Ухвала суду № 140183427, 21.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47508/23-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

кримінальне провадження № 22021000000000185 від 08 червня 2021 року за обвинуваченням,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борбин, Млинівського району Рівненської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2, ч. 2 ст. 161 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 (в залі суду); захисники: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; обвинувачений ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

В С Т А Н О В И В :

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії обов`язків, покладених на нього в межах застосованого запобіжного заходу у виді застави. Клопотання мотивоване тим, що судовий розгляд триває, а процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, прокурор послалася на ризики переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків та потерпілих, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження протиправної діяльності.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, посилаючись на пропуск строку звернення з клопотанням, необґрунтованість заявлених ризиків та відсутність належних доказів їх існування. Крім того, зазначив, що клопотання прокурора не містить посилань на нові ризики.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали позицію захисника ОСОБА_5 .

Окремо захисник ОСОБА_7 просив змінити покладений на обвинуваченого обов`язок не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу суду, крім невідкладних випадків, пов`язаних із небезпекою для життя та здоров`я, а також відвідування матері, на обов`язок повідомляти суд про намір такого виїзду.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, оцінивши обґрунтованість заявлених клопотань та дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідному для вирішення порушених питань, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цього питання відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

За змістом ч. 7 ст. 194 КПК України строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків не може перевищувати двох місяців та за необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення цього строку ухвала у відповідній частині припиняє дію, а обов`язки скасовуються.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, визначені частиною першою цієї статті.

Оцінюючи довід захисника про пропуск строку звернення з клопотанням, суд розмежовує строк його подання та строк дії раніше покладених обов`язків. Саме собою недотримання передбаченого ч. 1 ст. 199 КПК України п`ятиденного строку подання клопотання не зумовлює відмови в його задоволенні та не звільняє суд від перевірки підстав для продовження обов`язків. Водночас розгляд клопотання має відбутися до припинення їх дії із забезпеченням стороні захисту можливості підготувати та висловити заперечення.

У цьому випадку питання вирішується до закінчення строку дії раніше покладених обов`язків, а сторона захисту висловила заперечення щодо клопотання прокурора. Отже, посилання на несвоєчасність звернення саме собою не перешкоджає розгляду клопотання по суті.

Вирішуючи питання про необхідність подальшого застосування обмежень, суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено. Водночас сама тривалість розгляду не є самостійною підставою для продовження обов`язків. Необхідність кожного з них підлягає оцінці з огляду на актуальні ризики та обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Суд не погоджується з твердженням прокурора про незмінність ступеня ризиків та враховує їх зменшення. Разом із тим зменшення ризиків не є тотожним їх припиненню та потребує оцінки того, чи залишаються встановлені обмеження необхідними і співмірними.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів. Санкцією ч. 3 ст. 436-2 КК України передбачено позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Тяжкість можливого покарання суд враховує як один із чинників оцінки ризику переховування, не надаючи йому самостійного та визначального значення.

Суд також враховує, що свідки та потерпілі, щодо спілкування з якими встановлено обмеження, на час розгляду клопотання судом не допитані. Збереження заборони спілкування з визначеними особами спрямоване на запобігання незаконному впливу та забезпечення отримання судом їхніх показань без стороннього втручання. При цьому встановлені винятки дозволяють обвинуваченому спілкуватися з окремими свідками з питань лікування.

Довід захисту про відсутність нових ризиків сам собою не виключає продовження обов`язків, оскільки підставою для цього може бути збереження раніше встановлених ризиків, які й надалі виправдовують відповідні обмеження. Водночас обов`язок доведення актуальності ризиків і необхідності обмежень покладається на прокурора, а їх попереднє встановлення не є підставою для автоматичного продовження обов`язків.

Посилання прокурора на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження протиправної діяльності потребує окремого фактичного обґрунтування. Самі характер обвинувачення та тяжкість можливого покарання не є достатніми для такого висновку, тому суд не покладає цей довід в основу рішення про продовження обов`язків.

Оцінюючи співмірність подальших обмежень, суд бере до уваги вік, стан здоров`я, сімейний та майновий стан обвинуваченого. Зазначені обставини враховані у змісті обов`язків, які передбачають можливість пересування територією м. Києва та Київської області, виїзду в невідкладних випадках, пов`язаних із небезпекою для життя та здоров`я, відвідування матері, а також отримання дозволу суду на інші поїздки.

Клопотання захисника ОСОБА_7 про заміну обов`язку не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу суду на обов`язок повідомляти суд про намір такого виїзду задоволенню не підлягає. За збереження ризику переховування саме лише повідомлення не забезпечує такого самого рівня попереднього судового контролю за виїздом обвинуваченого та його доступністю для участі в судовому розгляді. Водночас установлені винятки та можливість отримання дозволу суду на інші поїздки дають змогу враховувати потреби обвинуваченого в лікуванні й підтриманні сімейних зв`язків без скасування дозвільного порядку виїзду.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_3 на два місяці у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та про відсутність підстав для зміни обов`язку щодо порядку виїзду за межі м. Києва та Київської області.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 194, 199, 201, 331, 350, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора - задовольнити, продовжити до 21 листопада 2026 року строк покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати кілька обов`язків, необхідність покладення яких доведена, а саме:

- не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу суду, окрім невідкладних випадків, пов`язаних із небезпекою для життя та здоров`я; відвідування матері ОСОБА_8 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

- утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; зі свідком ОСОБА_19 - з обставин кримінального провадження № 22021000000000185 від 08 червня 2021 року; а зі свідками ОСОБА_20 та ОСОБА_21 - з обставин зазначеного кримінального провадження, дозволивши спілкування з останніми виключно з питань лікування.

Строк дії ухвали визначити до 21 листопада 2026 року.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_22