Ухвала суду № 140188089, 25.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"25" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 5/219-6-10-8-К (907/596/24)

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в особі ліквідатора Ракущинця Андрія Андрашовича від 10.08.2026 (вх. № 02.3.1-02/7849/26 від 11.08.2026) на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича.

у справі № 5/219-6-10-8-К (907/596/24)

за позовом Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго», м. Ужгород, в особі ліквідатора Ракущинця А.А.

до відповідача 1 Територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород

відповідача 2 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про визнання права господарського відання

Учасники справи не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 позов Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в особі ліквідатора Ракущинця Андрія Андрашовича з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог задоволено повністю, визнано право повного господарського відання за Ужгородським комунальним підприємством теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» на нежитлову будівлю, власником якої є Територіальна громада м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради, а саме нежитлову будівлю котельні загальною площею 222.7 кв. м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3А.

Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 19 травня 2026 р. у справі № 5/219-6-10-8-К (907/596/24) апеляційні скарги Ужгородської міської ради б/н від 12.02.2026 та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 16.02.2026 задоволено, рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 по справі №5/219-6-10-8-К (907/596/24) скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

На примусове виконання постанови Західного апеляційного Господарського суду від 19 травня 2026 р. у справі № 5/219-6-10-8-К (907/596/24) господарським судом 02.06.2026 видано накази.

Супровідним листом № 01-16/276/26 від 10.08.2026, на виконання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.08.2026 у справі №5/219-6-10-85-К (907/596/24) у зв`язку з надходженням на адресу Верховного Суду скарги Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ракущинця А.А. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026, матеріали справи №5/219-6-10-85-К (907/596/24) скеровано до Верховного Суду.

11 серпня 2026 року від Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в особі ліквідатора Ракущинця Андрія Андрашовича через систему «Електронний суд» надійшла скарга у якій скаржник просить суд:

- прийняти скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» до розгляду в межах справи № 5/219-6-10-8-К (907/596/24) про банкрутство.

- визнати неправомірною відмову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича, викладену в листі від 23.07.2026 року, щодо відмови в скасуванні арештів та поверненні виконавчого документа без виконання.

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича щодо накладення арештів на майно та рахунки Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в межах виконавчого провадження № 81418333.

- зобов`язати старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича скасувати всі арешти та обмеження, накладені на майно та рахунки Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в межах виконавчого провадження № 81418333.

- зобов`язати старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича повернути виконавчий документ Наказ Господарського суду Закарпатської області № 5/219-6-10-8-К від 02.06.2026 року без виконання стягувачу.

Ухвалою від 07 вересня 2026 року суд призначив розгляд скарги Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в особі ліквідатора Ракущинця Андрія Андрашовича від 10.08.2026 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича призначити в судовому засіданні 25 вересня 2026 р.

25 вересня 2026 року до суду через канцелярію надійшла заява від 25.09.2026 року про розгляд скарги без участі ліквідатора.

У судове засідання 25 вересня 2026 року учасники виконавчого провадження не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Державний виконавець правом на подання відзиву на скаргу не скористався, заперечень проти вимог ліквідатора суду не надав.

Розглянувши матеріали скарги Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в особі ліквідатора Ракущинця Андрія Андрашовича на дії державного виконавця, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом встановлено, що в ході примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 02.06.2026 у даній справі №5/219-6-10-8-К (907/596/24) державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюком Віктором Володимировичем 08 липня 2026 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81418333 про стягнення з Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» на користь Ужгородської міської ради 35 707,50 грн за подання апеляційної скарги.

Відомості ВП №81418333 свідчать, що відповідно до постанови державного виконавця Троцюка Віктора Володимировича від 08.07.2026 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 39 439,25 грн.

Водночас, постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 року у справі № 5/219-6-10-8-к Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор звернувся до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою вих. № 01-11/5/219/6/10/8-к від 09.07.2026 про зняття арешту з майна боржника та повернення виконавчого документа. У вказаній заяві ліквідатор повідомив державного виконавця про те, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 року у справі № 5/219-6-10-8-к Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» визнано банкрутом, у зв`язку з чим просив скасувати накладені арешти.

Проте, згідно з листом державного виконавця Троцюка Віктора Володимировича від 23.07.2026 № 61747, у знятті арешту було відмовлено. Відмова обґрунтована тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація про припинення юридичної особи боржника.

Таким чином, державним виконавцем не було вжито заходів щодо скасування арешту, що і стало підставою для звернення ліквідатора до суду.

Так, 11 серпня 2026 року від Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в особі ліквідатора Ракущинця Андрія Андрашовича через систему «Електронний суд» надійшла скарга у якій скаржник просить суд:

- прийняти скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» до розгляду в межах справи № 5/219-6-10-8-К (907/596/24) про банкрутство.

- визнати неправомірною відмову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича, викладену в листі від 23.07.2026 року, щодо відмови в скасуванні арештів та поверненні виконавчого документа без виконання.

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича щодо накладення арештів на майно та рахунки Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в межах виконавчого провадження № 81418333.

- зобов`язати старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича скасувати всі арешти та обмеження, накладені на майно та рахунки Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в межах виконавчого провадження № 81418333.

- зобов`язати старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича повернути виконавчий документ Наказ Господарського суду Закарпатської області № 5/219-6-10-8-К від 02.06.2026 року без виконання стягувачу.

Обґрунтовуючи заяву, ліквідатор зазначив, що боржник Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» відповідно до постанови Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 року у справі № 5/219-6-10-8-к наразі перебуває у процедурі банкрутства, щодо нього відкрита ліквідаційна процедура.

Зокрема, ліквідатор вказує, що згідно з ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим Кодексом

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 7 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, рахунки у цінних паперах у депозитарних установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші/цінні папери боржника, що існують в електронній формі.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження проводить перевірку наявності в електронних державних базах даних та реєстрах права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та звертає на нього стягнення у строки та порядку, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Окрім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Таким чином, комплексний аналіз наведених положень ст. 59 КУзПБ та ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку про неможливість вжиття виконавцем дій з примусового виконання виконавчих документів з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 року у справі № 5/219-6-10-8-к Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича.

З урахуванням вищевикладеного та норм чинного законодавства, після отримання заяви ліквідатора від 09.07.2026 із належним підтвердженням факту визнання боржника банкрутом, державний виконавець зобов`язаний був винести постанову про зняття арешту з майна та коштів боржника в межах виконавчого провадження ВП № 81418333.

Посилання державного виконавця в листі № 61747 від 23.07.2026 на відсутність у Єдиному державному реєстрі відомостей про повне припинення юридичної особи як на причину відмови є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Так, положення статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства пов`язують обов`язок скасування арештів саме з днем ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а не з моментом остаточної ліквідації (припинення) підприємства. Оскільки ліквідатор здійснює продаж майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, наявність діючих арештів блокує ліквідаційну процедуру.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що накладені державним виконавцем Троцюком Віктором Володимировичем після відкриття виконавчого провадження № 81418333 арешт на кошти боржника (постанова від 08.07.2026), в аспекті розгляду клопотання боржника, підлягають скасуванню судом.

Таким чином, суд погоджується з аргументами боржника, що дії державного виконавця Троцюка Віктора Володимировича, що полягали у відмові у скасуванні арешту майна є неправомірними, а накладення державним виконавцем арешту на належні боржнику грошові кошти порушує приписи ст. 59 КУзПБ, у зв`язку з чим накладений арешт у межах виконавчого провадження за №81418333 на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго»- підлягає скасуванню судом.

Розглянувши вимоги ліквідатора про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відмови у поверненні виконавчого документа та зобов`язання державного виконавця повернути виконавчий документ без виконання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3. ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо боржника визнано банкрутом.

Згідно із ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить такої процесуальної підстави, як «повернення виконавчого документа без виконання» після відкриття виконавчого провадження.

Посилання заявника на положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними, адже норми означеної статті регулюють виключно стадію перевірки виконавчого документа на відповідність встановленим вимогам до відкриття виконавчого провадження та визначають підстави для його повернення стягувачу без прийняття до виконання (протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення).

Зокрема, п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов`язок виконавця повернути документ без прийняття, якщо боржника визнано банкрутом. Проте, вказана стаття застосовується виключно на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, а не після того, як воно вже було відкрито.

Правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження є вичерпними та визначені ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Жоден із пунктів цієї статті не містить підстави для повернення виконавчого документа у зв`язку із перебуванням боржника в ліквідаційній процедурі.

При цьому, незважаючи на неможливість відкриття в спірному разі виконавчого провадження у зв`язку з банкрутством боржника, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ліквідатором не оскаржується, а суд при розгляді цієї скарги не може виходити за межі предмета та підстав заявлених вимог.

Враховуючи викладене, оскільки виконавче провадження є відкритим, а законні підстави для повернення виконавчого документа за заявленими вимогами відсутні, суд відмовляє в задоволенні заяви ліквідатора в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відмови у поверненні виконавчого документа та зобов`язання державного виконавця повернути виконавчий документ без виконання.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, дослідивши скаргу боржника, оцінивши подані на її підтвердження докази, суд дійшов висновку про підставність аргументів ліквідатора Ракущинця Андрія Андрашовича в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відмови у скасуванні арешту в межах виконавчого провадження ВП № 81418333.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, у зв`язку з встановленням часткової обґрунтованості скарги боржника суд зобов`язує державного виконавця усунути порушення у встановлений законом спосіб шляхом скасування арешту на кошти Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем даної ухвали.

Також суд роз`яснює, що відповідно до ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст.ст. 234, 339-343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Ужгородського комунального підприємства теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» в особі ліквідатора Ракущинця Андрія Андрашовича від 10.08.2026 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича, - задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюка Віктора Володимировича щодо відмови у скасуванні арешту, накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 81418333.

3. Скасувати арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж «Ужгородтеплокомуненерго» (88000, м. Ужгород, вул. Квітів, буд. 53А, код ЄДРПОУ 19109716) накладений державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Троцюком Віктором Володимировичем відповідно до постанови про арешт майна боржника від 08.07.2026 у ВП №81418333 при примусовому виконанні виконавчого листа №5/219-6-10-8-К (907/596/24), виданого 02.06.2026 року Господарським судом Закарпатської області.

4. У решті вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30 вересня 2026 року.

Суддя Р.М. Лучко