Рішення № 140176858, 28.09.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/702/26

Номер провадження 2/350/694/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 644747 від 25.03.2021 у розмірі 25082.43 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662.40 грн. та 13000 гривень витрат на правову допомогу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЖОБЕР» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач/Позичальник) укладено кредитний договір № 644747. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, згідно з умовами якого кредит у розмірі 7000 грн надається зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на рахунок банківської платіжної картки Позичальника в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Даний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

03.12.2021 було укладено договір № 03/12/2021-1 відповідно до якого ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 644747. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 644747. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 644747. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим товариство вимушене звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

У судове засідання позивач не з`явився, однак в позовній заяві просив розгляд даної справи провести без участі представника позивача. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак останній подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав частково, зокрема зазначив, що до стягнення підлягає загальна сума вартості кредиту, яка у відповідності до кредитного договору № 644747 від 25.03.2021 становить 10857 грн. Одночасно просив суттєво зменшити витрати на правову допомогу, які б відповідали принципу розумності та справедливості. Розгляд справи просив проводити за відсутності його та його довірителя.

ІІ.Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначивши справу до розгляду із повідомленням учасників справи.

11.06.2026 представник відповідача адвокат Родіков І.С. подав заяву про внесення даних про нього до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи.

28.09.2026 представник відповідача адвокат Родіков І.С. подав заяву, в якій позовні вимоги визнав частково, зокрема зазначив, що до стягнення підлягає загальна сума вартості кредиту, яка у відповідності до кредитного договору № 644747 від 25.03.2021 становить 10857 грн. Одночасно просив суттєво зменшити витрати на правову допомогу, які б відповідали принципу розумності та справедливості. Розгляд справи просив проводити за відсутності його та його довірителя.

Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності свого представника та проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що 25.03.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 644747, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника. Договір укладено дистанційно, у письмовій (електронній) формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця; з боку Позичальника договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а Паспорт споживчого кредиту від 25.03.2021 підписано споживачем із зазначенням ідентифікатора G3430.

Згідно кредитного договору (оферти) № 644747 від 25.03.2021: загальний розмір кредиту - 7000.00 грн (п. 1.2); строк, на який надається кредит, - 29 календарних днів, з 25.03.2021 по 22.04.2021 включно (п. 1.3); проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту у розмірі 1,9 % від суми кредиту в день, що становить 693,5 % річних, тип процентної ставки - фіксована (п. 1.4); реальна річна процентна ставка - 693,5 % (п. 1.5); загальна вартість кредиту - 10857.00 грн (п. 1.6). Відповідно до Графіка платежів (п. 4.2 договору) сума кредиту - 7000.00 грн, сума нарахованих процентів - 3857.00 грн, загальна вартість кредиту - 10857.00 грн, термін платежу - 22.04.2021. Крім того, п. 9.4 договору передбачено можливість продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії договору, у тому числі автоматичної, на 10 календарних днів із застосуванням у період автопролонгації підвищеної процентної ставки 2,9 % від суми кредиту в день, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності.

Відповідно до Розрахунку заборгованості станом на 24.04.2026 заборгованість позичальника за договором становить: 25082.43 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 7000.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17787.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 0.00 грн. - Інфляційні збитки - 247.68 грн. - Нараховані 3% річних - 47.75 грн. Сума погашень за договором - 0.00 грн.

Згідно з Розрахунком заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10.01.2023 3% річних нараховані на суму основного боргу 7000.00 грн за період з 03.12.2021 по 23.02.2022 (83 дні) у розмірі 47.75 грн, інфляційні втрати за період грудень 2021 року - лютий 2022 року (індекси інфляції 100.60; 101.30; 101.60) становлять 247.68 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги вказана у розмірі 17787.00 грн.

03.12.2021 було укладено договір № 03/12/2021-1 відповідно до якого ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 644747.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 644747. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 644747. Відповідно до умов договору про відступлення позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного зобов`язання, непогашення відповідачем заборгованості за ним, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що 25 березня 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором - ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» - було укладено кредитний договір № 644747, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами зазначеного договору розмір кредиту становив 7000 грн, строк користування кредитом - 29 днів (з 25.03.2021 по 22.04.2021 включно), відсоткова ставка - 1,9 % за кожен день користування кредитом.

Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти, що не заперечується стороною відповідача, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав та у встановлений строк суму кредиту не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 7000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту за договором № 644747 від 25 березня 2021 року становить 7000 грн, а вимоги позивача в цій частині є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Проценти за користування кредитом можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку користування кредитом право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у разі прострочення виконання грошового зобов`язання забезпечуються приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

З урахуванням умов договору № 644747 від 25 березня 2021 року строк користування кредитом становить 29 днів, а розмір процентів за користування кредитом за цей строк складає 3857 грн (7 000 грн ? 1,9 % ? 29 днів), що відповідає розміру процентів, визначеному Графіком платежів (п. 4.2 договору).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом виключно в межах погодженого сторонами строку користування кредитом у розмірі 3857 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за договором № 644747 від 25 березня 2021 року за тілом кредиту та процентами в межах строку користування кредитом становить 10857 грн, яка складається із 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 3857 грн - заборгованість за відсотками в межах строку користування кредитом. Цей розмір відповідає загальній вартості кредиту, визначеній пунктом 1.6 договору, та визнаний стороною відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 47,75 грн та інфляційних втрат у розмірі 247,68 грн, нарахованих на суму простроченого основного боргу 7 000 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 6.9 договору сторони погодили, що відповідальність позичальника охоплює, зокрема, сплату суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат перевірено судом, він є арифметично правильним, здійснений у межах періоду прострочення, який розпочався після 22.04.2021, та відповідачем не спростований, контррозрахунку відповідачем не надано. Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 295,43 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 644747 від 25 березня 2021 року, що підлягає стягненню, становить 11152,43 грн, яка складається із 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3857 грн - заборгованість за відсотками в межах строку користування кредитом, 47,75 грн - 3% річних та 247,68 грн - інфляційні втрати.

У решті позовних вимог - в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 13930 грн (17787 грн - 3857 грн) - суд вважає за необхідне відмовити з таких підстав.

Відповідно до умов договору № 644747 від 25 березня 2021 року строк користування кредитом становить 29 днів (з 25.03.2021 по 22.04.2021 включно), а відсоткова ставка за користування кредитними коштами встановлена у розмірі 1,9 % за кожен день користування кредитом. Саме в межах цього строку та на цих умовах сторони погодили плату за правомірне користування кредитними коштами - 3857 грн.

Разом з тим, заявляючи вимоги про стягнення процентів за значно триваліший період, позивач фактично ототожнює строк дії договору зі строком користування кредитом, що є неправильним з огляду на правову природу зазначених понять. Сам по собі строк дії договору не є підставою для нарахування процентів як плати за користування кредитом після закінчення погодженого строку кредитування, якщо інше прямо та однозначно не передбачено договором.

З аналізу умов договору не вбачається чітко визначених та зрозумілих для споживача положень, які б надавали кредитодавцю право нараховувати проценти як плату за правомірне користування кредитними коштами після спливу строку користування кредитом. За відсутності таких умов нарахування процентів поза межами погодженого строку кредитування є необґрунтованим. Після спливу визначеного договором строку користування кредитом право кредитодавця нараховувати договірні проценти як плату за правомірне користування кредитними коштами припиняється. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання правовий захист майнових інтересів кредитора здійснюється в межах охоронних правовідносин, зокрема шляхом застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором у розмірі 11152,43 грн, а в решті позовних вимог слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України та враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів (а.с. 19), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 гривень.

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути у розмірі 1183,79 грн. (11 152,43 грн ? 2 662,40 грн / 25 082,43 грн) сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 13000 гривень надав: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, прайс-лист юридичних послуг, заявку на надання юридичної допомоги № 1012 від 02.03.2026, витяг з акта № 20 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, з яких суд установив, що позивач уклав договір про надання професійної правничої (правової) допомоги з АО "Лігал Ассістанс", в якому вони визначили обсяг адвокатських послуг та їх вартість. Зобов`язання адвокатське об`єднання виконано належним чином та своєчасно, за що останнє від позивача отримало кошти за виконану роботу в сумі 13000,00 гривень (4000,00 грн за надання усної консультації з вивчення документів + 9000,00 грн складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду).

Даючи оцінку вказаному вище, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Зазначена відповідає і висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2026, постановленій у справі №522/7662/23.

З урахуванням викладеного, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та наданих послуг, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 644747 від 25.03.2021 в розмірі 11152 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплачений судовий збір у розмірі 1183 (одна тисяча сто вісімдесят три) гривні 79 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя А.М. Бейко