Рішення № 140187731, 30.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

30 вересня 2026 року Справа № 903/616/26

Господарський суд Волинської Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія м.Луцьк, Луцький район, Волинська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гор-Агро, с. Підгайці, Луцький район, Волинська обл.

про стягнення 98 057,20 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.09.2026 у справі №903/616/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гор-Агро (Волинська обл., Луцький район, с. Підгайці, вул. Дубнівська, буд.14 А, код ЄДРПОУ 34214727) на користь Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія (Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Скорика Мирослава, буд. 16, код ЄДРПОУ 13356951; НОМЕР_1 АБ "УКРГАЗБАНК") 74012,40 грн заборгованості, 18742,17 грн інфляційних втрат та 5302,63 грн - 3 % річних, всього 98057,20 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гор-Агро на користь Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Згідно довідки про доставку електронного листа, рішення суду надіслано та доставлено до електронного кабінету позивача 04.09.26 о 19:20 год.

10.09.2026 через систему Електронний суд надійшло клопотання представника Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія, в якій він просить:

- приєднати до матеріалів справи докази на підтвердження судових витрат ПрАТ ВФК, понесених останнім у Господарському суді Волинської області у справі № 903/616/26;

- прийняти рішення у даній справі, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат ПрАТ ВФК у Господарському суді Волинської області у розмірі 17 000,00 грн, із врахуванням наданих доказів.

Згідно відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу Діловодство спеціалізованого суду суддя Бідюк С.В. з 07.09.2026 по 20.09.2026 перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 21.09.2026 прийнято до розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія про ухвалення додаткового рішення у справі №903/616/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Гор-Агро строк до 28.09.2026 для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Ухвала суду від 21.09.2026 надіслана сторонам та доставлена до їх електронного кабінету 21.09.2026, що підтверджується відповідними довідками.

Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної норми (в редакції Закону №4508-IX від 18.06.2025) передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною 13 статті 8 ГПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що позивачем заявлено лише вимоги щодо розподілу судових витрат, клопотання про ухвалення додаткового рішення вирішується без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, із встановленням відповідачу строку для надання відповідних письмових пояснень чи заперечень.

На адресу суду письмових пояснень чи заперечень щодо клопотання ПрАТ Волинська фондова компанія про ухвалення додаткового рішення у даній справі не надійшло.

Розглянувши клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

У гл. 8 роз. I ГПК України закріплений інститут судових витрат.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (див. п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. ст. 129 - 130 ГПК України. Так, за ч. 4 ст. 129 ГПК України розподіл інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та встановлює, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

- договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- інші види правничої допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач повідомив, що ПрАТ «ВФК» понесло та очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 000 гривень та зазначив, що докази їх понесення будуть подані в порядку та у строки, передбачені частиною 8 статті 129 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.09.2026 у справі №903/616/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гор-Агро (Волинська обл., Луцький район, с. Підгайці, вул. Дубнівська, буд.14 А, код ЄДРПОУ 34214727) на користь Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія (Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Скорика Мирослава, буд. 16, код ЄДРПОУ 13356951; НОМЕР_1 АБ "УКРГАЗБАНК") 74012,40 грн заборгованості, 18742,17 грн інфляційних втрат та 5302,63 грн - 3 % річних, всього 98057,20 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гор-Агро на користь Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

10.09.2026 через систему Електронний суд надійшло клопотання представника Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія, в якій він просить:

- приєднати до матеріалів справи докази на підтвердження судових витрат ПрАТ ВФК, понесених останнім у Господарському суді Волинської області у справі № 903/616/26;

- прийняти рішення у даній справі, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат ПрАТ ВФК у Господарському суді Волинської області у розмірі 17 000,00 грн, із врахуванням наданих доказів.

Судом встановлено, що 04.02.2025 між Адвокатським об`єднанням «Дзюрило Анастасії» та Приватним акціонерним товариством Волинська фондова компанія укладений Договір №04/02/25 про надання правничої допомоги (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1, 1.2 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати інші види правничої допомоги в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та всі фактично понесені Адвокатським бюро витрати у зв`язку з виконанням даного Договору. Адвокатське бюро за цим Договором бере на себе зобов`язання надати необхідну правничу допомогу Клієнту зміст якої викладений в додаткових угодах до даного Договору.

Згідно з п.4.4-4.6 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, встановлюється у відповідній додатковій угоді до даного Договору. Адвокатське бюро мас право не приступати до виконання своїх обов`язків, визначених цим Договором, якщо Клієнт не сплатив гонорар або сплатив його у розмірі меншому ніж погоджений Сторонами. На підтвердження факту надання Адвокатським бюро Клієнту правничої допомоги відповідно до умов цього Договору Адвокатським бюро складається акт наданих послуг (правничої допомоги) (далі у тексті - Акт), який направляється або вручається під розписку Клієнту.

У відповідності до додаткової угоди №15 від 26.05.2026 до договору №04/02/25 про надання правничої допомоги від 04.02.2025 сторони погодили, що правнича допомога, з питань, визначених у цій Додатковій угоді, с оплатною та її вартість (гонорар) є узгодженою та становить 17000 грн. Оплата правничої допомоги здійснюється до 31.08.2026 шляхом перерахування Клієнтом на поточний рахунок Бюро.

09.09.2026 сторонами підписано акт №95 про надання послуг професійної правничої допомоги.

Відповідно до калькуляції вартості надання послуг професійної правничої допомоги по додатковій угоді №15 від 26.05.2026 до договору №04/02/25 про надання правничої допомоги від 04.02.2025 та акту №95 про надання послуг професійної правничої допомоги від 09.09.2026 Адвокатським бюро були надані Клієнту наступні послуги по справі №903/616/26, а саме: надання правничої допомоги щодо представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Волинської області у справі щодо стягнення з ТОВ «Гор-Агро» заборгованості за виконані роботи, в тому числі аналіз судової практики та чинного законодавства, підготовка позовної заяви, збирання та дослідження доказів, підготовка адвокатського запиту, інших процесуальних документів, пов`язаних з розглядом даної справи та вчинення будь-яких інших дій, що на думку Адвокатського бюро, є необхідними для належного захисту інтересів Клієнта, кількість затрачених годин - 6,8, ціна за годину 2500 грн, загальна сума 17000 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно ордеру на надання правничої допомоги серії АС №1192955, виданого Адвокатським об`єднанням Дзюрило Анастасії на підставі договору №04/02/2025 від 04.02.2025, адвоката Дзюрило А.Р. уповноважено надавати правничу допомогу ПРрАТ «ВКФ» у Господарському суді Волинської області.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у договорі таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі № 911/1779/21, від 16.01.2025 у справі № 921/112/24.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Суд також зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. У той же час, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Дослідивши зміст наданої професійної правничої допомоги, про яку зазначено у наданих заявником доказах, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги в цілому відповідає умовам договору про надання правничої допомоги. При цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі N 275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в порядку ст.126 ГПК України, до суду не надходило.

Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про те, що виконаний перелік наданих послуг відповідає положенням Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність щодо видів адвокатської діяльності, змісту договору про надання правової допомоги та матеріалам даної справи, якими підтверджується факт надання правничої допомоги позивачу ПрАТ Волинська фондова компанія, а саме адвокатом Дзюрило А.Р. під час розгляду справи №903/616/26.

Розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 17000 грн суд вважає таким, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, реальність та розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та витраченим адвокатом часом на надання послуг у цій справі.

За загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи задоволення позову у повному обсязі, підставними є витрати ТОВ Гор-Агро на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 грн. У зв`язку із чим, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. ст. 123, 127, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гор-Агро (Волинська обл., Луцький район, с. Підгайці, вул. Дубнівська, буд.14 А, код ЄДРПОУ 34214727) на користь Приватного акціонерного товариства Волинська фондова компанія (Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Скорика Мирослава, буд. 16, код ЄДРПОУ 13356951; НОМЕР_1 АБ "УКРГАЗБАНК") 17000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 30.09.2026.

Суддя Бідюк С. В.