Ухвала суду № 140188141, 30.09.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.09.2026 Справа №908/2354/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Педорич Станіслав Іванович, розглянувши заяву (вх.№2679/08-07/26 від 24.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЬТУМ-Запоріжжя» (вул. Іванова, буд. 99, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 35924440) про видачу судового наказу за вимогою

про стягнення з боржника: Фізичної особи-підприємця Камаєвої Ніни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової заборгованості,

УСТАНОВИВ:

24.09.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ТОВ «ВЕЛЬТУМ-Запоріжжя» про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Камаєвої Ніни Миколаївни заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами у розмірі 2773,25 грн, а також судового збору в розмірі 332,80 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2026 вказану заяву передано для розгляду судді Педоричу С.І.

В обґрунтування вимог за поданою заявою заявник посилається на порушення боржником зобов`язань за договором №2751 від 26.05.2006 щодо оплати послуг зі збирання та вивезення ТПВ, у зв`язку із чим у боржника утворилась заборгованість в розмірі 14273,25 грн, яка реструктуризована за договором №2751р від 16.07.2025, проте повністю не сплачена боржником на умовах цього договору, через що стягувач просить стягнути наявну заборгованість за листопад 2025 року та грудень 2025 року у загальному розмірі 2773,25 грн.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.

Частиною першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Слід підкреслити, що ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 148 ГПК України застосовуються у взаємному зв`язку.

Істотною особливістю розгляду справ у порядку наказного провадження є відсутність спору та можливість стягнення лише за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором. Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати сумніву у відсутності спору про право та належності стягувачу права вимоги. Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що вимоги пред`явлені відповідно до умов договору.

В обґрунтування вимог за поданою заявою заявник посилається на порушення боржником зобов`язань за договором №2751 від 26.05.2006 щодо оплати послуг зі збирання та вивезення ТПВ, у зв`язку із чим у боржника утворилась заборгованість в розмірі 14273,25 грн, яка реструктуризована за договором №2751р від 16.07.2025, проте повністю не сплачена на умовах цього договору, через що стягувач просить стягнути наявну заборгованість за листопад 2025 року та грудень 2025 року у загальному розмірі 2773,25 грн.

Проте, згідно із даними програмного забезпечення комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» у проваджені господарського суду перебуває інша справа №908/2356/26 за заявою ТОВ «ВЕЛЬТУМ-Запоріжжя», яка надійшла до суду 24.09.2026, до Фізичної особи-підприємця Камаєвої Ніни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про видачу судового наказу.

Вимоги у справі №908/2356/26 заявлено на підставі договору №2751 від 26.05.2006 щодо стягнення з ФОП Камаєвої Н.М. боргу за надані послуги з вивезення сміття за період з 01.06.2025 до 31.01.2026 в розмірі 2279,20 грн.

Отже, виходячи зі змісту заявлених вимог в обох справах стягувач посилається на наявність у боржника боргу за одним й тим самим договором №2751 від 25.06.2006, а вимоги частково охоплюють один і той самий період у справі №908/2354/26 листопад-грудень 2025 року, у справі №908/2356/26 01.06.2025 до 31.01.2026, який також включає листопад та грудень 2025 року.

Вказане спростовує презумпцію безспірності вимог за заявою про видачу судового наказу.

При цьому суд вважає, що доданий до заяви у справі №908/2354/26 договір реструктуризації №2751р від 16.07.2025 жодним чином не спростовує відсутність безспірності вимог, оскільки зумовлює необхідність встановлення судом обставин щодо виникнення між сторонами правовідносин надання послуг у певний період, виникнення боргу та його реструктуризація, за який саме період, чи охоплює цей період поточні платежі, що заявлені в іншій справі, тобто здійснення судом певного аналізу обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності порушення його права, в т.ч. щодо наявності невиконаного зобов`язання боржником та за який саме період, однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження, суд не розглядає обґрунтованість вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).

Беручи до уваги, що наказне провадження є безспірним, суд вважає, що викладені у заяві вимоги потребують додаткового дослідження на предмет періодів нарахування заборгованості, тому вимоги заявника не відповідають презумпції безспірності.

Тож у даному випадку вимоги заявника не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження, оскільки в проваджені іншого суду (справа №908/2356/26) є справа за заявою про видачу судового наказу між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, через що заявлені вимоги у цій справі не відповідають презумпції безспірності.

Підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 ГПК України (п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України).

У даному випадку судом встановлено, що наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу, а саме зазначені у п. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України: у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 ГПК України).

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Керуючись статями 147-148, 150-154 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЬТУМ-Запоріжжя» (вул. Іванова, буд. 99, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 35924440) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Камаєвої Ніни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами за листопад 2025 року та грудень 2025 року у загальному розмірі 2773,25 грн та 332,80 грн судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 30.09.2026, та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя С.І. Педорич