Рішення № 140188223, 30.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/683/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Акшевського Анатолія Валентиновича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія"

про стягнення заборгованості у розмірі 58 079,84 грн, з них: 56 000,00 грн - основного боргу, 2 079,84 грн - 3% річних.

Представники сторін не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Акшевський Анатолій Валентинович (надалі - ФОП Акшевський А.В., позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" (надалі - ТОВ "ІІК "Нова Технологія", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 58 079,84 грн, з них: 56 000,00 грн - основного боргу, 2 079,84 грн - 3% річних.

Позивач мотивує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 58 079,84 грн. Основна заборгованість у розмірі 56 000,00 грн виникла у відповідача у зв`язку з несплатою грошових коштів за поставлений позивачем товар відповідно до видаткової накладної № 6-01-25 від 30.01.2025 р. на суму 20 000 грн та видаткової накладної № 1-03-25 від 05.03.2025 р. на суму 36 000 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 079,84 грн. Заявлені вимоги обґрунтовано положеннями ст. 526, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, будь-яких інших заяв по суті справи не подав, повноважного представника у судове засідання не направив. Водночас про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2026 про доставку електронного листа (ухвали суду від 03.09.2026 у справі № 909/683/26) до його електронного кабінету.

За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин першої, третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов`язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Як вбачається із частини четвертої ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому судом взято до уваги частину дев`яту ст. 165, частину другу ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, вказують на те, що у період із січня по березень 2025 року між ФОП Акшевським А.В. та ТОВ "ІІК "Нова Технологія" здійснювалися господарські операції з поставки товару.

Поставка товару позивачем та його прийняття відповідачем підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, а саме: видатковою накладною № 6-01-25 від 30.01.2025 р. на суму 20 000 грн та видатковою накладною № 1-03-25 від 05.03.2025 р. на суму 36 000 грн, обопільно підписаними та скріпленими відтисками печаток сторін.

Наведені докази у їх сукупності свідчать про укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб та виникнення відповідних договірних правовідносин.

Відповідач прийняв товар без зауважень, зобов`язання щодо його оплати не виконав - і доказів розрахунку суду не надав.

17.04.2026 року позивачем було направлено відповідачу досудову претензію (вимогу) про стягнення заборгованості від 16.04.2026 за вих. № 1-04-025, що підтверджується копією поштової накладної № 1800100842297 від 17.04.2026 р. та описом вкладення у рекомендований лист, з вимогою про погашення заборгованості. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи, відповідач отримав досудову вимогу 22.04.2026 р. Водночас вимоги не виконав, заборгованість не погасив.

За прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2 079,84 грн.

Отже, предметом спору у цій справі є стягнення з ТОВ "ІІК "Нова Технологія" вартості поставлених ФОП Акшевським А.В. товарів у розмірі 56 000,00 грн та 3% річних у розмірі 2 079,84 грн, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Застосовуючи наведені норми права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, що підтверджується оформленими та підписаними сторонами видатковими накладними.

Згідно з пунктом 6 статті третьої Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див. постанову Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Як свідчить тлумачення статті 526 Цивільного кодексу України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні передбачено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивач виконав належним чином свої зобов`язання з поставки товару, що доведено видатковими накладними № 6-01-25 від 30.01.2025 р. на суму 20 000 грн та № 1-03-25 від 05.03.2025 р. на суму 36 000 грн. Відповідач, підписавши зазначені видаткові накладні, підтвердив належну поставку та факт отримання товару, однак доказів виконання зобов`язання щодо оплати отриманого товару суду не надано, що у свою чергу свідчить про обґрунтованість заявленої позовної заяви у частині стягнення основної суми боргу в розмірі 56 000 грн.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем пред`явлено вимогу до відповідача про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 2 079,84 грн.

Судом здійснено перерахунок 3% річних у межах визначеного позивачем періоду. За результатами такого перерахунку суд встановив, що належний до стягнення розмір 3% річних становить 2 094,90 грн, що на 15,06 грн більше від суми, заявленої позивачем до стягнення (2 079,84 грн). Водночас суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому до до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 2 079,84 грн.

Відповідно до статтей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухваленні рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 154 від 22 травня 2026 року.

За приписами пункту 2 частини першої ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату вирішення спору, судовий збір у розмірі 3 328,00 гривень слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Фізичної особи-підприємця Акшевського Анатолія Валентиновича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" про стягнення заборгованості у розмірі 58 079,84 грн (п`ятдесят вісім тисяч сімдесят дев`ять гривень 84 копійки), з них: 56 000,00 грн (п`ятдесят шість тисяч гривень 00 копійок) - основного боргу, 2 079,84 грн (дві тисячі сімдесят дев`ять гривень 84 копійки) - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" (вул. Хриплинська, буд. 11, літ "Щ", офіс 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76002, код ЄДРПОУ 44556690) на користь Фізичної особи-підприємця Акшевського Анатолія Валентиновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 58 079,84 грн (п`ятдесят вісім тисяч сімдесят дев`ять гривень 84 копійки), з них: 56 000,00 грн (п`ятдесят шість тисяч гривень) - основного боргу, 2 079,84 грн (дві тисячі сімдесят дев`ять гривень 84 копійки) - 3% річних та 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 30.09.2026.

Суддя Світлана КОБЕЦЬКА