Рішення № 140188454, 14.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2026Справа № 910/7699/23 (910/13890/23)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР ПЛЮС"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Приватне акціонерне товариство "МУЛЬТІ ВЕСТЕ УКРАЇНА 2"

2. розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" арбітражний керуючий Каратун Є.Є.

про визнання договору недійсним

в межах справи № 910/7699/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" (ідентифікаційний код 42825781)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Гайдаєнко Я.О.

Представники: згідно з протоколом судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/7699/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" (ідентифікаційний код 42825781).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" звернулося до суду з позовною заявою про визнання недійсними правочинів боржника в межах справи №910/7699/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/7699/23 (910/13890/23); вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.11.20023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 задоволено клопотання позивача; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФАКТОР ПЛЮС" оригінал договору поруки укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та ТОВ "Лтава Град" та ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" б/н від 14 березня 2019 року для огляду судом у судовому засіданні та його належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи; витребувано у відповідача оригінал Правочину про уступку права вимоги від 15 лютого 2019 року укладеного між MULTI SPAIN MANAGEMENT, S.A. та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та Угоди про надання позики від 16 грудня 2007 року укладеної між "Мульті Файненс Б.В." та ПАТ "Мульті Весте Україна 2" для огляду судом у судовому засіданні та їх належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи.

09.11.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

29.11.2023 від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" надійшла заява про залучення в якості третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 залучено розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі № 910/7699/23 (910/13890/23); задоволено клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи; призначено судову технічну експертизу документів у справі № 910/7699/23 (910/13890/23); проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6); на вирішення експертизи поставлено такі питання: Чи відповідає давність виконання у договорі поруки укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та ТОВ "Лтава Град" та ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" б/н від 14 березня 2019 року друкованого тексту документу; відтиск печатки ТОВ "Лтава Град"; оригінальних підпису директора ТОВ "Лтава Град" ОСОБА_3. вказаній на договорі даті - 14.03.2019 року? Не раніше якого часу створені у договорі поруки укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та ТОВ "Лтава Град" та ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" б/н від 14 березня 2019 року: друкований текст документу; відтиски печатки ТОВ "Лтава Град", оригінал підпису директора ТОВ "Лтава Град" ОСОБА_3.? зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лтава Град"; здійснити попередню оплату експертизи, про що повідомити Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6); зупинено провадження у справі № 910/7699/23 (910/13890/23).

Відповідач з вказаною ухвалою щодо призначення експертизи не погодився у зв`язку з чим подав апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" залишено без задоволення; ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/7699/23 (910/13890/23) залишено без змін; справу № 910/7699/23 (910/13890/23) повернуто до Господарського суду міста Києва.

За час перебування матеріалів справи в північному апеляційному господарському суді до Господарського суду міста Києва 12.01.2024 надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, за змістом якого останній повідомив про ненадання до експертної установи об`єкти дослідження, стосовно якого поставлені питання ухвалою суду від 30.11.2023.

29.03.2023 засобами поштового зв`язку від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист про залишення без виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 через ненадходження у встановлений законодавством термін відповіді на клопотання експерта.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу судді матеріали справи №910/7699/23 (910/13890/23) передано для розгляду судді Яковенко А.В. у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 поновлено провадження у справі №910/7699/23 (910/13890/23); прийнято до свого провадження справу №910/7699/23 (910/13890/23); призначено по справі судову технічну експертизу документів у справі, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6); на вирішення судової експертизи поставлено наступні питання: 1) Чи відповідає давність виконання у договорі поруки укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та ТОВ "Лтава Град" та ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" б/н від 14 березня 2019 року друкованого тексту документу; відтиск печатки ТОВ "Лтава Град"; оригінальних підпису директора ТОВ "Лтава Град" ОСОБА_3. вказаній на договорі даті - 14.03.2019 року ? 2) Не раніше якого часу створені у договорі поруки укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та ТОВ "Лтава Град" та ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" б/н від 14 березня 2019 року: друкований текст документу; відтиски печатки ТОВ "Лтава Град", оригінал підпису директора ТОВ "Лтава Град" ОСОБА_3.?; ухвалу суду разом зі справою надіслано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; провадження у справі №910/7699/23 (910/13890/23) зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 поновлено провадження у справі №910/7699/23 (910/13890/23); призначено підготовче засідання на 27.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 закрито підготовче провадження у справі №910/7699/23 (910/13890/23); призначено справу №910/7699/23 (910/13890/23) до розгляду по суті на 31.08.2026.

На час призначеного судового засідання 31.08.2026 у місті Києві тривала повітряна тривога та загроза ракетного обстрілу міста, що унеможливило знаходження представників учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2026 призначено справу №910/7699/23 (910/13890/23) до розгляду по суті на 14.09.2026.

У судовому засіданні, призначеному на 14.09.2026, представник позивача підтримав вимоги позову.

Представник відповідача та арбітражний керуючий проти задоволення позову заперечували.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" (Поручитель), ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» (Боржником) та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (Кредитор) укладено Договір поруки №б/н.

Відповідно до п. 1.1 Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2», як солідарний Боржник, у розмірі 100 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору розмір зобов`язань ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» визначається відповідно до Основної Угоди.

Так, у преамбулі Договору вказано, зокрема, що Основна Угода - це Угода про надання позики від 16 грудня 2007 року, укладена між MULTI SPAIN MANAGEMENT, S.A. (попередня назва - Multi Development Spain, S.A.), та ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» (попередня назва - Закрите акціонерне товариство «Мульті Весте Україна 2»), з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього. Станом на дату укладення цього Договору (14.03.2019р.) розмір заборгованості ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» становить 13 007 000,00 євро за основною сумою позики та 6 856 564,52 євро за процентами, а всього 19 863 654,52 євро.

Відповідно до п. 1.3 Договору порука в обсязі, визначеному п. 1.1 Договору, поширюється на зобов`язання ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» із врахуванням Основної Угоди, а також змін та/або доповнень до неї з моменту набрання ними чинності. Поручитель погодився, що усі інші зміни до Основної Угоди, що можуть бути внесені у майбутньому, не є такими, що збільшують обсяг його відповідальності, оскільки граничний розмір відповідальності Поручителя визначений у п. 1.1 Договору. Порукою забезпечуються зобов`язання ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» з врахуванням змін до Основної Угоди, що можуть бути внесені у майбутньому без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із Поручителем. Поручитель дає згоду забезпечувати виконання зобов`язань іншим боржником за Основною Угодою у випадку переведення боргу, правонаступництва або в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 1.4 Договору Поручитель ознайомлений з умовами Основної угоди. Додаткової угоди №7. Правочину про уступку права вимоги та всіма іншими документами, шо підтверджують заборгованість ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2», ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо їх положень не має.

Відповідно до п. 1.5 Договору зобов`язання Поручителя перед Кредитором є безумовними і ніяких додаткових умов, окрім передбачених ним Договором не потребують. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» з урахуванням положень п. 1.1 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Поручитель вправі в день настання строку виконання зобов`язання Боржника здійснити його належне виконання за ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» повністю або частково.

Відповідно до п. 2.3 Договору Поручитель зобов`язаний належно виконати зобов`язання ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» у випадку та з моменту виникнення заборгованості ПрАТ «МУЛЬТІ ВЕСТЕ Україна 2» у зв`язку із порушенням умов Основної Угоди чи неможливістю виконання ним його зобов`язань (ліквідація, відсутність коштів, банкрутство, інші боргові чи кредитні зобов`язання, тощо).

Договір поруки від 14.03.2019 зі сторони поручителя підписано директором та єдиним власником товариства ОСОБА_2 .

На підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Лтава Град» від 21.05.2019, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частка у статутному капіталі ТОВ «Лтава Град» у розмірі 100% перейшла у власність ОСОБА_5 .

Відповідні відомості про зміну складу засновників (учасників) юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, та в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Зокрема, необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторони не вчинили будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, зокрема сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Під час розгляду відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.06.2021 у справі № 922/2495/21).

Судом ураховані доводи позивача про те, що під час укладання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Лтава Град» від 21.05.2019 покупця ОСОБА_5 не було повідомлено про існування будь-яких зобов`язань ТОВ «Лтава Град» згідно Договору поруки від 14.03.2019 у розмірі 100 000 000,00 грн.

Утім, викладення в умовах договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства всіх зобов`язань товариства перед третіми особами не передбачено вимогами чинного законодавства.

При цьому, матеріали справи також не містять доказів того, що покупець вимагав у продавця в письмовій формі надання йому відомостей про наявність зобов`язань ТОВ «Лтава Град» перед третіми особами, а також включення цих відомостей до умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.

Щодо доводів позивача про те, що в ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" до 04.07.2023 був спільний кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.

У пункті 30 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Так, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс", як новий кредитор, на підставі укладеного з MULTI SPAIN MANAGEMENT, S.A. правочину про уступку права вимоги від 15.02.2019 отримало право вимоги до ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" за договором про надання позики від 16.12.2007.

Разом із цим, укладення договору поруки особами зі спільним кінцевим бенефіціарним власником не заборонено чинним законодавством, та не свідчить про безумовну недійсність такого правочину.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що позивач звертав увагу на сплив 30.06.2022 строку позовної давності за основним договором - договором про надання позики від 16.12.2007.

Проте, обставини щодо спливу строку позовної давності після укладення Договору поруки від 14.03.2019 не свідчать про його фіктивність, оскільки за вимогами статті частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відтак, позивач не позбавлений права доводити обставини щодо спливу строку позовної давності в межах відповідного судового спору про стягнення з нього, як з поручителя, боргу за договором про надання позики від 16.12.2007.

Також, позивач зазначав, що в бухгалтерському обліку ТОВ «Лтава Град» не відображалась інформація про Договір поруки від 14.03.2019 та наявність будь-яких зобов`язань перед відповідачем.

Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації, визначені в частині 4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відтак, сама по собі відсутність у бухгалтерському обліку ТОВ «Лтава Град» зобов`язань за Договором поруки від 14.03.2019 не свідчить про фіктивність такого правочину, за відсутності жодних інших належних та допустимих доказів у справі.

Із метою повного та всебічного встановлення обставин справи, судом задоволено клопотання позивача та призначено судову технічну експертизу документів у справі № 910/7699/23 (910/13890/23), на вирішення якої поставлено такі питання: Чи відповідає давність виконання у договорі поруки укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та ТОВ "Лтава Град" та ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" б/н від 14 березня 2019 року друкованого тексту документу; відтиск печатки ТОВ "Лтава Град"; оригінальних підпису директора ТОВ "Лтава Град" ОСОБА_3. вказаній на договорі даті - 14.03.2019 року? Не раніше якого часу створені у договорі поруки укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та ТОВ "Лтава Град" та ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" б/н від 14 березня 2019 року: друкований текст документу; відтиски печатки ТОВ "Лтава Град", оригінал підпису директора ТОВ "Лтава Град" ОСОБА_3.?

У зв`язку з цим, судом зобов`язано позивача надати оригінал договору поруки від 14.03.2019.

Відповідно до статті 99 ГПК України суд, за клопотанням учасника справи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

З аналізу положень статей 73, 99 ГПК України вбачається, що висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі; експертиза призначається судом за його власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Згідно з положеннями п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Натомість, як зазначено судовим експертом у листі від 14.03.2025, відповідно до п. 4.3. 1нструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (зi змінами та доповненнями), експертне провадження № 10866/24-34, призначене за ухвалою Господарського суду міста Києва 09.09.2024 (суддя Яковенко А.В.), залишене без виконання, оскільки оригінал досліджувального документа - договору поруки від 14.03.2019, не надходило, що унеможливлює проведення призначеної експертизи.

Відтак, у зв`язку не наданням судовому експерту оригіналу договору поруки від 14.03.2019, проведення судової технічної експертизи документів не здійснено.

Відповідно до статті 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, позивачем до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наведених ним обставин, які, на думку позивача, характеризують Договір поруки від 14.03.2019 як фіктивний правочин.

Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Ураховуючи викладене, суд вважає недоведеною позивачем наявність основних ознак фіктивності Договору поруки від 14.03.2019, а саме: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні позову, оскільки правові підстави для визнання недійсним Договору поруки від 14.03.2019 відсутні.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс рішення складено 30.09.2026

Суддя А.В. Яковенко