№ 140188110, 29.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/57/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 908/804/26

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Інвест»

до відповідача: Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

про стягнення 192014627,90 грн матеріальної шкоди та 44000000,00 грн моральної шкоди

Суддя Боєва О.С.

Без повідомлення (виклику) сторін

УСТАНОВЛЕНО:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Інвест» про постановлення додаткового рішення у справі № 908/804/26 про стягнення з Російської Федерації на користь ТОВ «СТ-Інвест» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 201 463 грн 79 коп., яка згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.09.2026 передана на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області №П-310/26 від 15.09.2026, для розгляду у встановлений ГПК України строк заяви про ухвалення додаткового рішення, враховуючи перебування судді Зінченко Н.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/804/26.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 вищевказану заяву визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 17.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/804/26 прийнято до розгляду, постановлено здійснювати розгляд заяви без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати письмове пояснення/заперечення щодо поданої заяви у строк до 24.09.2026 включно.

Відповідач письмового пояснення/заперечення щодо поданої позивачем заяви не надав.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З положень статті 123 ГПК України слідує, що до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В частинах 1, 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових втрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових втрат, за винятком сплаченого судового збору.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У судовому засіданні 04.08.2026 представник позивача в усній формі заявив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів днів після ухвалення рішення суду, що відображено у протоколі судового засідання від 04.08.2026. Зазначене встановлено судом також з запису аудофіксації судового засідання від 04.08.2026.

31.08.2026 до суду від позивача надійшло «Додаткове обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди», в якому, зокрема, заявлено (повідомлено), що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

У судовому засіданні 02.09.2026, в яке сторони /їх представники не з`явились, справу розглянуто, за наслідками розгляду справи прийнято рішення.

Повне рішення у справі № 908/804/26 оформлено і підписано 10.09.2026.

Заява ТОВ «СТ-Інвест» про постановлення додаткового рішення у справі №908/804/26 з доданими до неї доказами на підтвердження судових витрат надійшла до суду через систему «Електронний суд» 14.09.2026.

Отже, заява про ухвалення додаткового рішення з доданими до неї доказами на підтвердження судових витрат, зважаючи на приписи ч. 5 ст. 240 ГПК України, подана у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.

На підставі вказаних норм процесуального права, враховуючи надходження від ТОВ «СТ-Інвест» відповідної заяви та надання ним доказів на підтвердження розміру судових витрат у встановлений законом строк, суд дійшов до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/804/26 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме витрат позивача на професійну правничу допомогу.

За змістом статті ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З положень ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України слідує, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з доданих до заяви про постановлення додаткового рішення документів, представництво інтересів ТОВ «СТ-Інвест» (позивача) здійснювалось адвокатом Ямою Дмитром Миколайовичем, який діяв на підставі Ордеру серія АР № 1312129, виданого 23.04.2026 на підставі Договору про надання правничої допомоги № 641-г-2026 від 30.03.2026.

За змістом п.п. 1.1, 1.2, п. 3 Договору про надання правничої допомоги № 641-г-2026 від 30.03.2026, Адвокат зобов`язується здійснити представництво інтересів Клієнта та надавати йому правову допомогу у таких справах: всі цивільні, господарські, адміністративні кримінальні справи та провадження, справи адміністративного та конституційного судочинства на території України та за її межами, незалежно від процесуального статусу Клієнта. Адвокат представляє інтереси клієнта згідно з умовами цього Договору в усіх установах, підприємствах, організаціях, правоохоронних та інших державних органах, органах місцевого самоврядування, судових установах України першої, апеляційної і касаційної інстанції, Верховному Суді, з усіма правами, передбаченими процесуальним законодавством для захисника підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, представника позивача, відповідача, третьої особи. Клієнт обов`язаний сплатити Адвокату гонорар у розмір та у строки, зазначені у Додатках до цього Договору.

У Додатку від 30.03.2026 до вказаного Договору, який є його невід`ємною частиною, зокрема, визначено, що Клієнт бажає, а Адвокат погоджується надати адвокатські послуги з представництва інтересів Клієнта у спорі на умовах, за яких винагорода Адвоката залежить від фактичного задоволення позовних вимог за остаточним судовим рішенням. Клієнт бажає досягнення наступного процесуального результату: задоволення позовних вимог Клієнта до РФ про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої пошкодженням майна внаслідок збройної агресії РФ. Сторони домовилися, що винагорода Адвоката становить 10% (десять відсотків) від задоволених позовних вимог за остаточним судовим рішенням. Успішна винагорода сплачується Клієнтом Адвокату протягом 10 банківських днів з моменту фактичного надходження коштів за остаточним судовим рішенням на рахунок Клієнта (або зарахування в рахунок погашення заборгованості).

14.09.2026 Адвокатом та ТОВ «Ст-Інвест» підписано акт приймання-передачі послуг по Договору № 641-г-2026 від 30.03.2026, в якому вказано: найменування послуг усна консультація, складання і подання позовної заяви проти РФ, представництво в суді у справі № 908/804/26, їх вартість 19 201 462,79 грн. Зазначено, що цей акт підтверджує факт надання послуг і відсутність претензій щодо їх кількості та якості.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Правила розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, встановлені в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині 5 ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявляв, заперечень стосовно заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх не співмірності суду не надав.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд враховує правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, в яких вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 134, п. 135 постанови).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, вказано, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 5.39, п. 5.40 постанови).

Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові дійшла до висновку, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Ключовим критерієм під час вирішення питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату (додаткова постанова Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21).

Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у випадку укладення договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», який є складовою частиною гонорару адвоката, суд повинен керуватись вищезазначеними принципами співмірності та розумності, співставляючи заявлену суму з ціною позову, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та результатом вирішення конкретного спору судом.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 також сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як зазначено судом вище, у Додатку до Договору про надання правничої допомоги №641-г-2026 сторони (Адвокат та Клієнт) домовились, що винагорода Адвоката становить 10% (десять відсотків) від задоволених позовних вимог за остаточним судовим рішенням.

Згідно з Актом приймання-передачі послуг від 14.09.2026 вартість наданих Адвокатом послуг у справі № 908/804/26 19 201 462,79 грн, що становить 10% від суми задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що визначення за домовленістю сторін розміру винагороди адвоката (гонорару) за надання правничої допомоги у вигляді «гонорару успіху», є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання, проте такий розмір не є обов`язковим для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. І в даному випадку заявлений позивачем розмір таких витрат є явно завищеним.

Надавши оцінку наданим доказам на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, з урахуванням: категорії справи № 908/804/26, ціни позову, складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг у зв`язку з розглядом цієї справи, а саме: складення позовної заяви, участь адвоката Ями Д.М. в одному підготовчому засіданні 14.07.2026 та одному судовому засіданні з розгляду справи по суті 04.08.2026, зважаючи також на відсутність заперечень іншої сторони щодо заявлених позовних вимог та результат вирішення справи (задоволення заявлених позовних вимог частково), суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача суми 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Інвест» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/804/26 та стягнення з Російської Федерації на користь ТОВ «СТ-Інвест» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 201 463 грн 79 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, Russian federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Інвест», код ЄДРПОУ 34441487 (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84) суму 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

У задоволені іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення складено та підписано 29.09.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва