Ухвала суду № 140187718, 24.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

24 вересня 2026 року Справа № 903/706/26 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс", м.Київ

про визнання грошових вимог

у справі № 903/706/26

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , м.Луцьк

про неплатоспроможність,

за участю представників:

від боржника: н/з,

арбітражний керуючий: н/з,

від ТзОВ "Факторинг партнерс": н/з,

встановив:

24.07.2026 до Господарського суду Волинської області надійшла заява від 23.07.2026 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник просить призначити керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича.

24.07.2026 від арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича надійшла заява, в якій він надає згоду на призначення його керуючим реструктуризацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27.07.2026 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 17.08.2026.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; керуючим реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича; попереднє засідання призначено на 24.09.2026.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 19.08.2026 за № 80235 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

05.09.2026 сформовано у системі «Електронний суд», а 07.09.2026 зареєстровано у Господарському суді Волинської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" про визнання грошових вимог до боржника на суму 28 217,55 грн.

07.09.2026 арбітражний керуючий через систему «Електронний суд» подав повідомлення про наслідки розгляду заяви з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , в якому вказує, що частково визнає заявлені грошові вимоги на загальну суму 24 542,35 грн, вимоги щодо 9 000,00 грн пені не визнає та просить їх відхилити з урахуванням положень п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 09.09.2026 заяву кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" від 05.09.2026 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду; розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 24.09.2026; запропоновано боржнику фізичній особі ОСОБА_1 розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" про визнання грошових вимог до боржника та надати кредитору і суду нормативно-документальне обґрунтування щодо визнання або відхилення кредиторських вимог.

У судове засідання 24.09.2026 учасники справи не з`явились.

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви у зв`язку з тим, що вони належним чином були повідомлені про судовий розгляд.

Розглянувши у судовому засіданні заяву ТзОВ "Факторинг партнерс" від 05.09.2026 про визнання грошових вимог до боржника, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Згідно з ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч.1,2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Відповідно до ч.5,6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

19.08.2026 за № 80235 на офіційному веб-порталі судової влади України було оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ..

Заява ТзОВ "Факторинг партнерс" була сформована в системі "Електронний суд" 05.09.2026, тобто, у межах строку, встановленого ст. 45 Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з приписами Кодексу України з процедур банкрутства на господарський суд покладається обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

За результатами розгляду вимог суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються до реєстру вимог кредиторів, черговість задоволення цих вимог та обґрунтування правової позиції суду.

Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а не на іншого учасника провадження у справі (постанови Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі №910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі №904/9024/16).

Як вбачається із змісту заяви, ТзОВ "Факторинг партнерс" просить визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 33 542,35 грн.

Судом встановлено, що 05.06.2025 між ТзОВ Мілоан як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір про споживчий кредит № 102644953 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Пунктом 1.2 договору визначено, що сума кредиту становить 6 000,00 грн.

Відповідно до п.1.3. договору кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 05.06.2025 (дата надання кредиту).

Згідно з п.1.4. договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 31.05.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

За змістом п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом становлять 19 788,60 грн. Денна процентна ставка становить: (19788,60 грн/6000,00 грн)/360 днів * 100% = 0.92%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1543,53 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 25 788,60 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Комісія за надання кредиту - 270,00 грн, яка нараховується за ставкою 4,5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно з графіком платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 4,5% від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п.п.1.5.1 договору).

Підпунктом 1.5.2 договору визначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9 768,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п.п.1.5.3.-1.5.4. договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 18,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно з п.1.5.3. та п. 1.5.4. договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 9 750,60 грн.

Відповідно до п. 1.6. договору тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.2.2.2, 2.2.3 цього договору.

За умовами п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п. 3.3.2.-3.3.3 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, строки та терміни передбачені п.1.1.-1.6. цього договору та графіком платежів. У разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу товариства сплатити штраф та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно з графіком платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. Нарахування процентів відбувається (якщо кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. договору).

Відповідно до п. 6.3 договору приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами та графіком платежів) договору в цілому.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та надав боржнику позику у розмірі 6 000,00 грн, перерахувавши грошові кошти на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТзОВ ФК Контрактовий дім № 24405 від 08.07.2026.

Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив свої грошові зобов`язання, узгоджені кредитним договором.

29.12.2026 між ТзОВ «Мілоан» як клієнтом та ТзОВ «Факторинг партнерс» як фактором було укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, відповідно до умов якого клієнт відступив фактору своє право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 102644953 від 05.06.2025.

Відповідно до пункту 2.1. договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги до боржників на суму 39 559 729,19 грн, а фактор, здійснивши фінансування у порядку, передбаченому цим договором, приймає право вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, укладений між клієнтом і боржником.

У пункті 3.1. договору факторингу вказано, що укладанням цього договору клієнт гарантує, що йому належить право грошової вимоги до боржника, зазначених у реєстрах боржників.

Порядок передачі права вимоги фактору визначений розділом 6 договору факторингу.

Відповідно до пунктів 6.1.3, 7.1. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимог заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно з додатком № 4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі прав вимоги заборгованості є невід`ємною частиною цього договору. Розмір фінансування за реєстром боржників становить 3 475 956,79 грн.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 14.1. договору).

За відступлення прав вимоги ТзОВ «Факторинг партнерс» оплатило ціну відступлення - 3 475 956,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0594770000 від 29.12.2025, відтак новим кредитором виконано грошове зобов`язання з оплати відступлення права вимоги.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №26-12/2025/Т від 29.12.2025 ТзОВ «Мілоан» передало ТзОВ «Факторинг партнерс», а останнє прийняло реєстр боржників кількістю 2646. Загальна сума заборгованості за реєстром боржників становить 39 559 729,19 грн.

Відповідно до реєстру боржників, який є додатком № 3 до договору факторингу, до заявника перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 102644953 від 05.06.2025, укладеного між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 на загальну суму 23 749,4 грн, з них: 5 988,00 грн - заборгованість за кредитом, 4 321,47 - грн заборгованість за відсотками, 4 440,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 9 000,00 грн - пеня.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про рекламу" та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.

Згідно із ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частинами 4, 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.7, абзацом 1 ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 9 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

Згідно із ч.12, 13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1, ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України позичальник свої зобов`язання не виконав; заборгованість фізичної особи ОСОБА_1 перед ТзОВ Факторинг партнерс становить 5 988,00 грн заборгованість за кредитом, 8 789,55 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується приєднаними кредитором до матеріалів заяви документами.

Щодо вимог кредитора на суму 9 000,00 грн, що є пенею за договором № 102644953 від 05.06.2025.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти, про що зазначена вище.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Також Верховний Суд вже сформував висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, зазначив, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавством передбачено особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Нарахування пені здійснено кредитором за період, коли введено воєнний стан, а тому боржник на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку її сплати.

Враховуючи наведене, слід відхилити грошові вимоги ТзОВ "Факторинг партнерс" в частині вимог до боржника на суму 9 000,00 грн, що є пенею.

Щодо вимоги кредитора на суму 4 440,00 грн, що є заборгованістю за комісією.

Відповідно до преамбули договору (терміни та визначення) комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п.1.5.2 цього договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим поговором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим поговором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (ergaomnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

У кредитному договорі не зазначено іншого переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, ніж ті, які зазначені у преамбулі договору (терміни та визначення) та пов`язані саме з повідомленням споживачу інформації щодо отриманого кредиту, та за які кредитором встановлена щомісячна комісія, а тому останній не надав доказів наявності, переліку інших послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. Положення кредитних договорів щодо обов`язку боржниці щомісяця сплачувати плату (винагорода, комісія) за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості), а фактично повідомлення споживачу інформації по кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, слід відхилити грошові вимоги ТзОВ "Факторинг партнерс" в частині вимог заборгованості за комісією на суму 4 440,00 грн.

Крім цього, за звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника кредитором був сплачений судовий збір у розмірі 5324,80 грн згідно із платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 0690370002 від 28.08.2026.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяв кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною становить два розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 328,00 грн. Судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимоги до боржника становить 6 656,00 грн.

Кредитором сплачено судовий збір у розмірі 5 324,80 грн з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено, що при поданні документів через "Електронний суд" судовий збір сплачується з понижуючим коефіцієнтом в розмірі 0,8.

Отже, сплачений кредитором судовий збір у розмірі 5 324,80 грн підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства до задоволення вимог кредиторів.

Грошові вимоги ТзОВ "Факторинг партнерс" були розглянуті арбітражним керуючим Рабаном М.Т. та частково визнані ним на загальну суму 24 542,34 грн, що підтверджується повідомленням про наслідки розгляду заяви з вимогами до боржника від 05.09.2026.

Згідно із статтею 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Згідно з ч.4 ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи наведені норми законодавства, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" слід включити до реєстру вимог кредиторів із такою черговістю їх задоволення:

- 5 324,80 грн витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору); відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 14 777,55 грн - вимоги другої черги (5 988,00 грн заборгованість за кредитом; 8789,55 грн проценти за користування кредитом).

Решту грошових вимог, а саме: 13 440,00 грн (9 000,00 грн - пеня; 4440,00 грн заборгованість за комісією) слід відхилити з підстав, наведених вище.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 12, 234, 235 ГПК України, господарський суд

постановив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" про визнання грошових вимог до боржника задовольнити частково.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" (вул.Ґедройця Єжи,6, офіс 521, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 29.06.2021, орган, що видав 0710, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на загальну суму 18 648 грн 80 коп. та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості:

- 5324 грн 80 коп. витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору); відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 14 777 грн 55 коп. - заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом; вимоги другої черги.

3. Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до фізичної особи ОСОБА_1 на суму 13 440,00 грн відхилити.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника, арбітражного керуючого Рабана М.Т. включити визнані судом вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.47 КУзПБ ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.09.2026.

Суддя І. О. Якушева