Ухвала суду № 140178633, 29.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

29.09.2026

ЄУН № 337/3274/26

Провадження № 6/337/548/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерука І.Г.

з участю секретаря Роман Д.В.

представниці позивача Препелиці Ю.В. (в режимі відео конференції)

представника відповідачки Чалаплюка С.В.

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення

в с т а н о в и в :

Представниця ОСОБА_1 - адвокат Чалаплюк С.В. через систему «Електронний суд» звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із заявою у якій вказав, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Правобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в Запорізькій області (пенсійна справа № 083950023237) та отримує пенсію за віком. Згідно з довідкою про доходи № 7292 4229 0482 2238, сформованою засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, розмір щомісячної пенсії заявниці становить 4 796,43 грн., а загальна сума пенсійних виплат за період з 01.02.2026 по 31.07.2026 28 615,52 грн. Жодних інших джерел доходу заробітної плати, доходу від підприємницької діяльності, доходів від здачі майна в оренду, соціальних виплат тощо заявниця не має. З огляду на її пенсійний вік та стан ринку праці в м. Запоріжжі в умовах воєнного стану можливість працевлаштування та отримання додаткового доходу у неї фактично відсутня. Таким чином, сума, стягнута за рішенням суду (188 201,87 грн), більш ніж у 39 разів перевищує розмір місячної пенсії заявниці. За таких умов одномоментне виконання рішення суду є не просто ускладненим, а об`єктивно неможливим.

У власності ОСОБА_1 відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого могло б бути виконано рішення суду, а саме: нерухоме майно (житлові будинки, квартири, земельні ділянки, нежитлові приміщення), крім єдиного житла, на яке відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення; транспортні засоби, зареєстровані за нею в органах Головного сервісного центру МВС України; кошти на банківських рахунках, депозитних вкладах, цінні папери; корпоративні права, частки у статутних капіталах юридичних осіб; зареєстроване право на здійснення підприємницької діяльності та відповідні доходи.

Заявниця постійно проживає у м. Запоріжжі. Запорізька міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що безпосередньо і суттєво вплинули на майновий стан заявниці: вони позбавили її можливості отримувати будь-який дохід, окрім пенсії, унеможливили відчуження чи здачу в оренду будь-якого майна, а також істотно збільшили обов`язкові витрати, необхідні для забезпечення життєдіяльності в умовах бойових дій.

Розстрочення виконання рішення не змінює ані змісту судового рішення, ані розміру присудженої до стягнення суми, а лише встановлює порядок і строки її сплати. Запропонований заявницею графік передбачає повне погашення всієї стягнутої суми 188 201,87 грн протягом 18 місяців, тобто у строк, який є значно коротшим за той, що об`єктивно потребувався б у разі примусового виконання шляхом відрахувань із пенсії. Відмова у розстроченні в цьому випадку не приведе до фактичного виконання рішення, а лише позбавить заявницю засобів до існування та зробить виконавче провадження безрезультатним, що не відповідає інтересам жодної зі сторін.

Просить розстрочити виконання рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 12 серпня 2024 року у справі № 337/3274/24 (провадження № 2/337/1526/2024) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованості за кредитним договором № 22035000506963 від 27.04.2021 у загальному розмірі 188 201,87 грн на строк 18 (вісімнадцять) місяців, установивши порядок його виконання шляхом сплати щомісячних платежів: перші сімнадцять платежів по 10 455,65 грн, вісімнадцятий платіж 10 455,82 грн, зі сплатою кожного платежу не пізніше останнього дня відповідного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем набрання ухвалою суду законної сили.

Представниця АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» через систему «Електронний суд» подала заперечення узагальненими доводами яких вказано, що вважаю заяву про розстрочення виконання рішення суду необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В заяві про розстрочення ОСОБА_1 заявляє, що начебто у неї відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого могло б бути виконано рішення суду. Однак, зазначене не відповідає дійсності. Згідно довідки ДПС за боржником обліковуються рахунки у банківських установах, але залишок на них недостатній для виконання рішення суду.

Після того, як 27.06.2023 р. АТ «Банк Кредит Дніпро» направив ОСОБА_1 вимогу про повернення кредиту, остання, достовірно знаючи про факт існування невиконаного зобов`язання перед Банком, з очевидною метою, приховати своє нерухоме майно від звернення стягнення на нього, вчинила фраудаторний правочин щодо відчуження 1/3 своєї частини квартири. В договорі дарування в пункті 3 зазначено, що дар сторони оцінюють в 300000,00 гривень. Зазначеної суми достатньо для виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року по справі№ 337/3274/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» 185 779,47 грн.

16.07.2026 року по справі № 337/1588/26 Хортицький районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, яким Позовні вимоги Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання фраудаторного правочину недійсним-задовольнив. Визнав недійсним договір дарування 1/3 частини квартири від 20.12.2023 року, реєстровий номер 1687, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за яким подаровано 1/3 квартири, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. Рішення не оскаржувалося ОСОБА_1 та набрало законної сили

Таким чином, сама по собі наявність у боржника фінансових труднощів, відсутність бажаної суми коштів або необхідність здійснення інших витрат не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення. Заявник повинен довести існування саме таких обставин, які мають істотний та об`єктивний характер і перешкоджають виконанню судового рішення.

Просить відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року у справі № 337/3274/24 у повному обсязі.

29.09.2026 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Чалаплюк С.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказ часткового погашення заборгованості за судовим рішенням, та Платіжна інструкція від 24.09.2026 року на суму 5000 грн.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Чалаплюк С.В. підтримав заяву з мотивів викладених у ній, просив її задовольнити.

У судовому засіданні представниця АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» просила у заяві відмовити з мотивів викладених у письмових запереченнях наданих до суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року (справа № 337/3274/24 провадження № 2/337/1526/2024) стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованість за кредитним договором № 22035000506963 від 27.04.2021 року в розмірі 185779,47 грн., сплачені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,4 грн., а всього стягнуто 188201,87 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19.03.2025 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року залишено без змін.

16.05.2025 року судом на адресу АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» направлено виконавчий лист.

Відповідно до положень ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 ЦПК України).

Частини четверта та п`ята статті 435 ЦПК України передбачають, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Верховний Суд України у п.10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26грудня 2003року №14 вказує, що судам у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.10, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19.

Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду, і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Оцінюючи надані заявницею докази, а саме Платіжну інструкцію від 24.09.2026 року на суму 5000 грн. про сплату за судовим рішенням, суд враховує те, що відповідачка не надала суду докази відсутності грошових коштів на банківських рахунках та відсутності майна на праві власності, зокрема, автомобілів та нерухомості, та жодним документом не підтвердила розмір пенсійного забезпечення.

Посилання у заяві на перебування на обліку в Пенсійному фонді України, довідку про доходи № 7292 4229 0482 2238, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості Головного сервісного центру МВС України, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, не підтверджені наданими до суду доказами на час розгляду заяви.

Посилання на скрутне матеріальне становище відповідача, враховуючи ступінь вини відповідачки у виникненні спору, не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Тобто, заявником не надано суду належних доказів, виникнення виключних обставин у розумінні ст.435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду.

Судом враховується те, що відповідно до положень ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості складає 20 відсотків, окрім стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, де розмір відрахувань встановлено на рівні 50 відсотків.

Крім того відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення відповідного рішення, ухвали, постанови, тобто 12 місяців, а не 18 місяців як просить заявниця.

Судом також приймається до уваги намагання заявниці ОСОБА_1 шляхом укладення фраудаторного правочину договору дарування від 20.12.2023 року своєї частки нерухомого майна 1/3 частини квартири, уникнути виконання зобов`язань перед кредитором - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» і не допущення звернення стягнення на її майно, що встановлено рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2026 року у справі ЄУН №337/1588/26.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст. 12, 81, 260, 353-354, 435 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року у справі № 337/3274/24 (провадження № 2/337/1526/2024) на строк 18 місяців, шляхом сплати щомісячних платежів: перші сімнадцять платежів по 10 455,65 грн., вісімнадцятий платіж 10455,82 грн. - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 30.09.2026 року.

Суддя: І.Г.Кучерук