Рішення № 140185379, 30.09.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/555/26

Провадження № 2/364/476/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, адреса: Україна, 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ел. пошта: fintrust@ukr.net , № тел. 380990698140 , інформація щодо наявності електронного кабінета не зазначена),

представник позивача Столітній Михайло Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_2 )

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , № тел. НОМЕР_4 )

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

01.06.2026 позивач звернувся до Володарського районного суду Київської області засобами Електронного Суду ЄСІТС.

Представник позивача, у позовній заяві зазначає, що відповідач порушує грошові зобов`язання за кредитним договором та посилаючись на обставини викладенні у позові і на ст. ст. 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 19, 20, 27, 28, 84, 175-177, 184, 187, 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України, просить суд:

-прийняти дану позовну заяву до розгляду;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 17 511,43 грн;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» сплачений судовий збір 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн;

-розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти винесення рішення (заочного) не заперечують.

08.06.2026 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 06.07.2026, одночасно суд витребував від позивача, оригінали письмових (електронних) доказів, які містяться в кредитній справі відповідача, а саме: кредитний договір (у тому числі електронний) та додаткові угоди до нього; докази ідентифікації відповідача; докази укладення кредитного договору (у тому числі електронні дані, OTP, SMS або інші ідентифікатори); докази отримання та/або зарахування кредитних коштів відповідачу; докази належності платіжного інструменту (банківської картки/рахунку) відповідачу; виписки з рахунків та інші документи, що підтверджують рух грошових коштів; детальний розрахунок заборгованості із зазначенням її складових (тіло кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції); договір відступлення права вимоги (факторингу) та додатки до нього; документи, що підтверджують перехід права вимоги саме за спірним договором; докази повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.

Позивачу роз`яснено наслідки не подання до суду витребуваних доказів, які передбачені п. 9 ч.1 ст.257 ЦПК України. Одночасно суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів та витребував від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» інформацію щодо підтвердження факту належності відповідачці платіжної картки на яку було зараховано кредитні кошти і факту зарахування суми позики.

06.07.2026 судовий розгляд справи не відбувся та був відкладений на 22.09.2026 у зв`язку з відсутністю доказів про належне повідомлення відповідачки.

Позивач та його представник про час та місце розгляду, повідомлені належним чином, шляхом отримання відповідних процесуальних документів у електронному кабінеті в підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» ( а.с. 114-117,123, 124 ).

Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідачка двічі повідомлялася шляхом направлення на відому суду адресу її зареєстрованого місця проживання ухвали про відкриття провадження у справі та судового повідомлення про час та місце розгляду справи, яке повернулося без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Одночасно суд розмістив відповідні оголошення на офіційному сайті «судова влада України» ( а.с. 122, 125).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідачка належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду, також слід відмітити, що в Україні діє система публікації відомостей про час та місце розгляду справи в мережі інтернет на вебсайті «Судова влада України» і відповідач мав усі можливості з отримання інформації про розгляд справи, щодо виниклих правовідносин.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідачка не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Від позивача також не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача, за відсутності заперечень відповідачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 26.01.2025між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 5273839 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.78-90). На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 4500,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_6, яку відповідачкою вказано особисто під час укладання договору. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 63792.

Позивач виконав умови договору перед відповідачкою та перерахував 26.01.2025 кредитні кошти у розмірі 4500,00 грн, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» від 01.12.2025 № 20251201-1856, номер транзакції 52738391737907212 (а.с. 69).

Надходження кредитних коштів на належну відповідачці банківську платіжну картку № НОМЕР_5 у розмірі 4500,00 грн підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 19.06.2026, що витребовувався судом за клопотанням позивача (а.с.118-120).

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем було укладено договір факторингу №28/11/2025 (а.с.14-24), відповідно до якого ТОВ «Лінеура України» відступає для ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Про відступлення права грошової вимоги позивачеві, ТОВ «Лінеура Україна» в особистих кабінетах повідомило боржників, що підтверджується листом від 01.12.2025 (а.с.96).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №28/11/2025 до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5273839 від 26.01.2025.

За даними розрахунку заборгованості за договором №5273839 від 26.01.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.11.2025, у відповідачки перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 10712,68 грн (а.с. 98-102).

Позивачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 29.11.2025 по 21.01.2026 (54 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 2 305,26 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. договору № 5273839 від 26.01.2025 (а.с.103).

Дослідивши наданий первісним позикодавцем та позивачем розрахунки та інші письмові докази, суд установив таке.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості у повному обсязі, оскільки при визначенні її залишку кредитором 450,00 грн із внесених відповідачкою коштів зараховано в рахунок сплати комісії, вимогу про стягнення якої суд, з наведених нижче мотивів, вважає необґрунтованою.

З наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості, зокрема:

-20.02.2025 нею сплачено 1 568,00 грн, які кредитор розподілив таким чином: 1 111,50 грн - у рахунок погашення процентів, 6,50 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту та 450,00 грн - у рахунок сплати комісії;

-22.03.2025 сплачено 1 280,41 грн, з яких 1 280,40 грн кредитором зараховано у рахунок погашення процентів та 0,01 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту.

Таким чином, загальна сума фактично внесених відповідачкою коштів становить 2 848,41 грн.

Враховуючи наведений нижче висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідачки комісії, кошти у розмірі 450,00 грн, які кредитором були зараховані в рахунок її сплати, підлягають врахуванню при визначенні фактичного розміру невиконаного грошового зобов`язання відповідачки.

За період з 26.01.2025 по 20.02.2025 проценти за встановленою договором ставкою 0,95 % на день на суму кредиту 4 500,00 грн становлять 1 111,50 грн. Відтак із внесеного відповідачкою 20.02.2025 платежу у розмірі 1 568,00 грн після погашення зазначених процентів 456,50 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту, у зв`язку з чим її залишок становить 4 043,50 грн.

За період з 21.02.2025 по 22.03.2025 розмір процентів, нарахованих на залишок основної суми кредиту 4 043,50 грн за встановленою договором ставкою 0,95 % на день, з урахуванням округлення становить 1 152,30 грн. Із внесеного 22.03.2025 платежу у розмірі 1 280,41 грн після погашення процентів 128,11 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту. Таким чином, залишок основного боргу становить 3 915,39 грн.

За період з 23.03.2025 по 21.01.2026, тобто за 305 днів у межах погодженого сторонами строку кредитування, розмір процентів, нарахованих на залишок основного боргу за встановленою договором ставкою 0,95 % на день, з урахуванням округлення становить 11 346,00 грн.

Отже, доведений розмір заборгованості відповідачки, який підлягає стягненню, становить 15 261,39 грн, з яких: 3 915,39 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 11 346,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. У решті заявленої до стягнення суми позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Положення ч. 1ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Щодо відступлення права вимоги суд зауважує таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Щодо стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законодавство про споживче кредитування допускає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника. Водночас сама по собі наявність у кредитному договорі умови про сплату комісії не є безумовною підставою для її стягнення зі споживача.

Вирішуючи вимогу про стягнення такої комісії, суд має встановити правову природу відповідного платежу, зміст послуги, за яку він установлений, а також перевірити, чи не передбачає відповідна умова договору оплату дій або послуг, які відповідно до закону кредитодавець зобов`язаний вчиняти (надавати) споживачу безоплатно.

Зокрема, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Натомість умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право безоплатно отримувати один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За обставинами цієї справи умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником комісії. Разом із тим зі змісту договору не вбачається, за які саме конкретні додаткові чи супутні послуги кредитодавця встановлено відповідну плату, у чому полягають такі послуги та який їх обсяг.

Саме по собі зазначення у кредитному договорі розміру комісії та включення її до розрахунку заборгованості не є достатнім доказом наявності правових підстав для покладення відповідного обов`язку на споживача. Кредитор, який заявляє вимогу про стягнення такого платежу, повинен довести обставини, якими обґрунтовується його нарахування та стягнення.

Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження того, які саме послуги були надані відповідачці за відповідну комісію та які дії, відмінні від дій, що вчиняються кредитодавцем на виконання власних обов`язків за кредитним договором або відповідно до вимог закону, були фактично вчинені на користь позичальника.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових і фактичних підстав для покладення на відповідачку обов`язку зі сплати заявленої комісії, а тому вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

Отже, заборгованість за комісією у розмірі 450,00 грн стягненню з відповідачки на користь позивача не підлягає.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що відповідачка не в повній мірі належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів з її боку на спростування зазначених вище висновків, як і доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між Столітнім М.М та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; заявку на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024; рахунок на оплату до договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024; копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову,суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності з урахуванням конкретних обставин справи.

Окрім наведеного, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позов частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 2320,31 грн (15261,39 грн (розмір задоволених позовних вимог) становить 87,15 відсотків від 17511,43 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: Україна, 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2:

- заборгованість за договором № 5273839 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.01.2025 у розмірі 15 261,39 гривень, з яких: 3915,39 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 346,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

-судовий збір у розмірі 2 320,31 грн;

-витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Усього - 20 581 (двадцять тисяч п`ятсот вісімдесят один) гривень 70 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складено 30.09.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун