Рішення № 140188619, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/6841/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Титорук Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 2; ідентифікаційний код: 03359018)

про стягнення 9 645,40 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Титорук Тетяна Степанівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (далі - відповідач) про стягнення 9 645,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані переходом до позивача права вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

18.06.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 19.06.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

09.07.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 09.07.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

14.07.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив, яку 14.07.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для подачі відповіді на відзив на п`ять днів.

04.08.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 05.08.2026 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2023 о 09 год. 16 хв. на проспекті Визволителів, 8-А у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "МАЗ 555102-20", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та допустив наїзд на флагштог АЗС, що призвело до пошкодження транспортного засобу та завдання матеріальних збитків, після чого залишив місце події.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 755/1940/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, флагшток та стовп освітлення, встановлені на АЗС за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 8-А, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" та перебувають у володінні та користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" на підставі Договору оренди №56/АБ-17 від 09.10.2017.

Автомобіль "МАЗ 555102-20", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент ДТП, належав Комунальному підприємству по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст".

ОСОБА_1 , станом на момент ДТП, перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на посаді водія автотранспортного засобу МАЗ 555102 №АА53-27ІХ.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "МАЗ 555102-20", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на підставі полісу ОСЦПВВНТЗ АР №6646523.

25.01.2023 ТОВ "Конверс Лінкс" звернулось до ТДВ "СК "Гардіан" з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду №23-01-25/1.

31.05.2023 ТОВ "Конверс Лінкс" звернулось до ТДВ "СК "Гардіан" з Заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі Страхового акту №G-23536-1 від 06.06.2023 та Висновку про розмір матеріального збитку №G-23536-1 від 31.01.2023, ТДВ "СК "Гардіан" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 9 645,40 грн на рахунок ТОВ "Конверс Лінкс", що підтверджується платіжною інструкцією №176290 від 06.06.2023.

14.08.2025 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Титорук Тетяною Сергіївною (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №1/Г.

Додатком №1 до вказаного договору визначено, що предметом відступлення є, зокрема, вимога до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" за страховою справою №№G-23536 на суму 9 645,40 грн.

З огляду на отримання права регресної вимоги до відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 9 645,40 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 755/1940/23, а відповідно до наявної в матеріалах справи копії полісу АР №6646523 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "МАЗ 555102-20", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у ТДВ "СК "Гардіан", відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є ТДВ "СК "Гардіан".

У пункті 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" передбачені види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

За змістом статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до підп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з пунктами 34.1 та 34.2 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Суд встановив, що внаслідок ДТП було пошкоджено майно, яке перебуває у володінні та користуванні ТОВ "Конверс Лінкс", у зв`язку з чим останнє звернулось до ТДВ "СК "Гардіан" із заявою про виплату страхового відшкодування, за наслідком розгляду якої ТДВ "СК "Гардіан" було оцінено шкоду, завдану ТОВ "Конверс Лінкс" внаслідок ДТП, та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 9 645,40 грн згідно зі страховим актом №G-23536-1 від 06.06.2023.

Водночас, зі змісту постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 755/1940/23 вбачається та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , який був визнаний винним у вчиненні ДТП, після здійснення наїзду на майно ТОВ "Конверс Лінкс" покинув місце пригоди.

Підпунктом "в" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відтак, враховуючи встановлені обставини, зокрема заподіяння шкоди ОСОБА_1 під час виконання ним трудових обов`язків на посаді водія в Комунальному підприємстві по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", а також залишення ОСОБА_1 місця ДТП, ТДВ "СК "Гардіан" набуло права зворотної вимоги (регресу) до працедавця ОСОБА_1 та страхувальника ТДВ "СК "Гардіан" - Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст".

При цьому, згідно з пунктом першим частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про відступлення права регресної вимоги, однак відсутні й докази виконання відповідного зобов`язання відповідачем перед первісним кредитором.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають збитки в розмірі 9 645,40 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відтак судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги №4 від 20.08.2025 та Акту приймання-передачі наданих послуг №4 від 20.01.2026 на суму 3000,00 грн.

Дослідивши умови Договору про надання правової допомоги №4 від 20.08.2025, суд встановив, що гонорар адвоката за написання та подання позовної заяви сторони визначили у фіксованому розмірі - 3000,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 20.01.2026 адвокатом надано, а позивачем прийнято послуги з підготовки та подання позовної заяви вартістю 3000,00 грн.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

У свою чергу, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що в матеріалах доданих до позовної заяви відсутні квитанції чи платіжні інструкції на переказ адвокату гонорару згідно договору про надання правової допомоги, які підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу по даній справі.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачеві в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (Україна, 01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 2; ідентифікаційний код: 03359018) на користь Фізичної особи - підприємця Титорук Тетяни Степанівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) збитки в розмірі 9 645 (дев`ять тисяч шістсот сорок п`ять) грн 40 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.09.2026.

Суддя О.В. Нечай