 року по 13.07.2026 рік.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення на 99% суми 3 % річних та суми інфляційних втрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 6 014, 19 грн - 3% річних та 17 869, 20 грн - інфляційні втрати.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 1 360 грн 74 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Також суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі у частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242. 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/8679/26 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» про стягнення 533 791, 52 грн, в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 365 862,96 грн (триста шістдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 96 копійок) - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, кім. 723; код ЄДРПОУ: 38622372) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» (64102, Харківська обл., м. Златопіль, вул. Ринкова, буд. 25, кім. 26А; код ЄДРПОУ: 40547504) суму 3% річних у розмірі - 6 014 (шість тисяч чотирнадцять) грн 19 коп; суму інфляційних збитків у розмірі - 17 869 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн 20 коп; суму штрафу у розмірі - 36 586 (тридцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн 29 коп та суму пені у розмірі - 30 246 (тридцять тисяч двісті сорок шість) грн 34 коп.

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, кім. 723; код ЄДРПОУ: 38622372) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТ КОНСТРАКШН» (64102, Харківська обл., м. Златопіль, вул. Ринкова, буд. 25, кім. 26А; код ЄДРПОУ: 40547504) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 360 (сімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 74 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА