Рішення № 140184496, 30.09.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/942/26

Номер провадження 2/749/612/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 вересня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку загального провадження цивільну справу №749/942/26 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 97 732 грн 67 коп. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.10.2023 відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (далі - Умови та Правила) з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Того ж дня відповідачем підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту (Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком), на підставі якої відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено кредитний ліміт та видано платіжну картку як засіб доступу до рахунку.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % річних, які нараховуються на суму фактичного залишку заборгованості за кожний календарний день користування кредитом.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту та видачі платіжної картки. Відповідач же належним чином зобов`язань за договором не виконувала, кредитними коштами користувалася, проте своєчасно заборгованість не погашала, унаслідок чого станом на 12.07.2026 утворилася заборгованість у розмірі 97 732 грн 67 коп., яка складається з: 82 966 грн 44 коп. - заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 14 766 грн 23 коп. - заборгованості за відсотками; в також позивач просить стягнути судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Сновський районний суд Чернігівської області ухвалою від 15 липня 2026 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 15 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просив справу розглянути без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом 30 вересня 2026 року постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило, та у строк, встановлений судом, відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» із Заявою щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, відповідно до якої просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити за ним кредитний ліміт.

При цьому з наданого Банком паспорта громадянина України вбачається, що під час укладення договору було ідентифіковано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; у документі також зазначено відомості про місце її реєстрації у АДРЕСА_1 .

Заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком складена 26 жовтня 2023 року та містить відомості про відповідача, рахунок, за яким здійснюється обслуговування, а також умови щодо встановлення та зміни кредитного ліміту.

Так, згідно із Заявою кредит надається шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Пільговий період користування кредитними коштами становить до 62 днів зі ставкою 0,000001 % на місяць, після його закінчення встановлено процентну ставку 3,4 % на місяць, а у випадку невиконання зобов`язань щодо повернення кредиту - 6,8 % на місяць

Відповідно до змісту Заяви відповідач підтвердила, що ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, Паспортом споживчого кредиту та погодилася з тим, що зазначені документи разом із Заявою складають договір про надання банківських послуг.

Зазначений документ підписаний відповідачем із використанням електронного підпису 26 жовтня 2023 року.

Того ж дня відповідач підписала Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Вигода» містить відомості про кредитодавця, вид кредиту, умови кредитування, розмір кредитного ліміту, процентну ставку, порядок погашення кредиту, загальні витрати за кредитом та реальну річну процентну ставку.

У паспорті споживчого кредиту зазначено загальні витрати за кредитом у розмірі 109 120,95 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача - 134 120,95 грн та реальну річну процентну ставку - 49,34 %. При цьому зазначено, що такі розрахунки є орієнтовними та зроблені виходячи з кредитного ліміту 25 000 грн і погашення кредиту мінімальними обов`язковими платежами.

Паспорт підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису (відкритий ключ) 26.10.2023 року.

Також, на підтвердження заявлених вимог позивачем надано Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», Тарифи Банку, банківську виписку за рахунком, довідку за лімітами, довідку за картками та розрахунок заборгованості.

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» містить положення, що регулюють порядок користування кредитним рахунком, встановлення та зміни кредитного ліміту, нарахування процентів, погашення заборгованості та сплати передбачених договором комісій. Тарифами передбачено, що базова процентна ставка, пеня та ефективна процентна ставка можуть відрізнятися для клієнтів з індивідуальним тарифом, а розмір індивідуальної ставки вказується в Тарифах, розміщених на сайті Банку.

Водночас зазначені Витяг та Тарифи надання банківських послуг також не містять підпису відповідача. Але позивач посилається на ці документи, як на складову частину договірних відносин сторін.

При цьому самими Тарифами передбачено, що базова процентна ставка, пеня та ефективна процентна ставка можуть відрізнятися для клієнтів з індивідуальним тарифом, а розмір індивідуальної ставки вказується в Тарифах, розміщених на сайті Банку.

Матеріали справи також містять довідку про зміну кредитного ліміту, відповідно до якої за кредитним договором б/н від 26 жовтня 2023 року протягом періоду з 26 жовтня 2023 року по 12 липня 2026 року відбувалися зміни розміру кредитного ліміту. Зокрема, 09 листопада 2023 року ліміт збільшено до 17 000 грн, 16 листопада 2023 року зменшено до 16 000 грн, 18 листопада 2023 року до 5 600 грн, у подальшому ліміт збільшувався, а 11 червня 2025 року збільшено до 83 000 грн, при цьому ініціатором зазначено клієнта.

З довідки за картками встановлено відомості про відкриття відповідачу рахунку та видачу карток, пов`язаних із цим рахунком, із зазначенням їх номерів та строку дії.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується банківською випискою за картковим рахунком, яка містить детальні відомості про рух коштів: дату і час кожної операції, номер картки, вид операції, суму операції, суму комісії та залишок після її проведення. Виписка містить численні операції, проведені протягом строку користування кредитним рахунком, у тому числі операції з оплати товарів та послуг, поповнення рахунку, зарахування коштів, погашення кредиту, операції за програмами розстрочки та списання процентів за користування кредитним лімітом.

Зокрема, у виписці відображено регулярні списання за кредитом у межах розстрочки, а також окремі списання процентів за використання кредитного ліміту. Так, 01 травня 2026 року списано 1 906,78 грн процентів, 01 червня 2026 року 2 536,70 грн, а 01 липня 2026 року 2 454,88 грн.

Розрахунок заборгованості складений позивачем та містить відомості про рух заборгованості за період користування кредитом, кількість днів, за які здійснювалося нарахування, залишок поточної та простроченої заборгованості за тілом кредиту, процентні ставки, нараховані проценти, здійснені погашення та загальний залишок заборгованості.

Із розрахунку вбачається, що при визначенні заборгованості Банк застосовував дві ставки: поточну процентну ставку та процентну ставку на прострочену заборгованість. Зокрема, у розрахунку зазначені ставки 44,40 % та 88,80 % відповідно.

Таким чином, судом встановлено, що частина наданих позивачем документів не містить підписи відповідача але у сукупності зазначені докази підтверджують, що відповідач користувалася кредитними коштами, а за кредитним рахунком здійснювалися операції, унаслідок яких виникла заборгованість.

Отже, між позивачем та відповідачем у встановленому законом порядку укладено кредитний договір у формі електронного документа (договір приєднання), що відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну комерцію» та Положення про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 78.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі - надав відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок та видачі платіжної картки, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками за лімітами, довідками за картками та банківською випискою по рахунку.

Відповідач же належним чином зобов`язань за договором не виконувала, кредитними коштами (кредитним лімітом) користувалася, проте своєчасно заборгованість не погашала, унаслідок чого станом на 12.07.2026 утворилася заборгованість, яка згідно з наданим Банком розрахунком станом на 12 липня 2026 року загальна заборгованість відповідача становить 97 732,67 грн, у тому числі 82 966,44 грн заборгованості за тілом кредиту та 14 766,23 грн заборгованості за процентами.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання електронного підпису при вчиненні правочинів допускається у випадках, встановлених законом або за письмовою згодою сторін.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручногопідпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктами 23-26 Положення про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженого Постановою НБУ № 78, передбачено правомірність використання удосконаленого електронного підпису на підставі договору між банком і клієнтом після належної ідентифікації та верифікації клієнта.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у визначеному розмірі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за його порушення.

Суд встановив, що відповідач належним чином зобов`язань за договором не виконувала, своєчасно не здійснювала погашення заборгованості за кредитним лімітом, унаслідок чого станом на 12.07.2026 утворилася заборгованість. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і не спростовані відповідачем.

Водночас, вирішуючи питання щодо обґрунтованості та доведеності заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходить із такого.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, у підписаній відповідачем заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 26 жовтня 2023 року сторонами погоджено умови користування кредитними коштами, у тому числі розмір процентної ставки.

Так, відповідно до умов заяви пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001 % на місяць, а після його закінчення на кредит нараховується процентна ставка у розмірі 3,4 % на місяць. У випадку невиконання клієнтом зобов`язання щодо повернення кредиту передбачено застосування процентної ставки у розмірі 6,8 % на місяць.

Зазначена заява підписана відповідачем та Банком 26 жовтня 2023 року, а тому саме її положення щодо розміру процентних ставок є безпосередньо погодженими сторонами умовами кредитування.

Вказані умови також узгоджуються з наданим позивачем паспортом споживчого кредиту, у якому зазначено базову процентну ставку у розмірі 40,8 % річних, що відповідає 3,4 % на місяць, а для простроченої заборгованості 6,8 % на місяць.

Разом із тим із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що при визначенні суми процентів Банк застосував інші процентні ставки. Зокрема, у розрахунку зазначено процентну ставку 44,40 % річних та процентну ставку на прострочену заборгованість у розмірі 88,80 % річних.

При цьому 44,40 % річних відповідає 3,7 % на місяць, а 88,80 % річних 7,4 % на місяць, тобто зазначені у розрахунку Банку ставки є вищими за ті, що безпосередньо погоджені сторонами у підписаній відповідачем заяві.

Більше того, у наданому позивачем витягу з Тарифів Банку зазначено, що ставка 3,7 % на місяць застосовувалася до 01 жовтня 2020 року, тоді як з 01 жовтня 2020 року встановлено ставку 3,4 % на місяць. Аналогічно щодо простроченої заборгованості у Тарифах зазначено ставку 7,4 % до 01 жовтня 2020 року та 6,8 % з 01 жовтня 2020 року.

Таким чином, застосовані позивачем при розрахунку заборгованості ставки 44,40 % та 88,80 % річних фактично відповідають ставкам 3,7 % та 7,4 % на місяць, які відповідно до наданого самим позивачем документа визначені для періоду до 01 жовтня 2020 року, тоді як кредитний договір між сторонами укладено 26 жовтня 2023 року.

Отже, наданими доказами не підтверджено правомірність застосування до відповідача саме ставок 44,40 % та 88,80 % річних.

Крім того, на підтвердження умов кредитування позивач посилається на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. Водночас зазначений витяг не містить підпису відповідача, дати її приєднання саме до цієї редакції Умов та Правил або іншого належного підтвердження того, що саме наведена у витягу редакція документа була чинною та наданою відповідачу на момент укладення кредитного договору 26 жовтня 2023 року.

Сам факт зазначення у підписаній відповідачем заяві про ознайомлення з Умовами та Правилами, розміщеними на офіційному вебсайті Банку, не дає підстав вважати доведеним, що відповідач погодилася саме з тією редакцією Умов та Правил, витяг з якої позивач надав до суду, а також саме з тими положеннями щодо розміру процентних ставок, на які позивач посилається при обґрунтуванні розрахунку.

З огляду на викладене, суд не може покласти в основу рішення положення неналежно індивідуалізованої редакції Умов та Правил для підтвердження погодження відповідачем процентних ставок, які відрізняються від ставок, зазначених у підписаній нею заяві та паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, тип процентної ставки, її розмір та порядок її обчислення. При цьому саме кредитодавець, заявляючи вимогу про стягнення процентів, повинен довести правову та договірну підставу їх нарахування у заявленому розмірі.

У даному випадку позивачем не доведено, що процентні ставки 44,40 % та 88,80 % річних були погоджені сторонами при укладенні договору або правомірно встановлені та доведені до відома відповідача у подальшому.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що протягом строку дії кредитного договору позивач застосовував різні процентні ставки, зокрема 44,40 %, 40,80 % та 36,00 % річних, а для простроченої заборгованості відповідно 88,80 %, 81,60 % та 72,00 % річних.

Водночас належних та допустимих доказів того, на якій саме договірній підставі відбувалася зміна зазначених процентних ставок, з якої дати кожна із них стала застосовуватися до відповідача та яким чином відповідні зміни були погоджені з відповідачем, позивачем суду не надано.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, яка саме процентна ставка була погоджена сторонами для кожного з періодів, за які позивачем здійснено нарахування, а відтак перевірити правильність визначення заявленої до стягнення суми процентів у розмірі 14 766,23 грн.

Суд не вправі самостійно визначати за позивача порядок нарахування процентів, обирати з наданих документів ту чи іншу процентну ставку або формувати новий розрахунок заборгованості за відсутності належного доказового підтвердження договірної підстави такого нарахування.

При цьому сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є безумовним доказом правильності визначеної ним суми, оскільки містить лише односторонньо сформовані позивачем відомості та має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами.

З огляду на те, що позивачем не доведено правомірність застосування процентних ставок, використаних при розрахунку, а також неможливо достовірно встановити з наданих доказів погоджений сторонами порядок та розмір нарахування процентів за відповідні періоди, суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 14 766,23 грн є недоведеною.

При цьому встановлення судом недоведеності саме заявленого розміру процентів не означає відсутності у позивача права на отримання процентів за користування кредитними коштами. Однак у межах заявлених позовних вимог суд може стягнути лише ту суму, розмір та підстава нарахування якої належним чином підтверджені допустимими та достатніми доказами.

Оскільки позивачем таких доказів щодо заявленої суми процентів не надано, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 14 766,23 грн заборгованості за процентами слід відмовити.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положення ст. 81 ЦПК України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, аналізуючи надані суду докази, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 82 966 грн 44 коп.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково (84,89%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 056 грн 06 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 89, 141, 142, 258-260, 263-265, 267, 274-279, 280, 282, 435 ЦПК України, ст. 207, 509, 525, 526, 529, 530, 599, 610, 615, 626-638, 1048-1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ: 14360080, рах. № НОМЕР_3 , МФО 307770) заборгованість за кредитним договором б/н від 26.10.2023 у розмірі 82 966 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят шість) грн 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ: 14360080, рах. № НОМЕР_3 , МФО 307770) відшкодування судового збору у розмірі 2 056 (дві тисячі п`ятдесят шість) грн 06 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев