Рішення № 140188608, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/3555/26За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Дей Груп»

про стягнення 149 568, 14 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Дей Груп» (надалі - відповідач) про стягнення 149 568, 14 грн, з яких: 135 367, 86 грн основний борг, 1 070, 53 грн 3% річних, 2 243, 92 грн інфляційні втрати та 10 885, 83 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525-526, 610-611, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3149 від 15.01.2020, у частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

07.04.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/3555/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

08.05.2026 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду надійшли виписки банку про рух коштів та письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 15.

Однак, конверт із ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.04.2026 був повернутий з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання у суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/3555/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет у системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець), позивачем (надалі - балансоутримувач) та відповідачем (надалі - орендар) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3149, (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 08.10.2019 № 39/174 (п. 358) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - об`єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 17, літ. Б для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.

Згідно з п. 2.1. договору, об`єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею: 233, 50 кв.м, у т.ч. підвал - 233, 50 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 12.12.2019 висновком про вартість майна станом на 31.10.2019 становить: за 1 кв.м - 26 239 (двадцять шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 83 коп., всього - 6 127 000 (шість мільйонів сто двадцять сім тисяч) 00 коп.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше, ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акту приймання-передачі об`єкта.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 №21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 №253/6304 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2019 року: 87, 55 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 20 443 (двадцять тисяч чотириста сорок три) грн 76 коп.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до п.п. 4.2.3. п. 4.2. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 5.2. договору визначено, що орендодавець має право стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язанням за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

У випадку примусового стягнення орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також можуть стягуватись у повному обсязі втрати, пов`язані з таким стягненням та іншими процедурами розірвання договорів (демонтаж, зберігання тощо).

Згідно з п. 9.1. договору, він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.01.2020 до 13.01.2023.

Так, на виконання умов договору, 15.01.2020 позивач передав, а відповідач прийняв приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 233, 50 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 17, літ. Б, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 15.01.2020.

Доказів повернення приміщення у нежилому будинку відповідачем позивачу матеріали справи не містять.

03.03.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець), позивачем (надалі - балансоутримувач) та відповідачем (надалі - орендар) було укладено договір про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №3149 від 15.01.2020, (надалі-договір про внесення змін до договору), відповідно до якого, сторони погодили викласти п. 3.1., 3.6. та 3.9. договору в таких редакціях:

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 №253/6304 та від 13.02.2020 №129/8299) і рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 11.02.2020 (протокол №4/190) та згідно з розрахунком становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2020 року: 87, 55 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 20 443 (двадцять тисяч чотириста сорок три) грн 76 коп. (п.3.1. договору).

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати реєстрації цього договору (п.3.6. договору).

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє з 15.01.2020 до 13.01.2030 (п.9.1. договору).

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року, з огляду на це, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 135 367, 86 грн, 10 885, 83 грн пені, 1 070, 53 грн 3% річних та 2 243, 92 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період (з 03.10.2025 по 31.01.2026) відповідач користувався орендованим нерухомим майном - приміщенням у нежилому будинку, яке знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 17, літ. Б, переданим у користування на підставі договору оренди.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

На відносини, пов`язані із орендою комунального майна поширювалася дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019, відповідно до ст. 1 якого:

- оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк;

- орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк;

- орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до п. 3.1. договору, у редакції договору про внесення змін від 03.03.2020, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 №253/6304 та від 13.02.2020 №129/8299) і рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 11.02.2020 (протокол №4/190) та згідно з розрахунком становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2020 року: 87, 55 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 20 443 (двадцять тисяч чотириста сорок три) грн 76 коп.

Пунктом 3.6. договору, у редакції договору про внесення змін від 03.03.2020, передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати державної реєстрації цього договору.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до п.п. 4.2.3 п. 4.2. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, сторонами в п. 3.7. договору погоджено термін виконання зобов`язання із оплат не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253 Цивільного кодексу України та пункту 3.7. договору відповідач повинен був сплачувати позивачу орендну плату за договором оренди протягом спірного періоду наступним чином:

- за жовтень 2025 року до 05.10.2025 включно;

- за листопад 2025 року до 05.11.2025 включно;

- за грудень 2025 року до 05.12.2025 включно;

- за січень 2026 року до 05.01.2026 включно;

- за лютий 2026 року до 05.02.2026 включно;

- за березень 2026 року до 05.03.2026 включно;

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку, який було надано позивачем до матеріалів справи та перевірено судом, за користування приміщенням за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року, сума заборгованості за орендними платежами становить 135 367, 86 грн.

Доказів на спростування, на момент звернення позивача до суду з позовом та розгляду справи по суті, заборгованості з орендної плати в сумі 135 367, 86 грн відповідачем не надано.

Отже, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 135 367, 86 грн підлягає задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 1 070, 53 грн 3% річних за загальний період з 02.10.2025 по 23.03.2026 та 2 243, 92 грн інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Відповідно до п. 6.2. договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем у розмірі 1 070, 53 грн за загальний період з 02.10.2025 по 23.03.2026, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивач за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року не врахував умови п. 3.7. договору, згідно якого оплата має здійснюватись до 5 числа поточного місяця, а тому вірним є нарахування 3 % річних з 6 числа розрахункового місяця, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Тому, судом здійснено власний розрахунок за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року, при цьому, обмежуючись сумами та періодами, визначеними позивачем, наступним чином:

Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)3% (грн)Жовтень 202506.10.2025 - 31.10.202521 061, 3445, 01Листопад 202506.11.2025 - 30.11.202543 713, 1689, 82 Грудень 202506.12.2025 - 31.12.202566 455, 60142, 01Січень 202606.01.2026 - 31.01.202689 243, 52190, 71 Лютий 202606.02.2026 - 28.02.2026112 190, 95212, 09Березень 202606.03.2026 - 23.03.2026135 367, 86200, 27Всього: 879, 91Отже, за розрахунком суду, сума 3 % річних за загальний період з 06.10.2025 по 23.03.2026 складає 879, 91 грн, а тому вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 2 243, 92 грн за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 243, 92 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 10 885, 83 грн пені за загальний період з 02.10.2025 по 23.03.2026.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 02.10.2025 по 23.03.2026 в розмірі 10 885, 83 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано умови п. 3.7. договору, згідно якого оплата має здійснюватись до 5 числа поточного місяця, а тому вірним є нарахування пені з 6 числа розрахункового місяця, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Тому, судом здійснено власний розрахунок пені, при цьому, обмежуючись періодами та сумами, визначеними позивачем, наступним чином:

Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)Пеня (грн)Жовтень 202506.10.2025 - 31.10.202521 061, 34465, 08Листопад 202506.11.2025 - 30.11.202543 713, 16928, 16 Грудень 202506.12.2025 - 31.12.202566 455, 601 467, 49Січень 202606.01.2026 - 31.01.202689 243, 521 965, 80 Лютий 202606.02.2026 - 28.02.2026112 190, 952 120, 87Березень 202606.03.2026 - 23.03.2026135 367, 862 002, 70Всього: 8 950, 10Отже, за розрахунком суду, розмір пені за період з 06.10.2025 по 23.03.2026 складає 8 950, 10 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, та враховуючи, що сума основного боргу була сплачена відповідачем під час розгляду судом справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 135 367, 86 грн основного боргу, 8 950, 10 грн пені, 879, 91 грн 3% річних та 2 243, 92 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Дей Груп» (01033, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 15, ідентифікаційний код 38545026) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 135 367 (сто тридцять п`ять тисяч триста шістдесят сім) грн 86 коп. основного боргу, 8 950 (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 10 коп. пені, 879 (вісімсот сімдесят дев`ять) грн 91 коп. 3% річних, 2 243 (дві тисячі двісті сорок три) грн 92 коп. інфляційних втрат та 2 624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн 55 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань