Рішення № 140188346, 29.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2026Справа № 910/3083/26За заявою Приватного підприємства ФІРМА «ГІД» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3083/26,

за позовом Приватного підприємства ФІРМА «ГІД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління відходами»

про стягнення 1237789,06 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3083/26 за позовом Приватного підприємства ФІРМА «ГІД» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління відходами» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1237789,06 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 закрито провадження у справі № 910/3083/26 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу 1018480,66 грн. В іншій частині позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління відходами» на користь Приватного підприємства ФІРМА «ГІД» заборгованість у сумі 219308,40 грн та 3289,63 грн судового збору.

Через систему "Електронний суд" 18.08.2026 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. У поданій заяві останній просить суд покласти на відповідача 73778,91 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №01.3-16/469/26 від 08.09.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3083/26 для розгляду заяви Приватного підприємства ФІРМА «ГІД» про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 вказану заяву передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 17.09.2026 вище вказану заяву позивача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

Через систему «Електронний суд» 23.09.2026 від представника позивача надійшли письмові заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

У вище наведених запереченнях представник відповідача зазначає те, що відповідач фактично не мав можливості ознайомитися з матеріалами заяви про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з чим, останній просить забезпечити йому можливість ознайомлення з відповідними документами та подання додаткових пояснень щодо конкретного складу та розміру заявлених витрат. Оскільки вартість наданих адвокатських послуг з правничої допомоги при розгляді даної справи має бути повно та всебічно перевірена на відповідність критеріям співмірності та розумності та відповідати критеріям обґрунтованості, пропорційності до предмета спору з обсягом наданих адвокатських послуг, які були надані адвокатом та витраченим ним часом на надання таких послуг.

Так, представник відповідача у поданій заяві про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заперечує, що звернення позивача до суду разом з підготовкою позовної заяви потребували надання професійної правничої допомоги. Водночас для визначення розміру судових витрат, які можуть бути покладені на відповідача має значення фактичний обсяг наданих адвокатських послуг в межах розгляду цієї справи.

Разом з тим, представник відповідача звертає увагу суду, що розгляд вказаної справи в суді першої інстанції не відзначався підвищеною складністю, оскільки даний спір не відноситься до категорії високої складності, а матеріали справи свідчать, що окрім позовної заяви та клопотань про долучення платіжних інструкцій на підтвердження погашення відповідачем заборгованості представник позивача нічого не долучав, а відповідач у свою чергу не формував значного масиву зустрічних доказів чи процесуальних клопотань, які вимагали б додаткового юридичного аналізу, застосування спеціальних знань або прикладення значних зусиль для написання обставин щодо укладення спірного договору та визначення суми оплати за надані послуги, так як спір у цій справі вирішувався переважно на підставі письмових договірних та первинних документах.

Тому, вище наведене свідчить про те, що даний спір не характеризується значним обсягом змагальної процесуальної роботи, а переважна частина заявленої позивачем заборгованості була добровільно погашена відповідачем під час розгляду справи №910/3083/26.

З огляду на вище наведені обставини, представник відповідача у поданих письмових запереченнях зазначає про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, оскільки заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу у сумі 73778,91 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю цієї справи.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується відповідна заява, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для її розгляду, враховуючи подані відповідачем письмові заперечення суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору про надання правничої (правової) допомоги № 12-03/26 від 12.03.2026 (далі - Договір №12-03/26 від 12.03.2026), укладений між Приватним підприємством ФІРМА «ГІД» та адвокатом Зінкевич Дмитром Валерійовичем, копію Додаткової угоди до Договору №12-03/26 від 12.03.2026, копію акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги б/н від 14.08.2026, копію платіжної квитанції №33 від 17.08.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6340/10.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до п.3.1 Договору №12-03/26 від 12.03.2026 клієнт зобов`язаний сплатити адвокату вартість юридичних послуги адвоката (гонорар), що надаються у порядки та строки, що визначені у додаткових угодах або актах, які є невід`ємною частиною Договору, шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги.

Згідно з п.3.1 Додаткової угоди до Договору №12-03/26 від 12.03.2026 клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість правничої допомоги, що становить 73778,91 грн на рахунок адвоката протягом 3-х днів з моменту винесення позитивного рішення в суді першої інстанції.

Так, відповідно до п.1 Акта приймання приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги б/н від 14.08.2026 адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, здійснивши аналіз документів по спірним правовідносинам між ПП Фірма «ГІД» та ТОВ «Центр управління відходами» та формування правової позиції в межах цієї справи; здійснив підготовку та подав до суду позовну заяву з додатками та інші документи з процесуальних питань; приймав участь у судових засіданнях.

Винагорода адвоката за надання правової допомоги, визначеної у п. 1 цієї Додаткової угоди №1 становить 73778,91 грн.

Отже, з вище наведеного вбачається, що відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 12-03/26 від 12.03.2026 вартість адвокатських послуг, які були надані позивачу пов`язаних із розглядом справи №910/3083/26 в суді першої інстанції становить 73778, 91 грн.

Як вбачається з наданих до заяви про ухвалення додаткового рішення платіжної квитанції №33 від 17.08.2026 позивачем було здійснено оплату за отримані адвокатські послуги у сумі 73778, 91 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі №916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.

Частиною 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Так, заперечуючи проти заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цього спору відповідач зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу позивача є неспівмірною та такою, що не відповідає критерію розумності, у зв`язку із відсутністю активного змагального процесу, внаслідок добровільного часткового погашення відповідачем боргу перед позивачем, у зв`язку з чим заявлений розмір таких судових витрат є необґрунтовано високим і не відповідає критерію складності справи №910/3083/26.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши питання щодо його відповідності критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у вказаній справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, детально проаналізувавши опис наданих позивачем адвокатських послуг, оцінивши витрати останнього з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, беручи до уваги наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу понесені позивачем до 35000 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління відходами» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, 16; ідентифікаційний код 38233759) на користь Приватного підприємства ФІРМА «ГІД» (09100 Київська обл., м. Біла Церква, вул. Глиняна, 47-А; ідентифікаційний код 24223236) 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.