Рішення № 140188222, 28.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/924/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, у якій

позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО",

відповідач ГАЛИЦЬКА МІСЬКА РАДА,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ, ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ,

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

за участю представниці позивача Ніколаєвої Г. Б.,

інші учасники справи не з`явились,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

Предметом позову є вимога про визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на будівлю виробничого призначення ТП насосної освітленої води-2, літ. А-1, площею 98,5 кв.м, розташовану в с. Демешківці, вул. Вигода, Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Форма судочинства.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.08.2026 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2.2. Склад учасників справи.

Згідно з ухвалою від 07.08.2026 суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство енергетики України та Фонд державного майна України. Суд виходив з того, що позивач пов`язує свої вимоги з обставинами формування статутного фонду товариства в процесі корпоратизації державного підприємства та з відсутністю відомостей про спірне майно в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, а тому вирішення спору може вплинути на права та обов`язки органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, і держателя цього Реєстру (ч. 2 ст. 50 ГПК України).

2.3. Повідомлення учасників справи про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу. За приписами ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 07.08.2026 та ухвала-повідомлення про судове засідання від 03.09.2026 були внесені до автоматизованої системи документообігу суду та автоматично направлені до електронних кабінетів відповідача і третіх осіб, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд цієї справи.

2.4. Участь учасників справи в судових засіданнях.

У підготовчому засіданні 03.09.2026 взяла участь представниця позивача Ніколаєва Г. Б. (самопредставництво юридичної особи). Відповідач у заяві від 01.09.2026 і Фонд державного майна України в поясненнях від 28.08.2026 просили здійснювати розгляд справи без участі їх представників. Міністерство енергетики України представника не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Неявка представників учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

2.5. Поновлення процесуального строку.

Фонд державного майна України подав пояснення від 28.08.2026 (вх. № 15834/26) з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку на їх подання та про поновлення цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України у судовому засіданні 03.09.2026 суд визнав поважними причини пропуску Фондом державного майна України строку на подання пояснень, поновив цей строк і прийняв пояснення до розгляду. Представниця позивача проти прийняття пояснень не заперечувала.

2.6. Подання заяв по суті справи.

В ухвалі про відкриття провадження від 07.08.2026 суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, що підтверджують заперечення проти позову, п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали, а третім особам строк для подання пояснень щодо позову з викладенням своєї позиції щодо правового статусу спірного майна п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, натомість подав заяву про визнання позову від 01.09.2026 (вх. № 16102/26 від 02.09.2026).

Фонд державного майна України подав пояснення щодо позову від 28.08.2026 (вх. № 15834/26). Міністерство енергетики України пояснень щодо позову не подало.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи.

3.1. Позовна заява від 24.07.2026 (вх. № 6930/26 від 27.07.2026).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є правонаступником Бурштинської державної районної електричної станції, на балансі якої з 01.01.1965 перебувала спірна Будівля, і що з того часу позивач та його правопопередники законно, добросовісно, відкрито та безперервно володіють цим майном понад 60 років.

Позивач зазначає, що ланцюг правонаступництва утворюють: створення на базі Бурштинської, Добротворської і Ладижинської ДРЕС державного підприємства "Західенерго" (наказ Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.03.1995 № 50); заснування на базі цього підприємства Державної акціонерної енергогенеруючої компанії "Західенерго" з затвердженням Акта оцінки цілісного майнового комплексу (наказ того самого Міністерства від 16.08.1995 № 155); подальші перейменування у ВАТ "Західенерго" (1999), ПАТ "Західенерго" (2011), ПАТ "ДТЕК Західенерго" (2012) та АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (2018).

Позивач вказує, що Будівля не увійшла до Переліку об`єктів нерухомого майна (будівель і споруд), що увійшли до статутного фонду ВАТ "Західенерго" під час корпоратизації станом на 01.07.1995, затвердженого Міністерством палива та енергетики України 27.12.2002. Згідно з листом Фонду державного майна України від 07.07.2026 № 10-62-18645 відомості про це майно до Єдиного реєстру об`єктів державної власності не подавались. В листі від 12.06.2026 № 02.1-17/1101 Галицька міська рада повідомила, що Будівля не перебуває у комунальній власності і не зареєстрована як безхазяйне майно; право власності на неї ні за ким не зареєстроване.

Правовою підставою позову позивач визначив ст. 316, 328, 344 ЦК України та послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

3.2. Заява відповідача про визнання позову від 01.09.2026 (вх. № 16102/26 від 02.09.2026).

Галицька міська рада зазначила, що визнає позовні вимоги позивача, і просила здійснювати розгляд справи без участі її представника. Мотивів визнання позову та заперечень по суті спору відповідач не навів. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

3.3. Пояснення третьої особи Фонду державного майна України від 28.08.2026 (вх. № 15834/26).

Фонд державного майна України пояснив, що ПАТ "ДТЕК Західенерго" (ідентифікаційний код 23269555) створене у процесі корпоратизації, засновником якого виступило Міністерство енергетики України, і що питання включення (невключення) об`єктів державного майна до статутних капіталів господарських товариств, які створювалися в процесі корпоратизації, вирішувалися засновником такого товариства.

Фонд зазначив, що Єдиний реєстр об`єктів державної власності з 2005 року формується і ведеться Фондом згідно з інформацією, наданою суб`єктами управління, які несуть відповідальність за проведення інвентаризації державного майна, ведуть облік об`єктів державної власності, що належать до сфери їх управління, здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру і щокварталу передають Фонду інформацію для внесення змін до нього. Підставою для включення відомостей до Реєстру є надходження такої інформації від суб`єктів управління. А тому дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій таких суб`єктів управління.

Фонд повідомив, що в Реєстрі обліковується державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу та перебуває на балансі АТ "ДТЕК Західенерго" (суб`єкт управління майном Міністерство енергетики України), проте відомості стосовно майна "ТП насосної освітленої води-2" за місцезнаходженням: Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Демешківці, вул. Вигода, суб`єктом управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представниці позивача, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" є правонаступником Державної акціонерної енергогенеруючої компанії "Західенерго", заснованої на базі державного підприємства "Західенерго", яке, своєю чергою, створене на базі реорганізованих у відособлені (структурні) підрозділи Бурштинської, Добротворської та Ладижинської ДРЕС і визначене їх правонаступником. Ці обставини підтверджуються наказами Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.03.1995 № 50, від 16.08.1995 № 155, від 29.07.1996 № 131 та Статутом АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО".

4.2. Акціонерне товариство створене в процесі корпоратизації державного підприємства, а пакет його акцій відчужений державою за результатами конкурсу з продажу пакета акцій ПАТ "Західенерго" (наказ Фонду державного майна України від 10.01.2012 № 34). Ці обставини учасники справи не заперечують; їх підтвердив Фонд державного майна України в поясненнях від 28.08.2026.

4.3. Спірна Будівля ТП насосної освітленої води-2 обліковується на балансі позивача під інвентарним номером 010000059042/0000 з датою введення в експлуатацію 01.01.1965 і закріплена за Відокремленим підрозділом "Бурштинська теплова електрична станція", що підтверджується довідкою про балансову належність станом на 31.05.2026.

4.4. На Будівлю в 2026 році виготовлено технічний паспорт (ТІ01:4705-1368-8209-1967). Будівля виробничого призначення ТП насосної освітленої води-2, літ. А-1, площею 98,5 кв.м, розташована в с. Демешківці, вул. Вигода, Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл., ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.2468672.4917122.20260525.11.0000.17.

4.5. Будівля розташована на земельній ділянці площею 29,9944 га з кадастровим номером 2621281800:10:001:0109, яку позивач орендує у Галицької міської ради за договором оренди землі від 03.07.2023 № 09-03/14. Право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2023 (номер запису про інше речове право 50917548).

4.6. Будівля не включена до Переліку об`єктів нерухомого майна (будівель і споруд), що увійшли до статутного фонду ВАТ "Західенерго" під час корпоратизації станом на 01.07.1995, затвердженого Міністерством палива та енергетики України 27.12.2002.

4.7. Згідно з листом Фонду державного майна України від 07.07.2026 № 10-62-18645 та поясненнями цього органу від 28.08.2026 в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності обліковується державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу та перебуває на балансі АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО", суб`єктом управління яким є Міністерство енергетики України; відомості стосовно спірної Будівлі суб`єктом управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися.

4.8. В листі від 12.06.2026 № 02.1-17/1101 Галицька міська рада підтвердила, що Будівля не перебуває на балансі та у власності Галицької міської територіальної громади і не зареєстрована як безхазяйне майно цієї громади.

4.9. Доказів прийняття Будівлі в експлуатацію суду не надано. Згідно з відповіддю Державного архіву Івано-Франківської області акти державної приймальної комісії щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів Бурштинської державної районної електростанції за запитувані періоди не виявлені. Відсутність таких документів підтвердила і представниця позивача в судовому засіданні 03.09.2026.

4.10. Право власності на Будівлю за жодною особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване.

4.11. Ринкова вартість Будівлі станом на 26.06.2026 становить 358 000,00 грн згідно зі Звітом про незалежну оцінку майна.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. Правові підстави набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з вимогою юридичної особи приватного права про набуття у власність нерухомого майна за набувальною давністю та регулюються ст. 316, 326, 328, 331, 344, 345 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК України).

У постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду щодо застосування ст. 344 ЦК України сформулювала висновок про те, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності сукупності таких умов: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

У цій самій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, а після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки в цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Аналогічно, у постанові від 09.07.2019 у справі № 920/999/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду щодо застосування ст. 344 ЦК України зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника.

5.2. Щодо законності об`єкта володіння.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки Будівля обліковується на балансі позивача під інвентарним номером 010000059042/0000 з датою введення в експлуатацію 01.01.1965, належить застосовувати законодавство, яке було чинним на той час.

Станом на 01.01.1965 питання виникнення та оформлення права державної власності на будівлі й споруди регулювалося Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік (введені в дію з 01.05.1962), Цивільним кодексом УРСР 1963 року (введений у дію з 01.01.1964), а також низкою спеціальних підзаконних актів у сфері капітального будівництва та господарського управління. Правове регулювання виникнення права державної власності на той час характеризувалося відсутністю категорії «нерухоме майно» - у законодавстві використовувалися терміни «підприємства, будівлі і споруди», які за бухгалтерським та господарським обліком належали до основних засобів (фондів). Держава була єдиним і виключним власником усього державного майна (ст. 89 ЦК УРСР 1963 р., ст. 21 Основ). Державні підприємства, установи та організації не набували права власності на закріплені за ними будівлі вони здійснювали щодо них лише право оперативного управління.

Основним первинним способом виникнення права державної власності на новозбудовані об`єкти було державне капітальне будівництво, що завершувалось прийняттям об`єкта в експлуатацію (момент виникнення об`єкта як основних засобів) і регулювалось постановою Ради Міністрів СРСР від 15.09.1962 № 949 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом підприємств, будівель і споруд» (та відповідною постановою Ради Міністрів УРСР від 24.10.1962 № 1227) та Будівельними нормами і правилами БНіП (СНиП) III-А.10-62 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом підприємств, будівель і споруд. Основні положення» (введені в дію з 01.01.1963). Датою введення об`єкта в експлуатацію вважалася дата підписання акта державною приймальною комісією, який затверджувався органом, що призначив комісію. На підставі затвердженого акта приймальної комісії об`єкт зараховувався на баланс державного підприємства/установи як основні засоби (оформлювався актом приймання-передачі основних засобів та інвентарною карткою обліку).

Отже, нерухоме майно може бути предметом набуття за набувальною давністю за умови, що воно є об`єктом нерухомості, прийнятим в експлуатацію. Хоча доказів прийняття Будівлі в експлуатацію позивач не надав, суд вважає, що здійснення обліку Будівлі на балансі позивача під інвентарним номером 010000059042/0000 з датою введення в експлуатацію 01.01.1965, свідчить про прийняття його в експлуатацію. За відсутності такого акта, Будівля не могла бути зарахована на баланс державного підприємства.

Суд враховує давність прийняття Будівлі в експлуатацію і встановлює законність об`єкта володіння, виходячи з вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України) та відсутності підстав стверджувати їх недостовірність (ст. 78 ГПК України).

5.3. Щодо добросовісності заволодіння чужим майном і безтитульності володіння.

Позивач не стверджує, що він або його правопопередники заволоділи Будівлею поза волею власника. Навпаки, позов побудований на тому, що Будівля з 01.01.1965 безперервно перебувала на балансі державної районної електричної станції, згодом державного підприємства "Західенерго", Державної акціонерної енергогенеруючої компанії "Західенерго" та створених у порядку їх перейменування товариств, утримувалася за кошти цих підприємств і використовувалася в їхній виробничій діяльності. Представниця позивача в судовому засіданні пояснила, що на час перебування майна на балансі це була державна власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна; управління таким майном здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК України).

Згідно з п. 1.1, 1.2 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України і Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707), таке майно є державною власністю, а норми Положення застосовуються при управлінні державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося у них на балансі. Пунктом 4 наказу від 19.05.1999 № 908/68 встановлено, що господарські товариства, на балансі яких перебуває таке майно, несуть відповідальність за його збереження відповідно до Цивільного кодексу України.

Отже, невключення об`єкта до статутного капіталу господарського товариства, створеного в процесі корпоратизації державного підприємства, означає, що воно залишилося у державній власності і перебуває у товариства на балансі як державне майно.

Відсутність відомостей про Будівлю в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності не змінює форми власності цього майна. Як пояснив Фонд державного майна України, підставою для включення відомостей до Реєстру є надходження інформації від суб`єктів управління, а тому дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління. Реєстр має обліковий характер, а невиконання суб`єктом управління обов`язку з подання відомостей не є підставою для припинення права державної власності або для набуття цього права іншою особою.

Не підтверджує обґрунтованості позову і лист Галицької міської ради від 12.06.2026 № 02.1-17/1101: він лише засвідчує, що Будівля не є комунальною власністю і не обліковується як безхазяйне майно, але не спростовує її належності до державної власності.

5.4. Щодо належності відповідача.

Спір про визнання права власності за набувальною давністю є спором про право, а відповідачем у такому спорі має бути особа, яка є власником майна або заперечує право позивача на нього, тобто особа, права або інтереси якої ухвалене рішення зачіпає.

Галицька міська рада власником спірної Будівлі не є, прав на неї не заявляє. Згідно з листом від 12.06.2026 № 02.1-17/1101 Будівля не перебуває у комунальній власності та не обліковується як безхазяйне майно. Єдиною підставою визначення цього органу відповідачем представниця позивача назвала розташування Будівлі на території Галицької міської територіальної громади, на земельній ділянці, яку позивач орендує в цієї ради. Проте розташування об`єкта в межах певної територіальної громади саме собою не породжує в органу місцевого самоврядування прав чи обов`язків щодо цього об`єкта.

У постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

5.5. Щодо визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України в разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав.

Оскільки Галицька міська рада не є власником спірного майна і не є особою, права якої це майно зачіпає, її визнання позову не може підтверджувати наявності в позивача умов, з якими закон пов`язує набуття права власності за набувальною давністю. Прийняття такого визнання позову і ухвалення на його підставі рішення про визнання права власності на майно, яке за встановлених судом обставин є державною власністю, суперечило б закону і зачіпало б інтереси держави. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про неможливість прийняття визнання позову відповідачем відповідно до ч. 6 ст. 191 ГПК України, оскільки таке визнання зачіпає майнові інтереси держави.

6. Висновки суду.

За таких обставин в задоволенні позову належить відмовити.

7. Судові витрати.

7.1. Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України. Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.2. При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 296,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ "ПУМБ" від 05.08.2026 № 4686527. Інших витрат сторони не заявили.

7.3. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача. Крім того, у підготовчому засіданні 03.09.2026 позивач заявив клопотання про покладення судового збору на нього незалежно від результату вирішення спору. Тому судовий збір у розмірі 4 296,00 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 253, 256, 257 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (ідентифікаційний код 23269555, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15) до ГАЛИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код 04054263, місцезнаходження: 77101, Івано-Франківська обл., м. Галич, площа Волі, буд. 1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ (ідентифікаційний код 37552996, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 30), ФОНД ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код 00032945, місцезнаходження: 01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9), про визнання права власності за набувальною давністю на будівлю виробничого призначення ТП насосної освітленої води-2, літ. А-1, загальною площею 98,5 кв.м, розташовану в с. Демешківці, вул. Вигода, Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської області.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.09.2026.

Суддя О. В. Малєєва