Рішення № 140181033, 30.09.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/526/26

Провадження № 2/581/415/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина цивільну справу загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У липні 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 25 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5704298, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти в сумі 33000 грн 00 коп. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань у відповідачки утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором №5704298 від 25 липня 2025 року у розмірі 124294 грн 00 коп, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 33000 грн 00 коп, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 71494 грн 00 коп, заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) у розмірі 16500 грн 00 коп. 25 березня 2026 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №25032026 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Відповідно до реєстру прав вимоги за договором факторингу №25032026 від 25 березня 2026 року від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 124294 грн 00 коп. Зазначило, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 107794 грн 00 коп. Позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 107794 грн 00 коп, а також судовий збір у розмірі 2622 грн 40 коп та витратами на професійну допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп.

Позиція позивача, його представника, відповідача у даній справі

Представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку п.1 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, у поданій відповіді на відзив уважає заперечення представника відповідача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зазначивши про те, що товариство мало змогу здійснювати такий вид господарської діяльності, як надання кредитних коштів іншим особам. Також, уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього та отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора. Щодо нарахування відсотків зазначив, що нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору №5704298 від 25 липня 2025 року та підписав електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами даного договору. Крім того, в наданому ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку, при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником. Позивач надав беззаперечні докази того, що саме відповідач уклав договір з ТОВ «Лінеура Україна», а факт отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов договору відповідач не заперечує. Щодо нарахування штрафних санкцій та комісії зазначив, що в прохальній частині позивач просить: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 5704298 від 25 липня 2025 року у розмірі 107794 грн 00 коп», отже позивач не стягує з відповідача заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), і тому прохає суд вважати правильною суму заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 107794 грн 00 коп. Щодо відступлення права вимоги зазначив, що відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №25032026-Ейс/Лінеура від 25 березня 2026 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 124294 грн 00 коп, даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25032026-Ейс/Лінеура від 25 березня 2026 року. Прохав суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 5704298 від 25 липня 2025 у розмірі 107294 грн 00 коп, яка складається з 33000 грн 00 коп заборгованості за тілом та 71794 грн 00 коп заборгованості за відсотками, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн 00 коп покласти на відповідача (а.с.96-99).

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду, до суду не з`явилася, 13 серпня 2026 року подала відзив на позовну заяву у якому не погодилася з вимогами позивача та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що позивач просить стягнути близько 100000 грн 00 коп, тоді як сума отриманих коштів становила близько 33000 грн 00 коп, але нею здійснювалися платежі на погашення заборгованості, які повинні бути враховані. Не погоджується з розрахунками заборгованості, нарахованими відсотками та іншими платежами, а тому позивач повинен надати детальний та обгрунтований розрахунок усіх нарахувань. Також зазначила, що вона не укладала договору безпосередньо з ТОВ «ФК`Ейс», а тому позивач повинен надати належні докази набуття права вимоги. Крім того, інформація про нібито наявну заборгованість розголошувалася третім особам, родичам та знайомим надсилалися повідомлення із зазначенням її персональних даних та інформації про заборгованість. Прохала суд відмовитии у задоволенні позовних вимог, перевірити обгрунтованість розрахунку заборгованості та відсотків, врахувати здійснені нею платежі та факт розголошення інформації третім особам. Також, подала до суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву зазначивши, що ухвалу про відкриття провадження поштовим відправленням вона не отримувала, про наявність справи дізналася через застосунок «Дія», у зв`язку з чим прохала поновитии строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду (а.с.90-91,92,93).

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді місцевого суду від 24 липня 2026 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження з викликом сторін. 19 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду. 30 вересня 2026 року ухвалено рішення суду по суті спору.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

25 липня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5704298, на підставі якого остання отримала кредит в сумі 33000 грн 00 коп строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом: стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту становить 3300 грн 00 коп, яка нараховується в дату надання кредиту, дата надання кредиту - 25 липня 2025 року або 26 липня 2025 року, тип процентної ставки - фіксована, мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язання щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежного виконаного зобов`язання, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) (а.с.9-21,24-27).

Згідно із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №5704298 від 25 липня 2025 року, що є Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5704298 від 25 липня 2025 року, загальна вартість кредиту складає 149160 грн 00 коп, з яких: 33000 грн 00 коп - сума кредиту, 112860 грн 00 коп - проценти за користування кредитом, 3300 грн 00 коп - комісія за надання кредиту, розрахунковий період складає 360 дні, який поділяється на 18 періодів по 20 днів з відповідними датами платежу. Зазначена таблиця також підписана електронним підписом відповідачки шляхом використання одноразового ідентифікатора ( а.с.22).

25 липня 2025 року ОСОБА_1 , як споживач фінансових послуг ТОВ «Лінеура Україна», підписала електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора інформаційні повідомлення, де зазначила перелік третіх осіб, персональні дані яких передає товариству для можливості подальшої взаємодії при врегулюванні її просточеної заборгованості (а.с.23,23 зворотна сторона).

Також 25 липня 2025 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, тим самим ознайомилася з умовами кредиту, процентною ставкою, комісією та штрафом (а.с.47-48).

Відповідно до довідки ТОВ «Пейтек», 03 січня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 , та відновідно до зазначеного договору успішно перераховано кошти 25 липня 2025 року о 17 год 34 хв на суму 33000 грн 00 коп на електронний платіжний засіб - НОМЕР_3 , призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5704298 від 25 липня 2025 року (а.с.28).

ОСОБА_1 порушила визначені умови кредитного договору та не повернула в повному обсязі кредит ТОВ «Лінеура Україна», а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї станом на 25 березня 2026 року виник загальний розмір заборгованості перед кредитодавцем у розмірі 124294 грн 00 коп, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 33000 грн 00 коп, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 71494 грн 00 коп, заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 16500 грн 00 коп та заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 3300 грн 00 коп (а.с.49-53).

25 березня 2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №25032026-Ейс/Лінеура, згідно з яким до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги за договором №5704298 від 25 липня 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25032026-Ейс/Лінеура від 25 березня 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 124294 грн 00 коп, із яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 33000 грн 00 коп, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 71494 грн 00 коп, заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 16500 грн 00 коп, заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 3300 грн 00 коп, перехід між сторонами договору прав вимоги оформлено відповідним актом (а.с.35-42,43-44,45,46).

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку за договором №5704298 від 25 липня 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 01 червня 2026 року за період з 25 березня 2025 року по 01 червня 2026 року, за ОСОБА_1 непогашений залишок заборгованості складає 124294 грн 00 коп (а.с.54).

ТОВ «ФК «Ейс» 08 червня 2026 року надіслало ОСОБА_1 вимогу про дострокове стягнення заборгованості на загальку суму 124294 грн 00 коп, який складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 33000 грн 00 коп, суми заборгованості за відсотками у розмірі 71494 грн 00 коп, суми заборгованості за пенею, штрафами у розмірі 16500 грн 00 коп (а.с.64).

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» від 02 серпня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ коштів: 25 липня 2025 року у розмірі 33000 грн 00 коп, номер телефону НОМЕР_4 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.87,89).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Висновки суду по суті заявлених вимог

1. За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, які врегульовані нормами ст.ст.509, 526, 547, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов`язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.

Матеріалами справи підтверджується ініціювання ОСОБА_1 укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, її звернення до ТОВ «Лінеура Україна» із зазначенням бажаного розміру позики, надання нею необхідних для укладення договору особистих даних, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону (а.с.9-23).

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, інформаційні повідомлення та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом відповідачки шляхом використання одноразового ідентифікатора, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону, та довівши у доступній формі відповідачці умови кредитування.

Із наданого позивачем суду розрахунку вбачається неповне повернення відповідачкою отриманих кредитних коштів у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд уважає, що підлягає до стягнення сума заборгованості за кредитом та нарахованими процентами на користь позивача. Розрахунок суми заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.

2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за видачу кредиту та за видачу додаткових грошових коштів у кредит.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У даній справі умовами п. 1.4 кредитного договору від 25 липня 2025 року в якості складової витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту становить 3300 грн 00 коп. Аналіз змісту зазначеного пункту договору підтверджує відсутність визначеного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, їх опису та механізму застосування при виконанні кредитного договору. Також позивачем суду не надано належних та допустимих доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із відповідачем при укладенні та виконанні зазначеного договору.

Також, на думку суду, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту кредитодавцем є по суті його основним обов`язком за умовами укладеного із споживачем-позичальником договором, а не нарахування оплати за послуги, виконання яких не може здійснюватися за окрему плату при укладеному саме кредитному договорі на споживчі цілі. Також нарахування та порушення до стягнення комісії з відповідача фактично є стягненням плати споживача за дії банку щодо встановлення та виконання правовідносин (укладення та виконання кредитного договору), які в силу закону банк не має права встановлювати.

У силу норм частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» суд визнає вищенаведені норми кредитного договору та додаткових угод до кредитного договору нікчемними та, застосовуючи наслідки недійсного правочину, не вбачає підстав для стягнення зазначеної комісії із відповідача на користь позивача.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункт п. 1.4. кредитного договору від 25 липня 2025 року, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 3300 грн 00 коп є нікчемним, суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором підлягає зменшенню на суму комісії за надання кредиту, яку відповідач врахував у загальну суму заборгованості у розмірі 3300 грн 00 коп, та не зазначив її у позовній заяві, а тому загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, дорівнює 104494 грн 00 коп, а не 107794 грн 00 коп, як заявлено у позові.

Окремо суд зазначає про те, що відповідач у даній справі не заявив вимогу про оспорення умов договору про споживчий кредит у частині недійсності його положень щодо нарахування частини процентів за споживчим кредитом (не подав зустрічного позову у даній справі), а тому суд не має процесуальних повноважень самостійно визнавати нікчемними вищевказані норми договору за власною ініціативою і відповідно перераховувати (зменшувати) розмір нарахованих процентів. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, сформульованою Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

3. Крім того, ураховуючи той факт, що ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу від 25 березня 2026 року відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс», і таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст.513 ЦК України.

4. Із урахуванням вищенаведеного, суд уважає, що право позивача на вільне володіння та користування набутими ним грошовими коштами є частково порушеним і воно підлягає судовому захисту, а тому з відповідача необхідно стягнути фактично отриману суму кредитних коштів, борг за відсотками.

Також суд уважає, що право позивача на майно у виді наданих у користування грошових коштів та процентів за користування кредитом також захищається та практично гарантується ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі грошові кошти в автономному значенні є майном фінансової установи, яке добровільно та у визначені строки не повертається іншою особою (відповідачем у даній справі), на такі вимоги грунтуються за договорі та нормах закону (п.27-35 рішення Європейського суду з прав людини від 05 жовтня 2011 року у справі від 11 липня 2017 року у справі «Moreira Ferreira v. Portugal»).

5. Доводи відповідача про факт розголошення інформації третім особам та інші заперечення проти позову, на думку суду, не мають значення для вирішення даного спору по суті із урахуванням вищенаведених норм цивільного закону та закону про споживче кредитування й відповідно не є підставою для зменшення боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Розподіл судових витрат по справі

Із матеріалів справи убачається, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662 грн 40 коп. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ураховуючи часткове задоволення заявленого позову (на 97 %), суд пропорційно стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2582 грн 53 коп.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду №25771559870 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Тимошенко О.О. від 26 серпня 2010 року, акт прийому-передачі наданих послуг адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» ТОВ «ФК «Ейс» із детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 7000 грн 00 коп, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року (а.с.55-61).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у ній представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, надав юридичну консультацію позивачу, отримавши від неї відповідні документи, у даній категорії спорів сформована усталена судова практика, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов`язується із стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.

Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням сутності існуючого спору, не вбачає правових умов для віднесення до окремого виду правової допомоги таких видів послуги як підготовка адвокатського запиту для отримання інформації та підготовка й подача клопотання про витребування інформації (вони за своєю суттю є складовою послугою підготовки позовних матеріалів), а також із урахуванням ціни позову, часткове задоволення судом позовних вимог заявлені позивачем витрати є необґрунтовано завищеними та такими, що не відповідають критеріям реальності й пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову та складність справи. Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у сумі 3000 грн 00 коп. Дані висновки суду узгоджуються із наближеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у п.148,149 постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20), у п.141-144 постанови цього суду від 29 січня 2025 року у справі № 756/1428/22.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №5704298 від 25 липня 2025 року в розмірі 104494 (сто чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривень 00 копійок, із них: сума заборгованості по тілу кредиту - 33000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок, сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 71494 (сімдесят одна тисяча чотириста дев`яносто чотири) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2582 грн 53 коп повернення судового збору та 3000 грн 00 коп понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження юридичної особи: м.Київ, вул. Юрія Поправки, будинок №6, кабінет №13, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Повний текст рішення суду складено 30 вересня 2026 року.

Суддя Д. В. Бутенко