Рішення № 140187014, 30.09.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №758/5821/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокуЧорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кваші І.М.,

секретаря судового засідання Дем`яненко Н.М.,

за участі:

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ТехноФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК «ТехноФінанс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 вересня 2024 року року між ТОВ «ФК «Технофінанс» та відповідачем укладено договір позики «ТехноСмарт» № 2845612147-042617. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 15340,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, зі строком повернення до 06 вересня 2025 року включно.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за договором позики, утворилась заборгованість в розмірі 61628,45 коп., яку позивач просить стягнути на його користь, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року справу направлено за підсудністю до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року справу направлено за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила факт укладення нею договору та отримання кредитних коштів. Вказала, що цей кредит вона не брала. Не визнає ні факт отримання кредиту, ні суму боргу. На її карту кошти надходили. Але це інша сума, ніж зазначена в договорі. Картка була з нею. Яким чином хтось користувався коштами, вона не знає. Раніше кредити вона брала в декількох установах, тому в її телефоні було фото з паспортом. Вважає, що її телефон зламали. Останній кредит вона брала 03 серпня 2024 року, більше після того кредитів не брала. Зазначила, що у зв`язку з цією ситуацією зверталась до Подільського УП ГУНП у м. Києві з заявою - повідомленням про вчинене щодо неї правопорушення. На даний час результати розгляду цієї заяви у неї відсутні.

Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторони позивача.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Технофінанс» та відповідачем укладено договір позики «ТехноСмарт» № 2845612147-042617. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі - 15340 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 суми 13000,00 грн, та утримання 2340,00 грн в рахунок оплати комісії за видачу позики, зі строком повернення 06 вересня 2025 року включно.

Згідно п.1.1. Договору, зазначено, що договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» дистанційно, шляхом добровільного заповнення Позичальником, даних в Особистому кабінеті позичальника вказуючи повні, точні та достовірні дані через визначену Позикодавцем форму формуляра цього договору позики, що одночасно є акцептом електронного правочину.

Згідно п. 2.3 строк кредитування (строк позики) за цим Договором складає 360 календарних днів та складається з пільгового періоду кредитування з 12 вересня 2024 року по 11 жовтня 2024 року, та поточного періоду кредитування з 12 жовтня 2024 року по 06 вересня 2025 року. По закінченню вказаного терміну позика має бути повернута у повному обсязі у термін до 06 вересня 2025 року включно. У разі невнесення (або недовнесення) суми грошових коштів для виконання грошового зобов`язання до зазначеної дати невнесена (недовнесена), сума грошового зобов`язання вважається простроченою заборгованістю, та до Позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього Договору, визначена розділом 6 Договору. У Поточному періоді кредитування періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 15 днів. Точні терміни (дати) повернення позики та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), який як невід`ємна частина договору є Додатком до цього Договору. Додати абзац у разі застосування знижки: Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконує свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (застосовується, якщо для Позичальника передбачена наявність знижки на стандартну процентну ставку).

Процентна ставка - у розмірі 346,75% річних, що становить 0,95% щоденно. Одноразова комісія за видачу позики в розмірі 18% від чистої суми позики, 2340,00 грн, що утримується з суми позики при видачі.

Видача кредитних коштів за договором позики «ТехноСмарт» № 2845612147-042617 в сумі 15340,00 грн. для ОСОБА_1 підтверджена платіжним дорученням №18204 від 12 вересня 2024 року.

Також за клопотанням представника позивача судом витребувано з АТ «ПУМБ» виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 12 вересня 2024 року на рахунок відповідачки зараховано 13000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором позики «ТехноСмарт» № 2845612147-042617 від 12 вересня 2024 року, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань, утворилась заборгованість у розмірі 61628,45 грн., з яких: 15340,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 38618,45 грн. борг по відсотках за кредитом; 7670,00 грн. - штрафи.

З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом відбувалися відповідно до умов договору, а саме: з дати укладення по 03.06.2025 включно. З вказаного вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до закінчення строку договору, користуючись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до статей 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що відповідач в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір позики № 2845612147-042617 від 12 вересня 2024 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Суд не вважає слушними посилання відповідача на вчинення щодо неї шахрайських дій, оскільки відповідачем не надано суду доказів наявності рішення, що вона має статус потерпілої особи від вказаних шахрайських дій, та що такі дії були вчинені щодо договору позики, який є предметом розгляду в даній справі. За таких обставин твердження відповідача про те, що договір вона не укладала, а стала жертвою шахрайських дій, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Слід зазначити, що факт надходження коштів саме на її рахунок в сумі 13000 грн. відповідач визнала.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що вона не підписувала кредитний договір, оскільки за нормами Закону «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації введення відповідачем у відповідне поле на сайті позикодавця всіх особистих даних (у тому числі паспортних даних), та отримання одноразового ідентифікатора укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Хоч відповідачем і заперечується укладення договору, проте нею ці обставини не доведено. Також не спростовано розрахунку заборгованості, наданого позивачем до суду.

Доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів відповідачем суду не надано.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

За таких обставини, оцінивши докази надані позивачем, враховуючи відсутність будь-яких доказів зі сторони відповідача на підтвердження заперечень, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають до задоволення. Надані позивачем докази щодо укладення договору суд вважає достатніми для прийняття такого рішення.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Перевірка розрахунку заборгованості, наданого стороною, та у разі його помилковості, наведення власного розрахунку не порушує принцип змагальності сторін, оскільки є обов`язком суду, що цілком узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справах № 642/548/21, 642/548/21, 159/2146/15-ц, 153/1334/16-ц, № 189/2109/18.

Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Враховуючи зазначене, перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо тіла кредиту та відсотків.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 7670,00 грн за штрафом суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слід дійти висновку, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Стороною позивача нараховано штраф у розмірі 7670,00 грн. При цьому договір між сторонами укладено 12 вересня 2024 року.

Враховуючи, що з часу укладення договору і до цього часу на території України діє правовий режим воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача штрафу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки при подачі позову позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подачу позову майнового характеру, судовий збір у розмірі 2662,40 грн., підлягає стягненню із відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 2ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3-ч. 6ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ "ФК «ТехноФінанс" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Правову допомогу позивачу надавала адвокат Кшуташвілі В.О. Позивач подав до суду довіреність, свідоцтво по право на зайняття адвокатською діяльністю, договір №03/01 від 03 січня 2024 року про надання правової допомоги, акт про прийняття-передачу наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордера №128 від 07 квітня 2026 року.

В позовній заяві позивач просив стягнути судові витрати - 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Суд приходить до висновку, що адвокат Кшуташвілі В.О. виконувала роботи, описані в акті про прийняття-передачу наданих послуг.

Згідно зі ст.ст.133,137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судові витрати на професійну правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, на яку, зокрема посилався представник позивача, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторони позивача, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаної вартості.

На думку суду, розмір витрат часу адвоката не є достатньо обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Суд не вважає за необхідне в даній цивільній справі стягувати повною мірою заявлені витрати.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3000,00 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 5662,40 грн. (на професійну правничу допомогу - 3000,00 грн., витрати на сплату судового збору 2662,40 грн.).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ТехноФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ТехноФінанс» заборгованість за договором позики «ТехноСмарт» № 2845612147-042617 від 12 вересня 2024 року у розмірі 53958,45 гривень, а також судові витрати у розмірі 5662,40 гривень, а всього 59620,85 гривень (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять гривень вісімдесят п`ять копійок).

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ТехноФінанс», код ЄДРПОУ 43868852, місцезнаходження: вул. Глобинська, 2, офіс 207/2,

м. Дніпро.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша