Рішення № 140178443, 25.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7650/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участі секретаря судового засідання Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник - адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

26 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 33763-02/2025 від 15.02.2025 в розмірі 26 264,00 грн, 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 15.02.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» був укладений договір про надання фінансового кредиту № 33763-02/2025, згідно з умовами якого відповідач отримала 9 800,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за надання кредиту та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідач обов`язку щодо повернення кредиту у встановлений строк не виконала.

19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № 19062025, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги у тому числі і за кредитним договором № 33763-02/2025 від 15.02.2025.

Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» складає 26 264,00 грн, з них: 9 800,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 10 584,00 грн - заборгованість за сумою відсотків, 980,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4 900,00 грн - заборгованість за штрафом за порушення грошового зобов`язання.

Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, шляхом направлення на адресу відповідача досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості вих. № 24497243 від 11.05.2026.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором, просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 33763-02/2025 від 15.02.2025 у загальному розмірі 26 264,00 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 9800,00 грн в період з 15.02.2025 по 20.02.2025 року відносно ОСОБА_1 .

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак 30.06.2026, 06.08.2026 та 09.09.2026 подав до суду заяви, в якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення судом заочного рішення в справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

За загальним правилом ч. 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою у письмовому клопотанні про розгляд справи без участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2025 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» був укладений договір про надання фінансового кредиту № 33763-02/2025, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 9 800,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, передбачених кредитним договором.

Відповідно до умов договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 9 800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

Сума кредиту становить 9 800,00 грн. Кредит надається строком на 120 днів з 15.02.2025 (дата надання кредиту), а кінцевою датою погашення кредиту визначено 14.06.2025.

Зокрема, комісія за надання кредиту становить 980,00 грн., що складає 10,00 відсотків від суми кредиту і нараховується одноразово в дату видачі кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 0,90 відсотка в день на залишок заборгованості. Денна процентна ставка складає 0,98 відсотка, загальні витрати за кредитом - 11 564,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту - 21 364,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2 572,74 відсотка.

Кредитні кошти надаються Клієнту шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки Клієнта № 4441-11XX-XXXX-5784.

На виконання зазначених вимог, відповідно до довідки про ідентифікацію позичальнику 15.02.2025 о 16:07:41 було надіслано на номер телефону НОМЕР_2 одноразовий ідентифікатор Y784, яким підписано Кредитний договір № 33763-02/2025 від 15.02.2025 та Додаток № 1 до нього (Графік платежів), а також паспорт споживчого кредиту; заявку-анкету на отримання кредиту підписано одноразовим ідентифікатором W493.

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (сервіс iPay.ua) вих. № 3426_260217121344 від 17.02.2026, укладеного з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» договору на переказ коштів № ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022, 15.02.2025 о 16:10 на платіжну картку клієнта з маскою НОМЕР_3 , вказану відповідачем у заявці-анкеті та договорі, було успішно перераховано кошти в розмірі 9 800,00 грн (номер транзакції 654436782, код авторизації 938020), призначення платежу: зарахування 9 800,00 грн на картку.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 9800,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 підтверджується відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» на виконання ухвали суду, відповідно до якого повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 та надано виписку по даному рахунку за період з 15.02.2025 по 20.02.2025, де зазначено про зарахування на рахунок грошових коштів в сумі 9800,00 грн.

Таким чином, позикодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 9 800,00 грн.

19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № 19062025, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги у тому числі і за кредитним договором № 33763-02/2025 від 15.02.2025.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 вбачається, що станом на дату відступлення від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на суму 26 264,00 грн, з них: 9 800,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 10 584,00 грн - заборгованість за сумою відсотків, 980,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4 900,00 грн - заборгованість за штрафом за порушення грошового зобов`язання.

Перехід права вимоги також підтверджується долученими актом приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 19.06.2025 до договору факторингу № 19062025 та копією платіжної інструкції № 11887 від 19.06.2025 за договором факторингу на суму 6 622 433,48 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 33763-02/2025 від 15.02.2025, складеного станом на 03.03.2026, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» складає 26 264,00 грн, з них: 9 800,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 10 584,00 грн - заборгованість за сумою відсотків, 980,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту, 4 900,00 грн - заборгованість за штрафом за порушення грошового зобов`язання.

Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, шляхом направлення на адресу відповідача досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості вих. № 24497243 від 11.05.2026, доказів виконання якої суду не надано.

Згідно з положеннями ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, виконаний ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», враховує нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, отримавши кредитні кошти, відповідач фактично визнала і факт укладення договору і його умови.

Наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до фінансової установи та отримання нею кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Досліджені судом докази підтверджують та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за договором про надання фінансового кредиту № 33763-02/2025 від 15.02.2025, укладеним між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в частині стягнення заборгованості за сумою кредиту та за сумою відсотків є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 980,00 грн простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин положення пункту 1.4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за видачу кредиту в розмірі 980,00 грн., що складає 10,00 відсотків від суми кредиту і нараховується одноразово в дату видачі кредиту, є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, кредитний договір № 33763-02/2025 від 15.02.2025 не містить зазначення переліку послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору № 33763-02/2025 від 15.02.2025 з відповідачем.

За таких обставин положення договору між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 № 33763-02/2025 від 15.02.2025 про сплату позичальником комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 980,00 грн. є необґрунтованою.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог за кредитним договором № 33763-02/2025 від 15.02.2025 в частині стягнення комісії слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за порушення грошового зобов`язання в сумі 4 900,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, позивач послався на те, що оскільки кредитний договір укладено після 24.01.2024, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", до відповідача не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

Разом з тим, згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

З огляду на викладене принцип «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.

Система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.

Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.

За таких обставин застосуванню в даному випадку підлягає п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, детальний опис наданих послуг до акту № 824 від 11.05.2026, акт № 824 наданих послуг від 11.05.2026, в якому зазначено перелік наданих послуг та вартість таких становить 8 000,00 грн.

В той же час, стороною позивача не надано суду документального підтвердження, що витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн було сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання «Апологет», а тому вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 8 000,00 грн, пов`язаних з правничою допомогою, до задоволення не підлягає, оскільки понесення позивачем таких витрат не підтверджено документально.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 20 384,00 грн з заявлених 26 264,00 грн (77,61 %), судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 662,40 грн, підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2 066,34 грн.

Керуючись ст. 525-527, 530, 549, 550, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник - адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 33763-02/2025 від 15.02.2025 у розмірі 20 384,00 (двадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 00 копійок) грн, з них: 9 800,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 10 584,00 грн - заборгованість за сумою відсотків.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2 066,34 (дві тисячі шістдесят шість гривень 34 копійки) грн.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у відшкодуванні витрат за надання професійної правової допомоги

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: 79029, Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено: 29 вересня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка