Рішення № 140187939, 30.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3711/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м. Київ

до Фізичної особи- підприємця Навасардяна Юрія Карленовича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Навасардяна Юрія Карленовича про стягнення заборгованості за Кредитним договором "Кредит "всеБізнес" № 735880446194 від 27.02. 2025 включно розмірі 386 611,19 грн., з яких 347 169,53 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 123 989,15 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 223 180,38 грн., та 39 441,66 грн. простроченої заборгованості за комісією.

Ухвалою від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

15.07.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того,15.07.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

24.07.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

27.07.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 29.07.2026 призначено судове засідання для розгляду клопотання відповідача про перехід до загального позовного провадження на 10.08.2026.

04.08.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні.

10.08.2026 сторони в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою від 10.08.2026 з задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Навасардяна Юрія Карленовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, 30.09.2026 справу розглянуто по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів за Кредитним договором Кредит всеБІЗНЕС № 735880446194 від 27.02. 2025.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що при безпосередній перевірці електронного файла договору через офіційний вебпортал Міністерства цифрової трансформації України з`ясувалося, що на доданому документі електронні підписи сторін відсутні. Більше того, порівняльний аналіз наданих банком документів виявив суттєві розбіжності в параметрах файлів, оскільки файл договору, доданий безпосередньо до позовної заяви, та файл, відомості про який містяться у вказаному протоколі електронного підпису, мають різний розмір.

Така невідповідність розмірів файлів та відсутність підписів на самому тексті договору, на думку відповідача, ставлять під обґрунтований сумнів цілісність, автентичність та факт належного підписання саме тієї редакції кредитного договору, яку позивач надав суду як підставу для стягнення коштів.

Таким чином, відповідач вважає, що надана позивачем копія договору не може вважатися належним та допустимим доказом виникнення між сторонами кредитних зобов`язань.

Крім того відповідач вказує, що аналіз матеріалів справи та змісту позовної заяви свідчить про те, що пред`явлений банком позов фактично стосується дострокового повернення всієї суми кредиту за Кредитним договором № 735880446194 від 27.02.2025 року. Зокрема, позивач просить стягнути не лише прострочене тіло кредиту, а й строкову заборгованість, строк сплати якої за початковим графіком платежів ще не настав.

Відповідач зазначає, що позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу про погашення заборгованості станом на 26.05.2026 року. Зі змісту цієї вимоги вбачається, що банк пред`явив до сплати за Кредитним договором № 735880446194 суму в розмірі 379 732,53 грн. Вказана сума вимоги повністю охоплює загальний розмір наданого кредиту та щомісячні платежі за комісією, що підтверджує намір банку стягнути всю суму кредиту достроково, а не лише поточну прострочену заборгованість.

Відповідач стверджує, що, за своїм змістом вказана вимога є вимогою про дострокове повернення кредиту, адже у ній позивач вимагав одноразово та в повному обсязі погасити всю суму кредиту, включно із тією строковою частиною, плановий термін оплати якої за графіком ще не настав. Визначивши у вимозі суму до сплати в розмірі 379 732,53 грн за Кредитним договором № 735880446194, позивач тим самим пред`явив вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та плати за нього. Направленням такої вимоги банк самостійно змінив строк виконання основного зобов`язання, визначивши його як такий, що настав у повному обсязі. З моменту пред`явлення цієї вимоги дія кредитного договору в частині стандартного нарахування щомісячних платежів та комісій на майбутні періоди припинилася, а тому будь-які подальші нарахування банком щомісячних комісій є неправомірними.

Також відповідач вказує, що з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається продовження нарахування комісії за обслуговування кредиту і після 26.05.2026 та включення цих сум до загального обсягу позовних вимог. Така діяльність позивача, на думку відповідача, прямо суперечить як умовам його ж Типових умов, так і імперативним висновкам Великої Палати Верховного Суду, оскільки після надсилання вимоги про дострокове повернення всієї суми боргу право банку нараховувати будь-яку плату за користування кредитом чи його обслуговування повністю припинилося. Продовження нарахування щомісячної комісії після фактичної зміни строку виконання зобов`язання є абсолютно безпідставним, а тому відповідні нараховані суми за період після 26 травня 2026 року не можуть бути стягнуті судом у зв`язку з їх повною протиправністю. Крім того, нарахування та стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту є безпідставним та протиправним не лише після зміни строку виконання зобов`язання, а й загалом протягом усього періоду дії договірних відносин через невідповідність таких нарахувань самій правовій природі кредитних зобов`язань. Також це повною мірою стосується й одноразової комісійної винагороди за надання кредиту, що підлягає сплаті за рахунок кредитних коштів відповідно до умов Кредитного договору та Типових умов.

Відповідач зазначає, що заявлена банком вимога про стягнення простроченої комісії за обслуговування кредиту у розмірі 48 151,60 грн є повністю безпідставною, протиправною та такою, що не підлягає судовому задоволенню за весь період її нарахування. Позивач здійснював розрахунок цієї суми на підставі пунктів 1.1.4.2 договору та 6.3.2 Типових умов, встановлюючи щомісячний фіксований платіж у розмірі 1,8% від первісної суми ліміту, що дорівнює 8 028,00 грн щомісячно. Така методологія нарахування та сама правова природа комісії, на думку відповідача, прямо суперечать фундаментальним засадам цивільного законодавства та сталій практиці Верховного Суду.

Відповідач вважає, що встановлена банком комісія за обслуговування не є самостійною банківською послугою, оскільки вона не створює для відповідача жодного окремого, самостійного блага, відмінного від самого факту надання кредиту. Усі дії кредитора, пов`язані з веденням справи, моніторингом заборгованості, розрахунком чергових платежів та обліком коштів, вчиняються банком виключно у власних інтересах та є невід`ємною частиною його внутрішньої операційної діяльності. Перекладання витрат на забезпечення підприємницької діяльності фінансової установи на позичальника шляхом прихованого збільшення вартості кредиту через щомісячні фіксовані платежі порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності. Надання фінансового інструменту є обов`язком банку за кредитним договором, і виконання цього обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою, окрім сплати тіла кредиту та відсотків за правомірне користування грошима.

Відповідач звертає увагу, що в Кредитному договорі № 735880446194 від 27.02.2025 року та доданих до нього Типових умовах не зазначено переліку додаткових чи супутніх банківських послуг кредитодавця, які безпосередньо надаються відповідачу та за які банком встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту. Також, Позивач не надав жодних доказів того, що при встановленні комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен місяць користування ним фактично надавалися будь-які супутні послуги, відмінні від дій, які банк вчиняє на власну користь для обліку та моніторингу заборгованості. За таких обставин, стягнення плати за дії, які є технологічними процесами самого банку і не становлять для клієнта самостійного блага, є повністю неправомірним. Аналогічно, у кредитному договорі відсутній будь-який перелік додаткових послуг, які б обґрунтовували нарахування одноразової комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 1% від суми кредиту. Сам процес оформлення кредитної справи, аналіз документів та безпосереднє перерахування кредитних коштів на рахунок є обов`язками банку з виконання умов договору, а не додатковими послугами, що надаються відповідачу. Оскільки в договорі не визначено та фактично не могло бути надано жодних окремих послуг при видачі кредиту, встановлення та утримання цієї одноразової комісії суперечить вимогам закону та принципам справедливості й добросовісності.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що, як видно з Виписки по рахунку, копія якої додано до матеріалів позовної заяви, Відповідач почав допускати неналежне виконання умов Договору з серпня 2025 року. Таке неналежне виконання умов Договору продовжується і станом на поточну дату, що однозначно тлумачиться як Несприятлива подія.

Позивач вказує, що, при настанні будь-якої Несприятливої події (несплата грошових коштів за кредитом, погіршення фінансового стану, зміни паспортних даних, зміни місця проживання тощо) Відповідач мав невідкладно, в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту настання відповідної події, повідомити про це Позивача та надати підтверджуючі документи.

В той же час, Відповідачем не надано доказів невідкладного звернення до Позивача з повідомленням про настання Несприятливої події, зокрема, щодо погіршення фінансового стану та надання підтверджуючих документів. Відповідно, Відповідач не дотримався положень Договору та Типових умов в момент настання Несприятливих подій. За таких обставин, у зв`язку з настанням Несприятливої події Позивач обґрунтовано набув право вимагати у Відповідача дострокового повернення кредиту, про що на адресу Відповідача було надіслано Вимогу. Письмова Вимога була направлена на адресу, яка є місцем здійснення діяльності Відповідачем господарської діяльності як фізичної особи-підприємця - Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Промислова, буд. 61. Ризик неотримання поштової кореспонденції покладається виключно на Відповідача.

Позивач зазначив, що до відповіді на відзив через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС надав оригінал Договору, з накладеним КЕП Уповноваженого представника Позивача та КЕП/ УЕП Відповідача. Аналогічний примірник Договору має і Відповідач. Таким чином, у відповідності до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» Договір є електронним документом, складеним з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.

Також Позивач зазначає, що комісійна винагорода за надання кредиту та за обслуговування кредиту є платежами, що визначені та узгоджені Позивачем і Відповідачем при підписанні Договору та при прийнятті Відповідачем умов Договору та Типових умов. Проценти за користуванням кредитом не нараховувались. Штрафні санкції за порушення умов Договору не нараховувались.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Відповідач наполягає, що Позивач у своїй Відповіді на відзив, як і в самій позовній заяві, взагалі не розкрив змісту та не обґрунтував суті нібито наданих Відповідачу послуг, за які встановлено одноразову та щомісячну комісії. Позивач обмежився виключно формальним цитуванням пунктів договору та Типових умов, не вказавши жодної конкретної дії чи послуги, вчиненої саме на користь та в інтересах клієнта. Банком не додано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження того, що при встановленні комісії за надання кредиту в розмірі 1% та щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1,7% Відповідачу фактично надавалися будь-які супутні чи додаткові банківські послуги, відмінні від стандартних внутрішніх операційних процесів фінансової установи, які кредитор здійснює виключно для забезпечення власної діяльності.

Відповідач вказує, що позивач самостійно формував проєкт договору та всі його істотні умови, повністю позбавивши Відповідача можливості вплинути на зміст тексту угоди, запропонувати власні правки чи змінити порядок нарахування комісій. У даних правовідносинах Фізична особа-підприємець Навасардян Юрій Карленович виступає очевидно слабшою стороною, яка, потребуючи залучення кредитних коштів для здійснення господарської діяльності, була змушена прийняти умови банку. Встановлення банком обов`язку зі сплати додаткових комісій за відсутності фактично наданих банківських послуг на користь клієнта робить такі умови договору кабальними та несправедливими. Покладення на позичальника обов`язку покривати внутрішні операційні витрати фінансової установи під виглядом комісій призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду відповідачу, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідач звертає увагу на невиконання Позивачем власних обов`язків, передбачених у пункті 5.5, 5.6 Договору. Вказаною нормою прямо встановлено: «Після підписання Договору зі свого боку Банк направляє Позичальнику підписаний обома Сторонами Договір на адресу електронної пошти Позичальника, зазначену в реквізитах Договору».

Відповідач вказує, що, ані до позовної заяви, ані до відповіді на відзив Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту направлення підписаного обома сторонами Договору на електронну пошту Відповідача.

Відсутність доказів виконання Банком обов`язку, визначеного п. 5.5 Договору, додатково, на думку відповідача, підтверджує недоведеність факту належного обміну підписаними електронними документами та надання Позичальнику підписаного примірника угоди. Крім того, заперечуючи проти аргументів Відповідача щодо вимоги про погашення простроченої заборгованості, Позивач у відповіді на відзив зазначає, що ним запитувалося лише сплатити поточну прострочену заборгованість, а не весь кредит достроково.

Відповідач звертає увагу, що у змісті вимоги № 351 від 26.05.2026 р. Банком було чітко розраховано та пред`явлено до сплати загальну суму заборгованості за договорами в повному обсязі, із застереженням про те, що остаточна сума процентів буде нарахована на момент фактичного погашення кредиту в повному обсязі. Крім того, Позивач у вказаній вимозі встановив вимогу негайного погашення всієї заборгованості із попередженням про звернення до суду в разі її невиконання.

Таким чином, Відповідач вважає, що, пред`явивши вимогу про сплату всієї заборгованості за Кредитними договором, Банк фактично реалізував своє право на зміну порядку, умов та строків виконання кредитного договору у повному обсязі, визначивши кінцевий строк повернення коштів.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини надання кредиту, наявність прострочення, обґрунтованість стягуваних сум.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (Банк) та Фізичною особою підприємцем Навасардяном Юрієм Карленовичем (Позичальник) уклали Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 735880446194 (далі Договір), за ст.1 якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 600 000,00 грн., а Позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та Типовими умовами.

Відповідно до умов договору:

1.1.3 ст. 1. Строк кредитування до 27.02.2027 включно.

1.1.4.1 ст. 1. Комісійна винагорода за надання кредиту 1%.

1.1.4.2 ст. 1. Комісійна винагорода за обслуговування кредиту 1,7 % за один місяць користування кредитом.

1.1.4.3 ст. 1. Процентна ставка за користування кредитом 0,00001% річних.

1.1.4.4 ст. 1. Процентна ставка на прострочену суму кредиту 0,00001% річних.

1.4 ст. 1. Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в Графіку платежів, починаючи з 27.03.2025 щомісячно рівними частинами в сумі 35200,00 грн., останній платіж 27.02.2027.

1.5. ст. 1. Повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов`язань здійснюється Позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов`язань.

5.1 ст. 5. Цей Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку.

5.4. Договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та Позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП Позичальника та КЕП Уповноваженого представника Банку та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань згідно Договору в повному обсязі.

Умови кредитування: сума кредиту складає 600 000,00 гривень, строк кредитування до 27.02.2027 р. включно, комісійна винагорода за надання Кредиту 1,0 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту 1.7 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника.

Згідно з п. 1.4. Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 27.03.2025 р., щомісячно не пізніше 27 числа місяця до 27.02.2027 р. сплачувати суму у розмірі 35200,00 грн., з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 25000,00 грн., та на погашення комісії по 10200,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 844800,00 грн., з яких 600 000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 244800,00 грн. на погашення комісії.

Відповідно до п. 3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору.

Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією NTR.94107626.53923.29514 вiд 27.02.2025 р. на суму 594000,00 грн, призначення платежу:

Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 6000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією NTR.94107626.53922.29514 вiд 27.02.2025 р. на суму 6 000,00 грн.

Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку.

Згідно п. 5.1. Типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.

Відповідно до умов Договору за користування кредитом та його обслуговування станом на 17.06.20265 р. нарахована комісія у сумі 39 441,66 грн. Також на цю дату прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 123 989,15 грн.

Враховуючи вказане, позивачем було прийняте рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості також і залишку по тілу кредиту, у зв`язку з чим позивач направив відповідачу вимогу №351 від 26.05.2026 про погашення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена вимога відповідачем виконана не була, чим порушені законні права заявника на повернення кредиту.

Позивач зазначає, що заборгованість ФОП Коваленко Олени Федорівни за Кредитним договором станом на 17.06.2026 р. (включно) становить 386 611,19 грн., з яких: 347 169,53 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 123 989,15 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 223 180,38 грн.; 39 441,66 грн. прострочена заборгованість за комісією.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відхиляє заперечення відповідача, з огляду на таке.

Згідно положень ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.(ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно положень ст.. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»

Таким чином, у відповідності до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» спірний договір є електронним документом, складеним з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.

Як убачається з матеріалів справи, сторони уклали спірний договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника Позивача та КЕП/ УЕП Відповідача. Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 19.06.2026 р., відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_735880446194.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП Навасардян Юрій Карленович (підписувач 1 ) 11:14:46 27.02.2025 р. Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.

Отже, відповідач при підписанні Кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС» № 735880446194 від 27.02.2025 погодився з усіма його умовами.

Крім цього, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 600 000,00 грн., що підтверджується, що підтверджується платіжною інструкцією NTR.94107626.53923.29514 вiд 27.02.2025 р. на суму 594000,00 грн, NTR.94107626.53922.29514 вiд 27.02.2025 р. на суму 6 000,00 грн.

Слід також зазначити, що пункт 1.1.4 Договору визначає плату за Кредит, що передбачає Комісійну винагороду за надання Кредиту та Комісійну винагороду за обслуговування Кредиту.

Пунктом 6.3.1 ст. 6 Типових умов визначено, що Позичальник зобов`язаний сплатити Банку Комісійну винагороду за надання Кредиту, яка розраховується шляхом множення тарифу Комісійної винагороди за надання Кредиту, зазначеного в п. 1.1.4.1 Договору, на розмір Суми Кредиту, визначеної в п. 1.1.1 Договору.

Комісійна винагорода сплачується за рахунок кредитних коштів в день перерахування кредитних коштів на Поточний рахунок Позичальника. Даним пунктом Типових умов Позичальник уповноважує Банк здійснити переказ суми Комісійної винагороди за надання Кредиту у розмірі, визначеному відповідно до цього пункту Типових умов та п. 1.1.4.1 Договору, на користь Банку.

Пункт 1.1.4.1 Договору визначає, що комісійна винагорода за надання Кредиту 1%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення Тарифу комісійної винагороди на Суму Кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1. Типових умов.

Пунктом 6.3.2 ст. 6 Типових умов визначено, що Позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати Банку Комісійну винагороду за обслуговування Кредиту. Розмір зазначеної Комісійної винагороди розраховується шляхом множення тарифу Комісійної винагороди за обслуговування Кредиту, зазначеного в п.1.1.4.2 Договору, на розмір Суми Кредиту, визначеної в п.1.1.1 Договору.

Пункт 1.1.4.2 Договору визначає, що комісійна винагорода за обслуговування Кредиту 1,7% за один місяць користування Кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення Тарифу комісійної винагороди на Суму Кредиту відповідно до п.6.3.2. Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4. Договору.

Крім того, п. 4.3 Договору вказано, що підписанням Договору Відповідач підтверджує, що до укладення Договору її в належній формі була надана необхідна, повна, доступна та достовірна інформація про фінансову послугу, достатня для прийняття нею свідомих рішень, зокрема про вартість такої послуги, про надавача фінансової послуги, а також про ризики, пов`язані з отриманням такої фінансової послуги відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», в тому числі шляхом надання Позичальнику доступу до такої інформації на власному веб-сайті Банку та попереднього погодження проекту Договору (що за домовленістю Сторін є належним способом надання відповідної інформації). Всі умови та положення Договору та Типових умов Відповідачу зрозумілі, згоди з усіх істотних умов Договору досягнуто.

За таких обставин, Комісійна винагорода за надання кредиту та за обслуговування кредиту є платежами, що визначені та узгоджені Позивачем і Відповідачем при підписанні Договору та при прийнятті Відповідачем умов Договору та Типових умов. Проценти за користуванням кредитом не нараховувались. Штрафна санкції за порушення умов Договору не нараховувались.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що цей Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами.

Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку.

Стаття 4 Типових умов передбачає перелік подій, які повинні тлумачитись як Несприятливі події.

Так, зокрема, Несприятливою подією тлумачиться несплата Позичальником будь- якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно з Договором/Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання Позичальником будь-яких інших обов`язків за Договором та/або іншими договорами, укладеними між Сторонами (п.п.1 п.4.1 ст.4); фінансовий стан Позичальника погіршиться таким чином, що поставить під сумнів можливість належного виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань згідно з Договором (п.п.6 п.4.1 ст.4).

Пунктом 4.2 ст. 4 Типових умов визначено, що у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п.1.1.3, п.1.4 Договору, п.5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із Платою за Кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно з Договором, в строк не пізніше 1 (одного) Банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги.

При цьому, п. 8.3.1 ст. 8 Типових умов встановлює обов`язок Позичальника невідкладно повідомляти Банк про зміни в документах та інформації, що були надані Позичальником при укладенні Договору (зокрема: паспортних даних, адреси проживання, контактних даних тощо), а також, про виникнення Несприятливих подій. Таке повідомлення разом з оригіналами або належним чином засвідченими копіями відповідних підтверджуючих документів має бути надіслане Позичальником в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту настання відповідної події.

Як убачається з виписки банку, відповідач порушував умови договору щодо повернення кредитних коштів з серпня 2025 року.

При настанні будь-якої Несприятливої події (несплата грошових коштів за кредитом, погіршення фінансового стану, зміни паспортних даних, зміни місця проживання тощо) Відповідач мав невідкладно, в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту настання відповідної події, повідомити про це Позивача та надати підтверджуючі документи.

В той же час, Відповідачем не надано доказів невідкладного звернення до Позивача з повідомленням про настання Несприятливої події, зокрема, щодо погіршення фінансового стану та надання підтверджуючих документів. Відповідно, Відповідач не дотримався положень Договору та Типових умов в момент настання Несприятливих подій.

За таких обставин, у зв`язку з настанням Несприятливої події Позивач обґрунтовано набув право вимагати у Відповідача дострокового повернення кредиту, про що на адресу Відповідача було надіслано Вимогу № 351 від 26.05.2026.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Перевіривши надані докази, суд приймає позицію позивача.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позов зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 735880446194 від 27.02.2025 року станом на 17.06.2026 р. включно в розмірі 386 611,19 грн., з яких 347 169,53 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 123 989,15 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 223 180,38 грн., та 39 441,66 грн. простроченої заборгованості за комісією.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Фізичної особи- підприємця Навасардяна Юрія Карленовича про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи- підприємця Навасардяна Юрія Карленовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код 14282829) заборгованість за Кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 735880446194 від 27.02.2025 року станом на 17.06.2026 р. включно в розмірі 386 611,19 грн., з яких 347 169,53 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 123 989,15 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 223 180,38 грн., та 39 441,66 грн. простроченої заборгованості за комісією, 4 639,33 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30.09.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко